27

3. Правописний практикум. Пунктуація.

3.1. Тире між підметом і присудком

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Якщо присудок виражений іменником у називному відмінку, кількісним числівником або неозначеною формою дієслова, а дієслова-зв'язки в теперішньому часі немає: Три та сім — десять. Київ — столиця України. Мистецтво — найкращий педагог (О.Г.). Життя прожити — не поле перейти.

Примітка. Перед присудком, вираженим іменником у називному відмінку з заперечною часткою не, тире звичайно не ставиться:

Серце не камінь. Людська крівця не водиця, розливати не годиться.

2. Якщо перед присудком, вираженим іменником або неозначеною формою дієслова, є вказівні частки це, то, ось, значить: Мовна політика — це сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні (Енц.); Жити мені без праці — значить не жити (Д.П.). Сміле слово — то наші гармати, світлі вчинки — то наші мечі (П.Г.).

Тире не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражений займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником: Ми гінці весни крилаті, знаменосці днів нових (В.С.); У справедливих армій доля завжди прекрасна (О.Г.); Семикласники перші на спортивних змаганнях.

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, наче, мов, немов, неначе, що: В чужих краях і хліб неначе вата (Тар.).

3. Якщо між головними членами речення є вставне слово, прислівник або частка: Книга ця, безумовно, рідкість. Мати вже постаріла, дочка ж дуже гарна дівчина.

Проте для інтонаційного та стилістичного виділення присудка у подібних випадках перед ним може ставитися тире: А тільки Дніпро там — як море (Іванч.).

 Практичні завдання для самоперевірки

Перепишіть речення, розставляючи тире.

1. Краса верховний учитель (О.Д.). 2. Норма висіву два грами на квадратний метр землі, глибина загортання 1-2 см (журн.). 3. Добробут народний та воля то наша найперша засада (П.Г.). 4. Класична пластика, і контур строгий, і логіки залізна течія оце твоя, поезіє, дорога (М.З.). 5. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! (Д.Б.). 6. Горобці в піску сипкому ніби діти у ставку (М.Р.). 7. На гіллі рясному цвіт немов сніжинки В.С.). 8. Мої слова не зброя, а ридання (Л.У.). 9.  Життя така велика ковзаниця. Кому вдалось не падавши пройти? (Л.К.). 10. Найвище уміння почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе (Л.К.).11.  Мова це розум і руки, сутність народу. Забути мову душу зрадити. Зрадити душу найнижче рабство.

3.2. Розділові знаки при однорідних членах речення

Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією: вони пояснюють один і той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію. Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Н.З.); Зазолотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили (М.Б.); Сніг укривав землю, стріхи, дерева (А.Г.); Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом (О.Г.); Розцві­тай же, слово, і в родині, і в школі, і на заводі, і в полі... (П.Т.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени. Роль узагальнювальних слів найчастіше виконують займенники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде: Усі функціональні стилі: художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, розмовний — мають характерні ознаки, систему мовних засобів і стилістичних норм (3 посібн.).