1.6. Допустимі і граничні зношування деталей і спряжень
Багаточисельними дослідженнями встановлено, що інтен-
сивність наростання зношування деталей і зміна зазорів рухо-
мих з'єднань залежно від тривалості роботи відбуваються з пев-
ною закономірністю.
Залежно від умов роботи одна й та сама деталь може
зазнавати одночасно дії кількох видів спрацьовування. Наприк-
лад, верхня частина циліндра двигуна зазнає водночас механіч-
ного і корозійно-механічногоо спрацьовування.
Процес наростання спрацьовування поверхневих шарів
має певні закономірності (рис.1.3). Спрацьовуванняσ підвищу-
ється протягом усього пробігу L автомобіля до певного стану
30
Розділ І. Теоретичні основи ремонту автомобілів
4546
деталі, але інтенсивність спрацьовування різна на усталених
етапах роботи.
Рис.1.3. Залежність спрацювання та інтенсивності спрацьовування
деталів автомобілів від їх пробігу (для усталених умов експлуатації)
У початковий період роботи (припрацювання) деталі
спрацьовуються дуже інтенсивно (ділянка ОА) до якогось
значення, характерного для цих умов роботи, потім процес
переходить у зону усталеного спрацьовування (ділянка АВ), а
потім різко зростає і переходить в аварійне спрацьовування. У
міру припрацювання знижується інтенсивність спрацьовування
внаслідок збільшення площі поверхонь спряження, а також
зміни мікрогеометрії деталей тертя і тиску.
Спрацьовування на ділянці АВ називається нормальним
(природним). Воно характеризується сталістю умов роботи
тертя і швидкості спрацьовування цього спряження. Після точки
В спрацьовування різко зростає внаслідок збільшення зазору
між тертьовими поверхнями, зростання динамічних наванта-
жень, погіршення режиму мащення та ін. Отже, збільшення
зазорів між деталями має бути обмеженим.
Якщо працююче спряження розібрати, то після складання
інтенсивність
спрацьовування
збільшується
порівняно
з
початковим за рахунок нового припрацювання його деталей.
Таким чином, розбирати автомобіль і його елементи можна
тільки в разі крайньої потреби.
31
С.О. Магопець, В.А. Павлюк-Мороз
4546
Старіння – процес поступової і неперервної зміни екс-
плуатаційних властивостей, що спричиняється дією механічних,
електричних, теплових та інших навантажень, наявність яких
визначається
режимом
роботи
й
умовами
експлуатації
автомобіля. Ознаки граничного стану старіння – необоротна
зміна фізико-хімічних властивостей матеріалів деталей (втрата
пружності та ін.). Старіння зазнають елементи і деталі з металів,
полімери, гумотехнічні вироби, ущільнення, напівпровідники.
Граничний стан – стан об'єкта, при якому його подальше
застосування по призначенню недопустимо або недоцільно, або
відновлення його справного або працездатного стану неможливо
або недоцільно.
Слід зазначити, що процес зношування деталей і спряжень
носить, як правило, складний комплексний характер, що вклю-
чає одночасно кілька процесів. Однак один з них завжди
переважає й викликає найбільш інтенсивне зношування.
Основними показниками процесу зношування є час, швидкість
руху, питомі тиски, температура, поверхнева зносостійкість і
шорсткість. Інтенсивність зношування залежить від зазначених
показників
Допустиме зношування – значення зношування, при якому
деталь (сполучення) зберігає працездатність (ділянка
А
- В).
Граничне зношування – зношування, що відповідає гра-
ничному стану виробу, що зношує, або його складових частин
(точка В). При досягненні граничного зношування подальша
експлуатація деталей і спряження недопустима. При аварійних
зносах (поломках) експлуатація деталей недопустима.