2. Передремонтне технічне

ДІАГНОСТУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ

ПАРАМЕТРІВ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ

АВТОМОБІЛІВ

2.1. Основні поняття та методи діагностування

2.2. Діагностування двигуна і його складових частин

2.2.1. Діагностування кривошипно-шатунного і

газорозподільного механізмів

2.2.2. Діагностування систем мащення і охолодження

2.2.3. Діагностування системи живлення

2.3. Діагностування трансмісії

2.3.1. Діагностування зчеплення

2.3.2. Перевірка загального стану коробок передач, задніх

мостів і карданних валів

2.4. Діагностування ходової частини

2.5. Діагностування рульового керування і гальм

2.6. Діагностування гідравлічних систем

2.7. Діагностування електрообладнання

2.1. Основні поняття та методи діагностування

Діагностування – контроль технічного стану складових

частин автомобілів за діагностичними параметрами, зовнішніми

ознаками і з потрібною точністю. При цьому автомобіль не

підлягає розбиранню. Знімання окремих деталей для приєднання

приладів не є розбиранням.

Діагноз – висновок про технічний стан автомобіля або

його складової частини.

43

В.Я. Чабанний

4546

Параметр

–

якісна

характеристика,

що

пояснює

властивості складових частин машини або процесу (явища).

Значення параметра характеризується кількісною мірою, воно

може бути номінальним, нормальним, допустимим і граничним.

Номінальне (розрахункове) значення параметра –

показник максимально ефективного використання складових

частин автомобіля за техніко-економічними показниками. Цей

показник служить початком відліку відхилень, як правило, він

має бути характерним для нових і капітально відремонтованих

автомобілів.

Нормальне значення параметра – показник, що не

виходить за межі допустимого значення параметра.

Допустиме значення параметра – показник, при якому

забезпечується безвідказна, нормальна робота автомобіля при

допустимих техніко-економічних показниках без виконання

ремонтно-обслуговуючих операцій.

Граничне значення параметра – показник, при якому

подальше використання автомобіля у виконанні транспортного

процесу недоцільно за техніко-економічними показниками. При

досягненні граничних значень хоча б одного з параметрів

подальше

використання

автомобіля

недопустиме

через

інтенсивність зношування її складових частин.

Ресурсний параметр – параметр, що позначає фізичну

величину, зміна якої вище граничного значення обумовлює

втрату працездатності автомобіля через вичерпання ресурсу.

Прогнозування

–

визначення

залишкового

ресурсу

(терміну служби) автомобіля (складальної одиниці) до моменту

досягнення граничного стану основних параметрів, зазначених у

технічних вимогах.

Технічне діагностування є частиною технологічного

процесу обслуговування і ремонту автомобілів. Його проводять

при

введенні

автомобіля

в

експлуатацію,

технічному

обслуговуванні і ремонті. За результатами діагностування

приймають рішення про доцільність подальшої експлуатації

44

Розділ 2. Передремонтне технічне діагностування і прогнозування

параметрів технічного стану автомобілів

автомобіля, визначають термін його роботи до капітального

ремонту або необхідність постановки на поточний ремонт.

При технічному обслуговуванні діагностуванням визнача-

ють якість роботи окремих складальних одиниць, механізмів і

систем автомобіля; перевіряють стан рухомих і нерухомих

спряжень і т.ін. Результати діагностування використовують для

визначення переліку розбирально-складальних, регулювально-

налагоджувальних і інших робіт, які необхідно виконати при

технічному обслуговуванні. Діагностуванням забезпечується

контроль у процесі виконання ремонтно-обслуговуючих робіт,

оцінюється

якість

технічного

обслуговування

і

ремонту

автомобілів за їхнім дійсним технічним станом.

Своєчасне діагностування автомобілів за їхнім технічним

станом виключає передчасне виконання розбирально-складаль-

них і регулювальних операцій, а також заміну деталей з

недовикористаним ресурсом. І навпаки, несвоєчасне діагносту-

вання, проведене пізніше, ніж того вимагає дійсний технічний

стан автомобілів, призводить до збільшення обсягу ремонтно-

обслуговуючих робіт, витрат запасних частин, часу простою

машин в обслуговуванні і ремонті за рахунок появи аварійного

зношування деталей і передчасних відказів. У результаті

знижується ефективність використання автомобілів.

Методи діагностування. Діагностування автомобілів і

їхніх складових частин здійснюється суб'єктивними (органолеп-

тичними) і об'єктивними (інструментальними) методами.

До суб’єктивних методів відносяться: зовнішній огляд,

прослуховування, прощупування, випробування, простукування,

послідовне виключення з роботи окремих елементів систем,

механізмів та агрегатів, перевірка на запах і т.ін.

За допомогою суб’єктивного діагностування перевіряють:

зовнішнім оглядом – стан ущільнень, витік палива, мастила,

охолодної і гальмівної рідини, електроліту, пошкодження

зовнішніх деталей; прослуховуванням – удари, стукоти, шуми й

інші звуки, що відрізняються від нормальних робочих; прощу-

пуванням – місця нагрівання деталей і рухомих спряжень, тем-

45

В.Я. Чабанний

4546

пературні режими, які відрізняються від робочих; випробу-

ванням – роботу гальм, зчеплення, рульового керування і т.ін.;

простукуванням – нарізні, шпонкові, і зварні з’єднання, а також

рухомі спряження; послідовним вимиканням одного з елементів

системи – електроустаткування і гідравлічну систему.

Суб'єктивним діагностуванням в основному визначають

якісне відхилення від норми в роботі автомобілів. Ці методи

дозволяють виявляти з допустимою похибкою причини відказів

і втрати працездатності автомобілів.

Для визначення кількісних змін параметрів технічного

стану автомобілів, що змінюються в часі в зв’язку зі зношу-

ванням деталей вдаються до об'єктивного діагностування, тобто

діагностуванню за допомогою спеціального обладнання і

приладів.

Технічні засоби можуть бути вмонтовані в автомобіль і

приєднуватись до нього. До вмонтованих відносяться датчики,

щиткові покажчики, сигнальні лампочки, сигналізатори засмі-

чення фільтрів, лічильник наробітоку і т.ін., до приєднувальних

– стенди, пересувні діагностичні станції, ручні комплекти,

окремі прилади і пристосування.

Як правило, діагностування автомобілів починається

суб'єктивними методами. Якщо з їхньою допомогою неможливо

установити місце і характер несправності, тоді застосовують

об'єктивні методи. Суб’єктивні методи діагностування менш

трудомісткі й у той же час досить ефективні для виявлення

зовнішніх несправностей і технічного стану окремих складаль-

них одиниць і спряжень. Об’єктивні методи діагностування

дають можливість безпомилково установити значення параме-

трів технічного стану автомобілів.

Параметри технічного стану автомобілів розділяють на

прямі і опосередковані. Перші безпосередньо характеризують

працездатність або справність автомобілів, а другі – непрямо.

До прямих параметрів відносяться: зазори і натяги в сполучен-

нях, взаємне розташування, геометрична форма, розміри, шорст-

кість, механічні властивості деталей, зусилля і тиск в спря-

46

Розділ 2. Передремонтне технічне діагностування і прогнозування

параметрів технічного стану автомобілів

женнях, витрата палива, густина електроліту і т.ін. Ці параметри

визначають вимірювальними інструментами, приладами і при-

стосуваннями.

Прямі параметри, в основному, дають найбільш об’єктив-

ну оцінку стану об’єкта, що діагностується. Але часто буває, що

їх виміряти важко через необхідність розбирання об’єкта, яке

викликає порушення взаємного розміщення деталей у спряжен-

нях. Тоді вдаються до опосередкованих параметрів, вони більш

правильно характеризують технічний стан об’єкта діагностуван-

ня, ніж прямі.

Наприклад, стан масляного насоса краще визначити за

продуктивністю і тиском, а гідророзподільника і циліндро-пор-

шневої групи – відповідно за кількістю витоку масла і кількістю

газів, які проникають у картер, ніж за величиною зазорів у

спряженнях.

Опосередкованими вважаються параметри, що залежать

від прямих і знаходяться з ними у функціональній залежності:

потужність, крутний момент, шум, вібрація, чад картерного

масла, склад елементів зносу в мастилі, температура, герметич-

ність, гальмівний шлях й ін.

З розвитком науково-технічного прогресу дослідницькі

організації ведуть роботу з розробки і впровадження перспек-

тивних методів і технічних засобів (електронних, теплових,

віброакустичних, лазерних і ін.), що дозволяють проводити

комплексне електронне діагностування з меншою кількістю

приладів, необхідних для оцінки різних параметрів стану

двигунів

і

автомобілів.

Для

комплексного

електронного

діагностування дизельних і карбюраторних двигунів застосову-

ються мотор-тестер КИ-13009 і мотор-тестер КИ-4887.

У найближчому майбутньому за допомогою лазерних

методів і приладів звукобачення, телебачення, радіобачення,

комп’ютерної техніки та інших методів можна буде візуально

спостерігати процеси, що протікають у середині непрозорих

складових частин автомобілів і як вони впливають на зміну

параметрів технічного стану.

47

В.Я. Чабанний

4546

Для автомобілів, які знаходяться в експлуатації застосо-

вують переважно два види діагностування – регламентоване

(заздалегідь сплановане) і заявочне.

Регламентоване діагностування виконують при періодич-

них (планових) технічних обслуговуваннях і ремонтах. При

цьому проводиться узагальнена перевірка стану складових час-

тин автомобіля, зазначена в маршрутній технології діагносту-

вання.

Заявочне діагностування проводять поглиблено в між-

контрольний період за заявками при виникненні несправностей і

відказів і якщо значення регламентованих параметрів (показ-

ників) не відповідають допустимим, а також при визначенні

залишкового ресурсу автомобіля або його складових частин.

Послідовність регламентованого і заявочного діагносту-

вання повинна забезпечити оперативність і ефективність

пошуку несправностей з меншими витратами праці. Пошук

несправностей варто починати з найпростіших перевірок і

найменш надійних складових частин автомобіля. Результати

пошуку несправностей і перевірки стану заносять у контрольно-

діагностичну карту, що надалі служить основним документом

для майстрів-діагностів і слюсарів при виконанні операцій

технічного обслуговування і ремонту. З метою підвищення

ефективності робіт, що виконуються при обслуговуванні і ре-

монті, діагностування суміщують з наступними регулювальни-

ми і невеликими за трудомісткістю операціями усунення

виявлених несправностей. Ці вимоги покладені в основу

маршрутної технології діагностування автомобілів.

Маршрутна технологія діагностування – це раціональна

послідовність виконання операцій (робіт), у результаті якої на

встановлення

параметрів

стану,

пошук

несправностей

і

визначення залишкового ресурсу затрачається найменше часу.

Маршрутна технологія складається з двох частин – узагальне-

ного і заявочного діагностування. У першій частині вказується:

номер технологічної карти, зміст і послідовність обов'язкових

робіт; засоби, що використовуються; роботи, що виконуються за

48

Розділ 2. Передремонтне технічне діагностування і прогнозування

параметрів технічного стану автомобілів

необхідністю і номери їхніх технологічних карт, номер карт,

після виконання яких проводять заявочні операції. В другій

частині вказують номери технологічних карт, за якими

здійснюється діагностування, зміст робіт і застосовувані засоби.

Діагностування за маршрутною технологією дозволяє значно

знизити його трудомісткість і, в той же час, дає можливість

виміряти основні значення параметрів стану, необхідних для

визначення залишкового ресурсу автомобіля чи його складових

частин.