- •2 Передремонтне технічне діагностування і
- •7. Способи компенсації зношеного
- •8. Проектування технологічних процесів
- •9. Безрозбірне відновлення
- •10. Охорона праці при виконанні
- •1. Теоретичні основи ремонту
- •1.1. Загальні поняття надійності
- •1.2. Показники надійності
- •1.3. Види тертя та змащення
- •1.4. Основи теорії про зношування спряжень і з’єднань
- •1.5. Придатність автомобілів і їх елементів
- •1.6. Допустимі і граничні зношування деталей і спряжень
- •1.7. Несправності деталей і агрегатів
- •1.8. Втрата працездатності автомобілів через порушення
- •1.9. Вплив конструктивних і експлуатаційно-технологічних
- •1.10. Класифікація відмов автомобілів
- •2. Передремонтне технічне
- •2.1. Основні поняття та методи діагностування
- •2.2. Діагностування двигуна і його складових частин
- •2.2.1. Діагностування кривошипно-шатунного
- •2.2.2. Діагностування систем мащення і охолодження
- •2.2.3. Діагностування систем живлення
- •2.2.3.1. Система живлення дизеля
- •2.2.3.2. Система живлення карбюраторного двигуна
- •2.3. Діагностування трансмісії
- •2.3.1. Діагностування зчеплення
- •2.3.2. Перевірка загального стану коробок передач, задніх
- •2.4. Діагностування ходової частини
- •2.5. Діагностування рульового керування і гальм
- •2.6. Діагностування гідравлічних систем
- •2.7. Діагностування електрообладнання
- •3. Технологічні процеси ремонту
- •3.1. Поняття і єдина система технічної документації
- •3.2. Приймання автомобілів і агрегатів в ремонт і їх
- •3.2.1. Приймання автомобілів і агрегатів в ремонт та
- •3.2.2. Зовнішнє очищення і миття автомобіля
- •3.3. Особливості технології розбирання
- •3.3.1. Загальна послідовність розбирання автомобіля
- •3.3.2. Особливості розбирання типових сполучень
- •3.4. Технологія очищення й миття складальних одиниць і
- •3.4.1. Фізико-хімічні основи видалення технологічних
- •3.4.2. Сучасні технічні миючі засоби
- •3.4.3. Технологічні способи видалення забруднень
- •3.5. Дефектація спряжень і деталей та їх комплектування
- •3.5.1. Загальні відомості
- •3.5.2. Основні способи дефектації деталей
- •3.5.3. Особливості дефектації типових деталей
- •3.5.4. Технологія комплектування спряжень і вузлів
- •4. Технологія складання
- •4.1. Призначення складання. Класифікація з’єднань
- •4.2. Точність виконання складальних операцій
- •4.3. Технологічні методи складання
- •4.4. Організаційно-технологічні характеристики
- •4.5. Особливості складання типових спряжень і з’єднань
- •4.5.1. Складання вузлів з підшипниками ковзання і кочення
- •4.5.2. Складання шліцьових, конусних і шпонкових з’єднань
- •4.5.3. Складання нарізних і нерухомих нероз’ємних з’єднань
- •4.5.4. Складання зубчатих і черв’ячних передач
- •4.5.5. Встановлення ущільнення
- •4.6. Усунення неврівноваженості деталей і вузлів
- •4.7. Особливості загального складання автомобіля
- •5. Обкатка, випробування і
- •5.1. Загальні відомості про технологію обкатки
- •5.2. Випробування і регулювання автомобіля
- •5.3. Короткі відомості про лакофарбові матеріали
- •5.4. Технологічні методи нанесення лакофарбових покриттів
- •5.5. Технологічний процес фарбування автомобіля
- •6. Методи і способи ремонту
- •6.1. Мета і способи відновлення деталей і спряжень
- •6.2. Механічні і слюсарно-механічні способи відновлення
- •6.2.1. Механічні способи відновлення деталей і спряжень
- •6.2.2. Слюсарно-механічні способи відновлення деталей
- •6.3. Електроіскрова обробка і нарощування деталей
- •6.3.2. Відновлення деталей електролітичними і хімічними
- •6.4. Ручне зварювання і наплавлення
- •6.4.1. Загальні відомості
- •6.4.2. Ручне дугове зварювання і наплавлення деталей
- •6.4.3. Газове зварювання і наплавлення
- •6.4.4. Особливості зварювання та наплавлення чавунних і
- •6.5. Відновлення деталей паянням
- •6.5.1. Загальні відомості
- •6.5.2. Класифікація і характеристика припоїв
- •6.5.3. Характеристика флюсів
- •6.6. Способи відновлення деталей полімерними матеріалами
- •6.7. Відновлення деталей пластичним деформуванням
- •6.7.1. Загальні відомості
- •6.7.2. Технологічні прийоми відновлення деталей
- •6.7.3. Особливості зміцнення деталей пластичним
- •7. Способи компенсації зношеного
- •7.1. Наплавлення металу під шаром флюсу
- •7.2. Вібродугове наплавлення
- •7.3. Наплавлення у середовищі захисних газів
- •7.4. Наплавлення у середовищі водяної пари
- •7.5. Відновлення деталей металізацією
- •7.5.1. Сутність процесу металізації
- •7.5.2. Характеристика різних видів металізації
- •7.5.3. Технологічний процес металізації
- •7.5.4. Шляхи поліпшення фізико-механічних і
- •7.6. Електрошлакове наплавлення
- •7.7. Контактне наварювання
- •7.8. Наплавлення порошковим дротом і стрічкою
- •7.9. Плазмове зварювання і наплавлення
- •7.10. Газополумневе наплавлення
- •7.11. Електроімпульсне наплавлення
- •7.12. Індукційне наплавлення
- •7.13. Електроферомагнітне наплавлення
- •7.14. Магнітно-імпульсне припікання
- •8. Проектування технологічних
- •8.1. Основи проектування технологічних процесів
- •8.1.1. Класифікація видів технологічних процесів
- •8.1.2. Вихідні дані для розробки технологічних процесів
- •8.1.3. Методика і послідовність проектування технологічних
- •8.1.4. Основні етапи розробки технологічних процесів
- •8.2. Організація проектування технологічних процесів
- •8.2.1. Вибір способів і технологічних процесів відновлення
- •8.2.2. Розробка технологічних операцій
- •8.2.3. Вибір технологічного устаткування
- •8.2.4. Вибір технологічного оснащення
- •8.3. Нормативно-технічна, конструкторська і технологічна
- •8.4. Аналіз можливості і доцільності відновлення деталей та
- •9. Безрозбірне відновлення
- •9.1. Загальні відомості
- •9.2. Реметалізанти (металоплакуючі композиції)
- •9.3 Препарати, що вміщують полімер
- •5.4. Геомодифікатори
- •9.5. Кондиціонери (рекондиціонери) поверхні
- •9.6. Шаруваті добавки
- •9.7. Особливості проведення безрозбірного відновлення
- •10. Охорона праці при виконанні
- •10.1. Загальні вимоги техніки безпеки і виробничої санітарії
- •10.2. Техніка безпеки при виконанні ремонтних і
- •10.2.7. Загальні вимоги техніки безпеки при роботі на
- •10.2.10. При виконанні ковальських і термічних робіт
- •10.2.12. Заходи безпеки при відновленні деталей
- •10.2.14. При обслуговуванні акумуляторних батарей
- •10.2.16. При виконанні вантажно-підйомних робіт
- •10.3 Електробезпека при виконанні ремонтних робіт
- •10.4. Пожежна безпека
- •10.5. Медична допомога
- •10.6. Захист навколишнього середовища
7.8. Наплавлення порошковим дротом і стрічкою
Наплавлення порошковим дротом і стрічкою –ефективний
метод наплавлення відповідальних деталей. Дріт одержують із
стальної стрічки шириною 14...15 мм і товщиною 0,5...0,8 мм
шляхом згортання її в трубку і заповнення порожнини, яка
утворюється, механічною сумішшю (шихтою), що складається з
необхідних легуючих елементів, газо-, шлакоутворюючих і
стабілізуючих компонентів.
Для наплавлення найчастіше застосовують порошковий
дріт діаметром 2,5...3,5 мм. Зношені посадочні місця валів,
хрестовин і т.п. рекомендується наплавляти дротом ПП-АН120,
ПП-АН121, ПП-АН122, ПП-АН104, а робочі органи автомобілів
266
Розділ 7. Способи компенсації зношеного шару металу
– порошковою стрічкою, наприклад, ПЛ-У30Х30Г3ТЮ. Твер-
дість наплавленого шару досягає 46...62 НRС.
При наплавленні порошковим дротом струмопровідною
частиною служить металева оболонка, що плавиться повільніше,
ніж шихта; внаслідок цього утворюється чехольчик, що втримує
розплавлений метал і сприяє його рівномірному і мілко-
крапельному переносу. Наплавлений метал має рівномірну
дрібнозернисту структуру.
Режими наплавлення: при діаметрі дроту до 3 мм сила стру-
му дорівнює 200...260 А, а при діаметрі більше 3 мм – 300...400 А;
напруга – 26...36 В; швидкість наплавлення – 30...40 м/год. При
наплавленні порошковою стрічкою силу струму приймають
600...800 А, а швидкість наплавлення 15...25 м/год.
Для наплавлення чавунних деталей широко застосовують
порошковий дріт марок ППЧ-1,2,3, ПАНЧ-11. Хімічний склад
дроту ПАНЧ-11: С – 7,0...7,5%; Si – 4,0...4,5%; Ti – 0,4...0,6%; Al -
0,6...0,9%; Mn – 0,4...0,8%; Fe – останнє. Дріт ПАНЧ-11 (на
нікелевій основі) застосовується для наплавлення (зварювання)
корпусних деталей на напівавтоматах А-825М, А-547 і ін.
Рекомендуються такі режими: сила струму 80...120А, напруга
14...18 В, швидкість подачі дроту 1,8...2,0 м/хв., швидкість
наплавлення 0,08...0,09 м/хв. Після наплавлення (заварювання
тріщини) шов доцільно прококувати на пневматичному молоті.
Для наплавлення чавунних колінчастих валів використо-
вують дріт МНЖКТ-5-1-02-02 на залізній основі. Спосіб має
такі ж режими, як і попередній; його можна виконувати в
середовищі захисних газів або під шаром флюсу. Твердість
наплавленого шару 52...62 HRC.
Порошковий дріт і стрічку можна використовувати для
всіх способів механізованого наплавлення. Переваги цього виду
наплавлення – це можливість широкого управління фізико-
механічними властивостями наплавленого металу, оскільки у
шихту можна вводити легуючі елементи практично в будь-яких
композиціях. Проте широке застосування наплавлення порош-
кового дроту і стрічкою обмежене його високою вартістю.
267
І.В. Шепеленко, І.Ф. Василенко
7.9. Плазмове зварювання і наплавлення
Цей вид зварювання є новим перспективним способом
ремонту деталей. Плазмова дуга – це дуже іонізована електрична
дуга, стиснена газом у спеціальному пристрої, що називається
плазмотроном (плазмовий пальник). Плазмова дуга становить
собою універсальне джерело тепла, яке застосовується для зва-
рювання, наплавлення, напилення, різання, термообробки та ін.
Можливі схеми роботи плазмових пальників наведено на
рис. 7.12.
Рис. 7.12. Схема роботи плазмових пальників:
а - дуга між електродами; б - дуга між електродом і деталлю; в - дві дуги - між
електродом і деталлю і між електродами; г - наплавлення з струмоведучим
присадним дротом; 1 - деталь; 2 - плазмовий струмінь; 3 - електрод;
4 - охолодна рідина; 5 - канал; 6 - плазмоутворюючий газ; 7 - вольфрамовий
(неплавкий) електрод; 8 - джерело струму; 9 - присадний електродний дріт
У першій схемі (рис. 7.12а) дуговий розряд збуджується
між вольфрамовим електродом 7 (негативний полюс) і мідним
електродом 3 (позитивний полюс) у вигляді труби, що охоло-
джується водою. У трубу-електрод 3 подають газ (звичайно аргон
або азот), який, проходячи через плазму дуги, іонізується і
виходить із головки у вигляді яскравого Плазмового струменя.
Дуговий розряд стискується газом, що призводить до сильного
розігрівання частинок газу й підвищення температури плазмового
струменю до 15000...18000 °С і вище. У другій схемі (рис. 7.12б)
дуговий розряд збуджується між електродом і деталлю. При
268
Розділ 7. Способи компенсації зношеного шару металу
здійсненні процесу за третьою і четвертою схемами (рис. 7.12в,г)
горять дві дуги: між електродами і між вольфрамовим (що не
плавиться) електродом і деталлю або електродом, що плавиться.
Основною є дуга між вольфрамовим електродом і деталлю (або
електродом, що плавиться). Дуга між електродами малопотужна
(чергова). Третю і четверту схеми плазмових пальників викори-
стовують для наплавлення. Першу схему (деталь не включена в
електричне коло) застосовують для процесу напилення.
Для плазмового наплавлення треба мати джерело живлен-
ня дуги, плазмовий пальник (плазмотрон), регулювальну елек-
тросилову апаратуру, систему газоживлення, систему охоло-
дження, пристрій для подачі присадного матеріалу, пристрій для
механізації процесу наплавлення (наприклад, токарний верстат
при відновленні деталей типу вал). Як джерело живлення плаз-
мової дуги застосовують два послідовно з'єднаних зварюваль-
них перетворювачі типу ПСО-300 або ПСО-500, зварювальні
випрямлячі (ИПН-160/600, ИПГ-600 та ін.). Для полегшення
запалювання
дуги
застосовують
осцилятори
ОСППЗ-30.
Промисловість випускає комплектні плазмові установки УМП-
5-68 і УПУ-3М.
Підготовка поверхні деталі до наплавлення полягає у
видаленні іржі, масла та інших забруднень. Як правило, деталь
миють і піддають дробоструминній обробці чавунною кришкою.
Як присадний матеріал застосовують дроти, прутки і
порошки з тугоплавких матеріалів, стійких проти спрацювання.
Застосовують такі марки твердих сплавів: СНГН (HRC 53...57),
ВСНГН (HRC 58...62), ПГ-ХН80СР2 (HRC 35...45), ФБХ
(HRC 54...58), КБХ (HRC 58...62), УС-25 (HRC 53... 57), сормайт
№ 1 (HRC 46...50) та ін.
Оптимальний режим наплавлення: напруга основної дуги
45...85 В, струм основної дуги 115...300 А, напруга чергової дуги
15...25 В, струм чергової дуги 45....80 А, витрата плазмоутворю-
ючого газу 90...800 л/год, відстань від пальника до деталі 10...12 мм.
Товщина наплавленого і напиленого шару може становити
відповідно 0,25...6 мм і 0,1...0,2 мм за один прохід. Схема
269
І.В. Шепеленко, І.Ф. Василенко
плазмового напилення з наступним обплавленням наведена на
рис. 7.13.
Рис. 7.13. Схема плазмового напилення з наступним обплавленням:
1 - джерело живлення; 2 - реостат; 3 - бункер для порошку; 4 - плазмові
пальники; 5 і 6 - ввід і вихід охолодної води; 7 - подача наплавлюваного
порошку; 8 - деталь
При потребі нарощування шару товщиною більше
0,1...0,2 мм напилення проводять за декілька проходів. Наступне
обплавлення напиленого шару (за допомогою СВЧ, плазмового
пальника,
ацетиленокисневим
полум'ям)
проводять
для
поліпшення зчеплення шару з основним металом.
Процес наплавлення деталей плазмовою дугою забезпечує
високу якість покриття, добре зчеплення наплавленого шару з
основним металом, високу стійкість проти спрацювання. До
недоліків процесу належать складність і висока вартість
обладнання (потреба у газі та ін.), значний термічний вплив на
деталь.