- •1. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
- •Характеристика форм державного правління.
- •Поняття правоохоронного органу. Правоохоронна, судова та правозахисна діяльність.
- •Конституційне право на освіту та його гарантії. Система освіти в Україні.
- •Основні положення зобов’язального права.
- •6. Інститут представництва в цивільному праві.
- •7.Правовий режим робочого часу.
- •8.Поняття, структура і функції заробітної плати
- •Функції заробітної плати
- •Структурно заробітна плата складається з трьох частин:
- •9.Характеристика теорій походження держави
- •10. Характеристика злочинів, що посягають на громадський порядок та громадянську безпеку
- •11. Інститут місцевого самоврядування в системі конституційного права.
- •12. Матеріальна відповідальність в трудовому праві
- •13. Характеристика інституту юридичної відповідальності в теорії права.
- •14. Характеристика виборчого законодавства України.
- •15. Нотаріат в Україні та його завдання.
- •16. Зміна умов трудового договору.
- •17. Підстави, порядок та юридичні наслідки визнання шлюбу недійсним.
- •18. Характеристика злочинів проти статевої свободи та недоторканості.
- •19. Підстави припинення трудового договору.
- •20. Правові наслідки визнання фізичної особи безвісти відсутньою та померлою.
- •21. Норми права: поняття, структура, види.
- •22. Поняття, система і види органів державної влади.
- •23. Відпустки, їх види та порядок надання.
- •24. Опіка та піклування в сімейному праві.
- •Глава 19 Сімейн. Код.
- •25. Спадкування за законом.
- •26. Система та класифікація прав та свобод людини.
- •27. Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав.
- •28. Поняття, зміст та види цивільного-правового договору
- •29. Правове регулювання авторських та суміжних прав
- •30. Поняття і основні властивості Конституції України
1. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) - це посадова особа, призначена Верховною Радою України для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Правовий статус Уповноваженого визначається Конституцією України (ч. З ст. 55, ст. 101), Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 року та іншими нормативно-правовими актами.
Уповноваженим може бути особа (ст. 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"), яка:
є громадянином України;
на день обрання досягла 40 років;
володіє державною мовою;
має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності;
протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посадиВерховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Не може бути призначена Уповноваженим особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку.
Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради України або не менше однієї чверті народних депутатів України від конституційного складу парламенту.
Уповноважений призначається строком на п'ять років
Несумісність посади Уповноваженого. Уповноважений:
а) не може мати представницького мандата;
б) обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності;
в) не може бути членом будь-якої політичної партії.
Повноваження Уповноваженого припиняються у разі:
відмови його від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень;
набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;
складення присяги новообраним Уповноваженим;
смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого.
Уповноважені:
з 1998 р. — Ніна Карпачова.
з 2012 р. — Валерія Лутковська.
Характеристика форм державного правління.
Форма державного правління — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.
Залежно від правового статусу глави держави й порядку формування цього вищого органу державної влади розрізняються дві основних форми державного правління – монархія і республіка
Монархія (грец. monarchia – єдиновладдя, від monos – один, єдиний і arche – влада) – форма правління, за якої верховна державна влада юридична належить одній особі – монарху (королю, імператору тощо) і передається в порядку престолонаслідування.
Влада монарха не є похідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборців. Монарх формально виступає джерелом державної влади, усіх державно-владних повноважень. Одна з основних причин збереження монархії та, що в багатьох країнах інститут монархії, особа монарха є символом єдності і верховним арбітром нації, запорукою непорушності політичної системи, оскільки влада монарха не залежить від гри політичних сил. За відсутності в парламенті чітко визначеної більшості монарх може відіграти вирішальну роль у її утворенні та формуванні уряду.
У сучасному світі зберігаються два історичних типи монархії – абсолютна і конституційна із різновидами – дуалістична та парламентарна.
Республіка (лат. respublica, від res – справа, publicus – суспільний) – форма державного правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональною представницькою установою (парламентом).
Існують три основних різновиди республіканської форми правління:
президентська республіка;
парламентська республіка;
республіка змішаного типу.