7.Правовий режим робочого часу.

Робочий час - це час, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати трудову функцію відповідно до трудового договору і законодавства про працю.

Робочий час можна класифікувати на окремі види:

• ро­бочий час нормальної тривалості, встановлюється для загального кола працівників і не може перевищувати 40 годин на тиждень.

• скорочений робочий час що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

• не­повний робочий час. – встановлюється договором, оплата пропорційна часу.

Режим робочого часу - це розподіл норми ро­бочого часу протягом конкретного календарного періоду.

Режим робочого часу включає: структуру робочого тижня; тривалість щоденної роботи; час початку і закінчення робочого дня; час і тривалість перерв в роботі; тривалість та порядок чергування змін.

Відповідно до ст. 52 КЗпП для працівників установлюється такий загальний режим робочого часу: п'яти­денний робочий тиждень з двома вихідними днями або шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вирішення питання про встановлення п'яти­денного чи шестиденного робочого тижня віднесено до компетенції роботодавця, який при цьому повинен приймати рішення спільно з виборним органом первинної профспілкової організації.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників з нормальною тривалістю робочого часу скоро­чується на одну годину. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні НЕ може перевищу­вати 5 годин (ст. 53 КЗпП).

Трудове законодавство (ст. 54 КЗпП України) передбачає нормування роботи в нічний час. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. У цей час тривалість роботи (зміни) для працівників з нормальною тривалістю робочого ча­су скорочується на одну годину. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема в безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Обмеження щодо роботи в нічний час.: 1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП України); 2) осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 КЗпП України).

Що стосується інвалідів, то вони можуть залучатися до ро­боти у нічний час лише за їх згодою і за умови, що це не су­перечить медичним рекомендаціям (ст. 172 КЗпП).

СПЕЦІАЛЬНИМИ РІЗНОВИДАМИ РЕЖИМУ РОБОЧОГО ЧАСУ Є: ненормований робочий день, робота змінами; гнучкий графік роботи; з поділом робочого дня на частини; вахтовий метод організації роботи.

Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Організація роботи змінами - працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому пра­вилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, зазвичай, має відбуватися через кожний робо­чий тиждень в години, визначені графіком змінності. Три­валість перерви між змінами має бути не меншою, ніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні (включаю­чи час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін забороняється.!!

Гнуч­кий графік роботи - за згодою між роботодавцем і профспілковим комітетом для окремих працівників, напри­клад, для жінок, що мають дітей. Його суть полягає в тому, що працівникам дозволяють приходити на роботу і залишати її в зручний для них час, а також відлучатися з роботи, за умови повного відпрацювання усього пропущеного часу протягом визначеного облікового періоду (робочого дня, тижня, місяця).

Режим роботи з роздробленим робочим днем вво­диться в тих галузях, де обсяг робіт нерівномірно розпо­діляється протягом дня (наприклад, водії міського транспорту, робота яких інтенсивна вранці та увечері, у часи пік, вдень водії відпочивають; для тваринників час годівлі і доїння корів призначається у певний час). На таких роботах робочий день може бути поділений на частини з умовою, що загальна тривалість роботи, не повинна перевищувати вста­новленої тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП).

Вахтовий метод організації робіт застосовується при знач­ному віддаленні виробничих об'єктів від місця розташування підприємства, організації (якщо на поїздку до місця роботи і назад працівники витрачають більше трьох годин).

ОБЛІК РОБОЧОГО ЧАСУ — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.

Облік робочого часу буває поденним і підсумованим.

При поденному обліку підраховується робочий час протягом кож­ного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість..

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу визначається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період.

При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпустки) від встановленої місячної норми відніма­ються робочі години, що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої зміни при підсумованому об­ліку робочого часу може збільшуватися, але не більш ніж до 10 годин.

При підсумованому обліку робочого часу можлива переробка двох видів. Переробка понад норму годин і водно­час понад встановлений графік є надурочною роботою і компенсується підвищеною оплатою. Переробка понад норму го­дин, але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.