61

Розділ 2

Експериментальне дослідження самооцінки молодих осіб з тютюновою залежністю

2.1 Організація та проведення дослідження самооцінки молодих осіб з залежною поведінкою (на прикладі тютюнопаління)

На етапі організації дослідження було визначено задачі та методи експериментального дослідження.

Ми поставили перед собою такі проміжні цілі:

1. за допомогою анкети виявити схильність досліджуваних до тютюнопаління, а також основні психологічні мотиви, які призводять до тютюнопаління в молодому віці;

2. дослідити рівень самооцінки досліджуваних та порівняти самооцінку молодих людей, що палять і тих що не палять;

3. дослідити індивідуально-психологічні особливості особистості та визначити, які з них сприяють формуванню тютюнової залежності;

4. виявити особливості самооцінки молодих людей, що палять та проаналізувати зв’язок самооцінки і схильності до тютюнопаління.

Для проведення нашого експериментального дослідження було підібрано комплекс методів, що включає наступні методики: опитувальник М. Шмішека, методика діагностики самооцінки мотивації схвалення Д. Марлоу і Д. Крауна та методика дослідження самооцінки особистості, а також було розроблено спеціальну анкету [Додаток А].

Анкета містить 17 спеціально підібраних і сформульованих запитань, які спрямовані на виявлення загальних відомостей про досліджуваного, виявлення його ставлення до тютюнопаління, а також виявлення схильності самого досліджуваного до цієї шкідливої звички та його мотивів. Анкета містить як закриті, так і відкриті запитання, оскільки поряд із запропонованими варіантами відповіді на питання, серед яких потрібно

вибрати найбільш відповідний варіант, досліджуваному також дається можливість дати свій варіант відповіді.

Разом із питаннями анкети досліджуваним дається інструкція: „Шановний респонденте! Просимо Вас відповісти на наступні запитання. Перш ніж відповісти, прочитайте уважно усі варіанти можливих відповідей і необхідну відповідь позначте. Просимо з серйозністю віднестись до завдання і щиро відповісти на всі запитання. Заздалегідь дякуємо за чітке і акуратне заповнення анкети”.

Отримані за допомогою анкети відомості про досліджуваного можна представити у кількісних показниках. Це можна зробити за допомогою розробленого нами ключа, що включає в себе окремі запитання анкети і який представлений у формі таблиці 2.1. Максимальна кількість балів, яку можна отримати рівна 18 балам. Мінімальна - 0 балів, якщо досліджуваний не палив і не палить у даний час. Вираження анкетних відомостей у кількісних одиницях необхідне для подальшої обробки та загального аналізу експериментальних даних отриманих за допомогою всього комплексу використаних методик.

Таблиця 2.1

№ запитання	Варіант відповіді	Кількість балів
6, 7,11,16,17	а) так	1
	Ь)иі	0
8	е)не палю	0
	(!)	1
	с)	2
	а)	3
	Ь)	4
9	е)не палю	§
	а) 3-4	1
	Ь}5-6	2
	с)7-8	3
	<1)9-10	4
12	/)менше раку	0
	а)1	1
	Ь)2	2
	с)3	3
	й)4	4
	е)5	5

Методика дослідження самооцінки особистості, що використовувалась нами, має два, істотно відмінних за процедурою, варіанти визначення самооцінки, в кожному з яких можна працювати як з одним досліджуваним так і з групою. Метою методики є визначення рівня самооцінки досліджуваних.

У першому варіанті в основу дослідження самооцінки покладено метод ранжування. Процедура дослідження включає два етапи. Матеріалом для роботи досліджуваних являються надрукований на спеціальному бланку список слів [Додаток А], що характеризують окремі риси особистості. Перед початком дослідження кожен повинен отримати такий бланк [40, с.79].

Завданням першого етапу дослідження є визначення уявлення людини про риси свого ідеалу, тобто „Я-ідеального”. Відповідно до завдання досліджуваним дається інструкція: „Прочитайте уважно слова, які визначають риси особистості. Розгляньте ці риси з погляду належності їх, на Вашу думку, ідеальній особистості, тобто їх значущості, корисності та соціальної бажаності. Для цього проранжуйте риси (розташуйте в певному порядку), оцінивши кожну рису в балах від 20 до 1. Оцінку 20 поставте в бланку в колонці №1 ліворуч від риси, яка, на Ваш погляд, є найбільш корисною і важливою для людей. Оцінку 1-у цій же колонці ліворуч від риси, яка найменш корисна, важлива та значима на Ваш погляд. Всі інші оцінки, від 19 до 2, поставте згідно з Вашими уявленнями про ідеальну людину та ставленнями до інших рис. Пильнуйте, щоб жодна оцінка не повторювалась двічі”.

Завданням другого етапу є визначення уявлення людини про свої власні риси, тобто ^-реального”. Як і на першому етапі, досліджуваним дається інструкція відповідно до завдання: „Прочитайте уважно знову ці слова, які визначають риси особистості. Розгляньте пі риси з погляду належності їх особисто Вам. Проранжуйте риси у колонці №2, оцінивши кожну рису в балах від 20 до 1. Оцінку 20 поставте справа від риси, яка, на Ваш погляд, притаманна Вам найбільше і найбільш яскраво виражена, 19 -

тій рисі, яка виражена трохи менше і так далі. Тоді оцінкою 1 у Вас буде позначено рису, яка властива Вам менше ніж усі інші. Пильнуйте, щоб жодна оцінка не повторювалась двічі”.

Метою обробки результатів є визначення зв’язку між ранговими оцінками рис особистості, які входять в уявлення „Я-реальне” та „Я- ідеальне”. Міра зв’язку встановлюється за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Ч. Спірмена. Оцінки пропонованих рис (від 1 до 20) в обох рядах приймаються за їхні ранги. Різниця рангів, що визначають місце тієї чи іншої риси особистості, дає можливість вирахувати коефіцієнт за формулою:

г-1-бхД.—- (2.1)

п(п²-1)

де: п - число запропонованих рис особистості («=20);

сі - різниця рангів.

Для того, щоб вирахувати коефіцієнт, потрібно спочатку на бланку, в спеціально відведеній колонці, обрахувати різницю рангів (сі) за кожною запропонованою рисою. Потім кожне одержане значення різниці рангів підноситься до квадрату і в бланку у колонці (сі²) записується результат. І, нарешті, обрахувавши суму сі², можна отримати значення коефіцієнта кореляції між ідеальним та реальним набором особистіших рис досліджуваного.

Коли кількість рис дорівнює 20, то формула має спрощений вигляд:

г= 1-0,00075 X (2-2)

Отриманий коефіцієнт може знаходитися в межах від -1 до +1. Коли одержаний коефіцієнт не менше -0,37 і не більше +0,37, то це вказує на слабкий, незначний зв’язок, або ж на його відсутність, між уявленнями людини про риси свого ідеалу і про свої реальні риси. Такий показник може бути отриманий через недотримання досліджуваним інструкції. Але якщо інструкція виконувалася, то подібний зв’язок означає нечітке і недиференційоване уявлення людини свого „Я-ідеального” і „Я-реального”.

Про наявність позитивного зв’язку між „ідеальним” та „реальним” свідчить значення коефіцієнта кореляції в межах 0,38-1. При цьому, якщо значення коефіцієнта перебуває в інтервалі до 0,6, то самооцінка досліджуваного вважається адекватною, якщо ж в межах від 0,61 до 0,89, то це свідчить лише про тенденцію до завищення самооцінки, а якщо в інтервалі від 0,9 до 1, то самооцінка вважається неадекватно завищеною. Значення коефіцієнта в межах від -0,38 до -1 свідчить про значущий негативний зв’язок, що відображає невідповідність або розбіжність між уявленнями людини про те, якою їй слід бути і якою вона є насправді. Така невідповідність інтерпретується як занижена самооцінка. Чим ближчий показник до -1, тим більш неадекватно занижена самооцінка особистості [40, с.80-81].

Другий варіант дослідження самооцінки базується на способі вибору. Матеріалом є список слів [Додаток А], які визначають окремі риси особистості. Цей варіант дослідження також включає два етапи.

Завданням першого етапу є визначення списку та кількості еталонних рис бажаного та небажаного образу „Я”. Досліджуваного просять продивитися поданий набір якостей особистості та вибравши певні якості, скласти два ряди. В один ряд потрібно записати ті риси, які , на думку досліджуваного, має володіти ідеальна людина, а в другий ряд - небажанні якості, тобто ті, які притаманні „негативному” образу. Відповідно досліджуваним дається інструкція: „Подивіться уважно на список запропонованих Вам слів, які характеризують особистість. Виберіть і запишіть у лівій колонці у бланку ті риси (від 10 до 20), які, на Вашу думку, характеризують „Ідеал” людини, а в правій - ті, які б Ви віднесли до негативного образу - „Неідеалу” (також 10-20 рис). Риси, зміст яких Вам не зрозумілий або які Ви не можете віднести ні до тієї ні до іншої колонки не потрібно писати взагалі.”

Завданням другого етапу є визначення з поміж вибраних еталонних рис „позитивної*” і „негативної” множини, рис, які, на думку досліджуваного,

властиві особисто йому. Інструкція на цьому етапі має наступний вигляд: „Продивіться уважно слова, записані Вами в ліву та в праву колонки і відмітьте хрестиком або галочкою ті риси, які, на Вашу думку, притаманні і властиві особисто Вам.”

Метою обробки результатів є отримання коефіцієнтів самооцінки за „позитивною” (СО⁺) і „негативною” (СО‘) множинами. Для підрахунку кожного з коефіцієнтів кількість рис у колонці, визначених досліджуваним як таких, що властиві йому (М) потрібно поділити на всю суму рис у даній колонці (Н). Формули для підрахунку коефіцієнтів мають такий вигляд:

СО⁺= —; сО~=—, (2.3)

Н Н

де: М⁴" і М" - кількість рис у „позитивній” і „негативній” множинах, тобто тих, що відміченні досліджуваним як такі, що властиві йому;

ЬҐ і ЬГ - кількість еталонних рис, тобто відповідно кількість слів правої і лівої колонок [40, с.81].

Отримані показники можуть знаходитися в межах від 0 до 1. На основі їх величин за допомогою таблиці 2.2 можна визначити рівень та адекватність самооцінки досліджуваного.

Таблиця 2.2

С0Т	ССГ	Рівень самооцінки
1-0,76	0-0,25	Неадекватна, завищена
0,75-0,56	0,26-0,45	Адекватна з тенденцією до завищення
0,46-0,55	0,46-0,55	Адекватна
0,45-0,26	0,56-0,75	Адекватна з тенденцією до заниження
0,25-0	0,76-1	Неадекватна, занижена

Методика діагностики самооцінки мотивації схвалення, або шкала брехні, Д. Марлоу і Д. Крауна [47, с.635-636] являє собою опитувальник, що складається з 20 запитань, на які потрібно дати відповідь „так” або „ні” і які направлені на виявлення особливостей поведінки досліджуваних у певних ситуаціях та дають змогу оцінити правдивість відповідей досліджуваних.

Дослідження за цією методикою можна проводити як з однією людиною, так і з невеликою групою людей.

Перед початком дослідження досліджуваним дається інструкція, яка має наступний вигляд: „Уважно послухайте кожне із наведених нижче суджень. Якщо Ви вважаєте, що воно вірне і відповідає особливостям Вашої поведінки, то у бланку у відповідній графі поставте знак якщо не вірне то „-”[47, с.635].

Обробка результатів проводиться за відповідним ключем. Загальний підсумковий показник „мотивації схвалення” отримується в наслідок додавання всіх питань, що „працюють”, тобто збігаються з ключем по варіанту відповіді (так або ні). Отриманий показник може знаходитися в межах від 0 до 20. Чим він вищий, тим вища мотивація схвалення, а отже і готовність та прагнення людини представити себе перед іншими як повністю відповідаючого соціальними нормам. Низькі показники можуть свідчити як про неприйняття традиційних норм, так і про надмірну вимогливість до себе [47, с.636]. Рівень мотивації схвалення можна визначити за допомогою таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Рівень відвертості	Низький	Середній	Високий
Величина показника	0-6	7-12	13-20

Опитувальник М. Шмішека [50, с. 159-І 74] призначений для діагностики типу акценту ацій особистості. Теоретичною основою опитувальника є концепція акцентуйованих рис особистості К.Леонгарда, який вважав, що риси особистості можна розділити на основні та додаткові. Якщо основна риса є яскраво виражена, то вона стає акцентуйованою, відповідно особистість, в якої ця риса яскраво проявляється, К. Леонгард назвав „акцентуйованою”. Він виділив 10 типів таких рис, що за несприятливих умов можуть набути патологічного характеру, і, навіть,

призвести до руйнування структури особистості. Ці типи і визначаються за допомогою розробленого М. Шмішеком опитувальника, що містить 10 шкал:

1) Демонстративний

2. Педантичний

3. Застрягаючий

4. Збудливий

5) Гіпертимний

6. Дистимічний

7. Циклотимний

8. Екзальтований

9. Емотивний

10. Тривожно-боязкий

Типи акцентуйованих особистостей можна поділити на дві групи: акцентуації характеру (1-4 шкали) та акцентуації темпераменту (5-10 шкали).

Опитувальник складається з 88 запитань, на які потрібно дати відповідь „так” або „ні”. Також опитувальник має два варіанти: дитячий варіант та дорослий варіант, які дещо відрізняються за побудовою та змістом запитань, відповідно до віку для якого вони розроблені. Досліджуваним перед початком дослідження дається інструкція: „Дайте відповіді на пропоновані питання, що стосуються різних сфер Вашого життя. На кожне запитання слід відповідати ,,так”(+) або ,,ні”(-). Відповідь має віддзеркалювати Вашу думку про себе. Це не випробування розуму чи здібностей, тому тут немає правильних - неправильних, хороших чи поганих відповідей. Не затримуйтесь довго на питанні. Фіксуйте у бланку першу відповідь, яка спала на думку” [50, с. 159].

Обробка отриманих результатів проводиться за допомогою ключа, який подано в методиці. Якщо відповідь на запитання співпадає з ключем, то нараховується 1 бал, і так за кожне співпадання. Далі отримані бали по кожній шкалі потрібно ще помножити на певний коефіцієнт, що для кожної шкали є різним, і що також подається в ключі. В результаті можна отримати величини показників по кожній шкалі, що можуть перебувати в межах від 0 до 24. На основі їх величин за допомогою таблиці 2.4 можна визначити наявність у досліджуваного того чи іншого типу акцентуйпваних рис.

Таблиця 2.4

69

Величина показника	Рівень досліджуваної ознаки
0-11	Слабо виражена або не властива риса
12-14	Ознака акцентуації
15-18	Діапазон тенденцій
19-24	Діапазон акцентуйованихрис і типів особистості
Використавши	набір вище описаних методик, ми провели

експериментальне дослідження з метою виявити особливості самооцінки молодих осіб, що палять.

Дослідження включало два етапи, на кожному з яких кожен досліджуваний був забезпечений бланком для відповідей та запитаннями анкети. На першому етапі в ролі досліджуваних виступали учні 9-10 класів ЗОШ Ї-ЇП №32 м. Вінниця. У дослідженні взяли участь 38 учнів віком 15-16 років, з яких 20 досліджуваних чоловічої і 18 досліджуваних жіночої статі. Дослідження проводилося 16.03.06 у першій половині дня і тривало протягом 1 год. 30 хв. (тобто двох уроків) у кожному з класів, враховуючи перерви. Досліджувані однозначно позитивно та з великим інтересом віднеслися до запропонованої роботи, охоче виконували поставленні перед ними завдання, тобто були достатньо мотивовані та налаштовані на якісне виконання завдань. Разом із анкетою учням також видавалися картки з порядковим номером, який вони писали на своєму бланку для відповідей, а картка зберігалася у них до завершення усіх етапів дослідження.

На другому етапі дослідження у ролі досліджуваних виступали студенти II курсу ВДПУ ім.. М Коцюбинського спеціальності „Психологія”. У дослідженні взяли участь 23 студенти віком 18-20 років, з яких 2 досліджуваних чоловічої статті, а решта (21) жіночої статі.

35_Г7

33,4

19,1

_11Д_

40

35

ЗО

Кількість 25 досліджуваних 20 - (%) 15 10 5 0

Форми мотивації

□ Атарактична	□ Гедоністична
□ Субмісивна	□ 3 гіперактавацією поведінки
□ Гісевдокультурна

Рис. 2.3 Представлення результатів дослідження мотивів тютюнопаління

учнів 9-10 класу

27.7

17.8

2,25

	25
		...
		-

Кількість досліджуваних (%)

ЗО 25 20 - 15 - 10 5 0

23,9

Форми мотавації

• Гедоністична

  □Атарактична

  • Субмісивна

  • Гісевдокультурна

• З гіперактивацією поведінки

Рис. 2.4 Представлення результатів дослідження мотивів тютюнопаління

студентів групи СР-04 Обробивши анкетні дані та отримавши інформацію про поширеність тютюнопаління серед учнів та студентів ми приступили до обробки результатів отриманих за допомогою методик для визначення рівня самооцінки особистості (Завдання №1 та Завдання №2 у бланку дослідження). Отримані результати були занесені в протоколи дослідження [Додаток Б і Додаток В]. Також було обраховано середні значення показників самооцінки молодих осіб.

На основі отриманих протоколів дослідження було побудовано гістограми (Рис. 2.5-2.6), що наочно відображають структуру самооцінки у

досліджуваних групах, і з яких добре видно, що в обох вікових періодах домінуючою є тенденція до завищення самооцінки.

1 2 З

• Висока

• Тенденція до завищення

• Адекватна

• Тенденція до заниження

• Низька