Кореляційна матриця Зв’язок самооцінки особистості і схильності до тютюнопаління

з особистісними рисами

	Досліджуванні, які палять					Досліджуванні, які не палять
	С0+	ТО'	г	Схиль­ ність	С0+		С0"	г	Схиль­ ність
Гіпертимний		0,04	-0,07		^		-0,09	0,11	0,06
Застрягаючий		0,21	0,23	-0,19	0,11		0,16	0,09	0,05
Емотивний		-0,35	-0,34	0,22	0.02		-0,1	-ол	0,28
Педантичний	0,39	0,01	0,22	-0,03	0,23		-0,16	0,25	0,12
Тривожний		-0,13		0,28	-0,12.		0,12	-0,16	0,06
Циклотимний	0,1	0,17	-0,22		-0,04		0,22	-0,24	0,12
Демонстративний			0,03	-0,31	0,2		0,11	0,02
Збудливий	-0,13	-0,17	0,06	Ь\4с	0,07		0.25	-0,18	-0,29
Дистимічний	0,38	0,2	0,08		0,07		0,1	0,22	0,2
Екзальтований	0,09	0		0,17	0,17		0,02	0,07	-0,17

Дивлячись на кореляційну матрицю, можна сказати, що для групи досліджуваних, які палять значимими е такі виявленні нами зв’язки:

• між схильністю до тютюнопаління та гіпертимним {г_ем=0,41), циклотимним (г_ем =0Л6), збудливим (г_ем =0,48) та дистимічним (г_ем =0,42) типами акцентуйованих рис особистості;

• між оцінкою своїх позитивних рис та гіпертимним (г_ем=0,4), застрягаючим (г_ем=0,41) і демонстративним (г_ем=0,43) типами акцентуйованих рис;

• рівень відповідності ідеального „Я-образу” реальному прямо пов’язаний з екзальтованим типом (г_ем=0,4), а також є значимий зворотній зв’язок з тривожно-боязким типом ([г_ем=-0,4) особистості.

Ці зв’язки є значимими на 5% рівні (р=0,05), оскільки вони більші критичного табличного значення, що становить 0,4, для ймовірності допустимої помилки 0,05 і для числа ступенів свободи рівному 22 (п=24), і менші критичного значення, що становить 0,52 для ймовірності допустимої помилки 0,01.

самооцінка є відповідною рівневі домагань. Для таких осіб характерна патологічна стійкість афекту, тобто їх почуття та емоції є досить тривалими і не зникають довгий час хоча й ніякі нові переживання їх не активізують. А тому, на відмінну від гіпертимного, особи застрягаючого типу характеризуються жорсткістю та стійкістю установок і поглядів на життя, високо розвиненим честолюбством, а тому вони не схильні до вчинків, які можуть зашкодити їх інтересам та досягненню поставлених цілей, в тому числі не схильні і до тютюнопаління.

Демонстративні особистості також схильні переоцінювати свої можливості та свою значущість, і будучи надміру егоцентричними вони вважають себе кращими за інших. їх прагнення бути завжди у центрі уваги настільки сильне, що вони ладні вдаватися до будь-яких способів аби досягти цього, часто і до обману. Причому, для них байдуже у якій формі проявлятиметься увага, і якщо це не похвала чи захоплення ними, то досить прийнятними для них є й такі форми, як обурення, гнів, зневага і т.д., аби тільки не байдужість. Тому для демонстративних особистостей властива не лише завищена оцінка власних позитивних рис, але й часто вони приписують собі різні негативні особистісні якості та недоліки, які насправді для них не властиві. При цьому, володіючи патологічною здатністю до витіснення, вони досить комфортно почуваються в тому „негативному” чи „позитивному” образі, який самі собі створили, і в якому хочуть, щоб бачили їх оточуючі. Тобто, вони здатні суб’єктивно продемонструвати той престиж, яким об’єктивно насправді зовсім не володіють. Часто таким засобом привертання до себе уваги стає девіантна поведінка у вигляді вживання психотропних речовин, в тому числі і тютюнопаління. Проте, як показали результати нашого дослідження, для тих, хто палить не є характерним зв’язок між демонстративністю та схильністю до тютюнопаління. Але такий зв’язок характерний для групи досліджуваних, які не палять, що, на нашу думку, може свідчити про те, що юнаки та підлітки, які пробували палити або палили раніше, але зараз не палять, робили це з метою привернути до себе

увагу, продемонструвати самостійність та дорослість, щоб їх не вважали боягузами та „жовторотиками”.

До заниженої самооцінки схильні тривожні та боязкі, невпевнені в собі, нерішучі, сором’язливі, вразливі та емоційно лабільні, емотивні особи, які будь-які життєві події сприймають серйозніше, ніж інші люди. Проте їх емоційні реакції, на відмінну від осіб циклотимнош типу, мають адекватний подразнику чи силі переживання характер. У них рано формується почуття обов’язку та відповідальності, високі моральні та етичні вимоги, нотації дорослих можуть викликати докори сумління, почуття провини, сльози, відчай, що сприяє формуванню почуття неповноцінності та меншовартості.

Як вже зазначалося вище, особистості гіпертимного типу, які вирізняються добрим та навіть піднесеним настроєм, високим життєвим тонусом, схильні до тютюнопаління. З іншого боку, молоді особи, для яких характерні песимістичне ставлення до життя і майбутнього, постійно подавлений настрій, повільність та слабкість вольових зусиль, низька контактність та прагнення до самотності, також потрапляють до „групи ризику”, оскільки тютюнопаління та вживання інших психотропних речовин, що змінють свідомість та емоційний стан, є, на їхню думку, шляхом та способом виходу з субдепресивного стану, що не рідко, внаслідок якихось подій, переростає у депресію. Отже, і гіпертимні і циклотимні особистості схильні до тютюнопаління. А тому, очевидним є, що й юнаки та підлітки, для яких характерні чергування гіпертимних та дистимічних станів, тобто часті періодичні зміни настрою та залежність від зовнішніх подій, також схильні до тютюнопаління. І результати нашого дослідження статистично підтверджують схильність до тютюнопаління молодих осіб циклотимного типу.

Найбільш тісний зв’язок виявлений нами між схильністю до тютюнопаління та збудливим типом акцентуйованих рис особистості. І справді, особистісні риси, які характерні збудливому типові особистості, такі як підвищена імпульсивність та дратівливість, грубість, схильність до

конфліктів, байдужість до майбутнього, життя „сьогоднішнім днем” і прагнення отримати від нього якомога більше розваг та задоволення, сприяють вживанню психотропних речовин та формуванню тютюнової залежності. Особам цього типу є найбільш характерними недостатня саморегуляція та послаблений контроль над вабленнями, а тому вирішальними у їхньому житті та поведінці є не здоровий глузд та логічне обдумування своїх вчинків, а ваблення, інстинкти, неконтрольовані потяги. Моральні установки у їхньому житті не відіграють якоїсь помітної ролі, для них не є важливою думка оточуючих, оскільки вони взагалі не схильні аналізувати свої вчинки та поведінку, не задумуються про їх наслідки. У підлітковому віці, коли на людину з особливою силою навалюється хвиля фізичних потягів та ваблень, асоціальні прояви збудливих особистостей значно посилюються. А тому, саме підлітки збудливого типу найбільш є схильними до тютюнопаління та інших форм девіантної поведінки і саме для них найбільш гостро постає загроза формування залежності, оскільки навіть ті особи, які в дитинстві здавались більш-менш врівноваженими та спокійними, у пубертантний період розвитку, внаслідок активного фізичного та статевого дозрівання та нейрогуморальних змін у організмі, у повній мірі проявляють усі властиві цьому тип)' особистісні риси, стаючи грубими, імпульсивними, некерованими.

Отримані нами показники є значимими лише на 5% рівні, а це означає, що не можна однозначно стверджувати, що всі юнаки та підлітки, для яких характерні акцентуйовані риси характеру та темпераменту по гіпертимному, циклотимному, дистимічному та збудливому типу, обов’язково стануть курцями та залежними від тютюну. Адже окрім акцентуацій особистості є ще багато психологічних, і не тільки, чинників та факторів, що сприяють формуванню тютюнової залежності, в тому числі і самооцінка особистості. Але виявлені нами зв’язки однозначно свідчать про тенденцію до того, що саме ці типи акцентуйованих рис особистості найбільш сприяють формуванню тютюнової залежності у підлітковому та юнацькому віці.

Таким чином, провівши експериментальне дослідження, можна сказати, що хоча ми й не виявили прямого зв’язку між рівнем самооцінки молодих людей та їх схильністю до тютюнопаління, проте виявлені нами значимі зв’язки між самооцінкою та акцентуйованими рисами особистості, а також між схильністю до цієї шкідливої звички та акцентуаціями, свідчать про те, що все ж є певний зв’язок між досліджуваними нами явищами. Хоча ми ще не можемо повністю розкрити суть та характер цього зв’язку, оскільки для цього потрібно глибше та детальніше дослідити особистість молодого „курця” та особливості його поведінки, проте однозначно можемо сказати, що самооцінка юнаків та підлітків, котрі палять, є неадекватною, а саме - завищеною.

Висновки

Провівши дослідження спрямоване на виявлення особливостей самооцінки юнаків та підлітків, що палять, можна зробити наступні висновки: