1. Проведений теоретичний аналіз літературних джерел, що розглядають проблеми залежної поведінки та фактори, що сприяють її формуванню, показав, що:

« самооцінка - це суб’єктивне утворення в людській психіці, яке є відображенням норм і оцінок, що існують в суспільстві, а також відображенням своїх власних ідеалів і суджень. Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, із прагненням людини знайти своє місце в житті, ствердити себе як члена суспільства в очах навколишніх і у своїй власній думці. Хоча самооцінка й починає формуватися ще в ранньому дитинстві, проте реально діяти вона починає саме в підлітковому віці, коли виробляється власна незалежна система еталонів самооцінювання і самовідношення, все більше розвивається здатність проникати у свій внутрішній світ. У цей період самооцінка набуває більш адекватного та узагальненого характеру, стає більш стійкою та різносторонньою, що дає можливість молодій людині краще пізнати власну сутність, а отже й віднайти своє місце в світі.

® проблема тютюнопаління, алкоголізму та наркоманії, а також залежності від цих речовин, являється однією із найсерйозніших та нагальних проблем сучасності, як для сфери охорони здоров’я, так і для суспільства в цілому і потребує негайного вирішення. Причини значної поширеності цих явищ серед населення, в тому числі і серед молоді, найрізноманітніші: починаючи від зростання рівня гормонів у організмі підлітка і закінчуючи політикою держави у соціально- економічній сфері. Вживання психотропних речовин у молодому віці

завжди є наслідком соціальної дезадаптації, яка може бути спричинена психологічними особливостями особистості, в тому ЧИСЛІ і неадекватною самооцінкою. Тобто, деяким підліткам та юнакам притаманна особистісна схильність до вживання цих речовин, яка в несприятливих умовах актуалізується, наслідком чого є виникнення потягу до алкоголю, тютюну та наркотиків, що часто призводить до формування залежності від цих речовин. Проте цьому можна завадити, якщо вчасно виявити схильність та надати своєчасну кваліфіковану допомогу.

2. Результати проведеного дослідження за допомогою комплексу підібраних методик, показали значну⁷ поширеність тютюнопаління серед молоді віком 15-20 років (встановлено, що палять майже 40% досліджуваних), а також показали, що юнакам та підліткам, котрі палять характерні певні психологічні особливості особистості:

© більшість молодих осіб, що палять, характеризуються тенденцією до завищення самооцінки (67% при оцінюванні своїх позитивних якостей та 71% - негативних якостей) або ж неадекватно завищеною самооцінкою (відповідно 8 та 25%). Лише 8% тих, хто палить здатні адекватно оцінити свої позитивні риси, в той час як негативні риси оцінюють адекватно 0%;

® для молодих осіб, що палять найбільш характерні акцентуйовані риси особистості по гіпертимному (46%), циклотимному (67%), збудливому (38%) та екзальтованому (46%) типах, а також тенденції до акцентуації по дистимічному (42%), збудливому (50%) та емотивному (46%).

Отже, юнакам та підліткам, які палять, притаманна особистісна схильність до цієї шкідливої звички, що проявляється у таких якостях, як веселий, піднесений або ж навпаки майже завжди пригнічений емоційний стан, чи чергування цих станів, імпульсивність та неврівноваженість, лабільність нервової системи, а також тенденція до завищення чи неадекватно завищена самооцінка. А тому можемо стверджувати, що

висунута на початку дослідження гіпотеза підтвердилась: самооцінка

молодих осіб, які палять є неадекватною, а саме - завищеною.

3. Дослідження мотивів тютюнопаління серед юнаків та підлітків показало, що для більшості є характерною атарактична (29%), субмісивна(30%) та гедоністична (24%) форми мотивації вживання тютюну, що пояснюється психологічними особливостями особистості молодого віку, яка палить.

4. Результати порівняльного аналізу самооцінки молодих осіб, які палять та не палять, показали що виявлені нами розбіжності не є істотними, оскільки отримані емпіричні значення 1-критерія є меншими критичного значення для 5% рівня значимості. Достовірними є лише розбіжності у оцінці власних позитивних рис дівчатами, які палять і які не палять (1_ем=2,4), причому дівчата, які палять оцінюють себе більш адекватно. В основному ж і для юнаків і для підлітків, як для тих хто палить, так і для тих хто не палить, найбільш характерною є тенденція до завищення самооцінки, що можна пояснити особливостями віку.

5. Проведений кореляційний аналіз, з метою виявлення зв’язків між рівнем самооцінки досліджуваних та їх схильністю до тютюнопаління, показав, що самооцінка осіб молодого віку, які палять та їх схильність до тютюнопаління залежать від типу акцентуйованих рис особистості:

• було виявлено значимі позитивні зв’язки між оцінкою своїх позитивних якостей та гіпертимним (г_ем—0,4), застрягаючим (г_ем=0,41) і демонстративним (г_ем=0,43) типами, та між демонстративним типом і оцінкою власних негативних якостей (г_ем =0,54), екзальтованим типом і відповідністю образів „Я-реального” „Я-ідеальному” (,г_ем =0,4). А також негативні, зворотні зв’язки між оцінкою позитивних якостей та емотивним (г_ем =-0,66)і тривожним(г_ем = -0,55) типом, та тривожним типом і мірою відповідності реального та ідеального „Я-образів” (г_ем =- 0,4).

® результати кореляційного аналізу показали, що до тютюнопаління схильними є юнаки та підлітки для яких характерні акцентуйовані риси

особистості по гіпертимному(г_ел1 =0,41), дистимічному(г_ем. =0,42), циклотимному(г_ел, =0,46) та збудливому(г_ел, =0,48) типах. Проте виявлені зв’язки є значимими на 5% рівні, що свідчить лише про тенденцію до того, що саме ці типи акцентуйованих рис особистості найбільш сприяють формуванню тютюнової залежності у підлітковому та юнацькому віці.

* прямої залежності між рівнем самооцінки юнаків і підлітків та їх схильністю до тютюнопаління ми не виявили, оскільки отримані нами коефіцієнти кореляції не є значимими. Проте значимі зв’язки між самооцінкою та акцентуйованими рисами особистості, а також між схильністю до цієї шкідливої звички та акцентуаціями, свідчать про те, що все ж є певний зв’язок між досліджуваними нами явищами. Хоча й те, що підліток чи юнак палить не впливає на його самооцінку, напевно як і мало впливає на оцінки, які дає йому соціум, проте неадекватна самооцінка є однією із психологічних причин, що сприяють тютюнопалінню з подальшим формуванням залежності.

Предметом подальшого дослідження, на нашу думку, має стати більш глибоке та масштабне вивчення структури особистості юнака та підлітка, зокрема психоемоційний стан молоді та чинники, що його спричиняють, індивідуально-психологічні та когнітивні особливості, інші особистісні якості, що дасть змогу сказати чи властива конкретній молодій людині особистісна схильність до тютюнопаління та інших форм залежної поведінки і чи потрапляє вона до „групи ризику”, а отже чи потребує кваліфікованої психологічної допомоги, яка повинна надаватися своєчасно.