3.5.3. Особливості дефектації типових деталей
Вали вибраковуються за наявності тріщин, раковин,
глибоких вибоїн на робочих поверхнях шийок. Тріщини і
раковини валів виявляють зовнішнім оглядом і одним з методів
дефектоскопії.
Граничні розміри шийок валів визначають вимірюванням
з необхідною точністю. Спотворення геометричної форми
(конусність, овальність) шийок колінчастих валів вимірюють за
допомогою мікрометра в двох взаємно перпендикулярних пло-
щинах (в площині кривошипів і перпендикулярній їй).
Прогин
колінчастих,
розподільних
і
інших
валів
визначають в центрах токарного верстата або в призмах. При
цьому щуп індикаторної головки встановлюють в крайній
верхній точці А (рис. 3.8) по середній корінній шийці колін-
частого валу або середині валу. Потім легким рухом руки про-
вертають вал в центрах; відхилення стрілки показує величину
прогину валу.
Рис. 3.8. Визначення прогину вала, який встановлений в центрах з
допомогою індикатора
Для визначення прогину колінчастих валів і їх правки є
також спеціальні пристосування (стенди) типу ГАРО.
Корпусні деталі контролюють на герметичність гідравліч-
ним методом. Зноси отворів визначають нутромірами, пробками
142
Розділ 3. Технологічні процеси ремонту автомобілів
і іншими засобами. Різі контролюють новими болтами,
різьбовими калібрами і зовнішнім оглядом.
Знос циліндрів двигунів визначають за допомогою
індикаторного нутроміра (рис. 3.9), вимірюючи діаметр в трьох
поясах по висоті і в двох взаємно перпендикулярних напрямках.
Рис. 3.9. Визначення спрацювання циліндра двигуна індикаторним
нутроміром
Згин і скрученість шатунів визначають на пристосуванні
(рис. 3.10) із строго вивіреними оправками. Відхилення стрілки
верхнього індикатора показує прогин шатуна, а бічного -
скрученість.
Рис. 3.10. Пристосування для визначення згину та скрученості
шатунів:
1 – шатун; 2 – індикатор; 3 – призма; 4 – плита; 5 – поршневий палець;
6 - оправка.
143
О.Й. Мажейка
Підшипники кочення оцінюють в основному за зовніш-
німи ознаками і результатами вимірювання осьового і радіаль-
ного зазорів.
При огляді виявляють плями корозії, виявляють стан біго-
вих доріжок, кілець, кульок або роликів, сепараторів. При вияв-
ленні тріщин, раковин, надломів цих деталей підшипник
вибраковують. Потім перевіряють легкість обертання підшип-
ника від руки; заїдання і шуми при цьому недопустимі.
Осьовий і радіальний зазори визначають на спеціальному
пристосуванні.
При контролі зубчатих коліс визначають знос зубів по
товщині і довжині, викрошування цементованої або загар-
тованої робочої поверхні, знос посадочного отвору, шпонкової
канавки і шліців. Зуб по товщині вважається придатним, якщо
між зовнішньою його поверхнею і шаблоном є зазор s; за
відсутності зазору зубчате колесо вибраковують (рис. 3.11).
Рис. 3.11. Визначення зносу зуба з допомогою шаблона
Знос зубів по довжині визначають штангенциркулем,
штанген-зубоміром або граничним калібром. Ширину канавок
шпонок і шліцьових западин виміряють шаблонами, а діамет-
ральні розміри – скобами. Викришування (пітинг) робочої по-
верхні зубів встановлюють зовнішнім оглядом або за допо-
могою лупи п'ятикратного збільшення.
144
Розділ 3. Технологічні процеси ремонту автомобілів