- •2 Передремонтне технічне діагностування і
- •7. Способи компенсації зношеного
- •8. Проектування технологічних процесів
- •9. Безрозбірне відновлення
- •10. Охорона праці при виконанні
- •1. Теоретичні основи ремонту
- •1.1. Загальні поняття надійності
- •1.2. Показники надійності
- •1.3. Види тертя та змащення
- •1.4. Основи теорії про зношування спряжень і з’єднань
- •1.5. Придатність автомобілів і їх елементів
- •1.6. Допустимі і граничні зношування деталей і спряжень
- •1.7. Несправності деталей і агрегатів
- •1.8. Втрата працездатності автомобілів через порушення
- •1.9. Вплив конструктивних і експлуатаційно-технологічних
- •1.10. Класифікація відмов автомобілів
- •2. Передремонтне технічне
- •2.1. Основні поняття та методи діагностування
- •2.2. Діагностування двигуна і його складових частин
- •2.2.1. Діагностування кривошипно-шатунного
- •2.2.2. Діагностування систем мащення і охолодження
- •2.2.3. Діагностування систем живлення
- •2.2.3.1. Система живлення дизеля
- •2.2.3.2. Система живлення карбюраторного двигуна
- •2.3. Діагностування трансмісії
- •2.3.1. Діагностування зчеплення
- •2.3.2. Перевірка загального стану коробок передач, задніх
- •2.4. Діагностування ходової частини
- •2.5. Діагностування рульового керування і гальм
- •2.6. Діагностування гідравлічних систем
- •2.7. Діагностування електрообладнання
- •3. Технологічні процеси ремонту
- •3.1. Поняття і єдина система технічної документації
- •3.2. Приймання автомобілів і агрегатів в ремонт і їх
- •3.2.1. Приймання автомобілів і агрегатів в ремонт та
- •3.2.2. Зовнішнє очищення і миття автомобіля
- •3.3. Особливості технології розбирання
- •3.3.1. Загальна послідовність розбирання автомобіля
- •3.3.2. Особливості розбирання типових сполучень
- •3.4. Технологія очищення й миття складальних одиниць і
- •3.4.1. Фізико-хімічні основи видалення технологічних
- •3.4.2. Сучасні технічні миючі засоби
- •3.4.3. Технологічні способи видалення забруднень
- •3.5. Дефектація спряжень і деталей та їх комплектування
- •3.5.1. Загальні відомості
- •3.5.2. Основні способи дефектації деталей
- •3.5.3. Особливості дефектації типових деталей
- •3.5.4. Технологія комплектування спряжень і вузлів
- •4. Технологія складання
- •4.1. Призначення складання. Класифікація з’єднань
- •4.2. Точність виконання складальних операцій
- •4.3. Технологічні методи складання
- •4.4. Організаційно-технологічні характеристики
- •4.5. Особливості складання типових спряжень і з’єднань
- •4.5.1. Складання вузлів з підшипниками ковзання і кочення
- •4.5.2. Складання шліцьових, конусних і шпонкових з’єднань
- •4.5.3. Складання нарізних і нерухомих нероз’ємних з’єднань
- •4.5.4. Складання зубчатих і черв’ячних передач
- •4.5.5. Встановлення ущільнення
- •4.6. Усунення неврівноваженості деталей і вузлів
- •4.7. Особливості загального складання автомобіля
- •5. Обкатка, випробування і
- •5.1. Загальні відомості про технологію обкатки
- •5.2. Випробування і регулювання автомобіля
- •5.3. Короткі відомості про лакофарбові матеріали
- •5.4. Технологічні методи нанесення лакофарбових покриттів
- •5.5. Технологічний процес фарбування автомобіля
- •6. Методи і способи ремонту
- •6.1. Мета і способи відновлення деталей і спряжень
- •6.2. Механічні і слюсарно-механічні способи відновлення
- •6.2.1. Механічні способи відновлення деталей і спряжень
- •6.2.2. Слюсарно-механічні способи відновлення деталей
- •6.3. Електроіскрова обробка і нарощування деталей
- •6.3.2. Відновлення деталей електролітичними і хімічними
- •6.4. Ручне зварювання і наплавлення
- •6.4.1. Загальні відомості
- •6.4.2. Ручне дугове зварювання і наплавлення деталей
- •6.4.3. Газове зварювання і наплавлення
- •6.4.4. Особливості зварювання та наплавлення чавунних і
- •6.5. Відновлення деталей паянням
- •6.5.1. Загальні відомості
- •6.5.2. Класифікація і характеристика припоїв
- •6.5.3. Характеристика флюсів
- •6.6. Способи відновлення деталей полімерними матеріалами
- •6.7. Відновлення деталей пластичним деформуванням
- •6.7.1. Загальні відомості
- •6.7.2. Технологічні прийоми відновлення деталей
- •6.7.3. Особливості зміцнення деталей пластичним
- •7. Способи компенсації зношеного
- •7.1. Наплавлення металу під шаром флюсу
- •7.2. Вібродугове наплавлення
- •7.3. Наплавлення у середовищі захисних газів
- •7.4. Наплавлення у середовищі водяної пари
- •7.5. Відновлення деталей металізацією
- •7.5.1. Сутність процесу металізації
- •7.5.2. Характеристика різних видів металізації
- •7.5.3. Технологічний процес металізації
- •7.5.4. Шляхи поліпшення фізико-механічних і
- •7.6. Електрошлакове наплавлення
- •7.7. Контактне наварювання
- •7.8. Наплавлення порошковим дротом і стрічкою
- •7.9. Плазмове зварювання і наплавлення
- •7.10. Газополумневе наплавлення
- •7.11. Електроімпульсне наплавлення
- •7.12. Індукційне наплавлення
- •7.13. Електроферомагнітне наплавлення
- •7.14. Магнітно-імпульсне припікання
- •8. Проектування технологічних
- •8.1. Основи проектування технологічних процесів
- •8.1.1. Класифікація видів технологічних процесів
- •8.1.2. Вихідні дані для розробки технологічних процесів
- •8.1.3. Методика і послідовність проектування технологічних
- •8.1.4. Основні етапи розробки технологічних процесів
- •8.2. Організація проектування технологічних процесів
- •8.2.1. Вибір способів і технологічних процесів відновлення
- •8.2.2. Розробка технологічних операцій
- •8.2.3. Вибір технологічного устаткування
- •8.2.4. Вибір технологічного оснащення
- •8.3. Нормативно-технічна, конструкторська і технологічна
- •8.4. Аналіз можливості і доцільності відновлення деталей та
- •9. Безрозбірне відновлення
- •9.1. Загальні відомості
- •9.2. Реметалізанти (металоплакуючі композиції)
- •9.3 Препарати, що вміщують полімер
- •5.4. Геомодифікатори
- •9.5. Кондиціонери (рекондиціонери) поверхні
- •9.6. Шаруваті добавки
- •9.7. Особливості проведення безрозбірного відновлення
- •10. Охорона праці при виконанні
- •10.1. Загальні вимоги техніки безпеки і виробничої санітарії
- •10.2. Техніка безпеки при виконанні ремонтних і
- •10.2.7. Загальні вимоги техніки безпеки при роботі на
- •10.2.10. При виконанні ковальських і термічних робіт
- •10.2.12. Заходи безпеки при відновленні деталей
- •10.2.14. При обслуговуванні акумуляторних батарей
- •10.2.16. При виконанні вантажно-підйомних робіт
- •10.3 Електробезпека при виконанні ремонтних робіт
- •10.4. Пожежна безпека
- •10.5. Медична допомога
- •10.6. Захист навколишнього середовища
7.2. Вібродугове наплавлення
Вібродугове наплавлення є автоматичним електродуговим
наплавленням вібруючим електродом. Процес наплавлення
247
І.В. Шепеленко, І.Ф. Василенко
можна проводити на повітрі, у середовищі захисного газу й
рідини. Найбільш поширене вібродугове наплавлення у рідині
(рис. 7.3). Наплавлювальна головка встановлюється на супорті
токарного верстата. У процесі роботи деталь обертається.
Постійний струм зворотної полярності підводиться до деталі і
електродного дроту, який має осьове переміщення (подачу) і
вібрацію електродного дроту з амплітудою коливання до 3 мм і
частотою 50...110 Гц. В електричному колі встановлена котушка
самоіндукції 7. Охолодна рідина насосом 8 через канал 9
подається на наплавлений валик деталі 1.
Рис. 7.3. Схема вібродугового наплавлення:
1 – деталь; 2 – вібруючий мундштук; 3 – електродний дріт; 4 – ролики
подавального механізму; 5 – касета; 6 – вібратор; 7 – котушка самоіндукції;
8–насос; 9 – канал для охолодної рідини
Вібродугове наплавлення складається з окремих циклів,
кожний з яких має три періоди: короткого замикання, дугового
розряду і холостого ходу. Причому краще, коли періоду
холостого ходу немає. Як змінюються сила струму й напруга у
процесі наплавлення (за час t) показано на рис. 7.4.
248
Розділ 7. Способи компенсації зношеного шару металу
Рис. 7.4. Зміна сили струму І і напруги U під час вібродугового
наплавлення:
1 – коротке замикання; 2 – дуговий розряд; 3 – холостий хід
У період короткого замикання період 1 струм у колі
зростає, індуктивність накопичує енергію, а електрод змінює
напрям свого руху. У момент розмикання кола при відриванні
електрода від зварювальної ванни струм через збільшення
міжелектродної відстані падає, індуктивність ланцюга віддає
енергію, у ній виникає ЕРС. самоіндукції, яка збільшує напругу
на електродах і створюються умови для горіння дуги (період 2).
Встановлено, що основна кількість теплоти (до 80...95%)
виділяється в період дугового розряду, тривалість якого
становить 4...10 мілісекунд. У цей же період метал електрода
переноситься на деталь.
При правильному виборі індуктивності (дроселя) можна
зменшити або усунути період холостого ходу, збільшити трива-
лість і стійкість дугового розряду. Регулюється індуктивність
під'єднанням різної кількості витків дроселя і зміною його
повітряного зазора.
Джерелами зварювального струму для вібродугового на-
плавлення можуть бути зварювальні перетворювачі (ПСГ-500,
ПСУ-500), напівпровідникові випрямлячі (ВАГГ-600Н, ВСА-
600/300), зварювальні випрямлячі (ВС-300, ВДГ-301 та ін.),
низьковольтні машинні перетворювачі (АНД-250/500, АНД-
500/1000 та ін.). Як регулятор використовують зварювальний
249
І.В. Шепеленко, І.Ф. Василенко
дросель РСТЕ-34. Головки для вібродугового наплавлення се-
рійно випускають двох типів: ОКС-1252М і ОКС-6569 з меха-
нічним вібратором.
При охолодженні рідиною застосовують зварювальний
дріт марок Св-08, Нп-30, Нп-50, Нп-80, У12А. Як охолодну ріди-
ну використовують 3...4-процентний водний розчин кальцино-
ваної соди або 10...20-процентний розчин гліцерину; витрата
рідини становить 0,5...2 л/хв.
Основні показники режиму вібродугового наплавлення у
середовищі рідини: напруга 12...18 В, сила струму 130...300 А,
діаметр електродного дроту 1,5...3 мм, швидкість подачі
1,16...3 м/хв, крок наплавлення (подача) 2,0...4,5 мм/об, виліт
електродного дроту 5...8 мм. Індуктивність кола вібродугової
установки відповідає 4...10 виткам дроселя типу РСТЕ-34 при
зазорі осердя 0...3 мм. Швидкість наплавлення становить
30...60 м/год. Товщина шару, наплавленого за один прохід, ста-
новить 0,3...3 мм (найчастіше 1,5...3 мм).
Для підвищення продуктивності наплавлювання застосо-
вують вібродугові головки ГВНД-72 для двохелектродного
наплавлення, продуктивність яких у 1,6...1,8 рази вища від
одноелектродних.
Низька напруга, переривчастий характер дуги, наявність
охолодження забезпечують малу глибину прогрівання й не-
значні деформації деталі. Можливе суміщення наплавлення й
гартування нанесеного шару. Цим способом можна наплавляти
стійкі проти спрацювання тверді покриття. Недоліком способу є
значне зниження міцності від втомленості відновлених деталей,
яке доходить до 40...60 %. Тому вібродуговим наплавленням
відновлюють деталі невеликого діаметра, які працюють у спо-
кійних умовах (цапфи, осі, вали та ін.). Для підвищення втомної
міцності деталей, відновлених вібродуговим наплавленням,
застосовують проковування у гарячому стані наплавлених шарів
бойками та обкатування роликами.
Правильно підібраний індуктивний опір може повністю
виключити
період
короткого
замикання,
що
дозволить
250
Розділ 7. Способи компенсації зношеного шару металу
збільшити кількість тепла, яке виділилося, у період дугового
розряду, а отже, продуктивність і поліпшити якість зчеплення
наплавленого металу з деталлю. При цьому стабілізується
процес наплавлення і значно скорочуються втрати металу на
розбризкування, збільшуючи коефіцієнт використання дроту.
Швидкість подачі електродного дроту призначають при
напрузі до 15 В і діаметрі дроту 1,6...2,0 мм від 0,5 до 0,7 м/хв, а
при більшій напрузі 0,9...1,5 м/хв.
Крок наплавлення рекомендується визначати за виразом:
s н1,2...2,2d е ,
(7.2)
Швидкість наплавлення (м/хв) визначають дослідним
шляхом або розраховують за формулою:
V н
0,785d е2ν n k
hs нα н
,
(7.3)
де k - коефіцієнт переходу металу електродного дроту в
наплавлений метал (k=0,8...0,9);
h – задана товщина наплавлюваного шару, мм;
αн – коефіцієнт наплавлюваного шару, що враховує
відхилення фактичної площі перетину наплавленого шару від
площі чотирикутника з висотою h.
Частоту обертання деталі визначають за формулою:
n д
1000V н
πD н
(7.4)
де Dн - діаметр наплавлюваної деталі, мм.
Діаметр електродного дроту вибирають залежно від
товщини наплавлюваного шару і потужності використаного
джерела струму. Для наплавлення шарів товщиною до 1 мм
застосовують дріт діаметром 1,2...1,6 мм, для шарів до 2 мм –
251
І.В. Шепеленко, І.Ф. Василенко
діаметром 1,6...2,0 мм, а для шарів товщиною більше 2 мм -
діаметром 2,0...2,5 мм.
Значення сили струму при зварюванні приймається в
межах 100...200 А і залежить від діаметра електродного дроту та
швидкості його подачі.
Рекомендуються наступні склади охолодної рідини: 4...6 %-ий
розчин кальцинованої соди у воді або 10...30%-ий розчин
технічного гліцерину у воді. Змінюючи умови подачі рідини
(віддаляючи або наближаючи її до зони наплавлення) або
змінюючи її кількість, можна в широких межах регулювати
деякі фізико-механічні властивості наплавлюваного шару.
Вібродугові голівки можна використовувати для напла-
влення зношених деталей без охолодження, у середовищі захис-
них газів і під шаром флюсу.
Поряд з позитивними сторонами, відзначеними вище, слід
зауважити, що вібродугове наплавлення на 30...40 % знижує
втомну міцність деталі.