5.5. Технологічний процес фарбування автомобіля

На нові і капітально відремонтовані автомобілі, як

правило, наносять багатошарові лакофарбові покриття. Перший

шар (грунт) наносять з метою захисту поверхні від корозії;

другий – для згладжування нерівностей; подальші – для ство-

рення декоративного вигляду.

Підготовка поверхні до фарбування полягає в знятті старої

фарби, видаленні корозії, зачищенні до металевого блиску і

знежиренні деталі. Стару фарбу знімають механічним шляхом

(дробо-піскоструменевою обробкою або зануренням в розчин

каустичної соди при температурі 80...90 °С на 1,0...1,5 год).

Після цього деталь пасивують нітратом натрію (4 г/л) і

промивають гарячою і проточною холодною водою. Ефективно

застосовувати для видалення старої фарби спеціальні змиви

АФТ-1 (для синтетичних емалей) або СД (для нітроемалей).

Через 15...20 хв після нанесення змиву стара фарба спучується і

легко знімається.

Іржу знімають хімічним травленням в 20...30 %-му роз-

чині сірчаної або соляної кислоти протягом 10...30 хв при тем-

пературі 20...50 °С, після чого залишки кислоти нейтралізують

содовим розчином або розчином NаОН. Вм'ятини, подряпини і

інші дефекти усуваються слюсарно-механічними операціями за

допомогою оправок. Зачищають поверхню електро- і пневмо-

шліфувальними машинками і наждачною шкуркою.

Знежирюють

деталі

в

різних

лужних

розчинах

з

додаванням емульгаторів (рідкого скла, тринатрійфосфату і ін.)

при температурі 80 оС. Тривалість знежирення 0,5...1,0 год.

Після ретельної підготовки поверхні створюються умови

для міцного адгезійно-молекулярного зчеплення лакофарбового

покриття з деталлю. На підготовлену поверхню наноситься шар

ґрунту товщиною 20...25 мкм. При фарбуванні нітроемалями

застосовують ґрунти ГФ-020 або № 138, розчинені в скипидарі,

а при фарбуванні гліфталієвими емалями – грунт готують на

основі тих же смол, що і сама фарба. Сушка проходить при

182

Розділ 5. Обкатка, випробування і фарбування

природній температурі протягом 48 год, а при температурі

100...110 °С – 0,5...1,0 год.

Шпаклюють пастами, що складаються з пігментів,

наповнювачів (охра, сурик, крейда і ін.) і розбавлювачів. При

місцевому шпаклюванні пасту наносять вручну, гумовими

шпателями, а при суцільному - фарборозпилювачем.

Щоб уникнути розтріскування шар шпаклівки не повинен

перевищувати 0,4...0,5 мм Якщо необхідно нанести товщий шар,

то застосовують багатошарове (2…3 разове) шпаклювання з

проміжними сушкою і зачисткою поверхні.

Шліфування після шпаклювання виконують наждачною

шкуркою № 150...280 або пемзою. Для шліфування використо-

вують агрегати ШРСУ-8 або ручну пневматичну машинку РД-1.

Потім наносять лакофарбове покриття.

Сушка і затвердіння основних видів лакофарбових по-

криттів полягає у випаровуванні летючого розчинника і поліме-

ризації зв'язуючої речовини. Природна (холодна) сушка застосо-

вується при фарбуванні швидковисихаючими (нітроцелюлозни-

ми) емалями.

Штучна сушка проводиться гарячим повітрям в сушиль-

них камерах. Гаряче повітря подається зверху з калориферів, а

холодне видаляється знизу системою відсмоктування.

При терморадіаційному сушінні інфрачервоне проміння

від потужних ламп розжарювання проникає через шар покриття,

нагріває металеву поверхню, чим забезпечують висихання

фарби з середини. У зв'язку з тим, що верхні шари висихають

під дією природних процесів, покриття твердіє рівномірно по

всій глибині і виходить щільним та міцним. Конвекційна сушка

позбавлена цієї переваги і покриття виходить пористим, менш

міцним.

Кінцева обробка лакофарбових покриттів полягає в шлі-

фуванні шкурою № 320...360 з подальшим обдуванням стис-

неним повітрям, промивкою водою і протиранням розчинником

№ 648, сушці і поліруванні пастою № 289. Блиск поверхні

додається натиранням лакофарбового покриття фланеллю.

183

І.Ф. Василенко, І.В. Шепеленко