
- •2 Передремонтне технічне діагностування і
- •7. Способи компенсації зношеного
- •8. Проектування технологічних процесів
- •9. Безрозбірне відновлення
- •10. Охорона праці при виконанні
- •1. Теоретичні основи ремонту
- •1.1. Загальні поняття надійності
- •1.2. Показники надійності
- •1.3. Види тертя та змащення
- •1.4. Основи теорії про зношування спряжень і з’єднань
- •1.5. Придатність автомобілів і їх елементів
- •1.6. Допустимі і граничні зношування деталей і спряжень
- •1.7. Несправності деталей і агрегатів
- •1.8. Втрата працездатності автомобілів через порушення
- •1.9. Вплив конструктивних і експлуатаційно-технологічних
- •1.10. Класифікація відмов автомобілів
- •2. Передремонтне технічне
- •2.1. Основні поняття та методи діагностування
- •2.2. Діагностування двигуна і його складових частин
- •2.2.1. Діагностування кривошипно-шатунного
- •2.2.2. Діагностування систем мащення і охолодження
- •2.2.3. Діагностування систем живлення
- •2.2.3.1. Система живлення дизеля
- •2.2.3.2. Система живлення карбюраторного двигуна
- •2.3. Діагностування трансмісії
- •2.3.1. Діагностування зчеплення
- •2.3.2. Перевірка загального стану коробок передач, задніх
- •2.4. Діагностування ходової частини
- •2.5. Діагностування рульового керування і гальм
- •2.6. Діагностування гідравлічних систем
- •2.7. Діагностування електрообладнання
- •3. Технологічні процеси ремонту
- •3.1. Поняття і єдина система технічної документації
- •3.2. Приймання автомобілів і агрегатів в ремонт і їх
- •3.2.1. Приймання автомобілів і агрегатів в ремонт та
- •3.2.2. Зовнішнє очищення і миття автомобіля
- •3.3. Особливості технології розбирання
- •3.3.1. Загальна послідовність розбирання автомобіля
- •3.3.2. Особливості розбирання типових сполучень
- •3.4. Технологія очищення й миття складальних одиниць і
- •3.4.1. Фізико-хімічні основи видалення технологічних
- •3.4.2. Сучасні технічні миючі засоби
- •3.4.3. Технологічні способи видалення забруднень
- •3.5. Дефектація спряжень і деталей та їх комплектування
- •3.5.1. Загальні відомості
- •3.5.2. Основні способи дефектації деталей
- •3.5.3. Особливості дефектації типових деталей
- •3.5.4. Технологія комплектування спряжень і вузлів
- •4. Технологія складання
- •4.1. Призначення складання. Класифікація з’єднань
- •4.2. Точність виконання складальних операцій
- •4.3. Технологічні методи складання
- •4.4. Організаційно-технологічні характеристики
- •4.5. Особливості складання типових спряжень і з’єднань
- •4.5.1. Складання вузлів з підшипниками ковзання і кочення
- •4.5.2. Складання шліцьових, конусних і шпонкових з’єднань
- •4.5.3. Складання нарізних і нерухомих нероз’ємних з’єднань
- •4.5.4. Складання зубчатих і черв’ячних передач
- •4.5.5. Встановлення ущільнення
- •4.6. Усунення неврівноваженості деталей і вузлів
- •4.7. Особливості загального складання автомобіля
- •5. Обкатка, випробування і
- •5.1. Загальні відомості про технологію обкатки
- •5.2. Випробування і регулювання автомобіля
- •5.3. Короткі відомості про лакофарбові матеріали
- •5.4. Технологічні методи нанесення лакофарбових покриттів
- •5.5. Технологічний процес фарбування автомобіля
- •6. Методи і способи ремонту
- •6.1. Мета і способи відновлення деталей і спряжень
- •6.2. Механічні і слюсарно-механічні способи відновлення
- •6.2.1. Механічні способи відновлення деталей і спряжень
- •6.2.2. Слюсарно-механічні способи відновлення деталей
- •6.3. Електроіскрова обробка і нарощування деталей
- •6.3.2. Відновлення деталей електролітичними і хімічними
- •6.4. Ручне зварювання і наплавлення
- •6.4.1. Загальні відомості
- •6.4.2. Ручне дугове зварювання і наплавлення деталей
- •6.4.3. Газове зварювання і наплавлення
- •6.4.4. Особливості зварювання та наплавлення чавунних і
- •6.5. Відновлення деталей паянням
- •6.5.1. Загальні відомості
- •6.5.2. Класифікація і характеристика припоїв
- •6.5.3. Характеристика флюсів
- •6.6. Способи відновлення деталей полімерними матеріалами
- •6.7. Відновлення деталей пластичним деформуванням
- •6.7.1. Загальні відомості
- •6.7.2. Технологічні прийоми відновлення деталей
- •6.7.3. Особливості зміцнення деталей пластичним
- •7. Способи компенсації зношеного
- •7.1. Наплавлення металу під шаром флюсу
- •7.2. Вібродугове наплавлення
- •7.3. Наплавлення у середовищі захисних газів
- •7.4. Наплавлення у середовищі водяної пари
- •7.5. Відновлення деталей металізацією
- •7.5.1. Сутність процесу металізації
- •7.5.2. Характеристика різних видів металізації
- •7.5.3. Технологічний процес металізації
- •7.5.4. Шляхи поліпшення фізико-механічних і
- •7.6. Електрошлакове наплавлення
- •7.7. Контактне наварювання
- •7.8. Наплавлення порошковим дротом і стрічкою
- •7.9. Плазмове зварювання і наплавлення
- •7.10. Газополумневе наплавлення
- •7.11. Електроімпульсне наплавлення
- •7.12. Індукційне наплавлення
- •7.13. Електроферомагнітне наплавлення
- •7.14. Магнітно-імпульсне припікання
- •8. Проектування технологічних
- •8.1. Основи проектування технологічних процесів
- •8.1.1. Класифікація видів технологічних процесів
- •8.1.2. Вихідні дані для розробки технологічних процесів
- •8.1.3. Методика і послідовність проектування технологічних
- •8.1.4. Основні етапи розробки технологічних процесів
- •8.2. Організація проектування технологічних процесів
- •8.2.1. Вибір способів і технологічних процесів відновлення
- •8.2.2. Розробка технологічних операцій
- •8.2.3. Вибір технологічного устаткування
- •8.2.4. Вибір технологічного оснащення
- •8.3. Нормативно-технічна, конструкторська і технологічна
- •8.4. Аналіз можливості і доцільності відновлення деталей та
- •9. Безрозбірне відновлення
- •9.1. Загальні відомості
- •9.2. Реметалізанти (металоплакуючі композиції)
- •9.3 Препарати, що вміщують полімер
- •5.4. Геомодифікатори
- •9.5. Кондиціонери (рекондиціонери) поверхні
- •9.6. Шаруваті добавки
- •9.7. Особливості проведення безрозбірного відновлення
- •10. Охорона праці при виконанні
- •10.1. Загальні вимоги техніки безпеки і виробничої санітарії
- •10.2. Техніка безпеки при виконанні ремонтних і
- •10.2.7. Загальні вимоги техніки безпеки при роботі на
- •10.2.10. При виконанні ковальських і термічних робіт
- •10.2.12. Заходи безпеки при відновленні деталей
- •10.2.14. При обслуговуванні акумуляторних батарей
- •10.2.16. При виконанні вантажно-підйомних робіт
- •10.3 Електробезпека при виконанні ремонтних робіт
- •10.4. Пожежна безпека
- •10.5. Медична допомога
- •10.6. Захист навколишнього середовища
6.4.3. Газове зварювання і наплавлення
При газовому зварюванні і наплавленні метал нагрівається
і розплавляється теплом, яке утворюється при горінні різних
212
Розділ 6. Методи і способи ремонту
горючих газів (ацетилену, водню, метану, пропану і ін.) у
технічно чистому кисні. В ремонтному виробництві найбільш
поширене ацетилено-кисневе зварювання та наплавлення і
значно рідше пропан-бутанове і керосино-кисневе.
Залежно від співвідношення витрати кисню і ацетилену
α
O 2
C 2 H 2
розрізняють три види полум'я: нейтральне або
нормальне,
при
якому
α=1...1,25;
відновлювальне
або
навуглецювальне - α<1 (надлишок ацетилену) і окисне - α>1,25
(надлишок кисню).
При зварюванні і наплавленні деталей зі сталей, чавуну і
кольорових металів використовують нейтральне полум'я; при
зварюванні і наплавленні деталей з високовуглецевих і
легованих сталей при наплавленні зношених робочих органів
твердими сплавами - навуглецювальне полум'я; при різанні
металів і зварюванні латуні - окисне полум'я.
При газовому зварюванні і наплавленні розплавлені
матеріали (основний і присадний) окислюються і навуглецьову-
ються. Кисень, що потрапив у метал шва, знижує його міцність,
ударну в'язкість і стійкість проти корозії. Водень сприяє
утворенню газових бульбашок, що є причиною утворення
тріщин. Азот під дією високої температури хімічно з'єднується
із залізом і іншими елементами, утворючи нітриди, які надають
металу
шва
підвищену
твердість
і
крихкість;
надмірне
насичення рідкого металу азотом приводить до утворення пор у
затверділому валику. Крім того, у процесі зварювання і
наплавлення вигорають марганець, кремній та інші елементи.
Все це приводить до об'ємних і структурних змін, як у
наплавленому валику, так і в перехідній зоні основного металу.
Для захисту розплавленого металу від впливу кисню,
водню і азоту застосовуються флюси. Вони діляться на флюси,
що діють хімічно, і флюси, що діють як фізичні розчинники.
Флюси утворюють із оксидами металів легкоплавкі
хімічні сполуки або, розчиняючись у них, спливають на
213
І.Ф. Василенко, І.В. Шепеленко
поверхню у вигляді шлаків, тим самим захищають рідкий метал
від насичення газами.
До групи хімічно діючих флюсів відносяться наступні
склади:
1) бура – 50 %, борна кислота – 50 %;
2) бура – 50 %, гідрокарбонат натрію – 47 %, кремнезем –
3 %;
3) бура – 100 %.
До групи фізично діючих відносяться флюси таких
складів:
1) хлорид натрію – 45%, хлорид калію – 30%, хлорид
літію – 10 %, фторид калію – 15 %;
2) хлорид натрію – 41 %, хлорид калію – 51 %, фторид
натрію – 8 %.
Якість зварювання і наплавлення залежить від хімічного
складу присадного матеріалу і правильного вибору флюсу. Ма-
теріал присадного прутка за своїми хімічними і фізико-
механічними властивостями повинен бути таким, як і метал
деталі. Позитивний вплив на якість шва здійснює наявність у
присадному матеріалі марганцю, нікелю, хрому, молібдену.
Режими газового зварювання і наплавлення визначаються
способом зварювання, потужністю і характером полум'я,
діаметром присадного прутка та кутом нахилу пальника.
Залежно від переміщення пальника розрізняють два
способи зварювання: лівий і правий. При лівому способі пальник
переміщають справа наліво, а присадний пруток пересувають
поперед полум'я. Цей спосіб найпоширеніший, його застосовують
при зварюванні легкоплавких і тонких листових матеріалів. При
правому способі зварювання пальник переміщають зліва направо,
а присадний пруток пересувають слідом за пальником, що
дозволяє краще використати тепло полум'я і підвищити
продуктивність процесу. Правий спосіб використовується при
зварюванні металу товщиною більше 5 мм.
214
Розділ 6. Методи і способи ремонту
Потужність полум'я характеризується годинною витратою
ацетилену А (дм3/год), що залежить від номеру газового
пальника. Годинну витрату ацетилену визначають за формулою
A kS
(6.18)
де k – коефіцієнт, що характеризує матеріал зварюваної
деталі, спосіб зварювання і тип з'єднання, дм3/год на 1 мм
товщини деталі. Для сталі k=100...120, для чавуну k=110...140,
для латуні k=130, для алюмінію k=60...100.
S – товщина зварюваної деталі, мм.
За витратою ацетилену вибирають номер наконечника
зварювального пальника (табл. 6.2).
Характер полум'я приймають залежно від виду роботи і
матеріалу зварюваної деталі.
Діаметр присадного прутка вибирають залежно від
товщини зварюваної деталі і способу зварювання. При
зварюванні деталей товщиною до 15 мм діаметр присадного
прутка визначають
d
S
2
1 (лівий спосіб),
d
S
2
2 (правий спосіб),
а при зварюванні деталей товщиною більше 15 мм діаметр
присадного прутка приймають рівним 6...8 мм.
215
І.Ф. Василенко, І.В. Шепеленко
Таблиця 6.2.
Залежність номера наконечника від показників зварювання
Кут нахилу пальника приймають залежно від товщини
(рис. 6.11), теплових і фізичних властивостей зварюваного
матеріалу. Чим більший кут нахилу пальника, тим більший
питомий тепловий вплив полум'я на поверхню деталі.
Рис. 6.11. Залежність кута нахилу пальника від товщини зварюваних
деталей
Переваги газового зварювання – порівняно просте і
недороге устаткування, можливість широкого маневрування
потужністю, складом і напрямком полум'я, що дозволяє
зварювати і відновлювати вироби різної товщини.
216
Показник |
Номер наконечника |
|
|
|||||||||
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
|
|||
Витрата ацетилену, 3 дм /год |
20 - 65 |
50- 135 |
135 - 250 |
250 - 400 |
400 - 700 |
700 - 1100 |
1150 - 1750 |
1700 - 2300 |
|
|
||
Приблизна товщина зварюваного металу, мм |
0,2 – 0,7 |
0,5 – 1,5 |
1-3 |
2,5 - 4 |
4-7 |
7 - 11 |
10 - 18 |
17 - 30 |
|
|
Розділ 6. Методи і способи ремонту
Недоліки газового зварювання – менша, ніж при електро-
дуговому зварюванні, швидкість нагрівання і розплавлювання
металу, більша зона теплового впливу і у зв'язку із цим більша
можливість жолоблення зварюваного виробу. Крім того, при
зварюванні виробів товщиною більше 6 мм продуктивність
значно нижча в порівнянні з дуговим зварюванням.