Дихальна система.

Дихання - це сукупність процесів, які забезпечують газообмін в організмі. Воно складається з п’яти ланок:

Перша - зовнішнє дихання (обмін повітрям між атмосферою та легеневими міхурцями -альвеолами - так звана легенева вентиляція).

Друга - перехід кисню з альвеол до крові та вуглекислого газу у зворотному напрямку.

Третя - перенесення кисню у вигляді оксигемоглобіну еритроцитів по всьому організму та видалення з нього вуглекислого газу.

Четверта ланка дихання - перехід кисню з капілярів у міжклітинну рідину, а звідти - у клітини, та вуглекислого газу у зворотному напрямку.

П’ята - клітинне дихання: за допомогою мітохондрій окислюються поживні речовини (білки, жири, вуглеводи), в результаті утворюється енергія, потрібна для життєдіяльності організму.

Дихальна система забезпечує проведення повітря та бере участь у газообміні. Вона складається з повітропровідних шляхів (носова порожнина, глотка, гортань, трахея, бронхи) та легенів. У дихальних шляхах повітря очищується від пилу, зігрівається і зволожується. Кашель та чхання - захисні безумовні рефлекси, що сприяють видаленню різних подразнюючих чинників з дихальних шляхів. У глотці розташовані мигдалики, які також виконують захисну функцію. Їх гостре (ангіна) або хронічне (хронічний тонзиліт) запалення - небезпечне для організму. У гортані є голосові зв’язки. До дихальних шляхів належить ще трахея. З неї виходять два головних бронхи, що йдуть до кожної легені. Там бронхи розгалужуються. Найдрібніші бронхи підходять до легеневих міхурців - альвеол.

У грудній порожнині людини є дві легені, вкриті сполучнотканинною оболонкою - плеврою. Права легеня має три долі, а ліва - дві. Крім того, кожна легеня має по 800 часточок, які складаються з найдрібніших бронхів та альвеолярних ходів. Кожна легеня має 300-350 млн. альвеол загальною площею 90-100 м²; їхній діаметр 150-300 мкм, товщина стінок 0,4-1,5 мкм. У стінках альвеол є еластичні волокна, що дають змогу їм розширюватися при вдиху та спадатися при видиху. Стінка альвеол густо переплетена сіткою капілярів. Та їх частина, що несе артеріальну кров, забирає з альвеол кисень, а та, що несе венозну - віддає вуглекислий газ. Під час вдиху повітря в альвеолах має той же склад, що й атмосферне. Внаслідок газообміну при видиху повітря в них містить на 5% менше кисню та у 100 разів більше вуглекислого газу. Такий газообмін можливий в результаті різниці концентрації цих речовин у альвеолах і крові.

Легенева вентиляція - це обмін повітрям між легенями та навколишнім середовищем під час вдиху та видиху за рахунок змін об’єму грудної клітки. Під час вдиху грудна клітка розширюється, тиск повітря у легенях стає нижчим за атмосферний, і воно “присмоктується” до легень. При видиху через зменшення об’єму грудної порожнини тиск в альвеолах стає вищим за атмосферний, і повітря виштовхується з легень. Частота дихання у людини 16-18 дихальних рухів за одну хвилину у спокої. Під час звичайного вдиху в дихальні шляхи і легені потрапляє 500 мл повітря (дихальний об’єм). Глибоко вдихнувши, людина може набрати ще 1500-3000 мл повітря - це додатковий або резервний об’єм вдиху. Після спокійного видиху людина може додатково видихнути ще 1300-1500 мл повітря - резервний об’єм видиху. Якщо скласти ці показники, одержимо величину життєвої ємності легень. На вимірюванні цих показників засноване дослідження функції зовнішнього дихання. При кожному вдосі приблизно 150 мл повітря залишається в дихальних шляхах. Цей об’єм називається “мертвим” простором, бо він не бере участь в газообміні. Альвеол досягає привлизно 350 мл повітря (500 мл - 150 мл = 350мл). Якщо цю величину помножити на частоту дихання, одержимо величину альвеолярної вентиляції.

Центром безумовної регуляції дихання є дихальний центр довгастого мозку. Гуморальним компонентом його діяльності є концентрація вуглекислого газу в крові. Коли вона збільшується під час видиху, збуджується та частина центру, що відповідає за вдих, а коли зменшується під час видиху - та, що відповідає за видих. З обох частин центру керуючі імпульси надходять до дихальних м’язів грудної клітки та діафрагми, автоматично спричиняючи вдих та видих. Центри умовної регуляції дихання містяться в гіпоталамусі та корі головного мозку.

При порушенні балансу кисню та вуглекислого газу в крові виникають різні розлади дихання. Запам’ятайте, щоб запобігти порушенням дихання частіше провітрюйте приміщення, в якому перебуваєте.