Забиті місця

Під забитими місцями розуміють пошкодження м'яких тканин і судин тупим предметом або внаслідок падіння без порушення цілості покриву тіла. При цьому відбуваються крововиливи в тканини — створюються синці.

Ознаки. Біль під час удару і в перші години після нього різної інтенсивності, залежно від місця і поширення травми, утруднення рухів забитою частиною тіла, поява синця (крововиливу).

Пошкодження великих судин при ударі може зумовити значне скупчення крові в тканинах, порожнинах і порожнистих органах, розлади кровообігу і порушення функції потерпілого органу. При сильних, поширених забитих місцях можливий шок.

До дуже важких належать травми від тривалого здавлювання, наприклад, при обвалах, коли розтрощуються м'язи, судини і нерви (частіше кінцівок). У таких випадках, крім шоку, буває тяжке отруєння продуктами розпаду тканин з наступним порушенням роботи нирок.

Перша допомога. При важких ударах, особливо при здавлюванні, потерпілого необхідно витягнути із завалу, з-під уламків. Щоб запобігти шоку, його зігрівають: дають йому гарячого чаю або кави, а здавлену кінцівку, створивши для неї цілковитий спокій, якщо можливо, обкладають льодом. Потерпілого швидко і обережно доставляють у лікарню або викликають швидку медичну допомогу. У разі легшого травмування для зменшення крововиливу і швидкого вгамування болю до забитого місця прикладають холод (міхур із льодом чи снігом, мокру серветку і підвішують руку на пов'язці ). При ударі по нозі потерпілий повинен лежати. Класти тепле (грілку тощо) на забиту ділянку і робити масаж пошкодженого місця відразу ж після удару не можна. Удари по голові, в живіт і груди можуть супроводжуватися тяжким пошкодженням внутрішніх органів.

Внаслідок здавлювання тулуба чи кінцівок важким тягарем (землею, колесами транспортних засобів і т. ін.), особливо при його тривалій дії, роздроблюються глибокі шари тканин. Це супроводжується шоком, а згодом виникає тяжке отруєння організму потерпілого продуктами розпаду пошкоджених тканин і порушується життєдіяльність внутрішніх органів.

Ознаки. При здавлюванні тіла і грудної клітки на шкірі грудей, голови і шиї з'являються крововили, тривале стискування кінцівки викликає в ній зміни: зниження температури, блідість, а потім посиніння шкіри, набряк, відсутність активних рухів. Через кілька годин після звільнення кінцівки, хворий збуджується, а потім стає байдужим, інколи в нього спостерігається блювання і тяжка інтоксикація, виділення сечі відбувається в значно меншій кількості або і зовсім припиняється.

Перша допомога. Необхідно швидко і обережно витягнути потерпілого з-під тягара, прикласти до ушкодженого місця холодний компрес (міхур з льодом), накласти шинну пов'язку, а потім транспортувати. Якщо тканини дуже роздріблені, а кінцівка тривалий час перебувала в стиснутому стані, першою допомогою має бути накладення джгута, щоб зменшити всмоктування продуктів розпаду тканин в організм. Дуже важливі протишокові заходи. Такі хворі підлягають терміновій госпіталізації.

0піки

Внаслідок дії на тіло високої температури на ньому утворюються опіки (термічні). Можливі опіки міцними кислотами і основами, йодом, фосфором та іншими хімічними речовинами, парою бензину і газу (хімічні). До осо­бливо тяжких належать ураження напалмом, тобто запалювальною сумішшю (що складається з конденсованого бензину), яка щільно обкутує шкіру. Ця суміш під час горіння дає температуру 1100—1300°.

Тяжкість опіку залежить від глибини пошкоджень та розмірів його поширення. Ті, що займають 10 % поверхні тіла і більше, супроводяться тяжкими ускладненнями — опіковим шоком. Опіки, які охоплюють в дорослих третину їх тіла, а в дітей — третину або четверту частину, небезпечні для життя.

0піковий шок. Обпечений скаржиться на сильний біль і спрагу. Він збуджений, пульс в нього прискорений. Потім потерпілий стає апатичним. 3'являються : задишка, синюшність, нудота, блювання, пульс ще більше прискорюється, а згодом уповільнюється, зменшується або і зовсім припиняється виділення сечі. 3 пошкодженої ділянки в кров всмоктуються продукти розпаду і мікробні токсини. Починається нагноєння поверхні опіку.

Ознаки опіку. Розрізняють чотири ступені опіків. І ступінь — на місці опіку з'являються почервоніння, припухлість, болісність, яка минає через 2—3 дні. II ступінь — утворюються пухирі, загоєння настає через 6 днів. III ступінь — більш глибоке пошкодження шкіри, в місці опіку утворюється струп, що довго гоїться. ІV ступінь — змертвіння не тільки шкіри, але й тканин, які лежать глибоко, інколи їх обвуглення.

Перша допомога. Необхідно швидко припинити вплив високої температури на тіло потерпілого. Якщо на ньому загорівся одяг, треба негайно погасити полум"я, накинувши ковдру, килим тощо, щільно притиснувши їх до тіла. Якщо на потерпілому тліє одяг, слід полити його водою. В разі опіку гарячими рідинами одяг потрібно знімати дуже швидко. При поширеному опікові одяг не знімають, а розрізують. Допомогу надають обережно, не посилюючи страждань потерпілого. Не можна відривати прилиплі в ділянці опіку частини одягу. Слід обрізати їх і зверху накласти пов'язку. Змазування поверхні опіку будь-якими домашніми мазями, олією може ускладнити наступну хірургічну допомогу (обробку опіку і шкіри навколо нього).

При хімічних опіках на обпалене місце ллють багато води або нейтралізують кислоти слабкими розчинами основ (сода), а основи —слабкими розчинами кислот.

Відмороження.

Тривала дія холоду на тіло людини призводить до зниження його температури, пригнічення всіх життєвих процесів і навіть до смерті.

Ознаки. Людина спочатку відчуває озноб, потім сонливість, дрімоту, потім виникає глибокий сон, протягом якого послаблюються дихання і серцева діяльність, організм замерзає — настає смерть.

Перша допомога. Необхідно швидко зігріти відморожену частину тіла, але не біля вогню чи чогось гарячого. Не рекомендується також розтирати її снігом. Найкраще занурити відморожену ділянку тіла у теплу воду і, доводячи поступово температуру до 37—38°, обмиваючи милом і роблячи обережний, але енергійний масаж, погладжувати обморожену частину в напрямку серця. Це полегшує кровообіг і запобігає закупорці та змертвінню тканин. Масаж продовжують доти, доки відморожені тканини не потепліють. Якщо синюшність з'являється знову, масаж поновлюють. Коли ж відморожене місце вкривається міхурами, робити масаж не рекомендують. Потерпілому дають гарячого чаю, кави або горілки.

При потеплінні відмороженої ділянки її обтирають спиртом, одеколоном чи горілкою і накладають на ділянку тіла пов'язку із значною кількістю вати. Марлеві пов'язки шкідливі, бо вони ускладнюють наступну хірургічну обробку відмороженого місця.

Для здійснення інших заходів допомоги (протиправцева сироватка, антибіотики, новокаїнова блокада), хворого необхідно швидко доставити в лікувальний заклад. Щоб запобігти відмороженню, треба загартовувати організм — поступово звикати до холоду. В холодну пору необхідно стежити за тим, щоб взуття не стискувало кінцівок і не пропускало воду. Під час роботи на холоді потрібно посилено харчуватись, вживати гаряче, шкіру обличчя і рук змазувати салом чи риб'ячим жиром.