Методична розробка теми № 13.

з курсу “Валеологія” для 11 класу медичного ліцею

Тема : ”Репродуктивна функцiя людини. Анатомiчна будова репродуктивної системи людей. Методи контрацепцiї. Запобiгання хворобам, що передаються статевим шляхом. Валеологiчнi аспекти сексологiї,шлюбу та сiм’ї.”

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з репродуктивною системою людини, її будовою та функціонуванням, методами планування сім’ї.

План заняття та розподіл часу:

1.	Ознайомити ліцеїстів з анатомічною будовою статевих органів чоловіків та жінок.	30 хвилин
2.	Гігієна статевого життя. Методи контрацепції, запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом.	60 хвилин
3.	Запліднення та внутрішньоутробний розвиток.	30 хвилин
4.	Вагітність та її гігієна. Валеологiчнi аспекти шлюбу та сiм’ї.	60 хвилин

Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони також будуть вихователями своїх дітей.

( А.С.Макаренко ).

СТАТЕВІ ОРГАНИ

Людина, як і більшість вищих ссавців, розмножується стате­вим шляхом. Запліднення і наступний розвиток зародка відбувається всередині організму матері.

Жіночі статеві клітини називають яй­цеклітинами, чоловічі — спермато­зоїдами. У результаті злиття цих клітин — запліднення, або зачаття — утво­рюється запліднена яйцеклітка — зиго­та, потім — зародок, плід, а через пев­ний термін народжується дитина.

БІОЛОГІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЖІНКИ. Розрізняють зовнішні та внутрішні ста­теві органи

До зовнішніх жіночих статевих органів належать: великі та малі соромітні губи, отвір сечівника, що відкривається окремо від статевих шляхів, та отвір піхви. У дівчат він укритий тонкою складкою спо­лучної тканини — дівочою плівкою. У ній є невеличкий отвір, звідки виходять менструальні виділення. Ця плівка захищає внутрішні ста­теві органи від інфекції. При перших статевих зносинах во­на рветься і вже не віднов­люється. Деякі дівчатка наро­джуються без неї.

Внутрішні статеві органи складаються з піхви, матки, яєчників та яйцеводів (мат­кових труб).

Матка — це порожнистий товстостінний м'язовий орган грушоподібної форми завдов­жки 6—8 см. Вона міститься у нижній частині черевної порожнини. Головною її функцією є забезпечення ро­звитку зародка та виштовхування плода під час пологів. Усередині матка вис­телена слизовою оболонкою. У піхву вона відкривається шийкою.

Піхва — м'язова трубка завдовжки 7—9 см, яка завдяки великій кількості м'язових складок може значно збільшуватися у розмірах, наприклад, при проходженні дитини під час пологів.

ЯЄЧНИКИ — парні статеві залози, розташовані у нижній частині живота по обидва боки від матки . У них дозрівають жіночі статеві клітини — яйцеклітини.

На відміну від чоловіків, у яких сперматозоїди починають утворюватися тільки з періоду статевого дозрівання, новонароджена дівчинка вже має близько мільйона яйцеклітин. Усі вони занурені в особливі міхурці з рідиною — фолікули (від лат. фолікулюс — мішечок). Дві третини яйцеклітин гинуть ще до того, як дівчинка досягне періоду статевого дозрівання. Протягом жит­тя у жінки дозріває всього 400—500 яйцеклітин. Коли починається процес ста­тевого дозрівання, яйцеклітини стають здатними до запліднення, і дівчинка перетворюється на дівчину.

Яєчник функціонує також і як залоза внутрішньої секреції, яку контролюють гіпоталамус та гіпофіз. Гормони яєчників регулюють: процеси дозрівання яйцеклітин; запліднення; розвиток плода у матці; перебіг вагітності; пологи. Саме ці гормони визначають характерний жіночий зовнішній вигляд. Труби яйцеводів — їх дві, по одній з кожного боку. Вони мають три частини. Перша — ампула — відкривається у вільну черевну порожнину. Своїм кінцем вона нагадує торочкувату лійку. Ці торочки захоплю­ють дозрілу яйцеклітину, що виходить з яєчника. Тонкою трубкою — власне трубою (друга частина) завдовжки 10—12 см яйцеклітина просувається до мат­ки. Третя частина труби — маткова, відкривається отвором у стінці матки.

СТАТЕВЕ ДОЗРІВАННЯ ЖІНКИ І МЕНСТРУАЛЬНИЙ ЦИКЛ. Статеве дозрівання дівчини починається приблизно у 10—12 років. Гормони передньої частки гіпофіза стимулюють розвиток яєчників. Він виробляє жіночі статеві гормони: у дівчаток починають рости молочні залози, з'являється волосся на лобку, у пахвових ямках. Скелет росте вже за жіночим типом.

Ще через два — чотири роки починають дозрівати яйцеклітини, і з'являється перша менструація (від лат. мензіс — місяць). Вона і є виявом того, що дівчинка стала дівчиною. У цей час яйцеклітина може запліднитися, але весь організм дівчини ще не готовий для повноцінного розвитку плода.

Процес дозрівання яйцеклітин перебігає циклічно і називається менструальним циклом. Тривалість його 22-30 днів.

Яйцеклітини дозрівають у яєчниках почергово. Під впливом гормонів гіпофіза та яєчників одна з них починає дозрівати. Цей процес триває два тижні. Повне дозрівання яйцеклітини закінчується лопанням фолікула і виходом яйцеклітини у черевну порожнину; цей процес називається овуляцією (від лат. овум — яйце). З черевної порожнини яйцеклітину захоп­люють торочки ампули і спрямовують її усередину труби яйцевода. Війки тру­би, що безперервно рухаються у напрямку до матки, проштовхують її до по­рожнини матки. Цей шлях триває ще 7 днів.

На місці фолікула, що лопнув, утворюється жироподібна сполучна ткани­на — так зване жовте тіло. Це — єдина в організмі жінки тимчасова залоза внутрішньої секреції.

Функції жовтого тіла: затримує дозрівання інших фолікулів; готує матку до прийняття заплідненої яйцеклітини (товщина слизової оболонки матки збільшується, вона стає пухкою, проростає великою кількістю судин, перепов­нених кров'ю).

Запліднення відбувається у трубі яйцеводу. Якщо цього не сталося, яйцекліти­на гине, руйнується жовте тіло, припиняючи вироблення свого гормону, потовще­ний шар слизової оболонки матки відмирає і відшаровується разом із новостворе-ними судинами. Виникає тимчасова менструальна кровотеча, або менструація.

Вона триває три — п'ять днів. По ії закінченні слизова оболонка матки віднов­люється, і цикл починається спочатку, але яйцеклітина дозріває вже у друго­му яєчнику.

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО МЕНСТРУАЦІЮ ТА ЇЇ ПОРУШЕННЯ. Перша мен­струація звичайно починається у дівчат у віці 13—14 років. Перші півроку-рік менструації можуть бути нерегулярними, виділяється або дуже мало, або дуже багато крові.

Напередодні і на початку менструації можуть виникати різні хворобливі стани — головний біль, кволість, дратівливість, біль знизу живота й у спині. У цей час можна робити звичайні домашні справи, ранкову гімнастику. Але не бажано піднімати вантажі, їздити на велосипеді, лижах, не можна плавати, щоб унаслідок переохолодження організму не трапи­лося запалення яєчників і разом з водою не потрапила до внутрішніх статевих ор­ганів інфекція; важливо до­тримуватися правил особис­тої гігієни.

Якщо у дівчинки немає менструацій у 15—16 років або під час менструації ви­никають сильні болі чи кро­вотечі, слід обов'язково звернутися до лікаря.

Менструальний цикл у жінки існує протягом ЗО—40 років, потім менструації припиняються — почи­нається так званий клі­макс, або менопауза. Яйцеклітини не дозрівають, і жінка вже не може стати матір’ю.

БІОЛОГІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ЧОЛО­ВІКА.

Чоловіча статева система складається з яєчок, сім'явиносних проток з сім'яними міхурцями, передміхурової залози і статевого члена — пеніса. Останній має дві фізіологічні функції: виділення сперми під час статевого акту, а також виведення сечі з сечового міхура (у нього відкривається отвір сечівника).

Яєчка — це чоловічі статеві залози, які виробляють чоловічі ста­теві клітини — сперматозоїди — і так само, як яєчники, є залозами внутрішньої секреції, виробляючи чо­ловічі статеві гормони. На відміну від жіночих статевих залоз, що розташову­ються всередині тіла, яєчка містяться у мошонці, бо сперматозоїди можуть пов­ноцінно розвиватися тільки при температурі, що на 2—З °С нижча від температури внутрішніх органів.

Сперматозоїди починають вироблятися і дозрівати (75 днів) тільки з початку статевого дозрівання хлопчика — з 13—15 років. Припиняється цей процес у віці 60—65 років.

Не всі сперматозоїди дозрівають водночас — тисячі і ти­сячі клітин перебувають на різних стадіях розвитку. Утво­рюється їх близько 50—100 млн. за добу. Дозрілі спермато­зоїди виходять з яєчок у сім'явиносну протоку, де потрап­ляють у спеціальну рідину, яку виробляють сім'яні міхурці сім'явиносних проток та клітини передміхурової залози. Ця рідина разом із сперматозоїдами називається спермою.

Сперматозоїд має голівку, де міститься ядро, тіло і хвостик, схожий на джгутик найпростіших. Він відіграє велику роль у заплідненні, оскільки забезпе­чує рухливість сперматозоїда. У цій частині клітини багато мітохондрій та скоротливих мікротрубочок.

Чоловічі статеві гормони забезпечують характер­ний зовнішній вигляд чоловіків, ріст волосся на об­личчі, впливають на голос, а також стимулюють ут­ворення та дозрівання сперматозоїдів.

З 13—15 років у хлопчиків починає вироблятися сперма. Мимовільне виділення її назовні під час сну називають полюцією (від лат. полюціо — забруднен­ня). Це нормальне фізіологічне явище, його початок свідчить про те, що хлопчик став юнаком.

ГІГІЄНА СТАТЕВОГО ЖИТТЯ

ПОНЯТТЯ ПРО СТАТЕВЕ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ. У людини в певний час її життя спрацьовує природний інстинкт до розмноження, тобто починають про­буджуватися безумовні й умовні статеві рефлекси. У закоханих одне в одного юнака та дівчини виникає природна потреба створити сім'ю, бажання мати дітей. Таким чином у людини починається так зване статеве життя, або сек­суальні (від лат. сексус — стать) стосунки.

У вищих тварин вони відбуваються через статевий акт, який у біології на­зивається копуляцією. У людини цей процес набагато складніший і потребує різних умов. Насамперед — почуття кохання, потягу одне до одного. Велике значення мають ласкаві слова, ніжні погляди, поцілунки, приємні навко­лишні обставини.

Якщо між чоловіком і жінкою немає кохання, вірності і відданості, пер­спектив подальшого щасливого спільного життя, сексуальні стосунки між ни­ми нагадуватимуть копуляцію у тварин, тобто стануть виконанням природних фізіологічних потреб.

У людському суспільстві кохання між подружжям — невід'ємна частина його культури. Але щодо статевого життя є певні погляди, зумовлені приро­дою й соціальною доцільністю. Так, не рекомендується починати його надто рано — у 12—14 років. Адже анатомічно й фізіологічно організм ще не готовий до нього. У психологічно незрілих юнаків і дівчат внаслідок випадкових ста­тевих стосунків спотворюється уявлення про осіб протилежної статі, почуття між чоловіком і жінкою. З'являється цинізм і зневага до них. До того ж у цьому віці молодь ще не готова ні фізично, ні в соціальному плані виховува­ти дитину.

У людському суспільстві вважається за аморальне мати статеві стосунки з багатьма партнерами, часто міняючи їх. До того ж це набагато збільшує ри­зик можливості захворювання на венеричні хвороби, зокрема СНІД.

ФІЗІОЛОГІЯ СТАТЕВОГО ЖИТТЯ людини грунтується на інстинктивно­му потязі до особи протилежної статі, який називають лібідо, а сам статевий акт — коїтусом.

Поява лібідо в людини в певний період її життя — природний фізіологічний процес, який зумовлюється генетично. Він залежить від роботи залоз внутрішньої секреції, насамперед гіпофізу, статевих залоз, які виробляють статеві гормони. Велике значення у цьому має кора головного мозку.

Під впливом статевого потягу, зумовленого викиданням у кров великої кількості статевих гормонів, у чоловіка збуджується симпатична й парасимпа­тична нервові системи, виникає ерекція (від лат. ерекціо — випростування, на­бухання) пеніса. Він наповнюється кров'ю завдяки розширенню його артерій та звуженню вен. Статевий член збільшується у розмірах і в такому стані його можна ввести у піхву жінки. У чоловіків статевий акт закінчується викидан­ням сперми, що супроводжується надзвичайно приємною емоційною розряд­кою — оргазмом. У жінки при статевому збудженні також набрякають статеві органи, оболонка піхви виділяє багато слизу, що сприяє рухам пеніса в ній. У жінки статевий акт також може закінчитися оргазмом, під час якого скорочуються м'язи піхви і матки. Це сприяє кращому просуванню сперматозоїдів по статевих шляхах. Проте запліднення яйцеклітини не пов'язане з оргазмом у жінки.

СТАТЕВЕ ЖИТТЯ І ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ. Будь-які шкідливі звички над­то виснажують організм людини. Коли людина зловживає спиртним або нар­котиками, її статеві функції згасають. У жінок порушуються або припиняють­ся менструації, втрачається статевий потяг. А в чоловіків може виникнути імпотенція (від лат. імпотенціо — неспроможність), або статеве безсилля. Такий стан у чоловіків також виникає при частій зміні сексуальних парт­нерів.

ЗАСОБИ ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї.

Коли сім'я не може мати багато дітей, у подружжя виникає потреба у протизаплідних засобах. Нині існують такі запобіжні засоби.

Механічні — гумові презервативи (від лат. презервація — запобігання), яки­ми користується чоловік, і гумові ковпачки на шийку матки для жінок. Знач­ного поширення набули так звані спіралі з м'якої еластичної пластмаси. Їх уводять до порожнини матки. Тоді вкорінення заплідненої яйцеклітини не мо­же відбутися в її слизовій оболонці. До речі, про те, що стороннє тіло в матці запобігає вагітності, знали ще з часів давньої Русі — заможні жінки вводили до матки золоті каблучки і не вагітніли.

Хімічні — це різні спеціальні лікарські свічки, таблетки, кульки, що ство­рюють у піхві кисле середовище. Їхня дія ґрунтується на тому, що спермато­зоїди можуть жити і бути активними тільки у слабколужному середовищі.

Гормональні — нині найпоширеніші у світі. Вони містять жіночі гормони, які припиняють овуляцію, і яйцеклітина стає нездатною до запліднення.

Фізіологічні. Як ми вже знаємо, у певні дні менструального циклу ймовірність зачаття набагато нижча. Такі "безпечні" дні залежать від тривалості менструального циклу.

Аборт — штучне переривання вагітності хірургічним шляхом. Він є дуже небезпеч­ною і болючою операцією, бо спричинює порушення в усьому організмі жінки, настроєному на вагітність, часто призводить до тяжких запальних процесів статевої системи і, як наслідок, — до неплідності.

З погляду моралі аборт є негуманною операцією. Це справжнє вбивство маленького життя. Адже в строки, коли його звичайно роблять (на 6-му — 12-му тижнях вагітності) зародок уже має ручки, ніжки, очки, в нього б'ється сердечко. Усе це руйнує і нищить безжальний хірургічний інструмент.

ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ. Усі венеричні хвороби, а їх нині нараховують близько 600, передаються переважно статевим шляхом. Найчастішими серед них є сифіліс та гонорея.

Сифіліс — це дуже тяжке захворювання усього організму, що призводить до каліцтва і смерті людини. Збудником його є мікроорганізм — бліда спірохе­та. Перша ознака сифілісу — поява неболісних виразок на зовнішніх статевих органах, збільшення пахових лімфовузлів. Через кілька тижнів ці явища зни­кають, і людина вважає себе здоровою. Але в цей час відбувається приховане поширення збудника по організму з кров'ю та лімфою. На шкірі, голосових зв'язках, у ротовій порожнині з'являються висипання рожевого кольору. Лю­дина в цей час стає дуже заразною. У неї випадає волосся на голові, брови, вії. Через три-чотири роки уражуються внутрішні органи, руйнуються носові кістки, спотворюється обличчя. Ще через два-три роки внаслідок ураження спинного мозку виникає параліч ніг. І після кількох років тяжких страждань людина помирає.

Гонорея спричинює гнійне запалення статевих та сечових шляхів. Збудни­ком її є мікроорганізм — гонокок. Через кілька днів після зараження із сечо­вих шляхів починає виділятися у великій кількості гній, підвищується тем­пература тіла, з'являється різкий біль при сечовипусканні. Потім ці явища зникають і інфекція переходить у хронічну. Жінки можуть не відчувати пер­ших ознак гонореї. З часом руйнуються статеві залози — яєчники і яйцеводи у жінок (при цьому останні злипаються, зростаються, і жінка стає неплідною), яєчка та сім'яники у чоловіків. У них припиняється вироблення спермато­зоїдів.

Профілактикою венеричних захворювань є, безумовно, дотримування пра­вил гігієни статевого життя, уникання випадкових сексуальних зв'язків.

ЗАПЛІДНЕННЯ ТА ВНУТРІШНЬОУТРОБНИЙ РОЗВИТОК

Життя людини почи­нається в той момент, коли у материнському організмі зливаються разом дві статеві клітини — яйцеклітина і сперматозоїд та утворюється запліднена яйцеклітина — зигота. Для цього пот­рібно, щоб сперматозоїди із спермою проникли глибоко у піхву. За допомогою своїх хвостиків вони активно про­суваються до матки, а з неї — до труб-яйцеводів. Життє­здатними у жіночих статевих шляхах сперматозоїди лиша­ються протягом 12—24 годин, а потім гинуть.

У трубі величезна кіль­кість сперматозоїдів оточує яйцеклітину, хоча про­никає до неї лише один. Для успішного запліднення треба, щоб у 1 мл сперми було не менш як 20 млн. сперматозоїдів. Така велика їхня кількість зумовлена тим, що багато сперматозоїдів гине у жіночих статевих шляхах.

Та ось один із "найсильніших" та "найспритніших" сперматозоїдів проник у яйце­клітину. У ту саму мить на її мем­брані виникають складні електричні й хімічні процеси, в результаті яких зазвичай уже жо­ден інший сперматозоїд до неї не потрапить.

Генетичні матеріали (по 23 хромосоми) сперматозоїда і яйцеклітини з'єднуються. То­му запліднена клітина має вже повний набір хромосом — 46. Таким чином майбутній ди­тині дістається половина спадкового матеріалу від матері, а половина — від батька.

У момент злиття двох статевих клітин визна­чається стать майбутньої дитини. В усіх яйцеклітинах статеві хромосоми однакові, їх позначають літерою X. Сперматозоїди ж мають різні статеві хромосоми. Приблизно половина з них несе жіночі хромосо­ми (X), а половина — чоловічі, які позначають літерою У. Х-хромосому чоловік успадкував від матері, а У-хромосому — від батька. Якщо до яй­цеклітини потрапить сперматозоїд, що несе X-хромосому — народиться дівчинка, якщо У-хромо­сому — хлопчик. Отже, стать майбутньої дитини залежить від батька. В процесі еволюції людини відбувся природний добір, спрямований на народ­ження однієї дитини. Це зумовлено тим, що одна дитина завжди міцніша, і їй більше вистачає молока. Але інколи жінка водночас народжує кілька дітей. Так, коли запліднена яйцеклітина ділиться під час першого поділу на дві однакові, вони відокремлюються одна від одної і дають початок двом самостійним організмам. При цьому народжуються так звані однояйцеві близнюки. Вони мають один і той самий набір генів, завжди однієї статі і дуже схожі одне на одного. Коли ж одночасно дозрівають дві яйцеклітини, які одночасно запліднюються різними сперматозоїдами, народжуються двояйцеві близнюки (двійчата). Ці організми генетично різні, вони можуть бути навіть різної статі, а схожі вони між собою так само, як можуть бути схожими діти від однієї матері і одного батька, народжені в різні часи.

ПОДІЛ ЗАПЛІДНЕНОЇ ЯЙЦЕКЛІТИНИ І УТВОРЕННЯ ЗАРОДКА. Після запліднення у трубі (утворення зиготи) через 10—15 хв запліднена клітина починає дробіння спочатку на 2, потім на 4, 8, 16 зовсім однакових дочірніх клітин. Так утворюється зародок. Він постійно ділиться, поступово просуваючись трубою до матки. На цей шлях йому потрібен тиждень. Проходячи по трубі, заро­док повністю витрачає весь запас поживних речовин, що був у яйцеклітині.

Потрапивши до матки, зародок продовжує поділ клітин. Його зовнішні кліти­ни вростають у слизову оболонку стінки матки. Там вони знову діляться, ростуть і розгалужуються. Всередині них утворюються кровоносні судини, що мають зв'язок із кровоносною системою матері. Таким чином утворюється плацента, або дитяче місце. З цього моменту в організмі матері і плода виникає певною мірою спільний кровообіг. Клітини зародка і далі постійно діляться. Спочатку зародок стає схожим на кульку, заповнену рідиною. А потім клітини, що поділилися, починають розподілятися на три шари, які дають початок усім органам і системам людини.

Наприклад, із зовнішнього шару утворюється шкіра, слизові оболонки і нервова система; із се­реднього — скелетні м'язи, скелет, печінка, ни­рки, а із внутрішнього — внутрішні органи (серце, легені, травний тракт).

Запам'ятайте! У момент поділу запліднена яйце­клітина дуже чутлива до дії різних чинників, як зов­нішніх, так і внутрішніх (хвороби, хвилювання тощо).

Починаючи з другого тижня, утворюється тонка сполучнотканинна оболонка так званого плідного міхура, що оточує зародок. Її внутрішні клітини виробляють рідину - навколоплідні води, у яких плід "плаває". Вони захищають його від різних механічних пошкоджень. До моменту наро­дження дитини накопичується 1—1,5 л навколо­плідної рідини.

Плацента, або послід, утворюється на початку третього тижня життя зародка із зовнішніх клітин плідного яйця, що вросли у матку. Вона є тимчасовим органом і росте безперервно разом із плодом. Плацента повинна знаходитись у верхній частині матки, вище дитини. Якщо буде навпаки, вона народиться раніше за дитину, що спричинить загибель останньої та смертельну кровотечу. З дитиною плаценту зв'язує пупковий канатик, або — пуповина. Плаценту можна назвати ще ендокринною залозою, бо вона виробляє гормони, які готують молочні зало­зи до годування дитини, запобігають передчасному скороченню м'язів матки, пригнічують процес овуляції на період вагітності (тому у вагітних жінок припиняються менструації).

Кровоносні судини матері і плода у плаценті тісно контактують між собою. Це забезпечує безперебійне постачання майбутньої дитини поживними речо­винами, киснем, а також видалення з її організму перероблених продуктів обміну речовин. Якщо жінка добре і правильно харчується, часто буває на свіжому повітрі, вона забезпечує своїй майбутній дитині сприятливі умови для розвитку. Через плаценту до організму плода проникає багато речовин: вода, глюкоза, прості білки і жири, вітаміни, мінеральні солі, антитіла, ки­сень. Складні речовини, наприклад, деякі органічні отрути, вона затримує.

Оберігаючи дитину від різних шкідливих речовин, плацента, на жаль, не може протистояти алкоголю, нікотину та наркотикам. Виявлено, що нікотин накопичується у ній і навколоплідних водах. А чадний газ та інші речовини тютюнового диму погіршують постачання плода киснем. Самолікування від різних хвороб під час вагітності також неприпустиме, бо багато лікарських препаратів проникають крізь плаценту до організму плода й отруюють його або спричинюють різні вади розвитку.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПЛОДА.

Починаючи з дев'ятого тижня аж до моменту наро­дження зародок називають плодом. Наприкінці другого місяця він має довжину З—3,5 см і масу 4 г, чотирикамерне серце, що вже скорочується з частотою 130—150 ударів за 1 хв. Швидкими темпами формуються внутрішні органи, утворюються ерит­роцити, з'являються кістки, росте скелет. Обличчя набуває людського вигляду.

Наприкінці третього місяця довжина плода становить 8—10 см, маса 40 г, голівка складає 1/3 довжини тіла. З'являються очі, статеві органи.

Після четвертого місяця м'язи тулуба вже сформовані, і плід починає са­мостійні рухи, а ще через місяць можна прослухати його серцебиття. Швид­ко ростуть і розгалужуються бронхи, збільшується кількість альвеол у леге­нях. Відмічаються дихальні .рухи грудної клітки, що підпорядковуються діяльності дихального центру довгастого мозку.

На шостому місяці завершується анатомічний розвиток різних відділів го­ловного мозку, мозочка, борозен та звивин. На сьомому — розвиваються орга­ни чуттів. Вчені виявили, що плід уже чує і розрізняє звуки. На цей період він має довжину 35 см і масу 600—700 г. У разі передчасних пологів дитина народжується живою, але маложиттєздатною.

Наприкінці восьмого місяця вагітності плід важить 1500—1600 г і має до­вжину 40 см. Він уже починає готуватися до пологів — перевертається голівкою вниз. На дев'ятому місяці його маса досягає 3200—3800 г, а довжи­на — 48—52 см. Такий плід вже може існувати поза організмом матері.

НЕПЛІДНІСТЬ — це такий стан організму, за якого він не здатний до відтворення нащадків. Неплідність буває жіночою і чоловічою.

У жінки неплідність може бути: коли дівчинка народжується з вадами роз­витку яєчників, які не здатні продукувати дозрілі яйцеклітини; коли внаслідок запалення яєчників і маткових труб останні злипаються і стають непрохідними для яйцеклітини і сперматозоїдів; якщо жінка часто робить аборти або має за­пальні процеси у матці. Тоді зародок не може нормально розвиватися і гине.

У чоловіка неплідність настає здебільшого тоді, коли він хворіє або перехворів на венеричні захворювання. Внаслідок цього виробляється мало сперматозоїдів або вони не можуть вийти з яєчка через запалення і непрохідність статевих шляхів. Радіація, алкоголь, наркотики, деякі хімічні речовини шкідливо вплива­ють на статеву систему чоловіків, знижуючи в них вироблення сперматозоїдів. Людям, котрі страждають від неплідності, слід пройти ретельне медичне обстеження.

ВАГІТНІСТЬ ТА ЇЇ ГІГІЄНА.

ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ЖІНКИ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ.

Вагітність для жінки — це радісний час чекання майбутньої дитини. Нормальна вагітність триває дев'ять місяців, або 40 тижнів (270—280 днів),— з моменту запліднен­ня яйцеклітини до пологів.

За цей час маса новонародженої дитини у 6—8 млрд. разів перевищує масу заплідненої яйцеклітини. Тому процес вагітності дуже складний і напруже­ний для організму жінки.

Найкращий вік для народження дитини — 18—ЗО років. Для дівчини-підлітка або жінки старшого віку (35—40 років) вагітність може стати надто тяжким випробуван­ням. Адже коли росте плід, збільшується матка й кількість навколоплідних вод, зрос­тає навантаження на серце, обмін речовин перебудовується на забезпечення плода по­живними речовинами й енергією. Плід забирає з організму жінки значну кількість поживних речовин, вітамінів, мінеральних солей (насамперед кальцію, що йде на по­будову його скелета), потрібних для росту і розвитку тканин і органів плода.

У вагітної жінки напруженіше працюють нирки та печінка, органи кровот­ворення, бо їм треба переробляти та виводити з організму не тільки продукти свого обміну, але й плода.

Імунна система вагітної жінки працює з підвищеним напруженням, бо плід тільки наполовину споріднений їй, а наполовину чужий. Через імунні зру­шення при вагітності можуть загострюватися різні хронічні запальні процеси, а також цукровий діабет. Тому жінка, котра хоче мати дитину, повинна бути здоровою.

Які відчуття можуть виникати у вагітної жінки? Перші три місяці, коли в плода закладаються тканини та органи, вона може відчувати нудоту, сон­ливість, кволість, запаморочення, іноді блювання, огиду до м'ясної і жирної їжі, потяг до якогось певного продукту. Потім ці явища минають, і ще три-чотири місяці жінка почуває себе нормально. В останні місяці, особливо тижні, коли плід вже великий, збільшується навантаження на серце (до того ж збільшена матка тисне на нього), може з'являтися невелика задишка, на­бряк ніг.

Якщо в останні місяці або тижні вагітності виникають сильні набряки ніг та обличчя, з'являється сильна задишка, головний біль, приступи запаморочення або зомління, підви­щується артеріальний тиск — треба негайно звернутися до лікаря.

ГІГІЄНА ВАГІТНОЇ ЖІНКИ.

Запам'ятаймо такі правила.

Під час вагітності жінка повинна добре й різноманітно харчуватися: їсти м'ясо, рибу, сир, молоко, рослинні страви — джерело вітамінів. Не можна переїдати — інакше дитина набере надто велику вагу і це ускладнить процес пологів.

Вагітній треба постійно перебувати на свіжому повітрі, щоб насичувати ор­ганізм киснем. Робити спеціальний комплекс гімнастичних вправ для зміцнення м'язів черевного пресу і тазу, для полегшення процесу пологів. Ні в якому разі не курити, не вживати алкоголю і наркотиків, бо це спри­чинює вади розвитку дитини.

Уникати контактів із хворими на грип й особливо на червоничку (можуть спричинити вади розвитку плода).

Не вживати будь-яких лікуваль­них препаратів, крім тих, що призна­чить лікар.

Одяг має бути вільним, легким, із натуральних тканин.

Дотримуватися гігієнічних правил догляду за шкірою, щоб полегшити її дихальну і видільну функції.

Важливою є гігієна нервової діяль­ності. Страх, неспокій матері, пога­ний сон спричинюють появу в її крові біологічно активних речовин, які по­трапляють до організму плода. Дити­на народжується неспокійною, часто плаче, погано спить. Учені довели, до знервований стан вагітної жінки мо­же призвести до погіршення нервової діяльності дитини протягом усього її життя.

Жінка весь період вагітності повин­на бути під наглядом лікаря. У жі­ночій консультації їй завжди нададуть за потребою допомогу, контролювати­муть її здоров'я, навчать, як поводитися під час пологів, аби полегшити свій стан і на­родити здорову дитину.

Пологи — це процес видалення з матки плода та плаценти. Початком їх є по­ява регулярних перейм. Пологи мають три періоди: перший — перейми (10—20 год), другий — наро­дження дитини і третій — відходження плаценти. Новонароджена і грудна дитина має надзвичай­ну потребу саме у материнському молоці.

Таким чином, слід пам’ятати, що людина розмножується статевим шляхом, тобто новий організм утворюється в результаті запліднення яйцеклітини спермато­зоїдом. Процес запліднення, поділ заплідненої клітини, розвиток зародка, а потім плода відбувається в організмі матері у матці.

Розрізняють зовнішні та внутрішні статеві органи. До внутрішніх статевих органів жінки належить піхва, матка, яєчники та труби-яйцеводи. З певного віку (12—14 років) яйцеклітини починають до­зрівати і стають здатними до запліднення. Процес дозрівання перебігає циклічно і називається менструальним циклом; закінчується він заплідненням або тимчасовою кровотечею — менстру­ацією. Яєчник як залоза внутрішньої секреції регулює дозрівання яйцеклітини, запліднення, ро­звиток зародка та плода, перебіг вагітності та пологів. Чоловічі статеві залози називають яєчками. У них з моменту статевого дозрівання хлопчика по­чинають утворюватися статеві клітини — сперматозоїди.

Біологічним підгрунтям статевого життя, або сексуальних стосунків людини є природний інстинкт до розмноження, емоційно забарвлений такими почуттями, як кохання, вірність, відданість тощо. У дівчат вік, коли вони стають фізіологічне підготовленими до статевого життя — не раніше, ніж 16 років, а в юнаків —18. Порушення цих вікових термінів призводить до шкідливих наслідків для фізичного та психічного здоров'я. Безпорядне статеве життя створює небезпеку захворювання на венеричні хвороби (сифіліс, гонорею). Фізіологія статевого життя зумовлена генетично, її та­кож регулює центральна нервова система й гормони гіпофізу, статевих залоз. У людини вона кон­тролюється свідомістю. Шкідливі звички (алкоголь, наркотики), виснажуючи організм людини, роблять її неспроможною до статевого життя. Існують певні правила запобігання небажаній вагітності, які повинно знати подружжя при плануванні сім'ї. Аборт — штучне переривання вагітності хірургічним шляхом — надзвичайно шкідлива й негуманна операція. Часто наслідками абортів стають тяжкі запалення внутрішніх статевих органів і неплідність.

Для того щоб відбулося запліднення, потрібні такі умови: дозріла яйцеклітина, сперматозоїди у великій кількості, прохідні труби-яйцеводи. За допомогою хвостиків сперматозоїди рухаються, просуваючись від піхви до матки, а потім до труб-яйцеводів, де в певний період менструального циклу перебуває яй­цеклітина. Запліднює яйцеклітину лише один сперматозоїд. У результаті утворюється клітина із звичай­ним набором — 46 хромосом. Під час злиття статевих клітин визначається стать дитини. Через 10—15 хв від моменту запліднення яйцеклітина починає дробитися на дочірні клітини. Тиждень, поділяючись, во­на просувається трубою до матки. Там зародок прикріплюється до її стінки, утворюється плацента. У за­родка починають формуватися тканини та органи, а також оболонка, що вміщує навколоплідні води. На­прикінці дев'ятого місяця вагітності плід важить 3200—3800 г і має довжину 48—52 см. Неплідність (чо­ловіча і жіноча) може виникнути внаслідок природжених вад статевих залоз або органів, деяких хвороб.

Вагітність у жінки триває приблизно 40 тижнів — від моменту запліднення яйцеклітини до настан­ня пологів. Найкращий для народження дитини вік батьків —18—30 років. Вагітність спричинює функціональну перебудову всіх органів і систем, обміну речовин та енергії. Під час вагітності слід дотримуватися певних правил гігієни, харчування, частіше перебувати на свіжому повітрі, трену­вати організм тощо. Пологи — це процес видалення з матки плода та плаценти. Початком їх є по­ява регулярних перейм. Пологи мають три періоди: перший — перейми (10—20 год), другий — наро­дження дитини і третій — відходження плаценти. Новонароджена і грудна дитина має надзвичай­ну потребу саме у материнському молоці.