Методична розробка теми № 9.

з курсу “Валеологія” для 11 класу медичного ліцею

Тема :”Поняття про імунітет. Види імунітету. Імунна система. Алергія.”

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з видами імунітету та імунною системою на рівні цілісного організму, підкреслити її зв’язок з іншими системами. Ознайомити учнів з поняттям “алергія”, типами алергічних реакцій.

План заняття та розподіл часу:

1.	Ознайомити ліцеїстів з поняттям “імунітет” та видами імунітету. Профілактичні щеплення	25 хвилин
2.	Імунна система у здоровому організмі: основи функціонування імунної системи на рівні організму як єдиного цілого. Фактори специфічного захисту	40 хвилин
3.	Алергія, механізм її утворення. Типи алергічних реакцій. Екологія та алергія. Харчування при алергічному стані. Профілактика алергії	25 хвилин

Термін “імунітет” має дуже давню історію. У Стародавній Греції імунними називали людей, звільнених від сплати податків. І в наш час цей термін має широке застосування. “Дипломатичний імунітет” означає право недоторканості співробітника посольства.

В період епідемій чуми, холери, віспи та інших заразних захворювань з’ясувалось, що у перехворівших цими інфекціями виникає несприйнятливість до них. Таких людей теж почали називати імунними (тобто звільненими від певних інфекцій). Їх брали на облік і при повторних епідеміях мобілізовували для догляду за хворими. Таким чином, у людини після перенесеного інфекційного захворювання виробляється імунітет, який називається набутим імунітетом.

Якщо в організмі з моменту народження виявляються деякі захисні (імунні) речовини, то в цьому випадку говорять про природжений імунітет. Імунні речовини новонароджені отримують з материнським молоком або вони проникають від матері до плода через плаценту.

Несприйнятливість до того чи іншого захворювання, спадкову або набуту в результаті перенесеного захворювання, називають природним імунітетом. Природний імунітет міцний, триває багато років.

Імунітет можна викликати штучно. При активній формі штучного імунітету в організм вводять послаблених або вбитих збудників тієї чи іншої хвороби. Послаблені таким чином токсини збудників захворювання викликають вироблення проти них відповідних захисних речовин (антитоксинів). В цьому випадку організм активно бере участь у створенні несприйнятливості до тієї чи іншої хвороби. Прикладом штучного імунітету є запобіжні щеплення.

В медичній практиці широко використовують пасивну імунізацію. При цьому людині, що захворіла, вводять сироватку крові людей або тварин, які перехворіли. В такій сироватці вже є готові імунні тіла проти збудників хвороби. Виготовляють протикірну, протидифтерійну сироватки та інші, які містять антитіла проти збудників кору, дифтерії.

Імунітет, який набувається шляхом запобіжних сироваток, називається штучним. Ця форма імунітету менш міцна, ніж природний імунітет.

Відомо, що попередити хворобу легше, ніж лікувати. Саме тому велика роль запобіжних щеплень у зниженні захворюваності віспою, дифтерією, коклюшем та іншими інфекційними хворобами.

В організмі людини і тварин поруч з ендокринною, серцево-судинною, травною та іншими системами існує і самостійна імунна система. Імунна система - це сукупність усіх лімфоїдних органів та скупчень лімфоїдних клітин тіла. Сукупність лімфоїдних органів і тканин людського організму - тимус, селезінка, лімфатичні вузли, групові лімфатичні фолікули (пеєровські бляшки кишківника), мигдалики, лімфоцити кісткового мозку та периферичної крові - складають єдиний орган імунітету. Лімфоїдна система організму являє собою морфологічний синонім імунної системи.

Головним регулятором імунної системи є тимус, або вилочкова залоза. В ранньому ембріональному періоді під впливом тимусу з мезенхімальної тканини (стовбурових клітин) утворюється велика кількість клонів (родин) імунокомпетентних клітин (Т-лімфоцитів). Ці клітини проходять в тимусі “первинну спеціалізацію” з несприйнятливості (толерантності) до тканин власного організму. Імунологічна пам’ять цих клітин, закладена в рецепторах, дозволяє їм відрізнити все “чуже” і прийняти заходи для його знищення, тоді як до своїх тканин вони виявляють “лояльність”, пам’ятаючи накази, отримані в “школі” тимуса.

Імунні лімфоцити є різновидом білих кров’яних тілець (лейкоцитів). Лімфоцити знаходяться не лише в крові, а й складають основну масу клітин тканинної рідини - лімфи. Вони складають також основну масу лімфоїдних органів. З лімфатичних залоз лімфоцити постійно потрапляють в систему кровообігу, але в основному, у знешкодженні бактерій і вірусів беруть участь нейтрофіли, моноцити. Незрілі моноцити не мають значних можливостей у боротьбі з інфекцією. Після потрапляння їх всередину клітин, вони збільшуються в об’ємі в 5 разів, і тоді в них накопичуються у великій кількості лізосоми і мітохондрії. Таким чином, моноцити перетворюються на макрофаги. Макрофаги пожирають мікробів та інших чужорідних речовин, антигенів, що виділяються з них, переходять у лімфоцити.

Після антигенної стимуляції лімфоїдні клітини починають інтенсивно розмножуватись. Кількість лімфоцитів різко збільшується. До них відносяться плазматичні клітини, малі лімфоцити та макрофаги. Плазматичні клітини є, можливо, єдиним виробником антитіл. Малі лімфоцити вважаються головними імунокомпетентними клітинами імунної системи. Вони складають 90% загальної кількості лімфоцитів. Малим лімфоцитам властива імунологічна пам’ять. Вилочкова залоза за допомогою свого гормону (тимозину) на будь-якій відстані від себе може підтримувати імунологічну активність лімфоцитів. В залежності від виконуваної функції, Т-лімфоцити поділяються на класи: Т-супресори, регулятори імунної системи; Т-хелпери, помічники; Т-кілери, які вбивають ворога.

В останнє десятиріччя вагомим досягненням є виділення двох популяцій клітин, які сумісно функціонують: тимус-залежні лімфоцити (Т-лімфоцити) і В-лімфоцити, які не залежать від тимуса (бурса-залежні). В-клітини синтезують гуморальні антитіла у вигляді імуноглобулінів. На сьогодні відомо 5 класів імуноглобулінів або гуморальних антитіл: IgA, IgM, IgG, IgD, IgE.

В імунних реакціях першими беруть участь Т-лімфоцити. Проникнення антигена в організм виявляють Т-лімфоцити. Імуноглобуліни “знімають” антигени з поверхні Т-лімфоцитів. Антиген, зв’язаний з імуноглобуліном, приєднується до макрофага. В свою чергу, макрофаг наближається до В-лімфоцита, “передає” йому антиген з фрагментами Ig (імуноглобуліна). Це є пусковим механізмом в перетворенні В-лімфоцита в плазматичну клітину. Сигнал до синтезу антитіл прямує від Т-хелпера, після чого В-клітина виробляє гуморальні антитіла згідно з отриманою інформацією про якості чужорідного тіла. В цій системі макрофаг виконує роль посередника між Т- та В-лімфоцитами. Спільна робота Т- і В-лімфоцитів з макрофагами складає основу імунологічних реакцій організму.

Алергія - allergia (від грец. allos- інший, ergon- діло, дія) - незвична реакція організму на повторні проникнення мікробів або чужорідних білків.

Термін “ алергія” був вперше запропонований австрійським педіатром К.Пірке в 1906 році для визначення незвичайної, зміненої в деяких дітей реакції на введення їм з лікувальною метою протидифтерійної сироватки.

Алергія приводить до розвитку алергічних захворювань. Ці захворювання відомі з древніх часів. Древньогрецький лікар Гіпократ ( 5 – 4 століття до нашої ери ) описав випадки непереносимості деяких харчових продуктів, що викликає шлунково- кишкові розлади і висипку на тілі. Древньоримський лікар Гален ( 2 століття нашої ери ) повідомив про нежить, що виникає від запаху троянди. В 19 столітті була описана гарячка, причиною якої вважали вдихання пилку рослин, висловлена думка про зв”язок бронхіальної астми з вдиханням пилу.

Алергічні захворювання дуже поширені в усьому світі і мають тенденцію до росту. В деяких країнах до 10% населення страждає алергічними хворобами, найбільш поширені бронхіальна астма, полінози, кропив”янка. Причиною цього вважають, в першу чергу, широке застосування антибіотиків та інших лікарських препаратів, розвиток хімічної промисловості і пов”язану з цим появу значної кількості синтетичних матеріалів, барвників, пральних порошків і інших побутових та виробничих речовин, котрі можуть бути алергенами.

Алергенами можуть бути самі різноманітні сполуки – від простих хімічних речовин

( бром, йод ) до самих складних ( білки, полісахариди, їх сполуки ). Одні з них потрапляють в організм ззовні ( екзогенні ), інші утворюються в самому організмі ( ендогенні ).

Екзогенні алергени поділяють на такі групи:

1.Біологічні алергени – бактерії, віруси, грибки, гельмінти, вакцини, сироватки.

2.Лікарські алергени - любі медикаменти, тому вживання лікарських препаратів без призначення лікаря небезпечно.

3.Пилкові алергени - пилок рослин, який не перевищує в діаметрі 35 мкм , найчастіше це пилок вітрозапилюваних рослин.

4.Побутові алергени – домашній пил, що містить часточки коврів, одягу тощо, епідермальні алергени ( волосся, шерсть, лупа тварин ), засоби побутової хімії.

5.Харчові алергени – найбільш часто в якості алергенів виступають молоко,яйця, риба, помідори, цитрусові, шоколад, суниці, раки.

6. 6.Промислові алергени – величезний арсенал виробничої хімії.

7.Особливу групу алергенів складають фізичні фактори – тепло, холод, механічне

подразнення. Вважають, що під дією цих факторів в організмі утворюються певні речовини, котрі стають алергенами .

Алергія, без сумніву, належить до імунологічних феноменів. Тут спостерігається взаємодія антигену (алергену) з виробленим антитілом і утворення комплексу алерген-антитіло. При цьому вироблений імунітет проявляється звичайно не у вигляді захисту організму від патогенних факторів, а в розвитку підвищеної чутливості (сенсибілізації) до цих антигенів.

Сенсибілізація ще не є алергія. Однак, її можна порівняти з пороховою бочкою, яка в будь-який момент може вибухнути.

Прийнято вважати, що взаємодія антигену з антитілом сприяє підвищенню опірності організму - це і є імунітет. Але в тому випадку, коли така взаємодія викликає хворобу - це вже алергія. В її основі лежить імунна відповідь, яка протікає з пошкодженням тканин. Прикладом таких патологічних станів може служити бронхіальна астма, сінна лихоманка, анафілаксія. При цих станах спостерігаються патологічні розлади різного ступеню тяжкості - від алергічного нежитю, кон’юнктивіту до нападів задухи при астмі. В основі цих станів відмічається підвищена чутливість до пилку деяких рослин, барвників, вовни та інших алергенів.

Механізм алергії та імунітету настільки близькі, що в наш час алергічні реакції негайного та сповільненого типу досить часто позначають як Т- та В-залежні. Всі шкіряні та загальні реакції (бронхоспазм, набряк), які виникають через кілька хвилин або годин після контакту з алергеном, належать до алергічних реакцій негайного типу. Вони лежать в основі неінфекційної алергічної бронхіальної астми.

При реакціях сповільненого типу патологічний процес розвивається через кілька годин або діб при аналогічних умовах. Цей тип реакцій властивий для хворих інфекційно-алергічною бронхіальною астмою.

В реакціях негайного типу (В-залежних) беруть участь імуноглобуліни-Е або реагіни. Це гуморальні антитіла.

В сповільнених реакціях (Т-залежних) беруть участь клітинні антитіла або лімфоцити.

Завжди необхідно пам’ятати про те, що ми всі (і люди, і тварини, і рослини) живемо в одному, мільйонами років збалансованому еволюцією будинку. Порушення, а тим паче руйнування одного ланцюга в цьому будинку, залишить свій відбиток на якщо не руйнуванні, то на порушенні багатьох механізмів, які забезпечують наше нормальне життя. В наше століття стрімкого наукового прогресу людина настільки змінила біосферу, що якщо не вжити термінових заходів, людство може стати жертвою наслідків свого нерозумного впливу на природу.

Екологія тісно пов’язана з різними галузями медицини. Видатні патологи та клініцисти завжди розглядали хворобу як порушення між організмом та зовнішнім середовищем. В клініці давно вже відомі деякі захворювання, які тісно пов’язані з екологічними факторами. З екологічної точки зору, поряд з проведенням широких заходів по попередженню різних захворювань, необхідно загострити увагу на оздоровленні природного середовища та ліквідацію негативного впливу її факторів на людину. Це потребує забезпечення суворої санітарної охорони водойм, грунту, повітря.

При лікуванні алергічних хвороб велике значення має раціональне харчування. Встановлено, що для здорової людини найкращим є 4-разове харчування з три-чотиригодинними проміжками. В лікувальному харчуванні при багатьох захворюваннях застосовується харчування малими дозами. При алергічний станах частіше призначається індивідуальна дієта з розвантажувальними днями.

Індивідуальний стіл частіше за все вдається створити на основі стандартного столу, виключаючи з нього деякі страви і вводячи інші. Розвантажувальні дні, спеціальні раціони часткового голодування призначають при різних захворюваннях для розвантаження функцій уражених хворобою органів, для підвищення діурезу та збільшення виділення з організму продуктів обміну речовин. Голодні дні без обмеження рідини призначають при алергії, подагрі, ожирінні, інтоксикаціях, гострих гастритах. Розвантажувальне харчування призначають на 1-3 дні через кожні 7-10 днів.

Хворим на алергію при складанні індивідуального столу здебільшого виключають продукти, які можуть стати причиною даного стану. Харчовими алергенами, як вже підкреслювалось, можуть стати коров’яче молоко, курячі яйця, риба, пшеничне борошно. До м’яса алергія спостерігається рідше. Алергія може спостерігатись до помідорів, картоплі, дині, цитрусових. Вживання алкоголю та гострої їжі також можє сприяти розвиткові харчової алергії, бо вони підсилюють всмоктування харчових антигенів.

В профілактиці алергічних захворювань велике значення має усування алергенів. При наявності професійних шкідливостей слід змінити характер праці і, навіть, професію або змінити місце проживання. При зміні місця проживання слід враховувати, що одні хворі гарно почуваються в гірській місцевості, інші - на березі моря. Рекомендуються загартовування організму, заняття фізкультурою та спортом. Курортне лікування проводиться на Південному березі Криму, Кисловодську.

Контрольні питання.

1. Як ви розумієте поняття “імунітет”.

2. Перерахуйте види імунітету.

3. Який механізм виникнення імунітету.?.

4. Який механізм виникнення штучного імунітету?

5. Який механізм виникнення набутого імунітету?

6. Який механізм розвитку пасивного імунітету ?

7. Історична довідка про імунітет.

8. Які ви знаєте імунокомпетентні клітини?

9. Яку функцію виконують тимус-залежні лімфоцити?

10. Яку функцію виконують макрофаги в організмі?

11. Які ви знаєте різновиди Т-лімфоцитів?

12. Яку функцію виконують бурса-залежні лімфоцити?

13. Перерахуйте класи імуноглобулінів.

14. Перерахуйте центральні та периферичні органи імунітету.

15. Що таке імунологічна толерантність?

16. Що таке алергія, механізм її виникнення?

17. Які особливості харчування алергологічних хворих?

18. Профілактика алергічних захворювань.

Література:

1. Валеологія - наука про здоровий спосіб життя. Інформативно-методичний збірник. Випуск І- К., 1996.

2. В.П.Гаращук. Валеологія. Підручник для 10-11 класів загальноосвітніх шкіл - К.: Генеза, 1998.

3. Р.В.Петров. Імунологія - М., 1983.

4. М.А.Юкусов. Иммунология и бронхиальная астма. Новое в жизни, науке и технике. Медицина - М., Знание, 1983.

5. Д.Г.Тагдиш, Я.Д.Мамедов, С.Д.Ринев. Старая новая наука. Новое в жизни, науке и технике. Медицина - М., Знание, 1989.

Методична розробка

теми №10 з курсу Валеологія

для 11 класу медичний ліцею.

Тема заняття: Профілактика простуди та загартування. Механізм терморегуляції. Загартовування.

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з профілактикою простудних захворювань, принципами та методами загартовування, механізмами терморегуляції.

План заняття та розподіл часу.

1. Ознайомлення ліцеїстів з профілактикою простудних захворювань. 10 хв.

2. Симптоми простуди, як адаптивна реакція організму. 10 хв

3. Фактори ризику простудних захворювань 10 хв.

4. Механізми терморегуляції.. 10 хв.

5. Загартовування. Принципи та методи. 10 хв.

6. Термінова профілактика простуд і холодова розминка, точковий масаж, гіпервітамінізація. 10 хв.

7. Сауна, особливості впливу на організм. 10 хв.

8. Заслуховування реферативних повідомлень ліцеїстів на теми

традиційних та нетрадиційних способів загартування 20 хв.

Знання без застосування – хмари без дощу. ( Народне прислів»я )

Існування живого організму поза середовищем його проживання є неможливим. Охорона та оздоровлення навколишнього середовища невіддільні від охорони життя і здоров’я населення. Екологія в буквальному розумінні слова - вчення про дім, житло (екос - будинок, місце, логос - вчення), населене живими істотами, включаючи й людину.

В природі немає нічого зайвого.Щоб бути здоровою людина повинна якомога частіше спілкуватися з природою. Навіть короткочасний виїзд до лісу, річки підіймає настрій, підвищує бадьорість, викликає підйом фізичних та душевних сил. Доведено, що естетична насолода від споглядання краси природи знімає стійкі вогнища збудження в головному мозку, що має важливе оздоровче та лікувальне значення.

Найбільше значення для біологічних процесів має кисень. Він має високі окислювальні властивості. Зміна складу повітря більше, ніж інших елементів природи, негативно впливає на здоров’я. Найчистіше і найкорисніше для здоров’я повітря - на берегах морів, у лісах, оскільки в ньому міститься велика кількість від’ємно заряджених іонів, що полегшує засвоєння кисню. Забруднення атмосферного повітря різноманітними шкідливими речовинами викликає захворювання, перш за все, органів дихання.

Потужним резервом чистого повітря є ліс. Ліс, особливо хвойний, виділяє фітонциди, що вбивають кровотворних мікробів. Вирубка лісів, забруднення грунту також призводить до шкідливих впливів на здоров’я людини й стають причиною виникнення деяких інфекційних захворювань.

Вода - дорогоцінний дар природи, життєво необхідний елемент навколишнього середовища. Водні процедури мають величезне значення для загартовування організму і підтримання здоров’я, а при багатьох захворюваннях вони дають чудовий цілющий ефект. Талассотерапія (лікування й загартовування морським кліматом та морськими купаннями) - один з найдавніших способів зміцнення здоров’я. У стародавній Греції казали: море знімає всі недуги.

Для попередження небезпеки частих простудних захворювань необхідно загартовувати з дитячого віку (і навіть з перших днів життя). Не слід з метою попередження простуди замість активного загартовування пасивно захищать дітей від холоду. Не треба занадто закутувати малюка. Слід частіше провітрюватии приміщення. Температура в кімнаті не повинна перевищувати 20°С. Не варто вмивати дитину дуже теплою водою. Необхідно уникати перегрівання дитини. Зайві турботи про те, що дитина може замочити ноги, застудити їх і т.д. заважають тренувати її терморегулюючі механізми, нервову, серцево-судинну систему, інші системи організму. Незагартовані діти звичайно дуже вразливі і часто хворіють. Дітям особливо необхідні повітряні ванни при температурі 16 - 18°С. Показані біг, фізичні вправи. Корисні для дітей сон на свіжому повітрі, ходіння босоніж.

Здоров’я та нездужання певною мірою залежать від вологості повітря і вітрів. Значно підвищена вологість негативно впливає на здоров’я і перебіг хвороби.

В усі пори року, але особливо під час спалахів простудних захворювань (грипу та інших інфекцій), слід проводити особисту та громадську профілактику.

Суворе дотримання правил особистої гігієни - одна з необхідних вимог у боротьбі з грипом та іншими простудними захворюваннями.

Грип - це інфекційна хвороба, що протікає з явищами загальної інтоксикації

( підвищення температури, слабкість, головна біль, нудота ) та ураженням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Збудники грипу - це віруси різних типів ( А, В, С ) . Віруси грипу зберігаються на холоді і швидко гинуть при нагріванні, дії прямих сонячних променів, дезинфікуючих засобів. Попадаючи в верхні дихальні шляхи, вірус грипу проникає в клітини зовнішньго шару слизової оболонки ( епітелію ), викликає їх загибель і злущення. Злущені клітини відторгуються і при диханні , розмові, кашлі вірус з краплинами слини потрапляє в повітря, викликаючи зараження оточуючих ( повітряно - крапельний шлях передачі інфекції ). Зараження можливе також через предмети загального користування ( посуд, рушники ... ). Особливу небезпеку для оточуючих становлять хворі легкими та стертими формами, вони часто не звертаються до лікаря, не дотримуються домашнього режиму і тим самим поширюють інфекцію. Сприятливість до вірусу дуже велика, хворіють люди всіх вікових категорій і в любий час року ( частіше восени і взимку ). З періодичністю 11 - 18 років формуються нові різновиди вірусу, в зв’язку з чим захворювання може охоплювати значну частину населення країни - епідемія, а інколи поширюється по всьому світу - епідемія. Потрапивши в організм, віруси частково гинуть, виділяючи дуже шкідливу речовину

( ендотоксин ), що отруює організм, викликаючи інтоксикацію.

На протязі 1 - 2 днів ( деколи кількох годин ) збудник знаходиться в організмі, не викликаючи ніяких ознак хвороби ( так званий інкубаційний період ). У частини хворих спостерігаються так звані предвісники хвороби : легке недомагання, ломота в суглобах, болі в м’ язах, підвищення температури до 37,1 - 37,2 ⁰ С.

Частіше хвороба розвивається миттєво : практично здорова людина на протязі кількох годин стає важкохворою. Перші прояви хвороби пов’язані з отруючою дією ендоксину, з’являється озноб, температура тіла швидко підвищується до 38 - 39 ⁰ С ( деколи вище ), з’являється головокружіння, головні болі, відчуття розбитості, м’язеві і суглобові болі, загальна слабкість. Підвищення температури супроводжується почервонінням обличчя, з’являються болі при рухах очима. Часто з перших годин хвороби, або на наступний день з’являються катаральні явища ( заложеність носу, насморк, першіння в горлі, біль при ковтанні, сухий кашель ). Інколи може бути сльозоточіння. При відсутності ускладнень температура зберігається 2 - 4 дні, потім стає нормальною. Поступово зникають катаральні явища. Однак, слабкість, втомлюваність зберігаються тривалий час - це звичайна реакція організму на грипозну інфекцію.

Для боротьби з цими інфекціями велике значення має очищення повітря. Вірус грипу дуже не стійкий у зовнішньому середовищі. Тому навіть просте провітрювання приводить до зменшення шкідливої концентрації вірусу. Систематичне провітрювання приміщень у житлових будинках, в громадських установах і, особливо, в місцях масових скупчень людей - школах, театрах тощо є особливо необхідним у боротьбі з простудними захворюваннями.

В поліклініках , лікарнях необхідно додатково проводити знешкодження повітря за допомогою опромінення кварцевими бактерицидними лампами. Опромінення протягом 1 - 1,5 години повністю вбиває вірус грипу, що знаходиться в зоні 1,5 - 2м від джерела світла.

Необхідно очищати повітря від пилу, боротися із захаращенністю приміщень. Пилові частинки, потрапляючи з повітря у дихальні шляхи, подразнюють їх, знижуючи їх опірність інфекції. Крім того, осідаючи на пилових частинках, вірус знаходить собі захист від повного висихання і значно довше зберігає життєздатність. Для боротьби з пилом найкраще застосовувати вологе прибирання.

Для попередження поширення захворювань грипом та грипоподібними інфекціями, посуд необхідно кип’ятити 5 - 10 хв., проводити знезараження предметів спільного користування, іграшок. Для пиття води слід широко застосовувати посуд разового використання.

Нарешті, дотримання правил особистої гігієни, і перш за все, ретельного миття рук з милом після їзди міським та приміським транспортом - це простий захід, але він є не останнім в ряду заходів неспецифічної профілактики. Було експерементально доведено, що мильна піна та мильні розчини згубно впливають на вірус грипу і вбивають до 90% бактерій, що потрапили на шкіру людини. Тому після повернення додому корисно вимити не лише руки, а й обличчя, а також потрібно злегка протерти мильною піною вхідні отвори носа. Адже саме на війках носового входу затримується основна маса пилинок, що містять віруси й бактерії. Мильна піна швидко їх знешкоджує. Наступне омивання водою видалить віруси й бактерії. Глибоке промивання холодною водою носової порожнини недоцільне. Це подразнює слизову оболонку, може призвести до попадання води в колоносові пазухи і стати причиною захворювання.

До правил особистої гігієни слід віднести також правильне зберігання носовичків. Враховуючи, що саме носовички можуть зберігати вірусомісні виділення верхніх дихальних шляхів, доцільно при нежиті та грипі вміщувати носовичкі у поліетіленові пакетики і лише після цього в сумки чи кишені. Як носовички, так і пакетики слід перед пранням та миттям дезінфікувати в 1% розчині хлораміну.

Запобігти поширенню інфекції не завжди вдається. Тут має велике значення індивідуальна стійкість організму до інфекції. Тому необхідно застосовувати найбільш суттєві заходи для підвищення стійкості організму людини до дії грипозного вірусу. Серед цих заходів має найбільше значення вакцинопрофілактика.

Дослідження показали, що утворення антитіл у нехворілих людей можна досягти за допомогою підшкірного введення їм вірусу грипа. Ці спостереження були покладені в основу розробки убитих вакцин проти грипу. Убиті вакцини в наш час застосовуються переважно за кордоном. За наявними даними убиті вакцини знижують захворюванність грипом у 2 -3 рази.

В нашій країні проводиться вакцинація за допомогою живих та ослаблених вірусів. Ці щеплення створюють більш високий ступінь захисту, вони більш легкі, без болючих відчуттів. Перед щепленням необхідно звільнити носові ходи від слизу протягом 2 - 3 год. Не сякатися, не палити, не їсти гарячої їжі, не вживати спиртного.

Стійкість організму проти захворювання на грип зберігається приблизно протягом року. Щеплення звичайно роблять в осінню пору. Після вакцинації несприятливість виникає лише через 2 - 3 тижні. Тому в момент розвитку спалаху захворюваності захисну дію може справити і протигрипозна сиворотка. Тривалість дії сироватки значно менша ніж вакцини, її необхідно вводити в ніс по 0,3 - 0,5 г регулярно раз у 3 - 4 дні простягом усього спалаху.

Здорове тіло - передумова здорового духу, здорових здібностей. Для зміцнення здоров’я необхідно враховувати фактори ризику розвитку зниженої опірності організму, що призводить до почащення простудних захворювань:

- Гіподинамія. Дефіцит руху призводить до помітних змін: атрофуються м»язи, втрачається білок, частина м’язевої тканини заміщується жировою. Тривала гіподинамія може істотно впливати на функціональний стан серцево-судинної системи, внутрішнього середовища організму.

Під впливом фізичних вправ у організмі відбуваються значні функціональні зміни. В м’язах збільшується кількість капілярів, вони краще постачаються кров’ю, стають сильнішими і масивнішими. За рахунок збільшення коронарного кровообігу покращується живлення серця. Серце тренованого школяра у стані спокою працює «економніше» серця нетренованого школяра. Фізичні заняття на відкритому повітрі сприяють збільшенню кількості еритроцитів, а відповідно і гемоглобіну в крові. Клітини головного мозку стають працездатнішими, стійкішими до сильних подразників. Покращується діяльність центральної нервової системи. У фізично тренованих дітей вища інтенсивність концентрації уваги, краще пам’ять, продуктивність розумової праці, успішність навчання. Мінімум щоденного фізичного навантаження, необхідного кожній людині, включає в себе обов’язкову ранкову зарядку. Кращі ліки проти гіподинамії - фізкультура і спорт.

- Порушення режиму харчування, переїдання.

Діти а також і дорослі повинні приймати їжу в певний час. Завжди в один і той же. Багато спеціалістів рекомендують з’їдати в ранці більше третини добового раціону. Сніданок повинен бути досить ситним. На обід доцільно виділяти близько 30% добового раціону, їжа повинну бути простою, здоровою. Не можна привчати людину до якихось особливих делікатесів. Не слід зловживати смаженим, соленим. В середньому дорослому достатньо 5 г солі на добу.

Звичка гарно досхочу попоїсти формується ще в дитинстві. Про це геніальний живописець XVII сторіччя Пітер Пауль Рубенс писав: «Більшість людей тренують свої тіла лише у питві та достатній їді, не дивно, що від цього живіт товстішає, вага його збільшується від обжорства, ноги слабшають і руки усвідомлюють свою бездіяльність».

Встановлено, що для здорової людини найкращим є чотириразове харчування. Необхідно витримувати проміжки між окремими прийомами їжі та об’єм вживаної їжі.

- П’янство та алкоголізм.

Зловживання алкоголем сприяє розвитку раннього атеросклерозу, підвищеного артеріального тиску, ураження серцевого м’язу. Одномоментний прийом значних доз алкоголю є провокуючим фактором у розвитку інфаркту міокарда

В п’ючих сім’ях найбільше страждають діти. В цих сім’ях досить часто народжуються діти з вадами фізичного та розумового розвитку.

- Паління.

Не меншу шкоду організмові завдає й паління. В тютюні та тютюновому димі накопичується кілька десятків шкідливих речовин. Однією із найбільш несприятливих діючих серед них є никотин.

- Негативні емоції.

Невротичні стани особливо легко виникають у осіб розумової праці в молодому віці. Стресорними факторами для студентів є психогенні реакції, пов’язані безпосередньо з учбовим процесом, що виникають часто під час екзаменаційної сесії. Розумова праця при малорухомому способі життя сприяє зниженню стійкості організму до серцево-судинних, нервово-психічних та інфекційних хвороб. Цим особам необхідно поєднувати відпочинок з легкою фізичною працею, спортом, прогулянками. Рухливість та зміна вражень наповнюють людину бадьорістю та оптимізмом.

- Переохолодження.

Особливе місце в переліку факторів розвитку простудних захворювань займають часті переохолодження, що призводять до порушення терморегуляції, адже одним з основних гемостатичних показників теплокровних тварин та людини є постійність температури тіла в межах 37°С. Ця постійність підтримується своєрідними центральними і периферичними механізмами. Терморегулюючі центри розміщені в підкіркових утвореннях.

Терморегуляція на периферії складається з двох процесів: теплоутворення і тепловіддачі. Теплоутворення забезпечує периферична скелетна мускулатура за участю ендокринної системи. Тепловіддача здійснюється, переважно, вегетативною іннервацією поверхневих судин шкіри.

В основі терморегуляції лежить рефлекторний акт. При підвищенні температури навколишнього середовища терморецептори сигналізують про це в центр. Відповідь з боку центру викликає розширення периферичних судин, посилення секреції потовидільних залоз. Таким шляхом збільшується тепловіддача. Зниження скоротливості скелетних м’язів, а також пригнічення функції ендокринних залоз та обміну речовин зменшують теплоутворення.

Дуже шкідливе підвищення температури зовнішнього середовища може сприяти порушенню функції регуляторних механізмів. Тоді залежно від зміни температури зовнішнього середовища різко змінюється і температура тіла, що може спричинити перегрівання або тепловий удар.

При зниженні температури зовнішнього середовища зменшується тепловіддача і збільшується теплоутворення,наступає м’язове тремтіння, підвіщення інтенсивності обмінних процесів тощо. При м’язовому тремтінні утворюється більше енергії для підтримки сталості температури тіла. При різкому похолоданні у «згорнутої в клубок» людини зменшується поверхня шкірних покривів, через що зменшується віддача тепла у зовнішнє середовище.

Активну участь у підтриманні сталості температури тіла приймає також вища нервова система. З поглибленням гіпотермії пригнічується вища нервова діяльність, а це ще більше знижує температуру тіла. Дихання стає рідким, розвивається гіпоглікемія. При зниженні ректальної температури до 25 - 28°С може настати смерть від зупинки дихання.

Зниження температури зовнішнього середовища і температури тіла сприяє розвитку простудних захворювань і вірусних інфекцій.

Припускають, що підвищення температури тіла при інфекційних захворюваннях на початку розвитку хвороби частково є проявом захисної реакції організму.

Загартовування організму відіграє не останню роль в профілактиці інфекційних захворювань. Загартовування дає багато, організм можна і треба привчити до холоду. Статистично доведено, що люди, які проводять багато часу на свіжому повітрі, навіть під час епідемій менше хворіть грипом, ніж люди, що знаходяться у приміщенні.

Дослідження показали, що при швидкому переохолодженні нижньої половини тіла, особливо ніг, судини звужуються в слизовій оболонці носоглотки. Надходження крові зменшується. Тканини втрачають здатність опиратися бактеріям і вірусам. Щоб цього уникнути необхідно привчати організм до впливу холоду. Це досягається шляхом загартовування організму.

Загартування організму - це комплекс заходів по підвищенню стійкості організму до дії неблагоприємних погодно - кліматичних умов ( низької та високої температури повітря, зниження атмосферного тиску і т. д ).

Загартовування організму грунтується на здатності організму людини пристосовуватись до мінливих умов зовнішнього середовища. Ефект загартовування досягається шляхом систематичної, багаторазової діїї того чи іншого фактору ( холоду, тепла та ін. ) і поступового підвищення його дозування, так як лише за таких умов розвиваються пристосувальні зміни в організмі, удосконалюються нейрогуморальні і обмінні процеси, підвищується загальна опірність організму до дії неблагоприємних факторів зовнішнього середовища. Загартовування організму має специфічний характер, тобто воно визначається поступовим зниженням чутливості організму тільки до дії певного фізичного фактору. Так, стематична дозована дія холодом підвищує стійкість, головним чином, до дії низьких температур, а теплом - до дії високих. Загартовування холодом не означає розвитку стійкості до тепла чи низького атмосферного тиску. Після припинення загартовування ступінь загартованості слабшає, і як правило, через 1 - 1,5 міс фактично зникає. Оскільки, як вже підкреслювалось, переохолодження є ведучим фактором ризику простудних захворювань, дуже важливим є загартування до холоду.

Суть загартування до холоду полягає в поступовому зростанні ступеня охолодження. У людей, що звикли до холоду, теплоутворення в організмі проходить більш інтенсивно - це забезпечує краще кровопостачання шкіри і покращує стійкість до інфекційних хвороб.

Охолодження навіть невеликих ділянок тіла у людей, незвичних до холоду, так як і загальне переохолодження, викликає розширення судин слизової оболонки носа, її запалення з підвищеним виділенням секреторної рідини, тобто, так званий, катар верхніх дихальних шляхів. У загартованих людей такої реакції з боку слизової оболонки верхніх дихальних шляхів не спостерігається, що визначається іншим характером рефлекторних судинних реакцій у загартованих.

Загартування до холоду можна досягти, раціонально використовуючи сонце, повітря, воду. Найбільш зручними та ефективними є водні процедури: обтирання, обливання, душ, купання, моржування.

Обтирання є самою легкою по дії на організм водною процедурою, має тонізуючу дію, покращує кровообіг, підвищує обмін речовин. Простирадло чи рушник з бавовняної тканини змочують водою t^о 32-30 ^оС, гарно викручують і швидко та енергійно розтирають все тіло чи окремі його частини ( руки, ноги...). Зразу ж після цього розтирають тіло сухим рушником до відчуття тепла. Температура повітря в приміщенні, де проводять обтирання, має бути не нижче 18-20 ^оС. Температуру води поступово доводять до 20 - 18 ^оС, знижуючи кожні 6-7 днів на 1 ^оС. Якщо відсутні різні явища в вигляді катару верхніх дихальних шляхів, слабкості, розбитості, подразливості, розладів сну, можна і надалі знижувати температуру води кожні 10 днів на 1 ^оС до 10 - 12 ^оС.

Обтирання найдоцільніше проводити вранці після ранкової гімнастики, яка також сприяє зміцненню організму. Обтирання ніг прохолодною водою краще робити перед сном, щоб потім лягти до теплого ліжка.

Обливання за своєю дією схоже до душу. Оголеного хворого, що стоїть в ванні з теплою водою (t^о 37-38 ^оС), обливають 2 - 3 рази водою з відра, лійки чи шлангу так, щоб вся вода стікала по тулубі до ніг. Процедуру виконують щоденно на протязі 4 - 6 неділь, поступово знижуючи температуру води з 34-33 ^оС до 22-20 ^оС . Тривалість процедури 2-3 хв. Після обтирання все тіло розтирають сухою, краще нагрітою простинею до почервоніння шкіри і відчуття тепла.

Водні процедури доцільно починати в теплу пору року. Загартування також проводять шляхом застосування повітряних ванн. Приймати повітряні ванни слід в приміщенні при температурі повітря не нижче 14-15 ^оС. Спочатку їх тривалість має бути не більше 3 - 5 хв., потім прибавляють по 1 хв. кожен день до загальної тривалості процедури 15 - 20 хв.

Корисно також вдома щоденно по підлозі ходити босоніж, починаючи з 1 хв. і збільшуючи тривалість процедури через кожні 5 - 7 днів на 1 хв. Досягають загальної тривалості ходьби до 10 - 15 хв. В теплий період року для загартування використовують тривалі прогулянки на свіжому повітрі, сон в приміщенні з відкритим вікном при температурі не нижче 16 ^о С.

Необхідно пам’ятати, що здорові, загартовані люди рідше хворіють грипом, легше переносять його і, як правило, не мають ускладнень.

При переохолодженні показана невідкладна профілактика простуд. Необхідно здійснити холодову розминку, яка полягає в розтиранні снігом кінцівок лиця, вушних раковин. Після цього показаний масаж біологічно активних точок, розміщених на цих же ділянках тіла. При цьому стані призначають вітаміни в максимальних дозах, тобто використовують метод гіпервітамінізації: вітамін С призначають по 0,15раз в день, а також полівітаміни , настій шипшини, вітамінні напої тощо.

Чи всім корисна сауна й парна баня?

Останніми роками у нас стали досить популярними фінські бані - сауни. З фзіологічної точки зору фінська баня вважається кориснішою ніж парна баня. В умовах перегрітого сухого повітря піт вільно випаровується з поверхні тіла, що сприятливо відображається на терморегуляторній реакції організму. З потом людина втрачає від 0,2 до 1,5 літра, а в деяких випадках і 3 літри рідини.

У людини, що знаходиться в парній бані, де вологість повітря надзвичайно висока, піт не випаровується, а зтікає зі шкіри. Тепловіддача затримується, підвищується температура тіла. Може настати перегрівання з різкими фізіологічними зсувами - підвищується температура тіла до 40,2С і артеріальний тиск, частіше є пульс до 120 ударів на хвилину, згущується кров і т.д.

В усіх випадках користування банею, як фінською, так і парною може завдати непоправної шкоди здоров’ю, якщо попередньо не порадитись з лікарем.

Правильне користування банею стимулює діяльність центральної і вегетативної нервової системи, функції кровообігу та дихання, сприяє виділенню продуктів обміну, токсинів, розслабленню м’язів і сухожилків, покращенню живлення тканин.

Медичні покази для користування сауною і парною банею: банні процедури корисні в початковій фазі гострих респіраторних захворювань, при бронхітах, розтягах зв’язок, вивихах, радікулітах, а також при деяких захворюваннях серцево-судинної системи: гіпотонія, гіпертонічна хвороба І ступеня, при порушеннях обміну речовин (діабет, ожиріння), захворювання суглобів.

Протипокази: всі захворювання в гострій стадії, всі хронічні захворювання в стадії загострення, при підвищенні температури тіла.

Контрольні питання:

1. Роль екологічних факторів у профілактиці простудних захворювань.

2. Профілактика простудних захворювань.

3. Особливості загартування в дитячому віці.

4. Правила особистої гігієни при захворюванні на грип та інші простудні хвороби. .

5. Перерахуйте специфічні і неспецифічні заходи профілактики.

6. Фактори ризику та їх несприятливий вплив на організм.

7. Механізм терморегуляції.

8. Дія на організм високих та низьких температур.

9. Загатровування організму, його роль у профілактиці простудних захворювань.

10. Традиційні й нетрадиційні методи загартовування.

11. Особливості проведення невідкладної профілактики простуди та переохолоджень.

12. Особливості впливу сауни на організм.

13. Вплив парної бані на організм.

14. Чи всім корисні сауна й парна баня?

Рекомендована література:

1. Валеологія - наука про здоровий спосіб життя. Інформативно-методичний збірник. Випуск І. К., 1996р.

2. Гаращук В.,Валеологія, підручник для 10 - 11 класів загальноосвітніх шкіл. К., «Генеза», 1998р.

3. Застельська Л.Я., «Грип та запобігання йому» М., Медицина, 1995р.

4. Тагдій Д.Г., Мамедов Я.О., Амієв С.О. «Екологія і здоров’я», Медицина, М., «Знання», 1985р.

5. Іванова С.П., «Гігієна школяра», Медицина, М., «Знання», 1997р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ТЕМИ № 11

З КУРСУ «ВАЛЕОЛОГІЯ”

ДЛЯ 11 КЛАСУ МЕДИЧНОГО ЛІЦЕЮ

Тема: Основи психічного здоровя.

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з основами психічної діяльності людини, факторами ризику психічних захворювань в епоху НТР, основами психотерапії. Сформувати у ліцеїстів потребу дотримуватися раціонального режиму дня та життя.

План заняття та розподіл часу:

1. Ознайомити ліцеїстів з фізіологічними основами психічної діяльності. Поняття про стрес. Еволюційні передумови та фізіологічні механізми стресу як адаптивної реакції. 5 хв

2. Повторити фактори ризику психічних захворювань в епоху НТР: інтенсифікація виробництва, гіподинамія, величезний потік інформації, тощо. 5 хв

3. Поторити роль біоритмів у забезпеченні здоровя. 5 хв

4. Поняття про свідоме, підсвідоме та надчутливе. 10 хв

5. Основи психотерапії. Поняття про аутогенне тренування,

гіпноз, біоенергетику, тощо. 10 хв

6.Поняття про біополе, біоенергію. Екстрасенсорна взаємодія

між людьми. 10 хв.

7. Сон та його регуляція. 5 хв

8. Основи раціонального режиму дня та життя. 5 хв

10. Фізіологічна необхідність навантаження. здоровя та

т ренування. 5 хв

11. Зачитування реферативних повідомлень ліцеїстів на запропоновані теми: 10 хв

Втома та відпочинок як невідємні складові тренування.

Принципи функціональної надмірності організму людини.

Приклади фізичних, інтелектуальних та психічних

можливостей людини.

Вплив на людину планет, космосу. Ноосфера.

Тривалість життя людини.

12. Робота з тестовим матеріалом. 20 хв.

“Якщо нещасливими стають, то одинокими народжуються. Самотнсть – це хвороба, збудник котрої невідомий, а розвиток незворотній”

( Французький філософ Поль Рішар ).

“Всі наукові відкриття і досягнення техніки, всі великі витвори мистецтва, - писав видатний психолог Є. І. Бойко – продукти роботи мозку людей, так само, як і наші маленькі справи, невдачі, помилки, недоліки характеру, звички. Від мозку залежить геніальніть і психічна хворба, розум і дурість, любов, дружба, віра, страждання і щастя, талант і обдарованість”. Дійсно, коли головний мозок, над яким Природа працювала мільйони років – це матеріальний аппарат нашої психічної діяльності, центральний пульт управління всього життєздатного організму.

Головний мозок здійснює свою відображувальну функцію через посередництво органів чуття, про які ми вже говорили вивчаючи тему № 4. Вони посилають інформацію в цей вищий орган психічної діяльності, а головний мозок розпізнає її, комбінує, співставляє з минулим досвідом, перевіряє практикою, закріплює в пам"я”ті, котра є основою свідомих дій людини.

Психіка формується з перших днів народження людини переважно під впливом оточуючого середовища. Однак ті системи головного мозку, котрі є біологічною основою психіки, формуються не лише під впливом зовнішніх , але й в першу чергу ,під впливом вроджених і генетичних (внутрішніх ) факторів.

В процесі росту людини спостерігається поступовий перехід в розвитку її психіки – від образного пізнання , характерного для дитячого віку, до пізніння більш високого рівня, що включає побудову узагальнень, що властиво більш зрілому періоду.

Формуванню психіки у людини, що дозволило їй стати царем природи, передував еволюційний період. При цьому визначальним фактором в формуванні психіки на протязі мільйонів років стала праця.

Головний мозок – це орган психічної діяльності, тому різноманітні ушкодження і хвороби мозку можуть привести до порушень психіки.

Психіка – функція головного мозку, що полягає у відображенні об”єктивної реальності. Завдяки психіці у людини формуються найбільш адекватні уявлення про реальність, в тому числі про себе саму, як шляхом безпосередніх контактів з об”єктами реальності, що нас оточують, так і опосередковано, шляхом суджень, узагальнень.

Психічне здоровя – це стан цілковитої душевної рівноваги, вміння володіти собою, що проявляється рівним, стійким настроєм, здатністю швидко пристосовуватись до складних ситуацій і їх долати, здатністю за короткий час відновлювати душевну рівновагу. Психічне здоров”я можна розглядати як гармонійний стан психічного розвитку людини ( емоційного, інтелектуального, особистісного), який дозволяє їй адекватно зрозуміти і сприйняти себе як унікальну, неповторну особистість ( “всього в собі”) та весь навколишеій світ (людей, природу, космос ),

Психічне здоров”я є складовою і необхідною умовою здоров”я людини, Воно значною мірою зумовлює розвиток фізичного здоров”я і є основою для формування і розвитку духовного здоров”я.

Психологія – наука про психіку людини, тобто її внутрішній світ, її душу та відносини з довкіллям, що значною мірою визначає думки, поведінку, спосіб життя.

Галузі психології :

• педагогічна психологія

• вікова психологія

• медична психологія

• соціальна психологія

• інженерна психологія тощо

Наука, що вивчає умови підтримання і зміцнення психічного здоровя, розробляє правила поведінки, що сприяють збереженню психічного здоровя, називається психогігієною. Порушення психічного здоровя не рівноцінне душевній хворобі. Такі порушення, як правило, носять тимчасовий характер і спостерігаються у практично здорових людей.

Оцінка психічного стану людини проводиться шляхом клінічного обстеження , що включає, в першу чергу, детальний розпит пацієнта (анамнез ). Це основний метод психіатричного обстеження. Об”єктивний анамнез збирають у близьких родичів, знайомих, у тих, хто добре знає обстежуваного. Обов”язковими в оцінці психічного стану обстежуваного є спостереження за пацієнтом під час розпиту, виразом його обличчя, інтонацією, мімікою, жестикуляцією, позою і т.д. Детального психологічного аналізу вимагає вивчення художньої творчості обстежуваного. Клінічне обстеження включає також проведення загально-соматичного і неврологічного детального обстеження, а також проведення клініко-психопатологічних обстежень – психологічних експериментів, що являють собою набір досить простих “ розумових” і практичних завдань , що задаються обстежуваному в різних варіантах і комбінаціях, в залежності від мети диференціальної діагностики. З інструментальних методик широко застосовуються електроенцефалографія, реоенцефалографія, ехоенцефалографія, ренгенологічні методи ( краніографія, комп”ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія ). Широко впроваджуються генетичні методи обстеження.

Особистісне здоров”я – це інтегративний показник гармонійного співвідношення між усіма аспектами психічного здоров”я, у тому числі між інтелектуальним і емоційним здоров”ям, яке досягається шляхом самовиховання, саморозвитку, самовдосконалення, самоусвідомлення людини в конкретних соціально-історичних умовах і визначає суть людини, її цілісність.

Емоційний аспект психічного здоров”я можна розглядати як динамічний психічний стан людини, що дає їй змогу адекватно розуміти, як вона себе почуває, який у неї настрій. Емоційно здорові люди вміють керувати своїми почуттями, емоціями та настроєм, що робить їх привабливими для оточуючих і створює комфортне мікросередовище навколо них.

Ознаками емоційно здорової людини є адекватне:

• пристосування і адаптація до різноманітного оточення

• дбайливе ставлення до власного здоров”я

• відчуття цінності життя

• розуміння,що вона не є центром Всесвіту (“тільки Я і все - для мене”)

• співчуття і турбота про оточуючих

• безкорисливість, неегоїстичність по відношенню до інших

• здатність до глибоких почуттів в особистих стосунках ( співпраця, дружба, кохання )

• вміння контролювати свої думки і тіло, що дозволяє зробити оптимальний для здоров”я вибір

Інтелектуальний аспект психічного здоров”я показує здатність людини усвідомлювати реальність зовнішнього світу і розробляти оптимальну стратегію та спосіб життя. Воно дозволяє людині нормально реагувати на життєві зміни, знаходити оптимальний вихід з критичної ситуації, переживати втрати в своєму житті без істотної шкоди для власного здоров”я.

Ознаками інтелектуально здорової людини є:

• здатність використовувати свободу вибору дій та вміння застосовувати її для самовдосконалення

• вміння встановлювати і розвивати міжособистісні стосунки ( творчі, дружні, родинні, виробничі, інтимні )

• здатність з розумінням сприймати мотиваційні установки, думки та індивідуальність інших людей

• усвідомлена установка на позитивне мислення : не думай про іншого погано і не твори зла

• вміння вибрати гармонійне співвідношення між розвитком логічного і творчого мислення, відповідно до особливостей соціально-психологічного середовища

Однією з умов формування, збереження, зміцнення психічного здоров”я

людини є рівень і особливості культури, духовність людини та суспільства. У кожній культурі багато поколінь виробили певне світосприйняття, традиції, моральні настанови, звичаї,” писані і неписані” закони та правила поведінки. Так, деяким народам,а надто тим, що живуть в південній частині планети (італійці, іспанці, мексіканці та інші ) традиційно притаманно дуже бурхливо, емоційно виявляти свої почуття. Вони кричать, галасують, якщо задоволені, або ж голосять в горі чи тузі. В інших культурах ( у північних і східних народів ) така поведінка вважалася би ненормальною і неприпустимою. Тому один з найкращих шляхів розуміння людей – пізнання їхніх традицій, звичаїв, обрядів, свят тощо.

Та незалежно від культури або етнічної належності існують загальнолюдські критерії та ознаки психічно здорової людини:

- шанобливе ставлення й повага один до одного

• розсудливість у діях та вчинках

• вміння встановлювати та підтримувати дружні стосунки один з одним

• адекватна самооцінка та реальність сприйняття навколишнього світу

Головна мета формування та збереження психічного здоров”я полягає

в тому, щоб зберегти індивідуальність людини, допомогти їй розкрити приховані можливості, тобто активізувати та включити процес самопізнання, самоусвідомлення та саморозвитку особистості. Цей процес неможливий без спілкування – однієї з основних форм життєдіяльності та існування людини.

Спілкування – це процес встановлення та розвитку контактів між людьми, які виникають під час спільної діяльності, прояв фундаментальних особливостей психіки людини, форма її життєдіяльності та існування . Людина починає спілкуватись з моменту народження і це триває до кінця її життя. Вона зберігає функції спілкування і наодинці з собою ( внутрішнє мовлення, монолог з собою тощо). Недостатнє задоволення потреби дитини в спілкуванні може у майбутньому призвести до її емоційної глухоти, черствості, закріплення недовіри до світу. Спілкування з іншими людьми є життєво необхідним для людини, якого б віку вона не була. Недаремно у всіх народів світу найтяжчим покаранням вважається ув”язнення в одиночній камері.

Зміст спілкування полягає в тому,що воно є засобом передачі форм культури і суспільного досвіду. У спілкуванні виявляються індивідуальні особливості людини.

Визначають різні стилі спілкування. Найважливішими з них є позитивне та негативне спілкування. Позитивне спілкування – це стиль спілкування людини, за якого вона утворює навколо себе комфортну атмосферу, гарний настрій та можливість конструктивного діалогу. Позитивне спілкування є основою та фундаментом збереження психічного здоров”я людини. Негативне спілкування – це стиль спілкування людини, за якого вона утворює навколо себе атмосферу напруженості, дискомфорту. Стає неможливим вирішення проблем. Людина з негативним стилем спілкування є джерелом сварок, суперечок, що не сприяє зміцненню та збереженню психічного здоров”я не тільки цієї людини, а й оточуючих. Така людина є джерелом стресів.

Вивчаючи тему № 2, ми вже говорили про стрес – стан загального напруження організму, що виникає при надсильному подразненні та загальний адаптаційний синдром. Людина як біологічний вид формувалась тисячоліттями, зазнаючи при цьому різноманітних стресів. Постійна зміна умов життя і, зокрема, технічна революція впливають на людину потоком надсильних подразників. В цих умовах в порядку пристосування зміщується діапазон сприйняття, як правило в сторону його зниження. Так, сучасний міський житель не чує так гарно, не бачить так гостро, як давня люднина і навіть людина, яка живе в селі.

Оточена надсильними звуковими чи світловими подразниками, сучасна людина пристосовується до них високим рівнем подразнень і в неї знижується гострота слухових і зорових сприйнять. Але такі пристосування не байдужі для здоровя і потребують значних психічних і емоційних витрат. Людина на сильний шум відповідає підвищеною психічною збудливістю, подразливістю, порушенням сну. Наприклад, постійна голосна музика в квартирі – пряма загроза психічному здоровю її мешканців.

Надлишок зорових подразників – багатогодинний перегляд тевелізійних прорам, рух з великими швидкостями, створюють фон надсильного психічного навантаження. Часто люди відічають, що поїздка на роботу і з роботи втомлює їх більше, ніж сама робота. Щоб уникнути таких перевантажень, слід рекомендувати у віільний від роботи час створювати обставини без сильних подразників: спокій, вечірні прогулянки, обмеження перегляду програм телебачення, відпочинок на природі, тощо.

Ми живемо в епоху науково-технічної революції та важливих досягнень в області біології та медицини. Перелік багатьох успіхів у різних галузях медицини можна вести на багатьох сторінках. Але в цілому захворюваність не зменшилася. Місце важких інфекцій зайняли хвороби, які в побуті часто називають “хворобами цивілізації”. Сюди належать гіпертонічна хвороба з усіма її загрозливими ускладненнями, аж до інсульту та інфаркту, стенокардія, пухлини, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, бронхіальна астма та інші захворювання алергічної природи, екземи та нейродерміти, а також алкоголізм та наркоманія. БІльшість цих захворювань відносять до категорії психосоматичних. Цей термін означає, що зміни, що відбуваються при цих захворюваннях у внутрішніх органах і системах організму, лікарі повязують з більш або менш тривалим емоційним напруженням (у вигляді страху, ненависті, образи, відчаю), що виникають у відповідь на життєві труднощі та конфлікти – як міжособистістні (тобто між людьми), так і внутрішні. Саме внутрішнім конфліктам приписують головну роль у виникненні неврозів та психосоматичних захворювань.

Внутрішній конфлікт – це конфлікт між двома однаково сильними, але не сумісними одна з одною потребами, між двома різноспрямованими тенденціями поведінки. Так, якщо людина заради задоволення якихось своїх егоїстичних потреб повинна здійснювати вчинки, що протирічать її уявленням про саму себе як про благородну, сильну людину, вчинки, що можуть ушкоджувати її відчуття честі та справедливості, - вона опиняється в ситуації роздвоєння, конфлікту з самим собою. Потреба, саме існування якої вступає у протиріччя з основними вихованими установками поведінки, не може бути задоволена безпосередньо у поведінці і викликає хронічне емоційне напруження. Іншою причиною емоційного напруження стають зіткнення із зовнішніми перешкодами, що заважають задовольнити потребу, що є прийнятною для особистості, або удари долі, такі, як смерть близьких, війни, конфлікти. Незалежно від того, внаслідок яких причин – зовнішніх або внутрішніх – не вдається задовольнити актульну потребу, у людини виникає стан стресу.

Слово “стрес” використовується, як правило, частіше за будь який інший науковий термін і в популярній літературі, і у побуті. Однак багато з тих, хто широко використовує цей термін для характеристики свого стану або стану своїх близьких, не завжди уявляють точне його значення і весь складний комплекс проблем, що повязані з цим поняттям.

Концепція стресу була розроблена в 1936р. видатним канадським фізіологом Гансом Сельє та його послідовниками в усіх країнах світу. Він визначав стрес як специфічну відповідь організму людини або тварини на будь-яку предявлену йому вимогу; ця відповідь являє собою напруження (український переклад англійського слова “стрес”) усіх захисних сил організму, мобілізацію його ресурсів, і перш за все вегетативної, нервової та гормональної систем, для пристосування до зміненої ситуації та вирішення тих життєвих завдань, що виникли.

Г. Сельє виділяє три фази такої реакції організму:

1. Фазу тривоги, що відображає процес мобілізації резервів;

2. Фазу опору, коли вдається успішно долати труднощі без видимої шкоди для здоровя. На цьому етапі організм буває навіть більш стійким до різноманітних шкідливих впливів (інтоксикації, крововтрати, голодування, бІль та інш.), ніж в звичайному, вихідному стані.

3. Фазу виснаження, коли внаслідок надмірно тривалого або надмірно інтенсивного напруження виснажуются пристосувальні можливості організму, знижується його стійкість до захворювань та зявляються різноманітні ознаки фізичного неблагополуччя: зниження апетиту, порушення сну, розлади стулу, втрата у вазі, підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму та інші.

Відкриття закономірного переходу від стадії мобілізації до стадії виснаження дозволило вченим притягти концепцію стресу для пояснення механізмів виникнення психосоматичних захворювань. При цьому сам розвиток стану стресу, навіть якщо він викликається фізичним впливом (травмою, переохолодженням або перегріванням, больовим шоком), в основному визначається негативними переживаннями, що виникають при цьому: емоційними реакціями на ситуацію у вигляди тривоги, депресії або безсильного гніву. Більш того, загроза, що навіть не супроводжується ніяким фізичним впливом, або несприятливі життєві обставини викликають інтенсивні прояви стресу. Стрес, обумовлений емоційними людськими відносинами, може мати руйнівні наслідки для здоровя, тому слід детальніше проаналізувати психологію конфліктів.

Конфлікт – це :

• загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії суб”єктів спілкування і спричинені конкуренцією їх інтересів

• зіткнення протилежних цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів чи суб”єктів взаємодії

• невдоволення, тривога, розбурхані нерви, небажання вчитися, працювати з людьми

В основі конфлікту лежить:

• протилежність інтересів, бажань, потягів конфліктуючих сторін

• протилежність цілі або засобів її досягнення за даних умов

• побоювання, що буде зачеплено інтереси іншого

• суперечливі позиції сторін з будь-якого приводу

Причини конфліктів поділяють на суб”єктивні та об”єктивні.

Об”єктивні – напруженісьта нестабільність довкілля:

• економічна криза

• соціальна нестабільність

• суперечливі позиції сторін ( класу, держави, групи людей )

Суб”єктивні – внутрішні особливості сприйняття оточення і реагування на нього:

• невміння спілкуватись

• неспроможність аналізувати свою роль у конфлікті

• побоювання, що постраждають твої інтереси

• невідповідність бажань та можливостей

• протилежність цілей та засобів їх досягнення

Конфлікти класифікують на :

• внутрішньоособистісні ( психологічні )

• міжособистісні ( соціальні )

• соціально – психологічні

Наведемо деякі приклади конфліктів.

1.Внутрішньоособистісні конфлікти :

• мені не подобається палити, я не отримую від цього задоволення, але я палю, бо боюся непорозумінь з моїми однокласниками – виникає конфлікт з самим собою

• я дуже люблю цукерки та тістечка, але в мене зайва вага – я маю вирішити, що вибрати

2.Міжособистісні конфлікти :

• суперечності з однокласниками за лідерство

• суперечки між батьками та дітьми тощо

3.Соціально-психологічний конфлікт :

• людина, яка внутрішньо слабка, яка не вміє спілкуватись сама з собою, починає думати, що всі її невдачі спричинені іншими людьми , в неї виникає почуття ворожості до інших, що призводить для загострення як внутрішньоособистісних, так і міжособистісних стосунків

В залежності від наслідків конфлікти бувають :

• конструктивні - є джерелом удосконалення та розвитку особистості

• деструктивні – вирішення проблеми стає неможливим, руйнує міжособистісні відносини

• стабілізуючі – всі залишаються при своїх інтересах

Конфліктів не уникнути, адже усі люди різні, мають різні думки, бажан-

ня, інтереси, тобто можливі їх зіткнення. Але слід вчитись долати конфлікти та пов”язані з ними труднощі ( практична частина заняття, розділ 2 )

Стресом для організму людини є порушення біологічних ритмів , про які ми детально говорили, вивчаючи тему № 2. Знання про шкідливий вплив стресу та наявність циркадних ритмів функціонування основних органів і систем лежить в основі організації раціонального режиму дня та життя.

Люди давно звернули увагу на той факт, що багато проявів життєдіяльності їх організму, багато різновидів діяльності мозку проходить без втручання свідомості.

Ми не усвідомлюємо процесів, що постійно проходять в наших внутрішніх органах, ми не зауважуємо слабких чи неясних, “замаскованих” впливів на зір і слух, хоч вони сприймаються мозком, про що свідчать зареєстровані приборами сигнали. Більше того, часто ми не можемо пояснити собі і іншим, яким чином у нас виникла цікава наукова ідея, рішення проблеми, над якою ми працювали багато днів.

На жаль, терміном “підсвідоме” позначають все, що не усвідомлюється. В результаті підсвідоме перетворилось у сукупність явищ, надто далеких одне від одного.

Зрозуміло, що важливою умовою успішного аналізу фізіологічних основ того чи іншого психічного феномену є уточнення знання суті цього феномену. Вважають, що свідоме – є узагальнене знання, яке можна передати. Усвідомити – це значить набути потенційну можливість навчити, передати свої знання іншому. Свідомість має соціальний характер. Таким чином, свідомість є таке знання про світ, закріплене в “нервових моделях” мозку, яке:

• може бути використане людиною для організації дій, спрямованих на задоволення існуючих потреб;

• може бути передане іншим членам суспільства через другу сигнальну систему (мову).

Поза сферою свідомості знаходяться дві категорії, два класи явищ. Перш за все це пристосувальні реакції, що мають особисте, індивідуальне призначення: процеси регуляції внутрішніх органів, неусвідомлені деталі рухів (в тому числі вторинно неусвідомлені, автоматизовані навички), відтінки емоцій. Природа розвантажила мозок, звільнила свідомість від чорнової роботи, що протікає тим ефективніше, чим більш вона саморегульована.

Наш мозок несе в собі нашарування мільйонів років біологічної еволюції і тисячоліть суспільного розвитку у вигляді генетичної і соціальної “спадковості”. Далеко не всі атрибути цього багажу мають соціальну цінність для сучасної людини, заслуговують на передачу сучасникам. Тому вони також не підлягають усвідомленню, не включаються в організацію суспільної поведінки і виявляються частіше у випадках патології, хворобливих розладах діяльності мозку. Всі перераховані і подібні їм явища доцільно віднести до “підсвідомого”.

Другу групу неусвідомлених форм діяльності мозку складають механізми творчості, формування гіпотез, домислів. “Творча особистість, - стверджує американський психолог Л. Кьюбі, - це така, яка певним, сьогодні ще випадковим шляхом зберігає здатність використовувать підсвідомі функції більш вільно, ніж інші люди, які, можливо, потенційно є в рівній мірі обдарованими”. Передбачивши недопустимість обєднання під терміном “підсвідоме” всього, що не усвідомлюється – від діяльності внутрішніх органів до творчих натхнень, - великий художник і мислитель К. Станіславський відчув нагальну потребу в якомусь іншому понятті, яке б відображало лише вищі і найбільш складні механізми творчості. Останню категорію неусвідомлених процесів він назвав надсвідомим.

Наведемо приклади:

• підсвідомо: працює селезінка, печінка, кістковий мозок, еритроцити і лейкоцити і інше внутрішнє “господарство” організму, в тому числі більшість клітин мозку…

• безсвідомо: повертаємось у сні, скрикуємо від болю, хапаємось за забите місце, намагаємось не бути одинокими і продовжити рід, отримати свою міру насолодження і страждання…

• підсвідомо: турбуємось за майбутнє, коли для цього ніби-то ще немає причин, дещо підозрюємо, зауважуємо багато речей, будуємо нездійсненні і реальні плани, заздримо, інколи вирішуємо задачі, творимо…

• свідомо: зберігаємо гроші та інші цінності, говоримо компліменти, при холодній погоді тепло одягаємось, приймаємо ліки, знову ж таки підозрюємо, творимо…

В період екзаменаційних сесій на переходах метро «Університет» можна бачити студентів, що читають на ходу. Погляд спрямований в книгу, однак юнак іде досить впевнено, ні з ким не зіштовхується, вчасно сторониться. Так, не відриваючись від книги, сходить з ескалатора… таким, напівусвідомленим діям немає числа.

Розберемо ще один приклад.

Перед нами на землі лежить зрубане дерево. По ньому потрібно пройти. Проходимо. Спокійно. Ще і ще раз, впевнено.

Дерево підняте на півтора метра. Проходимо? Можливо… Впевненості, правда, набагато менше. Раз-другий похитнулись.

Дерево на великій висоті. Те ж саме дерево. Не йдемо. Лячно.

Але хіба ж це не те саме дерево, по якому тільки що ми пройшли з такою легкістю? Пройти можна вільно, ми ж знаємо!!! Але знати мало…

Не віримо вже. Не віримо тому, що боїмося. Боїмося тому, що не віримо. Свідомість говорить: “Цього не станеться, тому що цього не повинно бути”, підсвідомість: “Цього не повинно бути, значить це може статись!” Цікава особливість підсвідомості: зміщувати вірогідність подій в залежності від їх значимості. Є парадокси і протилежного знаку – захисні витіснення, коли, наприклад, явна, невідворотна загроза незрозуміло чому нехтується…

Тепер ви не здивуєтесь, якщо ми зробими висновок, що заїка заїкається тому, що хоче не заїкатися; страждаючий безсонням не спить від бажання заснути. Таким самим є паралізуюче хвилювання спортсменів, акторів, студентів на іспиті… Така природа майже всіх неврозів.

У світі, в якому ми зараз живемо, завжди були і, мабуть, будуть завжди образи, сварки, непорозуміння, злість і жорстокість. Значить, завжди будуть і неврози, й інші розлади. Завжди люди будуть шукати способи самокомпенсації щоб обійтись без лікарів. Тут допомагає релігія, захоплення мистецтвом, спортом, кохання і багато іншого.

Але і це не вихід із становища. Адже і священники, і митці, і спортсмени страждають тими ж неврозами. Дати одну єдину пораду на всі випадки життя неможливо. Кожний сам шукає свою стежку, що веде до самокомпенсації. Єдиної протореної дороги немає і не може бути. Лікар, що повинен підібрати пацієнту кращі види самокомпенсації, повинен порадити людині як вести себе в тій чи іншій ситуації – психотерапевт.

Наука, що вивчає вплив на людину специфічних психічних впливів називається психотерапією.

“Психотерапія – комплекс заходів, спрямованих на усунення хворобливих порушень в організмі шляхом інформативної дії на організм безпоседеньо через психіку” (А. С. Ромен, 1970).

На відміну від психіатрії та психопатології, психотерапія не може бути повністю віднесена до медицини. Вона знаходиться на стику медицини (зокрема, фізіології, психіатрії, нервопатології, дерматовенерології, акушерства…), психології, соціології, ряду гуманітарних наук.

На сьогодні виділено близько 250 прийомів психотерапії.

Яка мета психотерапії? - таке запитання поставили співробітникам Лондонського інституту психіатрії. Відповідь вони дають таку:

1. заспокоєння

2. вселення надії

3. підтримка

Мета психотерапії – перебудувати ставлення хворого до себе і до свого захворювання для ліквідації останнього, а також індивідуальних причин до відновлення хвороби.

Одним із методів психотерапії є аутогенне тренування. Аутогенне тренування грунтується на самонавіюванні, фракційному гіпнозі, йогізмі.

Велику роль в підготовці підгрунтя для виникнення аутогенного тренування відіграв Оскар Фогг, що запропонував метод фракційного гіпнозу. Суть цього методу полягає в тому, що хворого вводять в гіпнотичний стан, потім виводять і розпитують, що він відчував, перебуваючи в тій чи іншій стадії гіпнозу. Потім знову вводять в гіпнотичний стан і т. д. Застосування фракційного гіпнозу посилює уяву людини, її здатність до самонавіювання.

Третьою складовою частиною аутогенного тренування є йогізм – вчення про форми саморегулювання внутрішніх органів і вегетативної нервової системи, опрацьоване на протязі багатьох віків в Індії.

В основі методу аутогенного тренування лежить самонавіювання – вплив людини на свою психічну сферу для досягнення бажаного соматичного і психічного стану. Самонавіюванням людина може змінити регуляцію нервових механізмів і, впливаючи на напруженість мязевої тканини, змінити ритм серця, частоту дихання, тонус судин. Існує багато спостобів проведення аутогенних тренувань. Найбільш відома методика Шульца (1909-1911 – були опубліковані перші ідеї). Вона включає два етапи. Завданням першого етапу є здатність контролювати соматичні функції. Другий етап має за мету контроль психічних функцій. Але цей етап методично складний і покази до його застосування обмежені.

Загалом методика Шульца включає 6 основних вправ:

1. навчити хворого повністю розслабляти мязи тіла

2. викликати відчуття тепла в кінцівках за допомогою примусового впливу на тонус переферичних судин

3. навчити вправ, направлених на регуляцію ритму серця

4. навчити вправ, направлених на регуляцію частоти і глибини дихання

5. навчити пацієнта викликати відчуття тепла в ділянці живота

6. навчити пацієнта викликати відчуття прохолоди в ділянці голови

Повний курс вправ потребує значних тренувань і триває біля 12 тижнів. Кожну вправу виконують на протязі 2 тижнів 3 рази на добу по 5-10 хв.

Основну вправу виконують наступним чином. В зручній позі самонавіюванням намагаються викликати психічний спокій. Наприклад при формулі “Я цілком спокійний (спокійна)…” на вдосі подумки повторюють “я цілком…”, на видосі “… спокійна, відпочиваю”. Згодом викликають стан фізичного спокою. Аналогічно виконують і інші формули.

Перший етап:

Я цілком спокійна

1. моя права (ліва) рука важка

2. моя права (ліва) рука тепла

3. серце бється спокійно і сильно

4. я дихаю цілком спокійно

5. моє сонячне сплетіння випромінює тепло

6. моє чоло приємно прохолодне

Другий етап:

Я цілком спокійна.

1. уявити собі конкретний колір

2. уявити собі певний обєкт

3. внутрішньо показати абстрактні явища (щастя, краса та інш.)

4. внутрішньо пережити бажане відчуття

5. викликати образ іншої людини

Значне місце серед прийомів психотерапії займає навіювання і гіпноз. Навіювання – це вплив на емоційну сферу особистості з лікувальною метою. В результаті такого впливу пацієнт під впливом психотрепевта змінює свою поведінку не на основі логічних доводів, а на вимогу психотерапевта. Навіювання проводять під час неспання і в стані гіпнотичного сну.

Навіювання в стані неспання доцільно застосовувати в тих випадках, коли пацієнт не бажає лікуватися за допомогою гіпнозу, у хворих, що перенесли інсульт або гострий інфаркт міокарда.

Під час сеансу хворому пропонують лягти на кушетку, розслабитсь, закрити очі і намагатись заглибитись в дрімоту. Після цього лікар починає виголошувати спеціально складені фрази лікувального характеру.

Більш складним видом навіювання є гіпноз. Гіпноз – це частковий сон, своєрідний перехід між неспанням і сном. Слово “гіпноз” з`явилося в середині минулого сторіччя. Однак техніка гіпнозу відома людству давно. Гіпноз в лікувальних і культових заходах застосовували вже жреці древнього Єгипту.

Наукове пояснення явищам гіпнозу дав І. П. Павлов. Він показав, що фізіологічну основу гіпнотичного стану складає процес гальмування, що виникає в корі головного мозку під впливом певних, створених гіпнотизером подразників. Частина кори головного мозку знаходиться в загальмованному стані, тому сторонні подразники не сприймаються пацієнтом, в той час, як мова психотерапевта набуває дуже сильного впливу.

Успіх гіпнотерапії залежить від особистості лікаря, особистості хворого, його ставлення до гіпнозу і лікування загалом. В деяких випадках неусвідомлені психологічні фактори можуть бути вирішальними, визначаючи успіх лікування.

Існує багато способів гіпнотизацї хворого. Практикують монотонні повторення не складних фраз, що описують засинання хворого, дію монотонним звуком чи блискучим предметом. Іноді прийоми гіпнозу комбінують.

Ось деякі приклади прийомів, за допомогою яких воодять пацієнта в гіпнотичний сон:

1. Дія на зоровий аналізатор. Хворий лягає на кушетку. Психотерапевт на віддалі 10 см тримає якийсь блискучий предмет. Хворого просять уважно дивитися на цей предмет. Потім психотерапевт починає описувати цим предметом кола діаметром 10-15 см. поступово коло зменшують і предмет знижують так, щоб хворий, слідкуючи за предметом зімкнув повіки. Через 5-7 хв після початку сеансу лікар починає виголошувати фомули засинання, наприклад таку: “Ваші повіки стають важчими… Ваші очі втомлюються. Вони сльозяться. Вам все важче утримувати очі відкритими… Повіки стають важчими все більше… Вони злипаються… Вас охоплює сонливість… Засинайте… Спіть!”

2. Дія на слуховий аналізатор: хворий лягає на кушетку. Вмикають метроном, чи інше джерело монотонних звукових подразників, наприклад, магнітофон із записом морського прибою або перестуку коліс потяга. Через деякий час, коли хворий звикає до звуку, йому пропонують закрити очі, думати про сон і вслухатися в звук. Згодом лікар починає виголошувати словесні формули засинання.

3. Дія на шкірний аналізатор. Хворий лягає на кушетку. Шию, верхню частину грудей і руки оголюють. Лікар на протязі 20 хв. теплими руками злегка торкається обличчя, шиї, грудей, рук, масажує хворого зверху донизу. При появі ознак сонливості, лікар розпочинає лікувальне навіювання.

Формулу лікувальної дії психотерапевт будує з врахуванням особливостей особистості хворого і специфіки його хвороби. Для хворого з виразкою шлунка зміст навіювання може бути наступним: “З кожним днем ваша нервова система заспокоюється… Зникає подразливість, тривога… У вас зявиться гарний апетит… зникає біль в шлунку… шлунок починає працювати нормально…”

Застосування гіпнозу може дати хороший ефект при деяких соматичних і психічних хворобах.

Серед методів психотерапії значне місце займають трудотерапія, музикотерапія, психоестетотерапія, дихальна гімнастика, функціональні тренування і інші. Особливе значення останнім часом надається вивченню впливів на біополе людини.

Згідно зі стародавнім індійським вченням йога (Иога - найдавніша наука, що займа­ється питаннями фізичного, морального, психічного та духовного благополуччя людини як єдиного цілого. Йога означає дис­циплінованість душі та тіла) у нашому організмі здійснюються енергетичні («вогненні») процеси. На рівні сучасної науки енергетична система людини вивчена недо­статньо, хоча за допомогою най­новішої комп'ютерної, електрон­но-фізіологічної техніки вже до­ведена наявність енергоінформаційних процесів у її організмі.

Людський організм - складноорганізована і саморегульована біоенергетична динамічна система, шо перебуває у певній рівновазі з зовнішнім світом. Людині, як і кожному живому організмові, властива наявність власного біо­енергетичного поля — біополя.

Біополе - це складне специ­фічне психофізичне поле, що існує довкола живих організ­мів і всередині них.

Учені вказують на наявність електромагнітного та інших видів випромінювань, які заповнюють увесь світовий простір. Важли­вість цієї обставини для існуван­ня земної біосфери відзначав В.І.Вернадський. «Довкола нас, -писав він, — у нас самих, всюди і скрізь, без перерви, вічно зміню­ючись, збігаючись і зіштовхую­чись, ідуть випромінювання різ­ної довжини хвиль — від хвиль, довжина яких обчислюється десятимільйонними долями мілімет­ра, до довгих, що вимірюються кілометрами. Увесь простір запов­нений ними. Нам важко, мабуть, і неможливо образно уявити це середовище — космічне середови­ще світу, у якому ми живемо і в якому - в одному і тому ж місці та в один і той же час - ми розрізня­ємо і вимірюємо все нові й нові ви­промінювання».

Просторова енергія (енергія кос­мосу) акумулюється біологічними об'єктами і, трансформуючись у бюенергію, бере участь у процесах їхньої життєдіяльності .

Біоенергія - це складний ком­плекс хвильових енергетичних процесів, які притаманні живим організмам і пов'язані з енергоінформаційним полем Всесвіту. Біоенергія акумулюєть­ся і трансформується біологічним об'єктом, забезпечуючи процеси життєдіяльності. Ці процеси мож­на свідомо цілеспрямовано форму­вати. Згідно з висловлюванням В.І.Вернадського, Космос впли­ває на людину через біополе, а кожний предмет є носієм біополя. Сумарне ж біополе Землі становить собою «сфе­ру розуму».

Людський організм — це не про­сто фізична структура, що склада­ється з молекул, а структура, котра має, як і все існуюче, енергетичні поля. Енергію цих полів иазивають по-різному: «прана» - в Індії, «чі» — у Китаї, «кі» — у Японії. На­укова її назва — біоплазматичне поле енергії, лептонові по­льові структури.

Біоенергія — це первородна, жит­тєдайна, основоположна універ­сальна енергія. Людина отримує цю енергію від матері під час на­родження, а потім певну частину її акумулює додатково протягом життя. На відміну від кровонос­них судин і крові, біомеридіани та біоенергія невидимі.

В античній філософії, починаю­чи з Арістотеля, ефір як субстан­ція «небесної сфери» та світил вважався «п'ятим елементом» (чоти­ри елементи — це земля, вода, по­вітря, вогонь).

Учені називають енергію п'ятим станом речовини, оскільки цей стан за своїми властивостями від­різняється від чотирьох відомих: твердого, рідкого, газоподібного і плазмового.

Аура (від грец. aura — віяння) -це прояв біополя, видимий за певних умюв у вигляді променів, що світяться, або своєрідної оболонки довкола тіла люди­ни, котрі мають певне кольо­рове забарвлення залежно від духовного, фізичного і психічно­го стану людини.

Аура людини має сім шарів енер­гетичної оболонки тіла, або сім шарів-тіл, різного місцеположення, кольору, яскравості, форм, теку­чості, густини і функціонування.

Аура має певну яскравість, може бути забарвлена в червоний, жов­тий, синій, фіолетовий та інші ко­льори і також може мати райдуж­не поєднання барв.

Встановлено, що колір аури за­лежить від фізичного стану люди­ни, її духовно-моральних якостей, а також від психічного стану і на­станови в даний момент. Колір аури та її якість може змінити усвідомлена і неусвідомлена дум­ка. Ми повинні замислюватися не тільки над своїми вчинками і сло­вами, але й над чистотою наших помислів.

Якість випромінювання і його колір залежать від стану серця, інакше кажучи, від переживань людини. Отже, навколишній світ невидимо для нас забарвлений у кольори емоцій і почуттів, які пе­реживає людина. Про це слід зна­ти і, природно, боротися з негатив­ними переживаннями.

Чистота основного кольору аури людини може порушуватися від­тінками інших кольорів, появою темних плям, різного роду проме­нів та іскор. Колір може бути на­стільки невизначеним, що його важко назвати. Ці зміни можуть бути зумовлені фізичними або мо­ральними недоліками даної люди­ни або негативним впливом уяви, усвідомленим чи неусвідомленим, іншої людини. У творчої особистості аура має смарагдово-зелений колір. У лю­дей із високою духовністю з явля­ться світлове кільце, розташоване навколо голови таким чином, як це зображується на православних іконах з образами святих із нім­бом, що світиться, золотистого, блакитного чи білого кольорів.

Як уже зазначалось вище, аура складається із семи шарів-тіл різ­ної густини. Внутрішній її шар найщільніший. Кожен наступний шар пронизує всі попередні шари, включаючи фізичне тіло, і набу­ває їхньої форми. Кожен із шарів можна розглядати як рівень ви­щих вібрацій, що займає той самий простір, що і шар, розташований нижче.

Щоб сприйняти кожний наступ­ний шар, свідомість спостерігача повинна переходити на рівень но­вої частоти. Ми маємо сім шарів-тіл, які займають одночасно один і той же простір, кожен з яких по­ширюється за межі попереднього.

Через ауру фізичне тіло поєдну­ється з навколишнім світом.

Аура, контактуючи з навколиш­нім світом, виконує рецепторну функцію, передає і кодує різнома­нітну інформацію про навколиш­нє середовище у підсвідомості лю­дини. За допомогою аури людина неусвідомлено спілкується з усією живою природою -тваринами, рос­линами тощо.

Стійкі зміни властивостей аури часто призводять до патології фі­зичного тіла. І навпаки, різні па­тологічні стани організму обов'язково позначаються на структурі аури. Аура має яйцеподібну форму, що обіймає тіло від голови до купри­ка і меншою мірою охоплює кінців­ки.

Захисну функцію аури виконує загороджувальна сіть, яка склада­ється зі сплесків найтонших енер­гій, що утворюють своєрідний енергетичний шар на поверхні аури. Міцність її зале­жить від психічних настанов, сили волі особистості, послідовності та конструктивності її мислення, а також від рівня духовності.

Захисні спроможності аури мо­жуть бути порушені. Нормальна повсякденна життєдіяльність ор­ганізму пов'язана з енергетични­ми випромінюваннями, що над­ходять із навколишнього середо­вища і які можуть впливати руй­нуюче, викликати динамічну хвилеподібну деформацію аури. Деформована аура є причиною сон­ливості, малоактивності, апатії, кволості, що виникають у людини. Здорова, добре розвинена аура легко пом'якшує сторонні нега­тивні енергетичні тиски. Вона здатна відбивати енергетичні уда­ри, спрямовані на людину, повер­таючи їх тому, хто спрямовує, і на­віть уражати його.

Встановлено, що стан людини визначається такими факторами, як спадковість, режим харчуван­ня і рухова активність, особли­вості енергетичного обміну з на­вколишнім середовищем тощо. Інтелектуальні та фізичні можли­вості людини значно залежать від параметрів її енергетичної обо­лонки.

Відомо, що зміцнити, оздорови­ти ауру людини можна з допомогою низки оздоровчих технологій: загартування, аутогенного тре­нування, масажу, харчування, а також роботи над собою в духовно-моральному аспекті.

На думку вченого А.П.Гримака, «на даному етапі пізнання можна казати про те, що аура виконує функцію взаємодії міжособистісних енергоінформаційних систем на рівні підсвідомості, а також вза­ємодії з іншими живими об'єктами та захисну функцію в енергоформуючому плані».

Таким чином, можна вважати, що ми всі є джерелом різноманітних полей, які переносять інформацію про стан нашого організму .Ризиковано стверджувати, що ця інформація може бути передана на значну віддаль, але на власному досвіді, мабуть, переконувався кожен, що хоча б за рахунок сприйняття теплового випромінювання можна передавати інформацію від одного суб”єкта до іншого. Але чи всі можуть одинаково передавати і сприймати цю інформацію?. Це можна перевірити шляхом експерименту.

Розділимось на пари і станемо один перед другим. В кожній парі один буде детектором, другий індуктором, котрий задумує якусь ділянку тіла. Детектор повинен визначити і назвати цю ділянку. Почати можна з того, що індуктор задумує якусь ділянку руки. Детектор на віддалі веде свою долоню і визначає ту ділянку, котра була задумана напарником. Що він може відчути – наперед сказати важко. Це може бути тепло чи, навпаки, прохолода чи якась пружна хвиля. Давайте спробуємо!

Сон складає третину життя людини. Щодобово підвладні циркадним ритмам, ми поринаємо в цей стан. Здавалось би, що може бути загадкового в цьому повсякденному явищі. І разом з тим, сон завжди був загадкою, його призначення в природі постійно цікавило вчених і діячів мистецтва, кожна людина намагалася для себе зрозуміти причини і значення цього регулярного і багатогодинного явища.

В наш час стрімкого розвитку науки і техніки, з його напруженим темпом життя і все зростаючим потоком різноманітної інфомації, нерідко чуємо: “Нічого не встигаю зробити за день”, “Не вистачає часу на всі справи”. І багато хто, не вміючи як слід організувати режим дня, нерідко економить час за рахунок сну.

Результати такої “економії” дають взнаки дуже швидко. Людина не відпочиває за ніч, поступово наростає втома, знижується працездатність, а згодом й опірність організму різним несприятливим впливам зовнішнього середовища. В подальшому може розвинутись безсоння. Адже сон – життєво необхідна потреба організму, не менш важлива, ніж харчування.

Без їжі людина або тварина може обходитись довше, ніж без сну. Фізіологи експериментально довели, що, наприклад, собака живе без їжі біля місяця, а без сну вона гине через 10-12 днів. Людина, потрапивши в екстремальні умови, може голодувати на протязі місяця і навіть довше, без сну вона не проживе і двох тижнів.

Сон – природний відпочинок для організму, що підтримує нормальну життєдіяльність. Він охороняє клітини кори головного мозку від виснаження і руйнування. Під час сну відновлюється енергія нервової тканини, що використалася під час активності.

Відомо, що в природі існує закон періодичності. Людина, як і всяка жива істота, підкоряється законам природи. Правда, періодичність сну більш складна і більше залежить від різних впливів, ніж періодичність інших явищ природи. У людини вона залежить від типу вищої нервової системи, віку, умов зовнішнього середовища і, найголовніше, від того, яким був період активності. За період розвитку природознавства виникали різні теорії, що намагались науково пояснити, чому сон необхідний для людини. Одні вчені вважали причиною сну отруєння мозку особливими отрутами – гіпнотоксинами, що накопичуються за день. Інші пояснювали сон перерозподілом крові: коли людина лягає, погіршується кровопостачання мозку. Треті вважали, що людина засинає в результаті збудження ”центру сну” в мозку. Однак, ці теорії пояснювали далеко не все, зокрема не розкривали природи чередування сну і активності людини.

Сон – результат гальмування кори великих півкуль, виникає по мірі використання нервовими клітинами енергії на протязі дня і зниження їх збудливості. Поширення гальмування на більш глибокі відділи мозку (підкоркові структури, середній мозок) зумовлює поглиблення сну.

В стані гальмування, спокою клітини повністю відновлюють свої енергетичні запаси. До моменту пробудження, якщо сон був достатньо глибоким і повноцінним, вони знову готові до активної праці.

Якщо записати біотоки мозку людини, що спить, за допомогою електроенцефалографа, то можна переконатись, що при різній глибині сну частота коливання хвиль буде різною. Для глибокого сну характерна повільна активність, яка на електроенцефалограмі дає запис хвиль з частотою 1-3 коливання за секунду. Під час неспання на кривій запису біотоків мозку переважають хвилі з частотою коливань 8-9 за секунду.

Вчені виявили, що під час глибокого сну в корі мозку тварин зберігаються активні ділянки. Наприклад, в голодної кішки під час сну зберігається активність лобної долі великих півкуль, де розміщені так звані травні центри. Після того, як кішці ввели глюкозу, ця діяльність мозку згасає і на електроенцефалограмі зявляються хвилі, характерні для глибокого сну. Багато людей не можуть заснути на голодний шлунок або засинають важко. Це відбувається внаслідок збудження травних центрів і поширення збудження на інші центри мозку.

Під час сну в корі мозку можуть бути і інші “вартові пункти”. Мати миттєво прокидається при рухах дитини; людина, що спить розкривається або вкривається, в залежності від температури повітря в кімнаті.

Є приклади, коли люди уві сні вирішували складні задачі. Відомо, що Д. І. Менделєєв на протязі кількох місяців без успіху намагався систематизувати у вигляді таблиці виявлену ним залежність між хімічними елементами. Одного разу він без успіху пропрацював над цим питанням до ранку. В розпачі кинувши роботу, він миттєво, не роздягаючись, заснув. І, раптом, увісні він ясно побачив, яку таблицю можна скласти. Радість була настільки великою, що він пробудився і записав побачене на аркуші паперу, що потрапив йому під руку.

Дещо схоже сталося з німецьким хіміком Фрідріхом Кекуле, що відкрив формулу бензольного кільця. Ось що він писав про це: “Я сидів і писав підручник, але робота майже не просувалася… Я повернув крісло до вогню і задрімав. Атоми зарухались в мене перед очима, мій розумовий погляд міг тепер розрізняти довгі ряди, що звивалися, мов змії. Одна з змій схопила свій власний хвіст і в такому вигляді, ніби граючись, закружляла перед моїми очима”.

Подібні явища допомогли пояснити фізіологи. В процесі пошуку вирішення, в мозку утвоюється силне джерело збудження – “вартовий пункт”. Коли людина активна, багато інших зовнішніх подразників відтягують частину енергії від цього пункту. Під час сну інші подразники відсутні, і вся енергія концентрується в “сторожовому пункті”, що і призводить до успішного вирішення завдання.

Таким чином, сон, як підкреслював академік І. П. Павлов, - це перемога гальмування над збудженням. Однак, все ж таки неможливо поставити знак рівності між сном і гальмуванням. Між ними існує і суттєва різниця. Гальмування існує постійно, а сон наступає періодично.

Сон із сновидіннями свідчить про неповне гальмування кори головного мозку. Записуючи електричну активність мозку під час сну, вчені виділили 2 фази сну: з повільною електричною активністю – “повільний сон” і з швидкою електиричною активністю – “швидкий”, або парадоксальний, сон. “Парадоксальний” сон зявляється періодично на фоні повільного сну і займає приблизно одну четверту часу від вього сну. Вчені вважають, що сновидіння зявляються саме в процесі парадоксального сну. В цій фазі у людини, що спить, можуть рухатись очні яблука, скорочуватись мязи обличчя, зявляється жестикуляція, зростає частота пульсу і дихання, інколи змінюються їх ритми, підвищується артеріальний тиск. Тим, хто зловживає снодійним, слід врахувати, що вони, як правило, вкорочують і прибавляють фазу “парадоксального сну”, а це негативно впливає на якість сну.

Так що ж таке сновидіння?

Сучасними дослідженнями встановлено, що у сновидіннях немає нічого містичного, таємничого, як думали раніше.

Багатообразні подразники зовнішнього світу і ті, що йдуть від внутрішніх органів, фіксуються в корі головного мозку і зберігаються в ній роками. Під час сну на фоні неповного гальмування кори ці образи ніби оживають інколи в чудернацькиій, невпорядкованій, спотвореній формі. Але вважається, що сновидіння завжди відображають те, що людина знає, бачила, чула або фантазувала.

І. П. Павлов описав ще один різновид сну, який він виявив у себе в похилому віці. Цей сон неусвідомлений. Дослідження, проведені останнім часом, підтвердили такий різновид сну. Суть його полягає в тому, що людина не може стверджувати з точністю, спала вона чи ні. Частіше такий сон спостерігається у старих людей, в яких різко послаблений процес гальмування. Зустрічається ця форма сну і в молодих. Звичайно вона виникає після тривалої важкої хвороби, сильних фізичних і психічних перевантажень.

“Ранок вечора мудріший…”. Не випадково герої старих казок, увібравши в себе досвід і знання багатьох поколінь, вирішення важливих проблем і початок любої важливої справи відкладали на ранок.

Швидкі темпи сучасного життя змушують людину цінувати навіть крупинку сну набагато дорожче, ніж це робили наші далекі предки. Кожна людина зацікавлена в міцному сні, але не кожна знає, як цього досягти.

Головна умова нормального сну – правильний спосіб життя. Дуже важливо підніматись і засинати в один і той же час. Насичений трудовий день, розумне поєднання розумової і фізичної праці, цікава робота, раціональний режим харчування, активний і різноманітний відпочинок, перебування на свіжому повітрі, заняття фізкультурою і спортом – необхідні передумови гарного сну.

Людям, зайнятим розумовою працею – науковим співробітникам, викладачам, студентам і іншим, слід остерігатися нічних засиджувань за письмовим столом. Зрозуміло, спокусливо посидіти за книгою, дисертацією, саме в нічний час, коли в домі всі лягли спати і ніщо не заважає, не відволікає. Це небезпечний шлях! Невдалий ритм може рефлекторно закріпитись і людина приречена на безсоння.

Правильний режим харчуваня відіграє теж велику роль в попередженні розладів сну. В основу його слід покласти принцип старого мудрого вислову: “Сніданок зїж сам, обідом поділись з другом, а вечерю віддай ворогові”. Якщо перед сном дати навантаження на травний тракт, то в головний мозок будуть поступати імпульси – сигнали з переповненого шлунку. В результаті сон порушиться. Зрозуміло, не варто лягати й голодним. Правильніше зїсти легку вечерю не менше як за дві години до сну: овочевий салат, склянку кефіру чи молока, сир. І, звичайно, слід обовязково виключити алкогольні напої, міцний кофе і чай, гстрі й пряні страви – вони діють збуджуюче і можуть заважати заснути.

За годину – дві до сну намагайтесь сприймати якомога менше інформації, незалежно від її емоційного забарвлення. Бажано перед сном прогулятись по вулиці 20-30 хв. Рекомендується також перш ніж лягати в ліжко прийняти теплу ванну тривалістю 8-10 хв, якщо вона не заборонена у звязку з якимись захворюваннями. Ванна сприяє заспокоєнню і розслабленню мязів. Заміть загальної ванни можна зробити ванну для ніг, але не душ, бо він активізує.

Кімната, в якій сплять, має бути гарно провітреною, бажано спати з відкритою кватиркою. Дослідження показують, що обмінні процеси в мозку під час сну протікають досить інтенсивно. Це дає можливість нервовим клітинам позбавитись втоми, найбільш повно відновити працездатність. Щоб сон був повноцінним і приємним, необхідно врахувати кожну дрібницю. Наприклад, виробити звичку спати в зручній позі, яка повинна бути невимушеною. Оптимальні умови швидкого засинання – зручне, відносно мяке, тепле ліжко, оптимальна температура в спальні, надходження свіжого повітря, тиша й мінімальна освітленість.

Дотримання раціонального режиму дня передбачає і достатню фізичну активність.

Турбота про власне тіло притаманна людині всіх часів. Відома складна, що потребує великої праці і терпіння система фізичних тренувань, що є практичною основою вчення хатха - йоги і призначена для того, щоб зробити можливим для людини досягнення вищих щаблів духовного вдоско-

налення. Першочергова роль надавалась фізичному розвитку людей у древній Спарті. В той же час деякі релігійні течії, в тому числі і християнство, роз-

глядають людське тіло як вмістилище гріховності і тому всяким чином намагаються ще при житті умертвити « недостойну плоть », щоб тим самим возвеличити душу.

Однак, єдність тіла і духу була відображена вже в відомому вислові древніх: « В здоровому тілі - здоровий дух ». В подальшому не лише щоденна практика, але й наука довели справедливість цього твердження.

Сучасною наукою встановлено, що вплив фізичного тіла на стан центральної нервової системи здійснюється безперервно. Першочергове значення для нормального перебігу психічних процесів має, безумовно, фізична актив-

ність в силу того, що між діяльністю центральної нервової системи і робо-

тою опірно - рухового апарату людини існує дуже тісний зв’язок. В скелетній мускулатурі знаходяться специфічні нервові клітини ( пропріорецептори ), які при м’язових скороченнях по принципу зворотнього зв’язку посилають в мозок стимулюючі імпульси. Дослідження підтверджують, що багато функцій центральної нервової системи залежить від активності м’язів. З однієї сторо-

ни, завдання імпульсів, що йдуть від пропріорецепторів, полягає в тому, щоб сигналізувати в мозок про реалізацію рухів, що здійснюються ( наприклад, піднімання руки, стискання кисті, тощо ). З другого боку, специфічні нервові клітини одночасно підвищують загальний тонус кори головного мозку, в результаті чого зростає його загальна функціональна здатність. Загально відо-

мо, що багато людей краще думають при хотьбі, ніж сидячи, багато ораторів супроводжують свою мову жестикуляцією, а актори переважно вчать свої ро-

лі під час прогулянок.

Завдяки високорозвинутим функціям мозку людина набула здатності від-

новлювати свою працездатність під час фізичної та розумової діяльності. Ще І.М. Сеченовим було доведено, що активний організм швидше відновлює свої сили ніж пасивний. Так він встановив, що працездатність втомленої руки від-

новлюється швидше, якщо під час відведеного для неї відпочинку буде працювати інша рука.

Позитивний вплив регулярних фізичних тренувань доведений в багатьох дослідженнях. Американський фізіолог Е. Джокел встановив, що старі гімнасти - а вони все життя регулярно займались спортом - за рівнем фізичної та розумової працездатності є на 10 - 20 років молодшими за своїх однолітків, що не займались спортом. Як відомо, люди, що систематично фізично тренуються до старості, рідше хворіють найбільш поширеними хворобами.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗАНЯТТЯ.

РОЗДІЛ 1 . ТЕСТОВИЙ МАТЕРІАЛ.

Е. А. Клімов розробив спеціальну тестову таблицю, що допоможе зорієнтуватися у власних інтересах та схильностях, зробить розмову з самим собою на тему : “Ким бути?” більш змістовною та конкретною. Наводимо цю таблицю.

Користуватися таблицею потрібно так: читайте по порядку пункти таблиці та погоджуйтесь з ними (“так”) або не погоджуйтесь (“ні”).

Якщо ви відповідаєте “так”, то ставте олівцем знак “+” перед відповідною цифрою, що стоїть в даному пункті в одному з вертикальних стовпчиків. Відповідь “ні” може мати подвійне значення: або просто відсутність ствердження, або активне заперечення. В другому випадку перед відповідною цифрою ставте “-“, а в першому – ніякого знаку. Пройшовши таким чином усі тридцать пунктів, підрахуйте алгебраїчні суми відмічених чисел в кожному з стовпчиків (цифри без знаків враховувати не потрібно ).

Найбільші додатні суми будуть в стовпчиках, що відповідають найбільш відповідним для вас типам професій, маленькі суми, а тим більш, відємні – невідповідним.

Таблиця 1

№	Тип спеціальності (за ознакою предмета праці). Програма самооцінки.	П	Т	З	Х	Л
1	2	3	4	5	6	7
1	Легко знайомлюсь з новими людьми	0	0	0	0	1
2	Із задоволенням і довгочасно можу що-небудь майструвати (або шити, лагодити, вязати)	0	1	0	0	0
3	Із задоволенням відвідую музеї, театри, концерти та художні вистави.	0	0	0	1	0
4	Із задоволенням та постійно слідкую та доглядаю за рослинами (або тваринами)	1	0	0	0	0
5	Із задоволенням і довго можу що-небудь підраховувати, розраховувати або креслити	0	0	1	0	0
6	Із задоволенням спілкуюсь з однолітками, малюками, коли потрібно їх зайняти або допомогти в чому-небудь	0	0	0	0	1
7	Із задоволенням і часто допомагаю старшим по догляду за тваринами (або рослинами)	1	0	0	0	0
8	Звичайно я роблю мало помилок в письмових роботах	0	0	1	0	0
9	Мої вироби звичайно викликають інтерес у товаришів і старших	0	2	0	0	0
10	Старші вважають, що в мене є здібності до певної сфери мистецтва	0	0	0	2	0
11	Із задоволенням читаю про рослинний (тваринний) світ	1	0	0	0	0
12	Активно приймаю участь в художній самодіяльності	0	0	0	1	0
13	Із задоволенням читаю про механізми, машини, прилади	0	1	0	0	0
14	Із задоволенням і довго можу розгадувати кросворди, важкі задачі, ребуси	0	1	0	0	0
15	Легко можу владнати суперечки між однолітками або малюками	0	0	0	0	2
16	Старші вважають, що в мене є здібності до роботи з технікою	0	2	0	0	0
17	Результати моєї художньої творчості одобрюють та удосконалюють і зовсім незнайомі люди	0	0	0	2	0
18	Старші вважають, що в мене є здібності до роботи з рослинами або тваринами	2	0	0	0	0
19	Звичайно, як вважають, мені вдається ясно та чітко для інших викладати думки у письмовій формі	0	0	2	0	0
20	Я майже ніколи не сперечаюсь	0	0	0	0	1
21	Речі, зроблені моїми руками, одобрюють незнайомі люди	0	1	0	0	0
22	Без значних труднощів засвоюю раніш невідомі або іноземні слова	0	0	1	0	0
23	Мені часто доводиться допомагати незнайомим людям	0	0	0	0	2
24	Довго, без втоми, можу займатися улюбленою художньою роботою	0	0	0	1	0
25	З великою цікавістю читаю про охорону навколишнього середовища, лісів, тварин	1	0	0	0	0
26	Люблю розбиратися в механізмах, машинах, приладах	0	1	0	0	0
27	Мені звичайно вдається впевнити однолітків або малюків в тому, що треба робити так, а не інакше	0	0	0	0	1
28	Із задоволенням спостерігаю за тваринами або розглядаю рослини	1	0	0	0	0
29	Із задоволенням читаю науково-популярну, літературно-критичну літературу, публіцистику	0	0	1	0	0
30	Випробовую себе в живописі, музиці, поезії	0	0	0	1	0
31	Без значних зусиль та із задоволенням розбираюсь в географічних картах, схемах, графіках, кресленнях, таблицях	0	0	2	0	0

П. « людина - природа » - усі професії, пов’язані з рослинництвом, тваринництвом та лісовим господарством.

Т. « людина техніка » - усі технічні професії.

З. « людина - знак » - усі професії, пов’язані з розрахунками, цифровими та літерними знаками, в тому числі і музичні професії.

Х. « людина – художній образ» - усі творчі спеціальності.

Л. « людина - людина » - усі професії, пов’язані з обслуговуванням людей, спілкуванням.

ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ХАРАКТЕРУ.

Опитувальник.

1. Чи любите Ви їжу з гострими приправами?

2. Чи гарно Ви себе почуваєте у товаристві?

3. Чи виникає у Вас іноді бажання підскочити від радості до стелі?

4. Чи вмієте Ви розважати своїх гостей?

5. Чи часто у Вас бувають головні болі?

6. Чи забуваєте Ви хоч іноді почистити зуби?

7. Чи завжди Ви носите одну й ту ж зачіску?

8. Чи любите Ви розгадувати кросворди?

9. Чи займаєтесь Ви зарядкою?

10. Чи часто у Вас буває меланхолічний настрій?

11. Чи любите Ви працювати у тиші, у спокійних умовах?

Шкала відповідей: “так”, “ні”.

Ключ.

Таблиця 2

Питання Відповіді	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Так	3	2	4	3	1	4	3	1	3	1	4
Ні	2	1	2	2	2	1	1	4	1	4	1

Якісна інтерпритація.

Менше 20 балів. Ви не любите товариства, віддаєте перевагу тиші, прогулянкам на природі. Спілкування з друзями в домашніх умовах Вас більше задовольняє, ніж відпочинок у гучній компанії або кафе. Через це деякі Ваші знайомі вважають Вас нудною людиною.

Від 21 до 25 балів. Ви досить легковірні, досить легко зближуєтесь з людьми, але піддатливі занадто частій зміні настрою – то смуток, то веселість.

Понад 25 балів. Вас неможливо замінити в товаристві. У вас є почуття гумору. Ви здатні створювати добрий настрій у інших – можете безкінечно смішити або розповідати цікаві історії.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ.

Таблиця 3

	А	В	С
Зацікавленість.
1. Мене все цікавить з першого погляду	Так	Ні	За обставинами
2. У мене є інтереси крім основних занять	Так	Ні	Інколи
3. У вільний час у мене є теж серйозні справи (суспільна робота, спорт)	Так	Ні	Час від часу
4. Я намагаюсь розширити знання в тій галузі, якою займаюсь	Так	Ні	Інколи
5. Я завжди хочу знати більше про все	Так	Ні	Про деякі теми
6. Я з задоволення збираю матеріали та інформацію	Так	Ні	Інколи
7. Читати для мене	Необхідність	Нудьга	Задоволення
Впертість.
1. Коли я беруся за справу, то маю намір довести її до кінця.	Так	Ні	Залежить від мети
2. Я завжди закінчую те, що почав	Так	Ні	Інколи
3. Після невдачі я знічуюсь	Так	Ні	Я посміхаюсь над цим
4. Невдача збуджує мене до роздумів	Так	Ні	Трохи
5. Заради справи я готовий принести в жертву задоволення	Так	Ні	Час від часу
Честолюбство.
1. У професії для мене важливе…	Можлив. Творчості	Спокій	Висока зарплатня
2. Є великі люди якими я захоплююсь	Так	Ні	Лише викликають інтерес
3. Якщо буде можливість, я зміню свою професію…	Так	Ні	Все залежить від виграшу
4. Заради нових знань, я б охоче відвідував спеціальні курси	Так	Ні	Треба, щоб мене примушували
5. Я люблю зустрічі та дискусії	Дуже	Ні	Так собі
6. Я люблю колективну роботу	Так	Ні	Можу пристосуватися
Винахідливість.
1. Я міркую над механізмами мислення	Так	Ні	Якщо є потреба
2. Мене цікавить будова приладів, якими користуюсь	Так	Ні	Інколи
3.Я уявляю, як можна покращити роботу того чи іншого приладу	Так	Ні	Інколи
4. Вважаю, що у мене “умілі руки”	Так	Ні	Дещо вмію
5. Мене цікавить логіка в судженнях	Дуже	Не замисл.	Віддаю перевагу захоплюючому
6.Розмірковуючи, я готовий відмовитися від своїх старих уявлень	Якщо впевнений	Ніколи	Це дуже важко
Мої сильні сторони.
1.Здоровя дозволяє мені напружено працювати	Так	Ні	Помірно
2. Взагалі, мені дуже “везе”	Так	Ні	Інколи
3. Моя память …	Добра	Погана	Середня
4. Мене приваблює незвичайне	Так	Ні	Якщо це стосу-ється моїх інтересів
5. Я впевнений в цінності кваліфікації	Так	Ні	До деякої міри
6. Я вибрав професію	За покликанням	Випад-ково	Із практичних намірів
7. Я люблю мріяти та фантазувати	Так	Ні	До деякої міри
8. Не люблю самотності	Так	Ні	Трохи
9. Люблю розмірковувати на самоті	Так	Ні	Залежить від ситуації
10. Коли треба, я вмію відійти від турбот	Так	Ні	Не завжди успішно

Інтерпритація до тесту.

Якщо більшість Ваших відповідей у колонці А, то Ви скоріш за все в повній мірі обдаровані творчо. Творчий темперамент і Ваш талант виявляться у винахідливості. Але, мабуть, Ви не зробили ще нічого оригінального? Можливо, це від того, що Ви схильні переоцінювати себе, беручись за всі справи підряд. В будь-якому випадку, Ваше бажання бути творцем вже виявляється.

Більшість відповідей у колонці В означає, що Ви занадто байдужі до творчості. Можливо справа в надмірній скромності або пасивності? Якщо Ви не замислюєтесь над цим, то все життя Вам краще залишатись гарним виконавцем, що теж непогано.

Більшість відповідей у колонці С свідчить про те, що Ви можете довести свої творчі здібності, але не хочете нічого робити. Можливо, що Ваш творчий розум вибірковий і Ви можете проявити себе в деяких галузях. Намагайтеся бути людиною однієї ідеї, спробуйте розвивати “маленькі ідеї”, щоб підтримати ту, яка дійсно належить Вам.

ХТО Я ТАКИЙ?

І. Чи люблять вас люди ?

Підкресліть « так », якщо ви згодні з твердженням, або « ні », якщо не згодні. Намагайтесь відповісти на всі запитання. Не поспішайте - працюйте в звичайному для вас темпі.

1. Ви повинні пам’ятати , що майже щохвилинно на протязі доби ви зазнаєте ретельної перевірки з боку тих, з ким вам доводиться спілкуватися ?

2. У людини має бути достатньо розвинуте почуття незалежності , щоб обговорювати з друзями своє хобі, незважаючи на те, чи розділяють вони її ентузіазм ?

3. Чи розумно демонструвати свою правоту навіть тоді, коли ви маєте сильне бажання вчинити інакше ?

4. Якщо людина достатньо освітчена для того , щоб помічати помилки в мові інших, їй слід їх виправляти ?

5. Коли зустрічаєтесь з незнайомими людьми, ви повинні бути достатньо контактними та привабливими, щоб скласти на них враження ?

6. Коли вас знайомлять з іншою людиною і ви не розчули її ім’я, чи слід попрохати повторити його ?

7. Ви повинні бути впевнені, що вас поважають за те, що ви ніколи не дозволяєте іншим жартувати над собою ?

8. Ви повинні турбуватися, щоб інші не почали жартувати над вами ?

9. Якщо ви спілкуєтесь з видатним співбесідником, чи слід змагатися з ним ?

10. Людина повинна намагатися, щоб її поведінка відповідала настрою товариства, в якому вона знаходиться ?

11. Ви повинні допомогати своїм друзям лише тому, що може прийти час, коли вам знадобиться їх допомога ?

12. Не варто робити занадто багато послуг, тому, що лише деякі можуть оцінювати це правильно ?

13. Краще, якщо інші залежать від вас, ніж ви від них ?

14. Справжній товариш намагається допомагати тим, до кого відчуває дружні почуття ?

15. Людина повинна демонструвати свої найкращі якості, щоб її оцінили ?

16. Якщо в товаристві розповідають вже відомий вам анекдот, чи слід перебивати людину, що хоче його розповісти ?

17. Якщо в товаристві розповідають вже відомий вам анекдот, ви повинні бути достатньо вічливі для того, щоб посміятися.

18. Якщо вас запрошує в гості товариш, а ви зібрались в кіно, чи ви повині сказати, що у вас болить голова, або придумати інше пояснення, не ризикуючи образити товариша, сказавши справжню причину ?

19. Правий той, хто вимагає, щоб оточуючі чинили завжди найкращим для нього чином, навіть коли вони і не хочуть того ?

20. Чи повинна людина вперто та настирливо захищати свої думки кожного разу, коли хто - небуть висловить протилежну думку ?

За кожну відповідь, що співпадає з правильною нараховуйте собі по 5 балів.

Правильні відповіді : « так » - 6, 13, 14; « ні » - всі інші.

Складіть суму балів. « Відмінно » : 85 - 100; « Добре » : 75 - 80 ; « Задовільно » : 65 - 70 ;

« Погано » : 0 - 60 . Чим вища сума балів, тим більше підстав вважати, що оточуючі вас люблять.

ІІ. Хто ви - « сова » чи « жайворонок »?

Як відомо, люди поділяються на тих, кому для роботи та інших занять більше підходять вранішні часи - « жайворонки », та тих кому більше зручні вечірні - « сови ». Нескладний тест дозволить вам точніше визначити свою належність до однієї з цих категорій.

1. Чи важко вам вставати рано - вранці ?

а) так, майже завжди 3

б) іноді 2

в) рідко 1

г) дуже рідко 0

2. Якщо б ви мали можливість вибору, в який час би лягали спати ?

а) після 1 год. ночі 3

б) з 23 год. 30 хв. до 1 год. 2

в) з 23 год. до 23 год. 30 хв. 1

г) до 22 год. 0

3. Який сніданок ви любите ?

а) ситний 3

б) менш ситний 2

в) можете з’їсти лише варене

яйце чи бутерброд 1

г) достатньо склянки чаю

чи кофе 0

4. Якщо згадати ваші останні непорозуміння в школі та вдома, то перважно в який час

вони відбувалися ?

а) в першій половині дня 1

б) в другій половині дня 0

5. Від чого ви могли б відмовитися легше за все ?

а) від вранішнього чаю

чи кофе 2

б) від вечірнього чаю 0

6. Як легко порушуються ваші звички, пов’язані з прийняттям їжі під час канікул або

відпустки ?

а) дуже легко 0

б) досить легко 1

в) важко 2

г) залишаються без змін 3

7. Якщо рано - вранці заплановані важливі справи, як зарано ви лягаєте спати у порів-

нянні із нормальним режимом ?

а) більш ніж на 2 год. 3

б) на 1 - 2 год. 2

в) менше ніж на 1 год. 1

г) як звичайно 0

8. Як точно ви можете визначити проміжок часу, рівний хвилині ? Попрохайте кого -

небудь допомогти вам в цьому досліді.

а) менше хвилини 0

б) більше хвилини 2

Підсумок : якщо ви набрали 0 - 7 балів - ви « жайворонок » ;

8 - 13 - аритмік ;

14 - 20 - « сова » .

ІІІ. Психологічна сумісність.

1. Для мене легше розпитати дорогу у перехожого « Так » « По - різному » « Ні »

ніж шукати за схемою. 2 1 0

2. Люблю вибирати і купувати квіти. 2 1 0

3. Намагаюсь заводити знайомства, що можуть

принести практичну користь 2 1 0

4. Краще діяти, ніж розмірковувати. 2 1 0

5. Мене дратує неакуратний почерк, або неаку-

ратно виконана робота. 2 1 0

6. Краще зміна радості та горя, ніж одноманітне

життя 2 1 0

7. Вважаю, немає такого, про що неможна було б

сказати близькій людині. 2 1 0

8. Вважаю, що якщо у людини є доброта і такт,

то це - найголовніше. 2 1 0

9. Мені подобається кепкувати над тим, хто

вважається не дуже розумним. 2 1 0

10. Люблю лижні прогулянки ( влітку прогулянки

на досить довгі дистанції). 2 1 0

11. Вважаю, що людина, яка не вміє солідно

триматися, навряд чи наділена великим розумом. 2 1 0

12. По - моєму чиста совість важливіша за матеріальні

гаразди. 2 1 0

13. Вважаю, що якщо з людьми поводитись м’яко,

вони втрачають почуття відповідальності. 2 1 0

14. В їжі мені подобається вишуканість та різнома -

нітність. 2 1 0

15. Мені важливо , що про мене думають близькі,

а думка інших мене не турбує. 2 1 0

16. Мені подобається обговорювати прочитану книгу,

переглянутий фільм. 2 1 0

Що робити окремо :

а) на окремому аркуші випишіть у стовбчик номери тверджень від 1 до 16 ; проставте

проти кожного номера вибраний бал ;

б) підкресліть парні номери на вашому аркуші та окремо підрахуйте свою суму балів

по них ;

в) окремо підрахуйте свою суму балів за непарними твердженнями.

Що робити разом :

а) співставте свою парну суму з аналогічною сумою вашого партнера по тесту ( чоловік,

дружина, однокласник... ) ; запишіть різницю між цими числами у вигляді значення

М - М = ... ;

б) таким же чином співставте непарні суми обох і різницю запишіть у вигляді К - К=...;

в) зазирніть до таблиці відповідей та обговоріть отримані результати .

Таблиця відповідей :

Значення М Значення К Відповідь

1. Від 0 до 5 а) від 0 до 5 Ви гармонійна пара і схожі характери

б) від 6 до 10 Ви непогано доповнюєте одне одного

в) від 11 і вище Ви гармонійна пара, але між вами

обов’язково будуть з’ясовування стосун-

ків.

2. Від 6 до 10 а) від 0 до 5 У вас можливі певні труднощі у взаємо-

відносинах, але вони легко долаються.

б) від 6 до 10 Труднощі долаються, але лише при

взаємних зусиллях та з часом.

в) від 11 і вище Труднощі можуть прийняти довгий та

важкий характер.

3. Від 11 і більше а) від 0 до 5 Ви різні люди, але вмієте швидко при-

ходити до згоди.

б) від 6 до 11 Ви важкі партнери, але вселяє надію

ваша взаємодоповненість в поглядах.

в) від 11 і вище Ви важка пара.

Методика « Диференційно - діагностичний опитувальник » (ДДО).

Методика призначена для відбору на різні типи професій у відповідності з класифікацією типів професій Є.А.Клімова.

Зміст методики: досліджуваний повинен в кожній з 20 пар видів діяльності, що пропонується, вибрати лише один вид та у відповідній клітинці листка відповідей проставити « + ».

Інструкція: « Припустимо, що після відповідної освіти ви зможете виконувати будь-яку роботу. Але якщо б вам довелось вибирати лише з двох можливостей, що б ви вибрали ? ».

Тест опитувальника.

1а. Піклуватися про тварин або 1б. Обслуговувати машини, прилади

(слідкувати, регулювати)

2а. Допомагати хворим або 2б. Складати таблиці, схеми, програми

для лічильних машин.

3а. Слідкувати за якістю книжкових ілюстра- 3б. Слідкувати за станом, розвитком

цій, плакатів, художніх листівок, грамплас- рослин.

тинок або

4а. Обробляти матеріали (дерево, тканину, метал, 4б. Доводити товари до споживача,

пластмасу) або рекламувати, продавати.

5а. Обговорювати науково-популярні книжки, 5б. Обговорювати художні книги

статті або (п’єси, концерти).

6а. Вирощувати молодняк (тварин будь-якої 6б. Тренувати товаришів (або молодших)

породи) або у виконанні яких - небудь дій.

7а. Копіювати малюнки, зображення (або 7б. Керувати яким-небудь грузовим

настроювати муз.інструменти) або (підйомним або транспортним) засобом.

8а. Повідомляти, пояснювати людям потріб- 8б. Оформлювати виставки, вітрини (прий-

ну їм інформацію (у довідковому бюро, на мати участь у підготовці п’єс, кон-

екскурсії) або цертів).

9а. Ремонтувати речі, вироби (одяг, техніку), 9б. Шукати та виправляти помилки в

житло або текстах, таблицях, малюнках.

10а. Лікувати тварин або 10б. Виконувати розрахунки.

11а. Вирощувати нові сорти рослин або 11б. Конструювати, проектувати нові види

промислових виробів.

12а. Аналізувати суперечки між людьми, 12б. Розбиратися в кресленнях, схемах,

переконувати, пояснювати, карати, таблицях (перевіряти, уточнювати,

заохочувати або приводити до ладу).

13а. Вивчати, спостерігати за роботою 13б. Спостерігати, вивчати життя мікробів.

гуртків художньої самодіяльності, або

14а. Обслуговувати, лагодити медичні 14б. Надавати людям медичну допомогу

прилади, апарати або при пораненнях, опіках .....

15а. Художньо описувати, зображати по- 15б. Складати точні описи - звіти про

дії (реальні та уявні) або дійсні явища, події, вимірювальні

об’єкти ....

16а. Робити лабораторні аналізи в лікарні або 16б. Приймати, оглядати хворих, спілкува

тися з ними, призначати лікування.

17а. Фарбувати або розмальовувати стіни 17б. Здійснювати монтаж або збирання

помешкань, поверхню виробів або машин, приладів.

18а. Організовувати культпоходи одноліт- 18б. Грати на сцені, приймати участь

ків або молодших в театри, музеї, в концертах.

екскурсії, турпоходи або

19а. Виготовляти за кресленнями деталі, 19б. Займатися кресленнями, копіювати

вироби, будувати або креслення, карти.

20а. Вести боротьбу з хворобами рослин, 20б. Працювати на клавішних машинах

з шкідниками лісу, саду або (друкарській машині, телетайпі,

набірній машинці).

Аркуш відповідей.

1а	1б	2а	2б	3а
3б	4а	4б	5а	5а
6а		6б		7а
	7б	8а		8б
	9а		9б
10а			10б
11а	11б	12а	12б	13а
13б	14а	14б	15а	15б
16а		16б		17а
	17б	18а		18б
	19а		19б
20а			20б

Аркуш відповідей складено таким читном, щоб можна було підрахувати кількість знаків

« + » в кожному з 5 стовпчиків. Кожний з 5 стовпчиків відповідає певному типу профе- сій. Досліджуваному рекомендується вибрати той тип професій, що отримав максимальну кількість знаків « + ». Назви типів професій по стовпчика:

1. « людина - природа » - усі професії, пов’язані з рослинництвом, тваринництвом та лісовим господарством.

2. « людина техніка » - усі технічні професії.

3. « людина - людина » - усі професії, пов’язані з обслуговуванням людей, спілкуванням.

4. « людина - знак » - усі професії, пов’язані з розрахунками, цифровими та літерними знаками, в тому числі і музичні професії.

5. « людина – художній образ» - усі творчі спеціальності.

Методика « Карта інтересів ».

Інструкція: « У вас є можливість продовжити навчання або вступити на цікаву роботу ». Для того, щоб допомогти Вам вибрати професію, пропонуємо перелік запитань.

Поміркуйте перед тим, як відповісти на кожне запитання. Намагайтесь дати якомога точну відповідь.

Якщо ви не раз пересвідчувалися, що дуже любите або вам дуже подобається те, про що ми запитуємо, то в аркуші відповідей в графі під тим самим номером, що і номер запитання, поставте два плюси; якщо просто подобається (любите) - один плюс; якщо не знаєте, вагаєтесь - нуль; якщо не подобається (не любите) - мінус; якщо дуже не подобається - два мінуси.

Запитання: Чи полюбляете ви, чи хотіли б ви, чи подобається вам ?

1. Уроки з фізики.

2. Уроки з математики.

3. Уроки з хімії.

4. Читати книги або статті з астрономії.

5. Читати про досліди тварин.

6. Читати про життя та роботу лікарів.

7. Читати про сільське господарство, про рослин та тварин.

8. Читати про ліс.

9. Читати твори класиків світової літератури.

10. Читати газети, журнали, слухати радіо, переглядати телепрограми.

11. Уроки історії.

12. Відвідувати театри, музеї, художні виставки.

13. Читати літературу про геологічні експедиції.

14. Читати про різні країни, їх економіку, державний устрій.

15. Організовувати товаришів на виконання суспільної праці та керувати ними.

16. Читати про роботу міліції.

17. Читати про моряків, льотчиків.

18. Читати про роботу вихователя.

19. Знайомитись з будовою і роботою станків.

20. Піклуватися про красу помешкання, в якому ви живете, навчаєтесь.

21. Читати про досягнення техніки.

22. Знайомитись з будовою побутових електро- і радіоприладів.

23. Читати науково - популярну літературу про відкриття та фізику.

24. Читати науково - популярну літературу про математику.

25. Дізнаватися про нові досягнення в галузі хімії.

26. Переглядати телепередачі про космонавтів.

27. Вивчати біологію.

28. Цікавитися причинами та методами лікування хвороб.

29. Вивчати ботаніку.

30. Проводити час в лісі.

31. Читати літературно - критичні статті.

32. Активно приймати участь в суспільному житті.

33. Читати книги про історичні події.

34. Слухати симфонічну музику.

35. Дізнаватися про відкриття нових родовищ корисних копалин.

36. Дізнаватися про географічні відкриття.

37. Обговорювати поточні справи та події.

38. Встановлювати дисципліну серед однолітків та молодших.

39. Подорожувати по країні.

40. Давати пояснення товаришам, як вирішити важку задачу, правильно написати речення...

41. Знайомитись з різними інструментами.

42. Уроки домоводства.

43. Дізнаватися про нові досягнення в галузі будівництва.

44. Відвідувати фабрики.

45. Знайомитись з будовою механізмів, машин.

46. Читати статті в науково - популярних журналах про досягнення в галузі радіотехніки.

47. Розбиратися в теорії фізичних явищ.

48. Вирішувати складні математичні задачі.

49. Ставити досліди з хімії, слідкувати за перебігом хімічних реакцій.

50. Спостерігати за небесними тілами.

51. Вести спостереження за рослинами.

52. Робити перев’язки, надавати першу допомогу при пораненнях.

53. Вирощувати тварин та доглядати за ними.

54. Збирати гербарій.

55. Писати оповідання та вірші.

56. Спостерігати за поведінкою та життям людей.

57. Приймати участь у роботі історичного гуртка, розшукувати матеріали, що свідчать про

події минулого.

58. Декламувати, співати в хорі, виступати.

59. Збирати мінерали, цікавитись їх походженням.

60. Вивчати природу рідного краю.

61. Організовувати суспільні заходи в школі.

62. Звертати особливу увагу на поведінку людей.

63. Відвідувати гурток автолюбителів, ремонтувати автомобілі.

64. Проводити час з малими дітьми ( читати їм книги, що - небуть розповідати ).

65. Виготовляти різні деталі та предмети.

66. Організовувати харчування під час походів.

67. Бувати на будівництві.

68. Шити одяг.

69. Збирати і ремонтувати механізми велосипедів, годинників...

70. Ремонтувати побутові електро - та радіоприлади.

71. Займатися у фізичному гуртку.

72. Займатися в математичному гуртку.

73. Готувати розчини, зважувати реактиви.

74. Відвідувати планетарій.

75. Відвідувати гурток біології.

76. Спостерігати за хворими, допомогати їм.

77. Спостерігати за природою та вести записи спостережень.

78. Саджати дерева і доглядати за ними.

79. Працювати з словником і літературними джерелами, бібліографічними довідниками.

80. Швидко переключатися з однієї роботи на іншу.

81. Грати на музичних інструментах.

82. Виступати з доповідями на історичні теми.

83. Складати описи мінералів.

84. Брати участь в географічних експедиціях.

85. Виступати з доповідями про міжнародне становище.

86. Допомогати робітникам міліції.

87. Відвідувати гурток юних мореплавців.

88. Виконувати роботу вихователя.

89. Уроки праці.

90. Давати поради знайомим у придбанні одягу.

91. Спостерігати за роботою будівельника.

92. Знайомитись з виробництвом по пошиттю одягу.

93. Робити моделі літаків, планерів, кораблів.

94. Збирати радіоприймачі та електроприлади.

95. Приймати участь в олімпіадах з фізики.

96. Приймати участь в математичних олімпіадах.

97. Вирішувати задачі з хімії.

98. Приймати участь в роботі астрономічного гуртка.

99. Проводити досліди на тваринах.

100. Вивчати функції організму людини та причини виникнення хвороб.

101. Проводити дослідницьку роботу з метою вирощування нових сільськогосподарських

культур.

102. Бути членом товариства охорони природи.

103. Брати участь в диспутах, читацьких конференціях.

104. Аналізувати явища та події життя.

105. Цікавитися минулим нашої країни.

106. Виявляти цікавість до теорії та історії розвитку мистецтва.

107. Здійснювати важкі та довгі походи, під час яких доводиться напружено працювати по

заданій програмі.

108. Складати географічні карти та збирати інші географічні матеріали.

109. Вивчати політичний устрій різних країн.

110. Праця юриста.

111. Відвідувати гурток юних космонавтів.

112. Праця вчителя.

113. Бувати на заводах.

114. Чинити людям різні послуги.

115. Приймати участь в будівельних роботах.

116. Знайомитись з виготовленням промислових товарів.

117. Розбиратися в технічних кресленнях та схемах.

118. Використовувати точні вимірювальні прилади та здійснювати розрахунки за отрима -

ними данними.

119. Проводити досліди з фізики.

120. Виконувати роботи, що потребують знання математичних правил і формул.

121. Асистувати викладачу при проведенні дослідів з хімії.

122. Збирати відомості про інші планети.

123. Читати про діяльність відомих біологів.

124. Бути активним членом санітарних дружин.

125. Виконувати роботу по догляду за сільськогосподарськими машинами та засобами

праці.

126. Знайомитися з веденням сільського господарства.

127. Вивчати походження слів та окремих словосполучень.

128. Вести щоденник, писати замітки.

129. Вивчати історичне минуле інших країн.

130. Декілька разів дивитися в театрі одну й ту ж п’єсу.

131. Читати про життя та діяльність відомих геологів.

132. Вивчати географію нашої планети.

133. Вивчати біографії видатних політичних діячив.

134. Правильно оцінювати вчинок друга, знайомого, літературного героя.

135. Читати книги про засоби пересування.

136. Навчати та виховувати дітей.

137. Спостерігати за діями кваліфікованого робітника.

138. Постійно спілкуватися з великою кількістю людей.

139. Проектувати будівельні об’єкти.

140. Відвідувати виставки легкої промисловості.

141. Виконувати креслення, проектувати машини.

142. Розбиратися в радіосхемах.

Обробка результатів зводиться в кожному рядку бланка для відповідей по кількості знаків

« + » ; « - », а далі з першої суми віднімається друга. Таким чином, отримуються 24 цифри

зі знаком « + » або « - », що відповідають 24 видам діяльності. Вибираються 2 - 3 види

діяльності, що набрали більшу кількість знаків « + ».

Аркуш відповідей.

						+	-
1	25	49	73	97	121
2	26	50	74	98	122
3	27	51	75	99	123
4	28	52	76	100	124
5	29	53	77	101	125
6	30	54	78	102	126
7	31	55	79	103	127
8	32	56	80	104	128
9	33	57	81	105	129
10	34	58	82	106	130
11	35	59	83	107	131
12	36	60	84	108	132
13	37	61	85	109	133
14	38	62	86	110	134
15	39	63	87	111	135
16	40	64	88	112	136
17	41	65	89	113	137
18	42	66	90	114	138
19	43	67	91	115	139
20	44	68	92	116	140
21	45	69	93	117	141
22	46	70	94	118	142
23	47	71	95	119
24	48	72	96	120

Ключ.

1. Фізика.

2. Математика.

3. Хімія.

4. Астрономія.

5. Біологія.

6. Медицина.

7. Сільське господарство.

8. Лісове господарство.

9. Філологія.

10. Журналістика.

11. Історія.

12. Мистецтво.

13. Геологія.

14. Географія.

15. Суспільна робота.

16. Право.

17. Транспорт.

18. Педагогіка.

19. Робітничі спеціальності.

20. Сфера обслуговування.

21. Будівництво.

22. Легка промисловість.

23. Техніка.

24. Електротехніка.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ПО ЗДОБУТТЮ НАВИЧОК ДОЛАТИ КОНФЛІКТИ.

Як долати конфлікти і пов”язані з ними труднощі.

№ 1. Можливі підходи до розв”язання конфліктів.

Уникання - прагнення уникненя конфліктних ситуацій – рекомендовано у випадку спровокованих партнером “ пожеж “

Суперництво – активний пошук власного шляху – найменш ефективний, але найчастіше використовуваний спосіб поведінки у конфліктах

Співробітництво, переговори – спроба виробити рішення, яке задовольнить усіх учасників конфлікту

Пристосування – відкладання власних інтересів – можливе у тих випадках,коли опонент справді правий

№ 2. План подолання конфлікту.

Всі повинні взяти на себе відповідальність за виконання цього плану!

1.Заспокойтеся разом – зроби вдих та видих, порахуй до 10.

2.Використовуй стратегію “ встань і скажи “, щоб вирішити проблему – чітко скажи іншій людині, що ти відчуваєш, чому так почуваєшся, що хочеш сказати.

3.Знайди підходяще місце і час бесіди – розмовляй з іншою людиною у тихому місці, де нікого немає і ніхто не заважає.

4.Вислухай історію другої сторони.Один говорить – інший слухає. Ніхто нікого не перебиває.

5.Слухайте один одного зі співчуттям – скажіть один одному, що ви відчуваєте в даній ситуації.

6.Думайте про шляхи вирішення конфлікту – що більше думок - то краще.

7.Виберіть з цих думок ті, які найбільш підходять для вас обох.

Використайте цей план !

№ 3.Вправа для творчої роботи “ Зміни дещо “.

Уяви собі, що ти маєш силу та змогу щось змінити в собі, в школі, вдома, в світі :

• Зміни в моєму домі

1.

2.

3.

• Зміни в мені

1.

2.

3.

-Зміни в моїй школі

1.

2.

3.

• Зміни в світі

1.

2.

3.

Напиши, що на твою думку не треба міняти.

1.

2.

3.

№ 4.Правила безконфліктних стосунків з однолітками.

Можна :

• висловити свою проблему

• обгрунтувати своє звинувачення

• слухати

• поважати

• співчувати

• прийняти думку іншого

• думати

• шукати рішення

• не битися

• не виправдовуватися

• не задиратися

• відповідати за те, що ти робиш

Не можна :

• обзивати один одного

• звинувачувати безпідставно

• насміхатися

• не слухати, ігнорувати

• мститися

• загрожувати

• битися

• задиратися

• ображати

• командувати

• виправдовуватися

• не відповідати за те, що ти робиш

№ 5. Закономірності конфліктування.

Кожна конфліктна ситуація має свої закономірності, які слід враховувати :

1. У конфлікті не буває переможців : завжди програють обидві сторони. Отже, не порівнюйте ступінь провини. Зважтесь на перший крок – це показник сили вашого характеру і вашої самоповаги.

2. Розпочніть бесіду з опису конкретної ситуації, яка вас не влаштовує. Намагайтесь бути при цьому максимально об”єктивним. Чим детальніше ви будете про це говорити, тим краще. Якщо це можливо, наводьте конкретні приклади.

3. Розкажіть , як ви почуваєтеся у цій ситуації. Чимало конфліктів між людьми ускладнюються наявністю невисловлених думок і почуттів. Іноді саме лише їх висловлення, обмін цими прихованими почуттями дозволяють залагодити ситуацію. Користуйтесь при цьому простими словами “ я образився “, “я злякався “ тощо.

4. Намагайтесь вислухати протилежну сторону – що, мабуть, найважче. Слід пам”ятати, що у вас різні думки, і саме це спричинило конфлікт. Якщо конфлікт занадто серйозний, то зверніться до “сторонньої “ людини, яка допомогла б вам вислухати один одного.

5. Дуже корисно розібратись у потаємних думках. Потаємні думки – це здогади, побоювання, припущення щодо почуттів і думок іншого. Щоб пересвідчитися, що вони справжні, краще за все запитати у нього самого. Коли ж вас запитають про те саме, то намагайтеся бути достатньо відвертим, оскільки здогади, як правило, мають під собою реальний грунт. Утримуйтеся від коментарів , завершуючи будь-яку розмову. Акцентуйте увагу на пунктах, щодо яких ваші думки, почуття, дії збігаються, а не на питаннях, що вас розділяють .

6. Знайдіть можливість висловити конкретні пропозиції щодо зміни ситуації. На завершення розмови скажіть, що саме зміниться, якщо ситуація конкретизується. Недоцільно погрожувати і вдаватися до ультиматумів, адже позитивні перспективи привабливіші. Такий спосіб розв”язання конфлікту вимагає від вас певної рішучості. Але якщо ви будете відвертим і чесним у цій розмові, то ваші стосунки не погіршаться, а вас більше поважатимуть.

№ 6. Правила спілкування для тебе :

1. Вмій щиро вибачатися :

• я був неправий…

• це було нерозумно з мого боку…

• я не виявив до вас належної уваги, вибачте мені…

• ви зніяковіли через мене в присутності інших людей…

2. Вмій використовувати засоби спілкування:

• навчись слухати з співпереживанням

• навчись висловлюватися

• навчись бути впевненим

3. Вмій використовувати взаємовідносини “ всі виграють “:

• розглядай проблему з погляду іншої людини

• визнач головні питання, які потрібно вирішити

• знайди найбільш прийнятні рішення

• визнач можливі альтернативні шляхи пошуку рішення

4. Вмій уникати невиправданих сподівань :

• навчись чітко висловлювати свої сподівання

• не приписуй іншим власних почуттів, думок, вчинків

• навчись коректно ставити запитання

5. Вмій уникати помилок в оцінці оточуючих людей :

• нерівність

• упередженість

• поверхневий погляд

№ 7. Як можна встановити контакт з партнером по спілкуванню.

1. Створи партнеру атмосферу безпеки, цікавості до його погляду :

• перенеси центр уваги із себе на партнера

• говори про те, що цікавить партнера

• частіше повторюй ім”я партнера

• виявляй свої почуття, усміхайся

2. Поводься невимушено, впевнено, підтримуй рівність позицій

• пам”ятай, що твій погляд не єдиний

• уникай крайніх оцінок будь-чого

• не перебивай, не насміхайся

• відповідай за те, що ти робиш

3. Використовуй правила та засоби спілкування :

• вмій щиро вибачатися

• вмій використовувати правила спілкування

• вмій уникати невиправданих сподівань

• вмій уникати помилок в оцінці оточуючих людей

• вмій використовувати відносини “ всі виграють “

• вмій використовувати засоби спілкування

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.

1. Які фізіологічні основи психічної діяльності ви знаєте ?

2. Що ви знаєте про стрес ?

3. В чому полягає вплив інтенсифікації виробництва, гіподинамії, величезного потоку інформації на здоров’я людини ?

4. Яка роль біоритмів в житті людини ?

5. Що ви знаєте про свідоме, підсвідоме та надчутливе ?

6. В чому полягає суть аутогенного тренування ?

7. Що ви знаєте про гіпноз ?

8. Дайте визначення та тлумачення понять «біополе», «біоенергія».

9. Що ви знаєте про сон ?

10. Чому людському організму потрібні тренування ?

11. Проаналізуйте результати роботи з тестовим матеріалом.

Список літератури.

1. Слободяник А.Г. Психотерапия, внушение, гипноз. - К. « Здоровье ». -

1982 . - 118 - 159 с.

2. Телешевская М.Э. Учитесь властвовать собой . - К « Здоровье ». - 1983. -

67 с.

3. Власов Н.А. і співавтори. Регуляція сну . - М. « Наука ». - 1983. - 231 с.1.

4. Витенко И.С. и соавт. « Основы общей и медицинской психологии ». - К.

« Вища школа » . - 1984. - 118 - 132 с.

5. Примак Л.П. Резервы человеческой психики . - М. - 1987. - 78 - 89 с.

6.Спередонов Н.И. Самовнушение, движение, сон, здоровье. - М. « Физкуль-

тура и спорт ». - 1987. - 31 - 49 с.

7. Березин Ф.Б. Психическая и психоологическая адаптация человека. -

Ленинград, « Наука ». - 1988. - 269 с.

8. Пізнай себе. Збігнев Петросинський. - К. « Радянська школа ». - 1989. -

191 с.

9. Буянов М.И. Психотерапия детей и подростков. - К. « Вища школа ». -

1990. - 5 - 30, 77 - 100 с.

10. Популярная психология. Хрестоматия. - М. « Просвещение ». - 1990. -

45 - 49, 71 - 85 с.

11 Колесов Д.В. « Эволюция психики и природа наркотизма ». - М « Педаго-

гика ». - 1991. - 311 с.

12. Леви В. Искусство быть собой. Индивидуальная психотехника. - М.

« Знание ». - 1991. - С - 22 - 30.

13. Леон Шерток. Гипноз. - М. « Медицина ». - 1992. - 223 с.

14. Игры, обучение, тренинг, досуг. Под редакцией В.В. Петрусинского.-

М. « Новая школа ». - 1994. - 365 с.

15. Валеологiчна освiта.Експериментальний шкiльний посiбник.

11 клас. - Київ: Школи здоров'я,1997 р. - 110 с.

16. Валеологiчна освiта.Експериментальний шкiльний посiбник.

10 клас. - Київ: Школи здоров'я,1997 р. - С.19 - 49

17. Бандурка А.М., Богарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. -

Харьков : ООО. - « Фортуна пресс ». - 1998. - 464 с.

18. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская велеология. - К. « Здоров’я »

1998. - 73 - 90 с.

19. Горащук В.П. «Валеологія». - К. «Генеза». - 1998 - 15-39 с.