Отруєння

Отруєння — тяжке захворювання, наслідки якого час­то залежать від швидкості вжитих заходів. У побуті і в народному господарстві широко застосовуються хімічні речовини, які нерідко мають отруйні властивості. При неправильному користуванні цими речовинами можливі отруєння тих, хто з ними стикається в роботі. Ступінь отруєння залежить від властивості отруйної речовини, кількості отрути, що потрапила в організм, її концентрації, шляхів проникнення, стану здоров'я потерпілого і тривалості перебування отрути в організмі. Ряд медикаментів у ве­ликих дозах, особливо виписаних для дорослих, але вжи­тих дітьми, викликають тяжкі отруєння. До небезпечних наслідків може призвести и помилкове застосування ліків, призначених іншим хворим.

Деякі хімічні препарати (фосфорні сполуки, сполуки ртуті) проникають в організм через шкіру, легкі та газоподібні речовини потрапляють в нього через дихальні шляхи. Більшість отрут всмоктуються в шлунку і ки­шечнику.

Тривалість розвитку отруєння залежить від характе­ру, концентрації отрути, швидкості всмоктування. При цьому велике значения має те, чи проникла отрута в повний, чи в порожній шлунок. Деякі препарати можуть затримуватися в шлунку.

Більшість отруйних речовин викликають в организмі кисневе голодування. Виділяються отрути через нирки і шлунково-кишковий тракт, легені, шкіру, деякі з них нейтралізуються в організмі. Чим довше отруйні речо­вини залишаються в організмі, тим важчі ураження вони викликають. Особливо важко переносять їх діти та ослаблені дорослі і хворі.

Ознаки. Основними ознаками отруєння є втрата свідомості (коматозний стан), порушення дихання та серцевої діяльності. Розлади дихання при отруєннях можуть бути викликані затрудненим надходженням повітря в дихальні шляхи внаслідок западання язика в хворих, які перебувають у непритомному стані. Такі явища спостерігаються найчастіше при отруєнні наркотиками. Можливе порушення дихання також через потрапляння в дихальні шляхи блювотних маси (отруєння снотворними ліками та ін.) і спазм гортані (отруєння кислотами, особливо оцтовою, нашатирним спиртом). При цьому з'являються синюшність губ і кінцівок, прискорене клекотливе дихання, а потім і цілковите його припинення. При порушеннях серцевої діяльності з'являються блідість шкіри, прискорення чи ослаблення пульсу, інколи настільки, що він ледве вловлюється, а то і зовсім не виявляється.

Перша допомога. Слід негайно викликати швидку допомогу або направити хворого до найближчої лікарні. Дуже важливо з’ясувати, чим викликано отруєння. Необхідно зберегти рештки отрути до прибуття лікаря. Треба спробувати дізнатися, як і скільки введено отру­ти, чи була вона розведена якоюсь рідиною і чи в повний шлунок потрапила. Найчастіше реєструються отруєння снотворними сполуками, алкоголем, фосфорними сполуками, каустичною содою, оцтовою кислотою, недоброякісною їжею та чадним газом.

У ряді випадків не вдається з'ясувати, якими речовинами викликано отруєння (отруєння невідомою отрутою). Незважаючи на це, загальні заходи першої допомоги мають бути здійснені негайно. Цими заходами є: виведення отрути з організму, нормалізація дихання, серцевої діяльності та боротьба з впливом отруйної речовини на центральну нервову систему.

Виведення отрути. Якщо отруту було вжито, то необхідно якомога швидше вивести її із шлунка або послабити її концентрацію. Першого можна домогтися штучно викликаним блюванням. Для цього необхідно закласти глибоко в рот два палці і подразнювати язичок м'якого піднебіння. Можна дати потерпілому випити 3—4 склян­ки теплої води, а потім також викликати в нього блювання. Медичні працівники, що прибудуть за викликом, промиють шлунок. Не вдається викликати блювання при отруєнні міцними кислотами, а також при непритомному стані хворого.

Якщо отрута вже потрапила в кишківник, тобто після отруєння минуло більше години при порожньому шлунку, або понад 2 години після ситної їжі, хворому треба дати проносне. Найефективніша допомога при отруєнні— це застосування антидоту.

При всіх отруєннях дуже добре вжити одну столову ложку порошкоподібного активованого вугілля. Щоб зменшити всмоктування отрути, треба випити 2.5-3л. води, розчин крохмалю або молоко. При підозрі на отруєння фосфором, молока вживати не можна.

Для збудження дихання вдихають нашатирний спирт, розтирають шкіру шерстяною тканиною (одягом). При розладах дихання необхідно видалити хусточкою чи марлею блювотні маси з рота і горла. Іноді порушення дихання може статися внаслідок інтоксикації. У цих випадках треба застосовувати штучне дихання. Якщо зовсім немає ознак життя і хворий перебуває в непритомному стані, роблять непрямий масаж серця.

Щоб запобігти отруєнню лікарськими препаратами, їх слід зберігати разом з рецептами і тільки в пакеті одержаному в аптеці. Вживати ліки потрібно точно за прописом лікаря. Всі медикаменти із загубленими етикетками і рецептами необхідно знищувати. Треба ретельно стежити, щоб ліки не потрапляли до дітей, які можуть прийняти їх за цукерки, особливо ті, що виготовлені у формі драже.

Для запобігання виробничим отруєнням під час роботи з хімікатами в промисловості і сільському господарстві необхідно дотримуватися правил безпеки.

Отруєння снодійним. Основний розлад при цих отруєннях — це порушення дихання.

Ознаки. Засинання від снодійного починається через 30 хвилин — годину після його вживання. З’являються слабкість, сонливість, невиразна мова. Після поверхової коми настає глибокий сон, але на больові подразники потерпілий не реагує. Для цього стану характерне шумне дихання та інші дихальні розлади, прискорення пульсу. При глибокій комі реакції на біль немає, хворий дихає аритмічно, в нього з'являється синюшність, прискорюються, а потім уповільнюються пульс та дихання, настає колапс.

Перша допомога. Якщо снодійне вжито недавно і хворий ще міцно не заснув, необхідно вивести його організм з цього стану: ввести велику кількість теплої води, викликати блювання, дати проносне (вазелінове масло).

Алкогольне отруєння — це найбільш поширений вид отруєння. Алкоголь впливає на нервову систему, спочатку збуджуючи її, а потім пригнічуючи, викликаючи наркотичний сон. Особливо чутливі до алкоголю діти і підлітки. В стані сп'яніння людина часто не відчуває порушення регуляції температури свого тіла, що призводить до відморожень частин тіла і навіть замерзання.

Ознаки. Існує три стадії сп'яніння: легке (обличчя червоне, пульс прискорений, хода хитка, реакція на навколишню обстановку збережена), середнє (різке посилення згаданих ознак, орієнтація в навколишньому середовищі знижена, координація рухів порушена, виражене коливання настрою—буйна веселість змінюється бешкетуванням і пригніченим станом), тяжке сп'яніння (порушена здатність нормально пересуватися, блідість або синюшність шкіри, часте блювання, наркозний сон з мимовільним сечовипусканням і випорожненням, слабкий пульс, порушення дихання). У всіх випадках алкогольного отруєння відчувається алкогольний запах з рота. Тяжке отруєння алкоголем загрожує життю.

Перша допомога. Слід провести туалет порожнини рота і горла при утрудненому диханні під час глибокого сну, витягнути або тримати в правильному положённі щелепи. При легкій і середній стадіях отруєння можна викликати блювання, заклавши в рот два пальці. Якщо хворий при свідомості, то йому можна промити шлунок, давши випити велику кількість теплої води, потім викликати блювання, а також прискорити випорожнення кишечника, застосувавши проносне. Коли сп'янілий непритомний, йому дають вдихати нашатирний спирт. При необережному користуванні нашатирним спиртом можна викликати опік слизової оболонки рота, носа, горла, а то й спинити дихання. У зв'язку з втратою чутливості до болю в стані глибокого сп'яніння таких осіб оглядають з метою виявлення в них пошкоджень. Це можуть бути садна, крововиливи, кров'яні сліди в носі, вухах, зміна форми рук, ніг тощо. Навіть при видимих незначних пошкодженнях, потерпілого треба доставити в лікарню, бо в нього можна не помітити пошкодження черепа, печінки та інших внутрішніх органів, переломів ребер, інфаркту мюкарда, інсульту тощо. Непритомність буває не тільки внаслідок сп'яніння, а й від травми черепа. Тому при наявності такої ознаки, як напружений та уповільнений пульс їх необхідно доставляти в лікарню, не приводячи до тями. П'яниць з порушеною свідомістю, проявами злісності, агресивності, маячні, без будь-яких пошкоджень, слід направляти у витверезник. Для профілактики алкогольних отруєнь, необхідно постійно боротися з алкоголізмом, проводити санітарно-освітню роботу, спрямовану на роз'яснення безпеки вживання алкогольних напоїв, особливо їх поганих підробок.

Харчові отруєння. Внаслідок проникнення в харчові продукти різних хімічних речовин, а частіше при потраплянні в них мікробів, виникають харчові отруєння. Найчастіше вони бувають від споживання несвіжих рибних або м'ясних страв і грибів, не придатних для вживання (бліда поганка, мухомор). Особливо тяжкі і небезпечні отруєння, викликані розмноженням у харчових продуктах паличок ботулізму. Палички часто потрапляють в овочі, фрукти і гриби з грунту і розмножуються в них, коли порушуються правила консервування та зберігання цих продуктів в домашніх умовах.

Ознаки харчового отруєння з'являються через кілька годин після вживання заражених грибів і через 1 — 2 доби після вживання несвіжими інших харчових продуктів.

Можливі масові отруєння. При цьому з'являються біль у животі, спрага, сухість у роті, розлад ковтання, слинотеча, блювання, запаморочення, головний біль і пронос.

Ознаки. Слабкість, сонливість, інколи маячення, порушення дихання, підвищення температури, послаблення серцевої діяльності та порушення зору.

Перша допомога. Хворого треба зігріти, промити йому шлунок, штучно викликати блювання, шляхом вве­дення в нього великої кількості теплої рідини. Якщо їжі в шлунку вже немає (минуло більше, як 2 години після її вживання), хворому треба дати багато питва і проносне. Необхідно викликати невідкладну медичну допомогу, встановити причину отруєння і доставити хворого в лікарню. При ботулізмі велике значення має вчасне застосування спеціальної сироватки. У зв'язку з цим необхідно забезпечити ранню госпіталізацію хворих.

Щоб запобігти харчовим отруєнням, потрібно вживати тільки свіжу, доброякісну їжу, правильно зберігати харчові продукти, піддавати їх достатній тепловій обробці, тримати кухонний інвентар у чистоті. При появі несправності консервної тари або здуття кришки, при зміні запаху, смаку і кольору консервів, вживати їх для приготування їжі не можна (особливо це стосується консервів домашнього приготування).

Отруєння кислотами, основами . Помилкове вживання всередину міцних кислот (оцтова, соляна, азотна, сірчана) або основ (розчин нашатирного спирту, каустичної соди) викликає тяжкі опіки ротової порожнини, стравоходу, шлунку і дихальних шляхів.

Ознаки. Хворі збуджені, скаржаться на пекучий біль у роті і за грудиною при ковтанні. Нерід­ко в них з'являється блювання з кров'яними домішками, блідість, клекотливе дихання і послаблення пульсу. На губах, у ротовій порожнині і горлі проступають сліди опіку у вигляді білих, жовтуватих або сірих плівок, інколи відчувається характерний запах з рота (оцтової кислоти, нашатирного спирту).

Перша допомога. Необхідно якомога швидше викликати швидку медичну допомогу, або доставити потерпілого в лікувальний заклад. Якщо хворий не втратив свідомості, треба промити шлунок водою, але без соди. Даремно намагатись нейтралізувати в шлунку кислоти і основи. Потерпілому дають випити рослинну олію, моло­ко, яєчний сирий білок, які обволікають слизові оболонки і запобігають дії на них цих речовин.

Щоб запобігти помилковому вживанню кислот і основ, їх слід зберігати в відповідному посуді з відповідним написом, у місці, не доступному для дітей.

Отруєння отрутохімікатами. В сільському господарстві широко застосовують отрутохімікати для боротьби з різними шкідливими комахами та бур'янами тощо.

Під час роботи з отрутохімікатами, що застосовуються в сільському господарстві, можливі отруєння дихальних шляхів, шкіри, слизових оболонок та шлунково- кишкового тракту.

Потерпілі скаржаться на головний біль, запаморочення, слабкість , пітливість, порушення зору, рідке випорожнення.

Ознаки. При отруєнні буває прихований період, який триває від 15 хвилин до кількох годин. Потім підсилюються перистальтика кишечника, слинотеча, збільшуєтьсяся виділення слизу з дихальних шляхів. Хворий збуджується, виявляє занепокоєння. В нього виникають судоми, порушується свідомість. Отруєння може розвиватися дуже швидко і закінчитися припиненням серцевої діяльності та дихання.

Перша допомога. Слід провести туалет порожнини рота і горла, зняти забруднений хімікатами одяг. У разі потрапляння отрути на шкіру, необхідно обмити забруднену ділянку. Якщо хімікати проникли через рот, необхідно викликати у потерпілого блювання і дати йому проносне. Потім негайно викликати швидку допомогу.

Щоб запобігти отруєнням отрутохімікатами, котрі застосовують у боротьбі проти шкідників, хвороб рослин і бур'янів, потрібна спеціальна підготовка для боротьби з ними, точне дотримання правил техніки безпеки, застосування індивідуальних засобів захисту шкіри (рукавиці, взуття), органів дихання (респіратори), слизових оболонок очей (захисні окуляри).

Отруєння чадним, світильним та іншими газами, отруєння окисом вуглецю (чадний газ) спостерігається у гаражах, автомобільниих майстернях при поганій вентиляції. Світильним газом отруюються тоді, коли він витікає внаслідок несправності газових пальників і порушення цілості з'єднаннь. Внаслідок ураження газами порушується кисневий обмін, що спричиняє кисневе голодування мозку.

3'являються запаморочення, відчуття тяжкості в го­лові, головний біль, шум у вухах, нудота, блювання, слабість, серцебиття.

Ознаки. Тяжке отруєння призводить до сонливості, запаморочення і непритомності. Виявляється почервоніння шкіри, прискорення пульсу, задишка, припинення дихання і судоми.

Перша допомога. Необхідно вивести потерпілого з приміщення, де виділяється чадний чи світильний газ, або, в крайньому разі, зробити протяг. Хворого треба звільнити від одягу, який заважає диханню, очистити порожнину рота і горла від блювотних мас. При потребі вдаються до штучного дихання, але воно протипоказане при приступах кашлю і подразненні слизових оболонок. У випадку тяжкого отруєння потрібно викликати лікаря.

Тепловий і сонячний удари. Перегрівання, тобто посилена продукція тепла і недостатня тепловіддача, порушує регуляцію температури тіла, кровообіг — згущується кров і настає тепловий удар, який є наслідком набряку мозку і мозкових оболонок. Найбільш схильні до теплового удару діти і літні люди, а також ті, що хворіють на серцево-судинні хвороби та ожиріння.

Під час теплової дії сонячного проміння на тіло, осо­бливо на непокриту голову, виникає подібний до попереднього стан — сонячний удар.

Тепловому удару сприяють вологість навколишнього повітря, посилена м'язова робота, перевтома, дуже теплий і непроникний для випаровування поту одяг, а та­кож недостатнє поступлення в організм рідини. Особли­во швидко перегріваються маленькі діти і літні люди. При цьому потерпілі скаржаться на біль у ногах і спині, головний біль, нудоту, блювання, слабкість.

Ознаки. Почервоніння шкіри обличчя, прискорене ди­хання і пульс, сонливість, підвищення температури тіла, пізніше — блідість, синюшнють і, нарешті, непритомність. При сонячному ударі спостерігаються посіпування окремих м'язів і судоми.

Перша допомога. У разі теплового удару потерпілого треба перенести в прохолодне приміщення, зняти одяг, на голову покласти холодний компрес і дати йому випити багато рідини, а при сонячному ударі— насамперед, захистити від сонячного проміння (перенести в тінь), розстібнути чи зняти одяг, покласти на голову холодний компрес, обтерти тіло холодною водою.

Щоб запобігти тепловому удару, людей, які працюють в умовах високої температури, треба забезпечувати достатньою кількістю підсоленої (краще газованої) води. Їм слід максимально користуватися засобами механізації виробничих процесів, одягати легкий, зручний для роботи одяг.

3 метою профілактики сонячного удару, треба працювати в головному уборі, одяг має бути легким, сонячні ванни слід приймати тільки під наглядом лікаря.

. Допомога потопаючому

Причинами нещасних випадків на воді є невміння плавати, нетверезий стан плавців, купання дітей без нагляду дорослих і в небезпечних, заборонених місцях, невміння користуватися апаратурою для підводного плавання.

У зв'язку з тим, що більшість людей, особливо діти, відпочивають біля води, запобігання нещасним випадкам на воді дуже важливе. За статистичними даними, больше половини потонулих становлять діти.

Топляться найчастіше ті, хто не вміє плавати, або плаває погано, поводиться на воді легковажно, порушує техніку безпеки при користуванні човнами, плотами, колодами тощо. Тому всім, особливо дітям, потрібно вчитись плавати, а тим, що вміють плавати,— рятувати потопаючих .

Перебуваючи довго під водою під час підводного плавання, людина внаслідок нестачі кисню і надлишку вуглекислого газу може знепритомніти. Користування аквалангами також часом викликае ускладнення, пов'язані з порушенням режиму занурення на глибину і випливання на поверхню. Добре організований водний спорт запобігае виникненню нещасних випадків на воді. Для цього організують чергування працівників товариства сприяння розвиткові водного транспорту і охорони життя на воді у місцях масового купання людей та забезпечують їх сучасними технічними засобами рятування. Велике значения має також навчання широких кіл населения прийомам подання медичної допомоги потопаючим. Рятувати потопаючого треба швидко, смерть його може настати протягом 4—5 хвилин. Підпливши до потерпілого ззаду, беруть його під руки або за підборіддя, повертають обличчям догори і пливуть з ним до берега.

Шкіра в утоплених бліда або синя. В першому випадку в дихальних шляхах і легенях води немае, другому — з рота і носа виділяеться велика кількість рідини, інколи пінистої.

Перша допомога. У тих, хто наковтався води, і не втратив свідомості, на березі можливі блювання, непритомний стан. 3вільнивши потерпілого від одягу, слід витерти його насухо, закутати і зігріти. Якщо блювання немає, бажано викликати його, подразнюючи корінь язика і задню стінку глотки.

При непритомності необхідно якомога швидше очистити хусточкою або марлею порожнину рота і глотки від слизу, мулу і піску. У разі посиніння шкіри, необхідно видалити рідину з дихальних шляхів і шлунка. Потерпілого кладуть грудьми на коліно того, хто надає допомогу, щоб голова звисала вниз і ритмічно, кілька разів натискують на спину. Це дає змогу частково видалити воду з його легень. Потім, повернувши потерпілого обличчям догори, проводять штучне дихання способом з рота в рот і роблять непрямий масаж серця. Крім того, необхідно, знявши з нього одяг, енергійно розтерти шкіру якою-небудь сухою тканиною (або одягом), краще шерстяною. Треба вжити заходів до його зігрівання (застосування теплого чаю, горілки, закутування).

Оживления потонулих з синьою шкірою вдається після перебування їх під водою протягом 5 хвилин, а блідошкірих-—навіть тоді, ко­ли їх витягли через 10 хвилин, а то і більше.

Питання для самостійної роботи і реферування:

1. Травми і їх класифікація.

2. Ураження електричним струмом, перша допомога.

3. Укуси бджіл і змій. Перша допомога.

4. Поняття синдрому тривалого здавлення. Перша допомога.

5. Техногенні катастрофи в сучасному світі.

Рекомендована література

1. Пиріг, Н.Я. Мельман “Хвороби нирок”, Київ, Здоров’я 1989 р., стор. 48 - 51.

2. Васильев, В.И. Комар, В.М. Циркунов “Практика инфекциониста”, Минск 1993г., стр 7 - 47

3. Александров “Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний в молодом возрасте”, Москва, Медицина 1987г., стр 7 - 33.

4. “Искусство быть здоровым”. Физкультура и спорт. Москва,1987. Ч.2 стр.56-60.

5. А.М. Великоредський “Перша долікарська допомога”, Київ, “Здоров’я”, 1974р. стор 3-48.