Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Житлове право України. Померанський І.В. КЛ. 20...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
536.58 Кб
Скачать

4.5. Обмін жилими приміщеннями

Відповідні норми Житлового кодексу УРСР та правил обміну жилих приміщень в Український РСР1 мають обов'язкову силу при обміні для наймачів державного та колективного житлового фонду. В юридичній літературі наголошувалося на ви­окремленні договору обміну як окремого виду договору.

Є.О. Мічурін вказує відмінність договору міни житла від обміну жилими приміщеннями, яка полягає в тому, що в першому випадку договір фіксує перехід права власності, а в іншому відбувається перехід права користування між наймачами житлового приміщення3. Слід вказати, також, на деякі відмінності.

При обміні наймачі реалізують суб'єктивні правомочності та розпорядження жилими примі­щеннями в межах, встановлених статтями 79-89 Житлового кодексу УРСР та постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. № ЗІ, що затверджує Правила обміну жилих приміщень в Українській РСР. По завершенні обміну вони отримують правопосвідчуючий документ-ордер, який дійсний протягом 30 днів

Для обміну характерно те, що суб'єктом виступає не власник житла, а наймач - житла (квартира, будинок) державного, комунального житлового фонду чи житлово-будівельного кооперативу.

Обмін житла допускається за наявності письмової згоди власника житла. Таке право закріплене ст. 25 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення». Орендар житла у фонді соціального призначення має право за письмовою згодою повнолітніх членів сім'ї, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін житла, яке вони займають, з іншим орендарем житла фонду соціального призначення за згодою власника цього житла. Обмін між житловими фондами різних форм власності, між власниками приватного житла з наймачами, орендарями житла у житловому фонді загального призначення не допускається.

Здійснення суб'єктивного права на обмін виникає з моменту отримання ордерів усіма учасниками обміну і припиняється у кожного з них із припиненням колишнього договору найму шляхом укладення нового. Основним змістом правовідносин щодо обміну є взаємні процедурні права і обов'язки між учасниками правочину з однієї сторони і власником житла, з іншої сторони, з приводу дозволу на обмін та визнання обміну таким, що відповідає закону, який завершується видачею ордера на жиле приміщення.

Вони виникають із факту звернення учасника обміну із заявою, припиняються з отриманням ордерів усіма учасниками обміну жилих приміщень. Обмін можна розпочати тільки за письмової згоди всіх членів сім'ї на конкретний варіант обміну. За неповнолітніх членів сім'ї згоду на обмін у письмовій формі дають батьки, опікуни чи попечителі.

Обмін жилими приміщеннями може проводитися без обме­ження кількості учасників, крім випадків обміну частини жилого приміщення, за якого згода на обмін може бути тільки двосторонньою.

Предметом договору обміну жилих приміщень може бути окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї або кількох кімнат, одноквартирний жилий будинок.

Контрольні питання

1. Дайте визначення терміну «комерційний найом».

2. Дайте визначення договору обміну житла.

3. Чим відрізняються договори оренди та піднайму жилого приміщення?

4. Якій існує порядок збереження жилого приміщення за громадянами в разі їх тимчасової відсутності?

5. Назвіть ознаки договору піднайму.