Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник цив пр ч.2.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
5.5 Mб
Скачать

3. Характеристика розрахункових зобов’язань

Учасники розрахункових відносин: платник, банк платника, отримувач, банк отримувача. Платник грошових коштів та отримувач є учасниками грошового зобов'язання, яке, в свою чергу, є частиною цивільно-правового договору, цивільних недоговірних відносин або публічних відносин (сплата податків тощо).

Предметом розрахункових зобов’язань є право вимоги на гроші, що є елементом грошового зобов'язання та одночасно елементом договору банківського рахунку (договору на розрахунково-касове обслуговування). Для того, щоб здійснити безготівкові розрахунки, як платник, так й отримувач мають укласти договір банківського рахунку з різними банками або з одним банком. Взаємовідносини між банком та клієнтом мають риси публічно-правових відносин. Банки між собою також пов’язані щодо міжбанківських розрахунків єдиною банківською системою.

Кошти з рахунків клієнтів-платників банки списують тільки з доручення клієнтів-володільців цих рахунків, за винятком примусового списання, встановленого законом. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Здійснення розрахунків є певною юридично значимою дією в межах грошового зобов'язання, яка застосовується для виконання платежу, внаслідок цієї дії грошове зобов'язання припиняється.

Розрахункові правовідносини – це відносини процедурного характеру передання-отримання грошових коштів у різноманітних майнових зобов’язаннях. Ці відносини виникають на підставі доручення платника і передбачають виконання банком зобов'язання щодо переказу певної грошової суми, здійснення платежу або його акцепту тощо на користь одержувача.

Розрахункове зобов’язання – це обов’язок платника здійснити на користь отримувача грошовий платіж через установу банку у певній сумі із використанням певних документів, правил документообігу та способів фіксації даних, у допустимої законодавством валюті.

Гроші та розрахунки існують у таких формах:

  • готівковій формі (грошові знаки – паперові, металеві), готівкою розраховуються, у більшості, фізичні особи, які не займаються підприємницькою діяльністю;

  • у безготівковій (у формі запису на рахунках). Ці відносини виникають, у більшості, за участю юридичних осіб та підприємців на підставі доручення платника до банку і передбачають виконання банком переказу грошових коштів, здійснення платежу або його акцепту тощо на користь одержувача. Безготівкові розрахунки підкорені спеціальному банківському законодавству.

Джерела: гл. 72, 74 ЦК, ст. 339-344 ГК, ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5.04.2001 р., Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті» затв. Пост. НБУ від 21.01.2004.р. № 22, «Положення про ведення касових операцій у національній валюті» затв. Пост. НБУ від 19.02.2001.р. № 72.

Безготівкові розрахунки – це операції (відповідні записи), які здійснюють банки та інші фінансові установи для своїх клієнтів, які мають в цих установах відкриті рахунки. Це такі операції:

  • здійснення платежів – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів,

  • отримання платежів – перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів,

  • зарахування взаємних вимог платника й одержувача коштів (кліринг).

Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою розрахункових документів у електронній або паперовій формі, що мають однакову силу. Розрахунковий документ – це документ на переказ грошей, що використовується для переказу грошей з рахунка платника на рахунок отримувача. В електронному документі інформація представлена в електронному вигляді, з електронним цифровим підписом та може бути перетворена у візуальну форму чи письмову. Назва цих документів може співпадати з назвою розрахунків.