Відносини є страховими, якщо є:

• майновий інтерес, який підлягає захисту (ризик втрати майна);

• подія, на випадок якої проводиться захист;

• грошові кошти, за допомогою яких здійснюється захист;

• плата за захист.

Характеристика. Договір страхування є реальним, алеаторним (ризиковим), оплатним, публічним, двохстороннім, це фінансова послуга. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Оплатність полягає у здійсненні плати за готовність надати послугу, а не у виплаті у разі настання страхового випадку. Ризики несуть обидві сторони, страховик не знає, чи буде він здійснювати виплати, страхувальник не знає, чи одержить він або вигодонабувач виплати.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси (витрати),

які не суперечать закону і пов’язані з:

• життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

• володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

• відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником третім особам (страхування відповідальності).

Форма договору – письмова. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

2. Істотні умови та основні страхові терміни

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Страховий ризик – обумовлені в договорі ймовірні події, шкідливий наслідок яких може спричинити зменшення чи втрату майнових інтересів страхувальника. На випадок настання цих подій здійснюється страхування.

Страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, що відбулася, і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (вигодо набувачу).

Страхова сума у договорі визначає граничний розмір зобов’язань страховика щодо відшкодування збитків, зумовлених настанням страхового випадку. В особистому страхуванні страхова сума встановлюється за згодою сторін і обмежується страхувальником. У майновому страхуванні сума обмежується страховою вартістю майна. При страхуванні відповідальності у договорі встановлюється ліміт відповідальності страхувальника, який бере на себе страховик (середня ймовірна величина збитків).

Страховий платіж – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику. Страховий тариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми чи об’єкта страхування.

Франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком у разі страхового випадку згідно з договором страхування.