6. Договір міни

Бартер (міна) є примітивною формою набуття товарів, продукції у власність, оскільки те, що пропонує одна сторона, може бути не потрібно іншій та навпаки. Тому одним із предметів за договором бартеру, є, як правило, товар, що користується загальним попитом, має родові ознаки, наприклад, паливно-мастильні матеріали, будівельні матеріали, виробнича сировина, що спрощує та прискорює розрахунки.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги) (ст. 715 ЦК). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни наприклад, Закон України «Про врегулювання товарообмінних (бартерних) операцій в області зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір міни є взаємним, консенсуальним, оплатним (еквівалентним).

Не є договором міни обмін житлових приміщень, здійснюваний наймачами-громадянами, які не є власниками. Не буде договором міни обмін доброякісного товару на інший, здійснений споживачем, оскільки таке право випливає з договору роздрібної купівлі-продажу.

Ознаки договору міни:

• Кожна із сторін передає товар та отримує товар, тобто, є одночасно й продавцем, й покупцем.

• Вартість товару не може сплачуватися у грошовому еквіваленті, за винятком доплати при нерівноцінності майна.

• Перехід права власності відбувається після виконання обов’язків обома сторонами.

Тема 34. Договори дарування, ренти, довічного утримання

План

1. Договір дарування

2. Договір ренти

3. Договір довічного утримання (догляду)

1. Договір дарування

Безоплатність, відсутність еквівалентних зобов’язань перед дарувальником є істотною ознакою договору дарування як підстави переходу права власності на річ. Оскільки у цивільному праві діє презумпція платності, то безоплатними будуть вважатися тільки ті договори, якщо безоплатність зазначена в законі або договорі. Дарування може здійснюватися як благодійницька діяльність.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК), а обдарований надає на це згоду.

Не вважається договором дарування:

• договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру;

• часткова відмова від права власності, зниження права вимоги при укладенні мирової угоди чи інших процесуальних діях;

• відносини, внаслідок яких у дарувальника майно не зменшилось, а в обдарованої особи майно не збільшилось;

• досягнення майнового корисного результату внаслідок компромісу, наприклад, зниження ціни, дарунки як додаток до товару, дарунки сотому покупцю, інші рекламні акції, спрямовані на підвищення продаж, часткова відмова від майнових прав внаслідок мирової угоди тощо;

• виплата обіцяних нагород, премій, інші надання, що мають зустрічний характер;

• соціальна допомога, що ґрунтується на трудових відносинах та публічно-правових нормах тощо.

Предмет договору – рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 ЦК).

Характеристика договору:

• безоплатний, причому безоплатність обов’язково має бути зазначена у договорі;

• реальний, якщо дарувальник передає дарунок, або консенсуальний, якщо зобов'язується передати його в майбутньому;

• односторонній (у дарувальника немає прав вимог, за винятком вимоги вчинити певні дії на користь третьої особи та інше, тоді договір стає двохстороннім),

• зобов’язання має особистий характер (договір припиняється у разі смерті дарувальника).

Форма договору:

• усна – щодо предметів особистого користування та побутового призначення;

• письмова форма – щодо майнового права та договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним;

• письмова форма – щодо рухомих речей, які мають особливу цінність. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно;

• письмова форма і підлягає нотаріальному посвідченню – щодо нерухомої речі, валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн.) (ст. 719 ЦК).

Сторони у договорі дарування

– фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним (ст. 720 ЦК). Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (п.2 ст. 75 ГК).

Обов'язки дарувальника:

• повідомити обдаровуваного про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, якщо дарувальникові відомо про це;

• відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком, якщо дарувальнику було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдаровуваного (ст. 721 ЦК).

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, крім винятків, коли договору буде надано встановленої законом форми. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка, наприклад, нотаріально посвідченого договору дарування нерухомості, а не тільки ключів (ст. 722 ЦК).