"Успішний бізнес – варіант № 2. Будівельні "сандвіч-панелі"

С. Шаренко Застенчивый мой / Бизнес № 11 от 15.03.2004

Український ринок "сандвіч-панелей" сьогодні знаходиться на етапі становлення, оскільки більшість забудовників вважає за краще прямо на будівельних майданчиках виготовляти листові конструкції, проте, за прогнозами виробників, ситуація у найближчі два-три роки може змінитися. Зростання витрат на монтаж обов’язково підвищить інтерес будівників до готових панелей. Крім того, більший вплив має європейська мода. У Польщі вже три-чотири, а в Росії два роки продовжується бум "сандвіч-будівництва". Перспективи українського ринку готових "сандвіч-конструкцій", що зароджується, цілком оптимістичні.

"Сандвіч-панель" – легкий стінний або покрівельний будівель­ний елемент, що складається з листа матеріалу теплоізоляції та приклеєних до нього з двох сторін профільованих сталевих листів. Теплоізолятором може слугувати жорстка скло- або мінерально-ватна плита, а також пінополістирол (ППС – пінопласт), пінополіуретан (ППУ).

Обладнання

Устаткування для невеликого цеху стендовою (частково ручного) складання потужністю 100 м² панелей на зміну можна купити за 45 тис. дол. На державний дозвіл та оренду знадобиться ще 2–4 тис. дол. Максі-варіант цеху "сандвіч-панелей" – автоматизована безперервна технологія. Лінія австралійського виробництва коштує 1–1,5 млн дол. На ній виробляють 2,5–3 тис. м² на зміну. Вартість польського "сандвіч-автомата" потужністю 1–2 тис. м² панелей на зміну – 200–300 тис. євро. Автоматична лінія потокового типу АПЛ–04 (Росія) продуктивністю до 2,5 тис. м² на зміну здатна випускати панелі розміром до 12000 х 1180 х 300 мм. Коштує російський комплекс 350 тис. дол. Для впровадження максі-цеху потрібен серйозний стартовий запас сировини, на формування якої знадобиться не менше 30 тис. дол.

Регулярна завантаженість дозволить невеликому цеху "відбити" початкові інвестиції за рік і надалі працювати з рентабельністю 40–60%. Потужних автоматизованих цехів в Україні немає, та і попит на готові "сандвіч-панелі" не такий великий, щоб розраховувати на постійне завантаження лінії продуктивністю 1–3 тис. м² і зміну. Але росіяни стверджують, що такі заводи окупаються за 2,5 роки.

Стендове виробництво складається з нарізної (мінімум 12–15 тис. дол.) і профілювальної (25 тис. дол.) машин, фрезерного агрегата для різання теплоізоляції (5 тис. дол.), а також спеціального пресу (5–10 тис. дол.). Лінія ПЛ-03 російського виробництва дозволяє випускати панелі розміром до 9000 х 1180 х 200 мм. Продуктивність цього конвейєра приблизно 150 м² за зміну. Вартість у базовій комплектації – до 100 тис. дол.

Сировина і собівартість

Зовнішні шари панелей формуються із сталевих листів завтовшки 0,50,6 мм (зазвичай вони продаються у рулонах масою 5–8 т). Виробники вважають, що переважно використовують оцинко­ваний лист із багатошаровим полімерним покриттям.

Поширені основи для^: покриттів – поліефірна смола і полівініл-фторид, оцинкований лист виробництва Маріупольського метало­комбінату імені Ілліча коштує на сьогодні 2,8 тис. грн за 1 т: імпортні аналоги – 3,1–3,3 тис. грн за 1 т. Ціна зарубіжної оцинковки з полімерним покриттям становить 5,4–6 тис. грн за 1 т. Український оцинкований лист в Україні і забарвлений коштує 4,5–4,9 тис. грн за 1 т. Фарбуванням оцинковки займаються, наприклад, ЗАТ "АЗСТ-Колор" (м. Антрацит, Луганська обл.), ТОВ "Модуль" (м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл.).

Жорсткі міні-ватні плити в Україні виробляють ВАТ "Алчевський завод будівельних конструкцій" (Луганська обл.) і ТОВ "Чернівецький завод матеріалів теплоізоляцій "Ротіс". Вітчизняні та імпортні жорсткі плити знаходяться приблизно в одному ціновому діапазоні та залежно від товщини коштують 100–270 дол. за 1 м³. Крім того, за кордоном вже з’явилися плити, адаптовані під потреби панельщиків (які не потребують складного розкрою).

ППС в Україні активно виробляють понад 20 заводів. Вартість плит пінопластів – 140–420 грн за 1 м³ залежно від густини. Клей, що фіксує сталеві листи на теплоізолятори, можна купити за 3–6 дол. за 1 кг.

Ціна готових "сандвічів" залежить від багатьох параметрів: товщини, призначення конструкції, типу покриття та ізолятора, особ­ливостей місцевої економічної зони. Наприклад, панель завтовшки 100 мм з мінватним заповненням може коштувати від EUR 40 до EUR 60 за 1 м² (враховуючи ПДВ). Втім, спеціалізовані  100-міліметрові конструкції можуть "досягати" до EUR 115 за 1 м², панель аналогічної товщини з ППС- наповнювачем – EUR 20–35 за 1 м². Покрівельні панелі дорожче стінних на 5–8%.

За даними виробників собівартість 1 м² стінних "сандвіч-панелей" завтовшки 100 мм з ППС – приблизно 13–15 дол., 100-міліметрової мінватної плити – 25–40 дол.

Приміщення і персонал

Оренда нерухомості у великих містах швидко дорожчає: коливання інколи становить 5 дол. за 1 м² оренди промислові будівлі на місяць. Тому виробництво краще розташовувати далі від місць, що переживають будівельний бум. Великому панельному підприємству з автоматичною лінією потрібно не менше 1500 м² площі. На подіб­ному заводі можуть працювати всього 5–7 осіб, у тому числі оператори-навантажувачі. Для цеху ручного складання достатньо 300 м². Проте персоналу потребується більше – 4–12 осіб, залежно від завантаження (одна або три зміни). Обсяги продажів "сандвічів" на сьогодні невеликі, тому панельщики платять працівникам до 150 дол. на місяць. "Розкручування" і конкуренція на ринку праці повинні зумовити зростання зарплати операторів до 250 дол.

Документи. Будівельні "сандвічі" належать до "панелей і елементів, захищаючих конструкцій металевим каркасним і без­кар­касним" (ДСТУ 23486–79 "Панелі металеві з утепленням, з піно­пластом. Загальні технічні умови"). Стандарту на панелі з утепленням з мінеральної вати у країні немає. "Найбільш відповідний до теми" документ – ДСТУ б В.2.7-97-2000 "Плити з мінеральної вати на син­тетичному зв’язуючому, технічні умови". Вимогливість органів стандартизації, що зростає, незабаром примусить заводи розробляти власні технічні умови (ТУ) на випуск панелей і реєструвати їх у Держстандарті. Термін дії таких ТУ – 1 рік. Вартість реєстрації і перереєстрації у Держпотребстандарті – до 2 тис. грн.

Оцінки виробників

Ірина Іванчик, директор ЗАТ "Ранніла Київ" (м. Київ; виробництво і реалізація будматеріалів із профільованих сталевих листів; з 1997 р.; 142 особи; оборот 2003 р. – 100,1 млн грн):

Україна – не багата країна. Будівництво із сучасних матеріалів знаходиться тут на початковому етапі. П’ять років тому "Ранніла Київ" продавала тільки металочерепицю. Ні про які фасадні конструкції або "сандвіч-панелі" навіть мови не було, тому що це –дуже дорого. Нині час працює на нас: у інвесторів з’явилися гроші, які вони готові вкладати у довгострокові дорогі проекти. Відповідно, ми розширюємо обсяг випуску нових продуктів. Досягти успіху на ринку сьогодні може будь-яка компанія. Успіх залежатиме від того, наскільки правильно підприємство-новачок вгадає ту нішу, ту клієнтську потребу, яку не помітила велика компанія.

Петро Николішин, директор ТОВ "Техпанель" (м. Львів; виробництво "сандвіч-панелей", металочерепиці, профмастила, піно-полістирольних плит; з 2004 р.; 32 особи):

У Західній Україні нині реалізується багато проектів з участю західного капіталу. Цехових споруд, придатних для нових виробництв, тут достатньо, але великі інвестори віддають перевагу новим будівлям із сталевих конструкцій із "сандвіч-панелями". У Польщі масштаби зарубіжного інвестування нині колосальні, і всі "прозахідні виробництва" там розміщують у цехах саме з "сандвіч-панелей". Справа не тільки в моді. "Сандвічі" дозволяють у декілька разів зменшити витрати на опалювання. У період енергодефіциту альтернатив у цієї технології немає.

Для виробника будівельних конструкцій український ринок "сандвіч-панелей" обіцяє не менші перспективи, ніж польський. Просто він відстає на декілька років. Але клієнтура у виробників "сандвічів" збільшується надзвичайно швидко.