Загальна інформація про окремі класи препаратів:

Інгібітори інтегрази

Клас інгібіторів інтегрази ВІЛ на сьогодні представлений двома препаратами: ралтегравір (GS9137) і елвітегравір (МК-0518).

Ралтегравір (RAL)

Форма випуску: таблетки 400 мг.

Дозування: 400 мг 2 рази на добу.

Вимоги до прийому їжі: спеціальні застереження та рекомендації відсутні.

Період напіввиведення: приблизно 9 годин.

Метаболізм: глюкуронізація у печінці

Резистентність: резистентність до ралтегравіру може розвиватися двома шляхами з домінуванням мутації N155H або Q148K/R/H, та розвивається достатньо швидко після вірусологічної невдачі лікування.

Вимоги до зберігання: кімнатна температура.

Побічні ефекти:

• нудота;

• головний біль;

• діарея;

• підвищення температури тіла.

Антагоністи рецептора CCR5

Маравірок (MVC)

Клас препаратів: антагоніст рецептора CCR5 (наявність тропного до CCR5-рецептора вірусу є характерною особливістю ранніх стадій ВІЛ-інфекції, тоді як при прогресуванні ВІЛ-інфекції починають переважати тропні до рецептора CXCR4 віруси. Для призначення маравіроку має проводитися дослідження тропізму ко-рецепторів).

Форма випуску: таблетки 150 мг, 300 мг.

Дозування: 150 мг 2 рази на добу при застосуванні з сильними інгібіторами CYP3A (з або без індукторів CYP3A), включаючи ІП (за винятком типранавіру/ритонавіру);

300 мг 2 рази на добу при застосуванні з НІЗТ, енфурвітидом, типранавіром/ритонавіром, невірапіном або іншими препаратами, що не є сильними інгібіторами CYP3A);

600 мг 2 рази на добу при застосуванні з індукторами CYP3A, включаючи EFV, етравірин, рифампіцин тощо (без інгібітора CYP3A).

Вимоги до прийому їжі: немає зв’язку з прийомом їжі.

Період напіввиведення: 14-18 годин.

Метаболізм: є субстратом ферментативної системи цитохрому Р450 (CYP3A). Має клінічно значущу взаємодію з багатьма лікарськими засобами, в тому числі АРВ-препаратами. Інгібітори CYP3A, а саме: ІП (окрім типранавіру) значно підвищують сироваткову концентрацію маравіроку. Індуктори CYP3A, а саме: EFV, можуть значно знизити сироваткову коцентрацію маравіроку, якщо застосовуються без потужного інгібітора CYP3A. Для маравіроку не характерно впливати на зміну концентрацій інших лікарських препаратів.

Резистентність: маравірок неефективний при застосуванні у випадку інфекції, спричиненої тропним до CXСR4 ВІЛ або вірусом зі змішаною або подвійною тропністю. Існуючі на сьогодні методи дослідження не дозволяють виявити усі випадки подвійного або змішаного тропізму: за результатами наукових досліджень, у приблизно 8% пацієнтів, у яких під час скринінгу було виявлено лише тропний до CCR5 вірус, через 4-6 тижнів виявлялися віруси з подвійним або змішаним тропізмом. Це може бути результатом як прояву попередньо невиявленого тропізму до CXСR4 або зміни тропізму вірусу. Змішаний/подвійний тропізм виявлявся у 65% пацієнтів з невдачею лікування, порівняно з 5% у групі плацебо. Таким чином, було зроблено висновок, що невдача лікування із застосуванням маравіроку зумовлена переважно зміною тропізму вірусу, а не розвитком мутацій резистентності.

Вимоги до зберігання: кімнатна температура.

Побічні ефекти:

• біль у животі;

• кашель;

• запаморочення;

• симптоми з боку м’язів та кісток;

• підвищення температури тіла;

• висип;

• інфекції верхніх дихальних шляхів;

• гепатотоксичність;

• ортостатична гіпотензія.

ННІЗТ нової генерації

Етравірин (ТМС-125)

Клас препаратів: препарат класу ННІЗТ, ефективний як проти дикого типу ВІЛ, так і у випадку наявності резистентності до ННІЗТ.

Форма випуску: таблетки 100 мг та 25 мг (для застосування у педіатричній практиці).

Рекомендації до застосування: 200 мг двічі на день з їжею: прийом без їжі зменшує концентрацію препарату приблизно на 50%.

Фармакокінетика: етравірин є індуктором цитохрому Р 450 3А4 та має клінічно значущу взаємодію з іншими АРВ- препаратами. З типранавіром/ритонавіром: зона під кривою AUC для етравірину зменшується на 76%. Застосування у комбінації з ралтегравіром не потребує модифікації дози жодного з препаратів. Без зміни дози етравірин може застосовуватися з аторвастатином, метадоном, пероральними контрацептивами на основі етиніл естрадіолу і норетиндрону, омепразолом, рифібутином і антагоністом Н2 рецептору ранітидином.

Період напіввиведення 41±20 годин.

Резистентність: етравірин відрізняється вищим за інші ННІЗТ генетичним бар’єром до резистентності, що потребує селекції не менше 3 мутацій, до яких не належить спільна для ННІЗТ мутація K103N.

Побічні ефекти:

• висип (під час проведення клінічних досліджень був причиною відміни препарату у 2% пацієнтів);

• можливий розвиток синдрому Стивенса-Джонсона;

• нудота.

Голова Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам

С.О. Черенько

Додаток 9 до Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків