Лікування пухлин головного мозку

1. Хірургічне лікування з використанням мікрохірургічної, навігаційної, лазерної, ультразвукової, кріогенної, ендоскопічної, стеротаксичної техніки тощо:

1. Радикальне — направлене на максимальне видалення пухлини: тотальне (повне видалення пухлини), субтотальне (з видаленням до 80% пухлини), часткове (з видаленням до 50% пухлини) та біопсія пухлини (з видаленням до 20% пухлини).

Радіохірургічна деструкція пухлини — метод високочастотного опромінення патологічного внутрішньочерепного вогнища із застосуванням великої дози радіації (від 20 до 100 Гр в ізоцентрі), за один раз, з використанням стереотаксичної техники через інтактний череп. Для лікування пухлин головного мозку можна використовувати гамма-ніж, лінійний прискорювач, циклотрон, кібер-ніж, систему Novalis тощо. Проведення інвазивної радіохірургії пухлини.

Термодеструкція пухлини (лазерна термодеструкція, кріодеструкція тощо).

Однією з умов ефективності хірургічного лікування пухлин головного мозку є адекватна передопераційна підготовка, яка включає в себе оцінку та корекцію соматичної патології, зменшення набряку головного мозку та проявів гіпертензивного синдрому (введення кортикостероїдів, в окремих випадках осмодіуретиків, корекція судомного синдрому тощо).

При менінгіомах, які при типовому розташуванні гарно васкуляризуються гілочками a.meningea media з басейну a.carotis externa, а при лобнобазальному розташуванні гілочками a. ethmoidalis та a. ophtalmica з басейну a. carotis interna, бажано проводити передопераційну ендоваскулярну емболізацію судин, що кровопостачають пухлину, з метою зменшення кровотечі при хірургічному видаленні пухлини. Передопераційна емболізація судин, які кровопостачають пухлину, проводиться також при низці пухлин остеогенного, менінгосудинного ґенезу, що розташовані переважно на основі черепа.

2. Паліативне — симптоматичне лікування, направлене переважно на зменшення проявів гіпертензійного синдрому.

а) покращення відтоку ліквору (лікворошунтуючі операції (вентрикулоперитонеостомія, вентрикулоцистерностомія, вентрикулокардіостомія тощо)).

б) зменшення набряку мозку (декомпресивні операції (внутрішня та зовнішня декомпресія головного мозку)).

2. Променева терапія (традиційна, гіперфракційна, фотодинамічна терапія, брахітерапія, бор-нейтронзахоплююча терапія тощо).

Оптимальним є призначення сумарної дози опромінення до 60 Гр. Курс променевої терапії як самостійного виду лікування або складової комбінованого лікування пухлин головного мозку призначається через 2 тижні після часткового або повного видалення пухлини курсом на 6 тижнів з фракційним щоденним опроміненням дозою 180–200 мГр. При невеликих розмірах пухлини сумарна доза опромінення може складають 30 Гр з проведенням 10 фракційних опромінень впродовж 2 тижнів (Cola L.R., 1992). Що стосується застосування променевої терапії при лікуванні пухлин головного мозку метастатичного походження, то оптимальними для її проведення є розміри пухлини до 3 см. При цьому пухлини легень, молочної залози, лімфоми є переважно радіочутливими, а меланоми, саркоми та папіломи є в більшості випадків радіорезистентними.

Одним із сучасних методів є інтерстеційна брахітерапія, при проведенні якої в пухлину вводиться радіоактивний імплантат і впродовж періоду розпаду радіоактивного елементу відбувається руйнування пухлини. Одним із недоліків дано методу є значне променеве ураження всього головного мозку, виникнення зони променевого некрозу, що потребує подальше хірургічне видалення цієї зони під прикриттям стероїдів.

Найбільш радіочутливими пухлинами головного мозку є злоякісна гліома, олігодендрогліома (за умов субтотальної рецекції, чи анапластичного варіанту), дисгермінома, первинна лімфома ЦНС, медулобластома, епендимома, менінгіома ( злоякісна, неоперабельна, не повністю видалена), аденома гіпофіза (після субтотального видалення чи після неефективної медикаментозної терапії), хордома основи черепа (Полищук Н.Е., Рассказов С. Ю., 1998).

3. Хіміотерапія (з системним, регіонарним, внутрішньоартеріальним (селективним), інтратекальним, інтерстиційним введенням хіміопрепаратів з використанням резервуарів Омайя)) з обов’язковим попереднім тестом пухлини на хіміочутливість. Найбільш хіміочутливими є злоякісні гліоми, первинні лімфоми ЦНС, пухлинна інфільтрація оболонок мозку тощо.

Основні хіміопрепарати, що застосовуються при пухлинах головного мозку є похідними алкілуючих речовин та сполук платини. Наприклад для лікування медулобластом у дітей найбільш традиційними схемами хіміотерапії є : вінкристин + ломустін + преднізолон + променева терапія; циклофосфамід + цисплатін + вінкристін; циклофосфамід + вінкристін + цисплатін + етопозід. Перспективним по відношенню недиференційованих гліом та гліобластом є застосування хіміопрепарату темодал.