Особливості клінічних проявів пухлин головного мозку у дітей

Пухлини головного мозку займають друге місце поза розповсюдженістю серед інших онкологічних захворювань дитячого віку. 81–90% пухлин у дітей є внутрішньомозковими, розташовані вони переважно по середній лінії. У дітей першого року життя переважають супратенторіальні пухлини, а у дітей від 1 до 5 років — пухлини задньої черепної ями (ЗЧЯ). Новоутворення ЗЧЯ складають до 70–83% всіх пухлин у дітей, при цьому основним гістологічним типом є медулобластоми мозочка (2/3 медулобластом зустрічаються у хлопчиків) та пухлини стовбура (до 8,75%). У дітей переважають пухлини нейроектодермального походження, які складають 70% від загальної кількості новоутворень (Walker A.E., 1985, Schiffer D., 1993, Pollack I., 1995). Найчастіше у дітей зустрічаються астроцитоми та медулобластоми мозочка, епендимоми, гліоми стовбура головного мозку, краніофарингіоми, пухлини шишкоподібного тіла, гліоми зорових нервів тощо. Для клінічної картини пухлин головного мозку у дітей характерно розвиток гіпертензивно-гідроцефального синдрому.

Симптоми пухлин головного мозку у новонароджених і дітей молодшого віку: прогресуюча макроцефалія, нерідко асиметрія черепа, розходження швів, вибухання тім’ячок; підвищена збудливість; блювання; недостатнє збільшення ваги; відставання у психомоторному розвитку; набряк диску зорового нерва, зниження гостроти зору; вогнищеві неврологічні симптоми; судомні напади.

Симптоми пухлин головного мозку у дітей старшого віку: ознаки гіпертензивного синдрому: головний біль; зорові порушення (двоїння в очах, «затуманеність», зниження гостроти зору); блювання; зниження маси тіла; серед вогнищевих симптомів домінують стато-координаторні та зорові розлади, порушення функції черепних нервів, судоми.

Нерідко пухлини головного мозку субтенторіальної локалізації у дітей маскуються під гастроентерологічну патологію, глистну інвазію тощо.

Діагностика пухлин головного мозку

1. Загальний огляд та неврологічне обстеження хворого з оцінкою функціональної активності онкологічних хворих за шкалою Карновського (1948), адаптованою для нейроонкологічних хворих Григорьєвим Є.О. (1994).

2. Загальноклінічні лабораторні методи дослідження:

— загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові,

— загальний та біохімічний аналіз ліквору, спеціальні дослідження ліквору (за показами);

— визначення вмісту гормонів гіпофізу та наднирників (при підозрі на пухлину гіпофізу).

— імуноцитохімічний аналіз крові (ліквора, слюни) з метою виявлення ДНК-онкогенних вірусів; вірусів з групи TORCH інфекцій, віруса СНІДу чи антитіл до них тощо.

— генетичні дослідження.

3. Консультація офтальмолога.

4. Рентгенографія черепа (краніографія).

5. Ехоенцефалографія.

6. Комп’ютерна томографія (КТ) головного мозку (аксіальна, спіральна, з контрастуванням, 3-D КТ тощо).

7. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку (в тому числі з контрастуванням, функціональна МРТ, МР–спектроскопія, МР–ангіографія, МР-термографія тощо). При злоякісних пухлинах (особливо пухлинах задньої черепної ямки у дітей) доцільно проводити МРТ спинного мозку з метою виключення метастазування по лікворним шляхам спинного мозку.

8. Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ).

9. Однофотонно-емісійна томографія (ОФЕКТ).

10. Ангіографія (каротидна, вертебральна, селективна, тотальна, суперселективна тощо).

11. Електроенцефалографія (ЕЕГ) (аналогова, комп’ютерна ЕЕГ з картуванням, ЕЕГ-моніторинг, МР-електроенцефалографія тощо).

12. Радіоізотопні методи (сцинтіграфія, радіоізотопна ангіографія тощо)

13. Доплерографія судин шиї та головного мозку.

14. При необхідності проведення кортикографії, субкортикографії, визначення викликаних потенціалів мозку, електронейроміографія периферичних нервів тощо).

15. Біопсія пухлини (стереотаксична, відкрита чи з використанням ендоскопічної техніки під контролем ПЕТ чи МРТ спектроскопії, особливо при ізоденсивній по відношенню до мозкової речовині пухлині) з метою визначення гістологічного типу пухлини, стадійності процесу за системою WHO. Імуногістохімічне дослідження з визначенням білків S-100, GFAP, цитокератіну, CD⁺ 20, 45 (при підозрі на лімфому).

16. Генетичне дослідження (молекулярно-біологічне)

При необхідності консультації терапевта, оториноляринголога, ендокринолога, акушера-гінеколога, психіатра, щелепно-лицевого-хірурга та інших суміжних спеціалістів.