Дислокаційні синдроми

При прогресуванні гіпертензійного синдрому у пацієнтів з пухлинами головного мозку розвиваються дислокаційні синдроми, які є основною причиною погіршення стану, а в подальшому смерті даної категорії хворих. Основним механізмом їх формування при збільшенні обємного процесу є виникнення ділянки мозку з градієнтом тиску, внаслідок чого відбувається зміщення одних частин мозку по відношенню до інших та до відростків твердої мозкової оболонки (ТМО). Критичними ділянками по відношенню до можливості защемлення прилеглих відділів півкуль головного мозку чи мозочку та стиснення прилеглих відділів стовбура головного мозку чи серединних структур є проміжки між нижнім краєм серпу мозку та мозолястим тілом, щілина між краєм намету мозочка та середнім мозком, лійка ТМО в ділянці великого потиличного отвору. Серед різноманітних варіантів дислокаційних синдромів найбільш прогностично значимими є чотири (Хомінський Б.С., 1962):

• скронево тенторіальне;

• вклинення мигдаликів мозочка в потилично-шийно-дуральну лійку;

• вклинення медіальних відділів лобової та тім’яної часток під серповидний відросток;

• мозочкові-тенторіальне.

Найбільш клінічно-значимими та загрозливими для життя хворих з пухлинами головного мозку та іншими обємними процесами є перші два види.

Скронево-тенторіальне вклинення частіше всього спостерігається при патологічних процесах в скроневій частці і морфологічно є випинанням в щілину Біша медіальних відділів парагіпокампальної закрутки та сусідніх з нею відділів мозку. При даному виді дислокації спостерігаються виражені зміни в скроневій, потиличній частках та середньому мозку у вигляді як невеликих за розмірами і зливних крововиливів, частою компресією водопроводу з розвитком вторинної ішемії в басейні задньої мозкової артерії. Вищезазначені зміни відбуваються як стороні патологічного процесі, так і на протилежній за рахунок компресії контр латеральної ніжки мозку та артерій, які проходять поблизу вирізки намету мозочка.

Клінічно скронево-тенторіальне вклинення характеризується симптомами різкого підвищення внутрішньочерепного тиску з ознаками ураження середнього мозку:

• різке посилення головного болю, який супроводжується блюванням;

• наростання контрлатерального геміпарезу, який змінюється двостороннім;

• прогресуюче порушення свідомості;

• діенцефальні розлади (тахікардія, яка змінюється на брадикардію, тахіпное, гіпертермія тощо);

• розвиток альтернуючого симптому Вебера, парез погляду вверх, позитивний симптом Гертвіга-Мажанді, послаблення чи відсутність реакції зіниць на світло;

• розвиток децеребраційної регідності, горметонії.

Вклинення мигдаликів мозочка в потилично-шийно-дуральну лійку частіше спостерігається при субтенторіальних патологічних процесах, хоча часто є симптомом термінальної стадії аксіальної дислокації мозку, зумовленої супратенторіальними обємними ураженнями мозку чи оклюзійною гідроцефалією. Мигдалики стискають довгастий мозок, зумовлюючи розвиток тяжких розладів його функцій та призводить до смерті пацієнтів.

Найбільш характерними клінічними симптомами даного виду вклинення є:

• різке наростання гіпертензійного синдрома;

• прогресування розладів свідомості (до коми ІІ-ІІІ);

• поява понтомезенцефальних порушень (міоз, який змінюється двостороннім мідріазом, парез погляду вверх, стовбуровий ністагм тощо) та вітальних розладів(тахікардія, апное).

Діагностика дислокаційних синдромів проводиться на основі оцінки клінічних симптомів та даних КТ, МРТ головного мозку.