I. Вступний або ігровий (2р. — 6-7р.)

II. Помічний або визначальний (7р. — 15 р.)

III. Основний або завершальний (15 р. — 20 р.)

Система трудового виховання

1. Трудове навчання з елементами політехнічної освіти.

2. Різноманітні види дитячої праці.

3. Профорієнтація.

1) Трудове навчання з елементами політехнічної освіти.

На уроках трудового навчання вчителю необхідно формувати:

• моральну готовність до праці — усвідомлення обов'язку працювати та необхідності трудового самовдосконалення, повага до людей праці.

• психологічну готовність до праці — пот­реби, інтересіи,бажання сумлінно та відповідально працювати, проявляти ініціативу, прагнення до обдуманого вибору професії

• практичну готовність — система умінь і нави­чок, необхідних у повсякденному житті, праці, вміння планувати, організовує свою роботу, об'єктивно оцінювати результати своєї праці, використовувати засоби праці.

Політехнічний принцип трудового навчання визначає ознайомлення - школя­рів із предметами праці, знаряддями праці, діяльністю людини в праці, продуктами праці, процесом виробництва. Загальноосвітня школа не ставить за мету дати учням професійну підготовку. Учень, який закінчив середню школу, повинен лише орієнтуватися в головних галузях виробництва і мати вміння та навички, які полегшують свідомий вибір спеціально­сті.

2) Різні види дитячої праці а) Навчальна праця

К.Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Для дитини він ще тяжкий тим, що він довгочасний, кропіткий і його результати тяжче оприділити, вони майже недоступні дитині. Але вчитель повинен пояснити дітям, що навчання — це їхня серйозна праця, яка вимагає серйозних зусиль. Кожна праця має результат, мате­ріальний продукт. Продуктом навчальної праці є знання, уміння, навички.

Головне завдання навчальної праці — навчити дитину вчитись, озброїти її методикою і те­хнікою навчальної праці, дати можливість самому здобувати знання.

Здобуті на уроках знання, пізнавальні інтереси, сформовані інтелектуальні уміння і на­вички позитивно впливають на готовність школярів до суспільно-корисної праці, являють­ся хорошою базою для підготовки учнів до майбутньої трудової діяльності. Важливе значе­ння для цього має і те, що учні на уроках навчаються працювати з підручниками, довідко­вою літературою, комп'ютерною технікою. В процесі навчальної праці формується культу­ра розумової праці, виховуються такі якості як дисциплінованість, організованість та ін.

Форми організації навчальної праці:

• уроки трудового навчання;

• домашня навчальна робота;

• заняття в факутальтивах і предметних гуртках.

6) Позанавчальна робота Форми організації:

• виховні заняття про працю, професії;

• екскурсії на виробництво;

• зустрічі з людьми різних професій;

• заняття в гуртках (технічні, прикладні ремесла).

в) Виробнича продуктивна праця спрямована на створення матеріальних цінностей.

Її організаційні форми на різних вікових етапах неоднакові. Для молодших школярів продуктивна праця поєднується з грою, використовуються інструменти та обладнання, спеціально виготовлені для дітей. Підлітки і старші школярі працюють в однакових умовах з дорослими, користуються тими ж знаряддями праці.

Форми організації продуктивної праці:

• роботи в навчальних майстернях за замовленням;

• на пришкільних ділянках;

- трудова виробнича практика на підприємствах, у с/г. Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці:

— працюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває жит­тєвого досвіду;

• виготовляючи продукцію власними руками, у школяра з'являється впевненість у собі, у власних силах;

• плата за роботу переконує школяра в значущості його праці, вчить бережливості, гос­одарського підходу;

• вдосконалює трудові вміння і навички, волю, дисциплінованість, відповідальність, ініціативу.

Під час виробничої праці особливу увагу слід звернути на охорону праці дітей, забезпе­чення виконання правил техніки безпеки.

г) Суспільно-корисна праця

Це цілеспрямована, свідома, планомірна, добровільна діяльність, яка має чітко вираже­ну суспільну значимість, діти працюють не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро

Форми організації суспільно-корисної праці:

• благоустрій подвір'я;

• ремонт школи, навчального обладнання;

• допомога інвалідам, ветеранам, дорослим;

• виготовлення іграшок для дошкільнят;

• упорядкування книжок у шкільній бібліотеці та ін.

Виховна цінність суспільно-корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інте­ресів, міцніє почуття обов'язку перед людьми, формує такі моральні якості, як відповідаль­ність, дисциплінованість, взаємодопомога, бережливе ставлення до суспільної власності.

Суспільно-корисна праця повинна бути систематичною. Проводиться при дотриманні санітарно-гігієнічних норм і пра­вил техніки безпеки.

ґ) Самообслуговування

В.О. Сухомлинський вказував: «Самообслуговування — найпростіший вид побутової праці, з нього зазвичай розпочинається трудове виховання, і надалі воно стає обов'язком і звичкою кожної людини незалежно від того, якою продуктивною справою вона зайнята...».

Праця дітей по побутовому самообслуговуванню здійснюється і в школі, і дома.

Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в класах, шкіль­них .майстернях, слідкують за чистотою і благоустроєм шкільного подвір'я, спортивної площадки, дають лад підручникам, бібліотечним книгам, поливають квіти.

Дома це — прибирання ліжка, допомога старшим у прибиранні квартири, поратися на городі, у саду, тримати у чистоті свій робочий куточок та інші обов'язки.

ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ

1.Цілеспрямованість

2.Зв'язок праці з навчальною роботою

3.Добре організована

4.Відповідати віку дітей

5.Праця колективна

6.Яка розвиває творчість, самостійність.

7.Не карати працею

8.Праця повинна закінчуватись корисним і по можливості відчутним результатом.

9.Ґрунтуватись на наукових засадах

10.Оцінювати результати праці

11.Праця повинна змінюватись відпочинком.

Втому знімає також чергування видів праці.

3) Профорієнтація

Вибір професії — один з головних моментів у житті людини. Це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе в різних сферах життєдіяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству.

Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати, з одного боку, схи­льності людини, з іншого-тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної си­стеми, які потребують і професійно-мобільних кадрів,) здатних організувати і розвивати свою справу, до конкурентної боротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за пот­реби і до перекваліфікації.

Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, враховувати потреби суспільства в кадрах певних спеціальностей.

Шляхи трудового виховання:

• привчання до праці в процесі навчання;

• позакласна робота;

• праця в сім'ї.