34. Система розвивального навчання.

Проблема розвитку існує з тих пір, як людство поча­ло усвідомлено спрямовувати свої зусилля на підготов­ку дітей до виживання.

Термін «розвивальне навчання» наприкінці XVIIIст. запровадив Й.Г. Песталоцці, чиї ідеї про розвиток здіб­ностей дітей К. Ушинський назвав відкриттям значні­шим, ніж відкриття Америки. А сам Й.Г.Песталоцці розвиток вважав «всезагальною потребою всього людс­тва», у шкільному навчанні це завдання, на його думку, повинно розв'язуватися у процесі викладання всіх предметів.

Л. Виготський (актуаль­ний рівень розвитку, зона найближчого розвитку)

Л. Заков (принципи - навчання на високому рівні складності, швидким темпом, провідної ролі теоретичних знань, усвідомлення, розвитку всіх)

Під керівництвом Д.Ельконіна, В.Давидова (послідовники), великої кількості психологів, методистів і вчителів (1960-1980рр.) була розроблена концепція РН. Вони проводили експериментальне дослідження щодо формування у молодших шко­лярів ставлення до навчальної діяльності як до особис­тої мети свого розвитку.

Навчальну діяльність характеризу­ють такі особливості:

1. Особлива форма активності дитини, спрямована на зміну себе як суб'єкта учіння.

2.Головним змістом навчання повинні бути загальні способи дій щодо розв'язання різноманітних завдань

3. Необхідність з'ясування суті походження понять і позначуваних ними дій

4. Організація навчання від абстрактно-загального до конкретно-окремого

Відмінність РН від інших видів і форм навчання в тому, що учень є суб'єктом навчання, а не тільки об'єктом педагогічного впливу вчите­ля. Вчитель є не тільки джерелом інформації, пояснення нового, невідомого, Учень нічого не одержує в готовому вигляді. До правил, способів дій, алгори­тмів, понять діти приходять шляхом логічних міркувань. Але дитина може приймати участь у навчальному процесі як суб'єкт тільки тоді, коли вона зда­тна самостійно знаходити способи розв'язування задач, які перед нею стоять. Для цього необхідно починати навчання не з засвоєння способів розв'язку різних задач, а з'ясувати загальний принцип розв'язку задач. Цим загальним принципом учень може оволодіти тоді, коли відкриє, усвідомить зміст наукового, теоретичного поняття.

Структура навчальної діяльності в системі рн

Навчально-пізнавальні мотиви. Цілеспрямована навчальна діяльність, за словами Д. Ельконіна, «повин­на спонукатися адекватними мотивами», безпосередньо пов'язаними з її змістом, тобто мотивами набуття уза­гальнених способів дій (мотиви власного зростання, са­мовдосконалення, самопізнання). Сформувавши такі мотиви у ранньому віці дитини, значно легше підтриму­вати, наповнювати новим змістом загальні мотиви ді­яльності школяра, пов'язані з його позицією, участю в суспільно значущій діяльності.

Пошуково-дослідницький метод — метод залучення учнів до са­мостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв'язки предметів і явищ дійсності, роблять виснов­ки, пізнають закономірності.

Навчальне завдання. Обґрунтовуючи це поняття, В.Давидов і Д.Ельконін тлумачили його як мету, що постає перед учнем у формі проблемного завдання, яке створює навчальну (проблемну) ситуацію. Під час її розв'язання учні засвоюють загальний спосіб роботи з матеріалом, поширюючи його на розв'язання інших зав­дань. Оволодіння цим способом, його застосування є головною метою навчальної діяльності.

Навчальні дії. По шляху вже зробленого раніш відкриття діти самостійно шукають шляхи розв'язку поставлених перед ними задач, висловлюють свої здогадки, гіпотези, пробують пояснити свою здогадку (довести її). Але цю проблему розв'язати самому важко. Тоді виникає потреба поміркувати разом (мотив співпраці). Тому головною формою роботи на уроці є групова форма (пари, трійки, четвірки, 5 оптимальна).

Оцінювання. Система РН розкриває широкі можливості для розвитку самооцінки учня, допомагає усвідомити себе як суб'єкта, що саморозвивається, самостійно здобуває знання. Навчальна діяльність потре­бує рефлексії-оцінки того, ким учень був і ким став, яких результатів і завдяки чому досягнув, які труднощі відчуває і як їх долати.

Щодо критеріїв, за допомогою яких діти оцінюють себе, іншого, групу, весь клас викорис­товують такі позначки і скорочення:

А — акуратність К — краса

ПР — правильність В — видумка

ГР — грамотність ТР — трудність

І — інтерес Р — розуміння

СТ — старанність КР — контроль і т. д.

◘ У системі РН неможливо написати «конспект уроку».Повинен бути орієнтовний, можливо багатоваріантний план уроку. Насправді, важко передбачити якийсь один варіант розвитку подій на уроці. Ми можемо йти на урок з одним завданням, але вирішувати повинні те, котре виникає безпосередньо в дітей. Під проектуванням уроку ми розуміємо прогнозування декількох можливих варіантів розвитку подій залежно від ситуації, що виникла. Учитель повинен по можливості бути готовим до будь-якого «непередбачуваного» повороту уроку.

◘ Типологія уроків ( Напр.- урок постановки навчальної задачі, урок моделювання, на яких присутні такі етапи, як створення «ситуації успіху» виникнення ситуації «інтелектуального конфлікту» (розрив)

◘ Принципово інший тип взаємодії з учнями. Стиль цих відносин може ва­ріюватися від демократичного до авторитарного, але суть їх завжди буде незмінною: учитель веде учнів до передбаченої мети, а вони йдуть за вчителем.

◘ Розвиток емоційної сфери учнів. Якісно виконана робота викли­кає задоволення, що діє значно краще, ніж найвищий бал, виставлений учителем. У процесі навчального спіл­кування у молодших школярів з'являється почуття поваги до іншої людини, її позиції, думки, не пов'язане з особистими симпатіями й антипатіями. Новим змістом наповнюється для них почуття справедливості, інтен­сивно формується почуття власної відповідальності за спільну справу. Отже, учіння, набуваючи форми спіл­кування, стимулює розвиток почуттів, які визначають моральне обличчя особистості.

◘ У розвивальній системі навчання нема диференційованого підходу і відбору дітей за рівнями, адже рівень розвитку дітей лежить в основі навчання. Навпаки - різний рівень, різні знання, різний досвід, бо головна форма є групова (в групі діти обов'язкового рівня, групи рівні за силою). В процесі спільної роботи виникає інтерес до навчання.

◘ Методичний прийом, який обов'язковий в процесі навчання, - "пастки". Вправи з "пастками" в підручнику ,"пастки" вигадують учні, вчитель. За до­помогою "пасток" діти запобігають помилкам (вони вчаться на помилках ін­ших). "Пастки" активізують мислення, формують, розвивають увагу.

У системі розвивального навчання уміння вчитись розглядається як вміння вчити себе, бути учнем і вчителем одночасно, самостійно знати і робити те, що на початку навчання робиться тільки з вчителем.

Питання, які розв'язує розвивальне навчання : як навчити думати, як розбудити потребу думати, як розбудити творчість?

Концепція розвивального навчання Ельконіна-Давидова спрямована передусім на розвиток творчості як основи особистості. Багато її положень підтверджено у процесі експериментів, які тривають і нині.