- •Питання до державного екзамену з педагогіки.
- •Видатні педагоги про завдання педагогіки.
- •Обґрунтував такі положення:
- •Складові елементи дослідження:
- •І. Методи вивчення досвіду (емпіричні)
- •Види експерименту
- •6). Метод узагальнення незалежних характеристик.
- •II. Методи роботи з літературою
- •4.Дидактика - теорія освіти і навчання. Основні поняття дидактики. Дидактика і методики окремих навчальних предметів.Завдання дидактики в умовах відродження національної школи
- •Завдання дидактики на сучасному етапі.
- •5. Суть процесу навчання. Функції навчання. Основні етапи оволодіння знаннями. Мотиви учіння.
- •Навчання характеризується:
- •6. Поняття про принципи навчання, їх систему і взаємозв'язок. Принцип наочності, науковості і доступності навчання, міцності знань, умінь, навичок.
- •Наочності
- •Функції наочності
- •Вимоги до використання наочності:
- •Науковості.
- •Доступності.
- •Фактори, які впливають на рівень доступності.
- •Міцності.
- •Систематичності і послідовності.
- •Врахування вікових та особистісних особливостей.
- •Виховуючий характер навчання.
- •8.Поняття про зміст освіти, його складові частини. Види шкільної освіти. Поняття про навчальні предмети.
- •Види шкільної освіти
- •Виділяють такі освітні галузі.
- •9. Навчальні плани школи. Навчальні програми, принципи їх побудови. Підручники. Педагогічні вимоги до них. Функції підручників.
- •10. Поняття про методи і прийоми навчання. Класифікація методів. Характеристика словесних методів навчання.
- •Характеристика практичних та наочних методів навчання.
- •Вимоги - доведення до свідомості учнів і порядку виконання вправи;
- •Лабораторна робота– це вивчення в шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.
- •Вимоги: - перед початком лабораторної роботи вчитель інструктує учнів;
- •Проблемне навчання.
- •Основи програмованого навчання.
- •14. Поняття про структуру уроку, її елементи. Поняття про типи уроків. Інтегровані уроки. Нестандартні уроки.
- •16. Функції перевірки та оцінки знань, умінь та навичок у школі. Педагогічні вимоги до перевірки знань. Види, форми, методи перевірки знань. Рівні навчальних досягнень.
- •17. Мета виховання. Поняття про всебічний гармонійний розвиток. Характеристики виховного процесу. Його функції. Рушійні сили і закономірності.
- •18. Принципи виховання, їх характеристика.
- •19. Поняття про методи і прийоми виховання, засоби і форми організації виховної роботи. Класифікація методів виховання. Методи самовиховання.
- •20. Характеристика методів формування свідомості та методів стимулювання.
- •2. Приклад.
- •Методи стимулювання:
- •21. Характеристика методів організації діяльності.
- •6.Переключення.
- •22. Сутність та завдання розумового виховання. Шляхи розумового виховання.
- •Виховання національної гідності й менталітету
- •Правове виховання
- •25. Трудове виховання – основа народної педагогіки.
- •I. Вступний або ігровий (2р. — 6-7р.)
- •Система трудового виховання
- •1) Трудове навчання з елементами політехнічної освіти.
- •2) Різні види дитячої праці а) Навчальна праця
- •6) Позанавчальна робота Форми організації:
- •26. Поняття про естетичне виховання. Завдання естетичного виховання.
- •Засоби і шляхи естетичного виховання.
- •“Естетика” (в перекладі з старогрецької) “здатний відчувати” – це наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, природі та суспільстві.
- •Естетичне вихавання – це процес формування й розвитку естетичної свідомості, всіх її структурних елементів: естетичних почуттів;смаків;потреб;ідеалів; оцінок.
- •Естетичний ідеал – конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найкращому прояві.
- •27.Фізичне виховання і його роль у всебічному розвитку школяра. Традиції фіз. Виховання в історії українського народу. Засоби фізичного виховання. Система фізичного виховання.
- •Засоби фізичного виховання. (розкрити)
- •Система фізичного виховання.
- •1) Спільна діяльність і спілкування.
- •2) Висунення перспектив.
- •Єдність вимог.
- •Діалектичність вимог.
- •Гуманний стиль і тон поведінки.
- •У чому особливості праці вчителя?
- •Функції вчителя в суспільстві:
- •2. Колективні бесіди, консультації
- •3. День відкритих дверей.
- •5.Усні журнали. 6.Читацькі конференції.
- •7.Педагогічні гуртки. 8.Вечори запитань та відповідей.
- •1. Індивідуальні бесіди, консультації.
- •3. Знайомство з життям учня в сім'ї.
- •34. Система розвивального навчання.
- •Структура навчальної діяльності в системі рн
- •35. Педагогічні технології інтерактивного навчання.
Виховання національної гідності й менталітету
Гідність людини — важлива моральна якість людини, яка сприяє утвердженню її як особистість, підносить її величність як вищого творіння природи.
Гідність — це моральне поняття, що виражає уявлення про цінності людини як особистості, особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку спільноти, в середовищі якої визначається цінність особистості.
Передумовами формування у вихованців людської гідності взагалі і національної зокрема можна назвати:
— навіювання вихованцям аксіоми про вищість і неповторність людини;
постійне акцентування уваги людини на її духовних цінностях, необхідності утвердження їх у суспільних стосунках;
формування почуттів совісті і честі як засобів самооцінки своїх дій;
- поважне і вимогливе ставлення вихователя (батька, матері, вчителя та ін.) до особи вихованця;
— спонукання вихованця до постійного відстоювання власної гідності перед іншими людьми;
знання історії своєї родини;
знання історії свого народу;
знання культури, традицій, звичаїв, віри свого народу;
знання життєвого шляху великих постатей власного народу (політичних діячів, вчених, діячів літератури, мистецтва та ін.);
володіння багатством рідної мови;
Характерною особливістю морального становлення особистості є її менталітет (ментальність). Термін ментальність походить від лат. теntаlis — розумовий; тепs, тепtis — розум, думка, інтелект. В українському мовному обігу слово "менталітет" визначається як світосприймання, світогляд, бачення світу, національний характер, вдача. Отже, ментальність народу — це його світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, особливості прояву національного характеру, своєрідність вдачі.
Патріотичне й інтернаціональне виховання
У системі морального виховання чільне місце займає патріотичне й інтернаціональне виховання. Патріотизм (гр. раtriotes - батьківщина) — любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, гордість за свій народ, прагнення захистити надбання народу, продовжити збагачення загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей..
Джерелами патріотичного виховання є рідне слово батька і матері, колискова пісня матері, культ Матері та Батька, рідна оселя, садиба, батьківщина і Батьківщина, героїчна минувшина народу, життєдіяльність історичних постатей народу (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості, спрямована на матеріальне і культурне збагачення своєї країни.
Патріотичне виховання є передумовою формування почуттів інтернаціоналізму. Український поет В. Сосюра писав:
Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..
Інтернаціоналізм (від лат. іпter — між + паtіо — народ) передбачає поважне ставлення до інших народів, їх історії, культури, традицій, мови, прагнення до взаємодопомоги. Необхідно переконати дітей у тому, що всі національні культури мають великі здобутки, які збагачують світову культуру. Чим глибша національна самосвідомість, тим глибша любов до рідного народу і повага до інших народів, тим більше прагнення зміцнювати дружбу народів, тим вища культура міжнаціональних стосунків
Гуманне виховання.Гуманізм (в перекладі з латинського – людяний) – принцип світогляду, в основі якого лежить переконання в безмежних можливостях людини і її здатності до вдосконалення, вимога свободи і захисту честі і гідності особистості, рівності і братерства, чуйності і турботи про людину.
Зміст навчального матеріалу дає достатньо інформації для засвоєння правильних уявлень про суть гуманізму, особливо сьогодні актуальні традиції народної педагогіки. Великого значення набуває атмосфера в класі, стосунки вчителя і учнів, вимогливість і величезна повага до особистості.
Виховання любові до праці.
У народній педагогіці праця виступає як мірило вихованості, моральності. Формування у дітей бажання працювати на благо інших є ядром формування всебічно розвиненої особистості.,
Екологічне виховання передбачає озброєння людини знаннями в царині екології і формування в неї моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.