26. Поняття про естетичне виховання. Завдання естетичного виховання.

Засоби і шляхи естетичного виховання.

“Естетика” (в перекладі з старогрецької) “здатний відчувати” – це наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, природі та суспільстві.

Естетичне вихавання – це процес формування й розвитку естетичної свідомості, всіх її структурних елементів: естетичних почуттів;смаків;потреб;ідеалів; оцінок.

Естетичне виховання – це виховання здатності сприймати, відчувати, правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності: у природі, суспільному житті, праці, явищах мистецтва, потребу і здатність брати посильну участь у створенні краси в житті та мистецтві.

Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка являє собою художньо-емоційне відображення дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, норми, ідеали і дістає вираження у мистецькій творчості та естетичних поглядах. Їх об'єктом виступають такі характеристики предметів і явищ навколишнього світу, як прекрасне і потворне, піднесене і низьке, комічне і трагічне.

Естетичні почуття – переживання, викликані спогляданням естетичного предмета, пов’язані з небайдужим, істинно людським ставленням до краси навколишнього світу.

Естетична потреба – потреба людини в духовному самовдосконаленні, яка сприяє розкриттю творчих сил у всіх сферах її життєдіяльності. Потреба не зводиться до споглядання, вона включає і потребу створення прекрасного, виявлення себе в творчості як цілісної особистості.

Естетичний смак-здатність людини за безпосереднім почуттям визначити ест. цінність предметів і явищ дійсності та мистецтва. Щодо творів мистецтва естетичний смак називають художнім смаком.

Естетична оцінка – являє собою встановлення значущості предметів і явищ дійсності, що оточують людину, з позицій уявлень особи про прекрасне. Має суб’єктивний характер.

Естетичний ідеал – конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найкращому прояві.

Завдання естетичного виховання.

- формування у дітей здатності сприймати, відчувати, правильно розуміти і цінувати прекрасне в навколишній дійсності і мистецтві, стосунках між людьми;

- формув. навиків використання засобів мистецтва для пізнання життя людей, самої природи;

- розвиток глибокого розуміння краси природи, здатності берегти і примножувати цю красу;

- розвиток інтересів і прагнення до розвитку художніх здібностей і творчої діяльності у різних видах мистецтва і літератури, вдосконалення естетичних знань, умінь, навичок;

- формування правильного уявлення про смак і моду, потреби вносити естетичне в поведінку, працю, побут, відпочинок, робити все навколо себе прекрасним;

- формування негативного ставлення до потворного, вміння відрізняти красиве від потворного в мистецтві, побуті, поведінці, зовнішньому вигляді.

Засоби естетичного вихованя.

Пізнання. Здатність до пізнання – здатність спостерігати, вивчати, відкривати нове у навколишньому світі є однією із універсальних здібностей людини. Без емоцій, переживань ніколи немає людського пізнання істини.

Праця – яка спрямовує на загальне благо, робить людину кращою. В поняття естетика праці включено: краса людини, яка працює; краса самої праці; краса результатів праці.

Гра є дієвим засобом естетичного виховання, особливо в учнів початкових класів. Прилучаючись до цікавої ігрової діяльності, діти різного віку одночасно займаються художньою творчістю, вибудовують свій власний світ фантазії, вчаться прикрашати і оздоблювати речі, які використовують у грі, передавати красу і безмежжя всесвіту абстрактною мовою символів.

Природа – багатюще джерело збудження і розвитку естетичних почуттів. Вона породжує емоції, які кладуть свій відбиток на все життя людини. Існує теза про те, що власне, людина почалася з того, що зауважила золотистий схід сонця, закутаний в осінні тумани жовтобагряний ліс і чарівність багатьох інших сфер природи. Через естетичне сприймання природи поглиблюються і збагачуються почуття патріотизму, любові до Батьківщини, свого народу.

Побут. Естетичному розвиткові учнів мають сприяти чистота і охайність шкільного приміщення, відповідати до встановлених норм фарбування стін, вікон, парт, правильне розташування меблів, гарне оздоблення кімнат, залів, коридорів. Не слід перевантажувати учнів зовнішніми подразниками і, отже, не потрібно заповнювати шкільне приміщення надмірною кількістю прикрас та зайвими предметами. Необхідно залучати дітей до створення прекрасного в обладнанні школи, класу, в квартирі.

Людське спілкування. Є своя естетика у чистих, здорових, природних людських стосунках між дітьми, між учителями і дітьми. Милуючись своїми вихованцями, Макаренко говорив: «Мої комунари були франтами, і я вимагав не тільки охайності але й краси, щоб вони вміли красиво ходити, стояти, говорити, бути привітними, ввічливими». Необхідно постійно турбуватися про культуру мовлення, жести, міміку і культуру поведінки дітей.

Мистецтво. Естетичне виховання засобами мистецтва розглядається через художнє, музичне виховання, виховання засобами літератури, театру та ін.

Ніякі роздуми про красиве, ніякі лекції не можуть так емоційно вплинути на людину, як безпосереднє сприйняття цієї краси.

Мистецтво, його продукти (матеріал, результат) не є розкішшю, не є чимось зайвим, не є комфортом або солодким десертом після обіду – це необхідний елемент виховання. Але це не означає, що людина обов’язково повинна стати художником-професіоналом чи мистецтвознавцем. Людина повинна мати деякі загальні відомості про різні види мистецтва, історію виникнення, особливості. Тоді емоційність сприйняття в неї посилюється, поглиблюється, стає більш осмисленою. Це допомагає більш глибоко сформувати загальну культуру особистості – культуру праці, культуру побуту, культуру емоцій.

Знайомство з культурою народу, традиціями, побутом – головний засіб естетичного виховання. Народна творчість –це глибинна спадщина культури, яку складав колективний розум безіменних талантів. Складовою народного виховного ідеалу є зовнішня і внутрішня естетична виразність особистості. Вважалося: гармонійна, досконала людина - шляхетна й благородна, приваблива душею і тілом. Потяг до прекрасного, уміння бачити у буденному високе становить одну з етнічних ознак українського люду. Народна педагогіка акцентувала увагу на формуванні естетичного ставлення людини до всіх сфер буття, природи, праці, громадської діяльності, мистецтва та власної поведінки. Головні орієнтири естетичного виховання вбачалися в тому, щоб навчити кожну особистість жити за неписаними законами краси і благородства: сформувати в підростаючого покоління навички творити прекрасне.

Народна педагогічна практика естетичного виховання не прагнула підвести під стандарт смаки та уподобання дітей та молоді. Кожен міг визначитися сам, виробити свою власну позицію щодо естетичної завершеності якогось конкретного предмета,об´єкта,явища.Народ прагнув певним чином організувати сприйняття і розуміння дитиною як зовнішніх форм, так і внутрішньої суті красивого і гарного.

Шляхи естетичного виховання

а) виховання на уроках загальноосвітніх дисциплін, уроках естетичного циклу;

б) естетичне виховання в позакласній діяльності;

в) естетичне виховання у сім´ї.

Естетичне виховання на уроках

Одним із сильних засобів виховання літературного смаку та естетичного відчуття є уроки рідної мови та читання. На цих уроках формується культура мовлення, спілкування, виробляється звичка вживати ввічливі слова. Учні навчаються сприймати літературу як мистецтво слова, відтворювати образи художнього твору в своїй уяві, тонко підмічати риси і характер героїв, аналізувати і мотивувати їх вчинки. Оволодіваючи культурою читання, учень починає замислюватись над тим, до чого закликає прочитана книга, чому вчить, за допомогою яких художніх засобів письменнику вдається викликати у читача глибокі і яскраві враження.

На уроках математики діти вчаться шукати найкращі шляхи розв’язання завдань, вчаться мистецтву коротко, точно і виразно, правильно висловлювати свої думки.

На уроках природознавства діти вчаться спостерігати за прекрасним у природі, розкривати багатство і красу рідного краю. Необхідно прищеплювати бажання бережливого ставлення до природи і бажання брати посильну участь у створенні краси в природі.

На уроках народознавства діти вчаться бачити прекрасне у житті свого народу, в його звичаях, святах, побуті, мистецтві, ремеслах народу.

Основою музичного виховання є спів, слухання музики, що розвиває музичний слух пам’ять, ритм, навички співу, художнього слуху.

На уроках трудового навчання необхідно прищеплювати навички естетично оформляти виріб, бачити прекрасне, розуміти його в продуктах праці. Творчість на уроках трудового навчання – один із самих ранніх видів художньої діяльності, в якому дитина активно відображає реальний світ і проявляє своє відношення до нього.

На уроках образотворчого мистецтва пробуджуються почуття до навколишньої дійсності і творів мистецтва, розвиваються естетичні смаки, формується естетичне ставлення до мистецтва, естетичний ідеал.

Отже, формування естетичних смаків, почуттів, потреби творити красу для себе, навколо себе, для інших відбувається в комплексі на всіх уроках загальноосвітніх дисциплін, на уроках естетичного циклу. Дану роботу необхідно проводити систематично, враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів.

Виховання в позакласній діяльності.

Робота, розпочата на уроках, не забезпечує повного, глибокого, стійкого формування в учнів естетичної культури, досвіду, емоційного ставлення до прекрасного. Необхідно продовжувати її в позакласний час.

Для цього можна проводити такі заходи: - концерти, спектаклі, кінофільми;

- екскурсії, походи по рідному краю,зустрічі сходу сонця;

- конкурси на кращу поробку, малюнок;

- конкурси художньої самодіяльності;

- фестивалі, карнавали, лялькові театри та ін.

Можна проводити: екскурсії, походи «Край рідний, серцю дорогий», бесіда «Учись відчувати красу рідної природи», свята, вечори, присвячені народним календарним святам, звичаям, ремеслам, традиціям «Щедрий вечір, добрий вечір», «Зелені свята», «Розмаїття візерунків на полотні», «І на тім рушникові», та інші, літературно-музичні свята.

Естетичне виховання в позакласній діяльності може успішно здійснюватись, якщо педагог враховує вікові, психолого-педагогічні особливості школярів, а також можливості їхнього сприйняття і проводить роботу систематично, залучаючи якнайбільше дітей.

Естетичне виховання в сім´ї.

Основи естетичної культури та діяльності закладаються з самого раннього віку в сім’ї. Естетичне виховання в сім’ї слід орієнтувати на формування естетичного відношення до праці, природи, побуту, одягу, мистецтва, спілкування. Найкраще його вибудовувати на принципах творчого партнерства батьків і дітей, старших і молодших дітей.

Засоби і методи, на які має змогу спертися сім’я:

а) у практиці родинного виховання залучення дітей до прекрасного починається дуже рано, з маминої колискової пісні, ладок-потішок, дитячої іграшки і казки;

б) здійснення надзвичайно великої роботи щодо виховання естетичної культури спілкування;

в) залучення дітей до прекрасного за допомогою природи;

г) вчити відчувати красу праці, красу людини, яка працює, красу результатів праці;

д) серед основних чинників естетичного виховання дітей у сім’ї є краса побуту,

е) вироблення у дитини здатності розуміти і відчувати мистецтво, прилучати її до активної художньої творчості;

є) формування естетичних смаків щодо чистоти, охайності, краси своєї кімнати, будинку, залучення до самостійного створення прекрасного в своїй оселі, але при цьому вчити дотримуватись міри;

ж) відвідання музичної школи, театру, танцювального гуртка тощо – засіб формування естетичних уподобань дитини.

Для того, щоб дана робота була ефективною вчителю необхідно проводити з батьками консультації, бесіди на батьківських зборах, організовувати лекторії, залучати батьків до участі у шкільних святах тощо.