Видатні педагоги про завдання педагогіки.

О.В. Духнович – „виховання в людському суспільстві є найнеобхіднішим, тому що люди без виховання були б схожі на нерозумні істоти”.

К.Д.Ушинський – „..для того, щоб вивчати педагогіку, необхідно знати багато наук - і фізіологію, і психологію, і історію та інші”.

Ні одна наука не може формуватися і функціонувати без свого предмету дослідження.

Предмет педагогіки - вивчення сутності формування і розвитку особистості і розробка на цій основі теорії навчання і виховання.

Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:

1. Педагогічну спадщину минулого. Чимало положень видатних педагогів минулого і нині є злободенними.

2. Сучасні педагогічні дослідження. Вони збагачують педагогічну думку новими ідеями.

3. Передовий педагогічний досвід. Різнобічне вивчення та узагальнення педагогічного досвіду дає змогу визначити певні закономірності,що живлять нові теорії, концепції.

Перші школи з'явились в Шумерії, Індії, Китаї, Єгипті у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

Шумерія. Головне завдання – підготовка писарів. Писали на мокрих глиняних таблицях, засвоювали деякі знання з ботаніки, зоології, географії, математики, літератури. Навчання було тривале, коштувало дорого, тому навчались лише діти знаті.

Індія. Навчання було кастовим. Школи існували лише для двох вищих станів: брахманів (з дітей найвищої касти готували служителів Бога), кшатріїв (діти нижчих каст-шляхетних, військових).

Китай. До появи загальноосвітніх шкіл існували так звані общинні школи, в яких навчали юнаків безкоштовно.Для підготовки чиновників діяли спеціальні заклади:юридичні,математичні, медичні.

Єгипті. Існували двірцеві школи, для жреців, писарів, для різних службовців.

Але більшість дітей простих людей і рабів не одержували підготовки у школах, основні знання і навички давали їм батьки та оточуючі.

Порівняльна оцінка систем виховання в Спарті та Афінах.

Спарта: мета-виховання воїнів; навчальний заклад-агели, вчитель-педоном.

Афіни: мета-всебічний гармонійний розвиток; навчальні заклади- граматиста, кіфариста, палестра, гімнасії, ефебії, філософські школи; вчитель-дидаскал.

Я.А. Коменський - основоположник наукової педагогіки. Через все своє свідоме життя проніс нові погляди того часу - демократизм і велика любов до народу. Демократизм за Я.А. Коменським - вимоги єдиної школи, обов'язкової рідної мови для всіх дітей.

Його головні праці: „Материнська школа" - книга для виховання дітей

„Велика дидактика"-перша книга,в якій обґрунтована теорія навчання, виховання, тобто „як вчити всіх усього".

„Світ чуттєвих речей в малюнках"- ілюстрована дитяча енциклопедія із 150 малюнками і статтями.

„Відкриті двері всіх мов та наук" - підручник з мови та різні знання з інших наук.

Обґрунтував такі положення:

- природонаступність виховання;

- вікова періодизація;

- принципи навчання (наочності, свідомості, систематичності, послідовності, посильності, міцності);

- класно-урочна система,

- вимоги до підручників;

- особлива увага моральному вихованню та дисципліні.

Висновок; Я.А. Коменський був новатором в області дидактики. Його рекомендації до цих пір застосовують у школах світу.

№2. Основні педагогічні поняття. Складові частини педагогіки. Взаємозв'язок педагогіки з іншими науками.

Необхідною умовою нормального функціонування будь-якої науки є визначення в ній власного понятійного апарату.

Виховання – цілеспрямований процес формування особистості у відповідності з природою особистості, вимогами суспільства, колективу, самої особистості.

Виховання в широкому соціальному значенні – процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, суспільного ладу ("виховує життя").

Виховання в широкому педагогічному значенні – формування особистості під впливом діяльності педагогічного колективу закладу.

Виховання у вузькому педагогічному значенні – діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Виховання в гранично вузькому значенні – формування певних якостей, взаємодія вихователя і вихованця.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, спрямований на оволодіння знаннями, уміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта – процес і результат систематизованих знань і зв’язаних з ними способів практичної і пізнавальної діяльності. Освічена – та людина, що має спеціальність, досконало знає свою справу і в той же час вміє ввійти в будь-яке інше коло пізнання, бути культурною. Тобто, не кожна людина, яка закінчила навчальний заклад є освіченою. Народ підкреслює, що освічена людина та, в якій є ще й людяність, духовне багатство.

Самовиховання - цілеспрямований, свідомий процес формування морально-психологічних якостей, робота над удосконаленням самого себе.

Перевиховання –процес, спрямований на подолання негативних рис особистості.

Самоосвіта – процес задоволення потреб у знаннях.

Розвиток - взаємозв’язаний процес кількісних і якісних змін, які відбуваються як в анатомо - фізіологічній так і в соціальній сферах (становлення світогляду, моральних поглядів, переконань). Розвиток людини дуже складний процес. Він проходить під впливом зовнішніх (середовища) і внутрішніх (біологічних) впливів.

Формування – результат розвитку, означає її становлення, здобуття стійких властивостей і якостей. Це надання певної форми, завершеності процесу становлення особистості, досягнення нею рівня зрілості та стабільності. Інакше кажучи, формування є процесом становлення людини як соціальної істоти під впливом різноманітних факторів – соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних, педагогічних тощо.

Всі поняття взаємопов’язані та взаємозумовлені.

З авдання нашої школи полягає в тому, щоб не тільки озброювати учнів необхідним мінімумом знань, умінь, навичок, але ї розвивати їх мислення, розум в цілому, виховувати їх. Тому можна говорити про тісні взаємозв'язки даних категорій.

Ф ілос. (Сократ, Платон, Аристотель)

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __________1632р.________________

Я.А. Коменський „Велика дидактика”

У наш час поняття „педагогіка" включає цілу систему самостійних педагогічних наук:

- загальна педагогіка;

- вікова педагогіка (дошкільна, пед. школи, дорослих)

- етнопедагогіка, народна педагогіка.

- спеціальна (корекційна):(тифлопед., сурдопед. олігофренопед., логопедія, виправно-трудова).

- соціальна педагогіка;

- історія педагогіки

- методики викладання різних навчальних предметів.

- галузева педагогіки: сімейна, військова, та інші.

Педагогіка тісно пов'язана з іншими науками. психологією; анатомією, фізіологією; етнографією; соціологією; економікою; політикою; етикою; естетикою.(розкр.)

№3. МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Методи науково-педагогічних досліджень - сукупність прийомів і операцій, спрямованих на вивчення педагогічних явищ, вирішення різноманітних науково-педагогічних проблем.

Мета педагогічних досліджень - здобути нові для суспільства знання про закономірності, зміст, форми, методи, особливості організації навчально-виховного процесу.

Нові наукові результати, які одержані під час дослідження повинні відповідати таким вимогам:

- бути суспільно актуальними; - новими в науці; - теоретично і практично значимими;

- бути науково об'єктивними і достовірними; - доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності.

У педагогіці розрізняють З рівні науково - педагогічних досліджень

1. Емпіричний. На ньому встановлюються, накопичуються нові факти, фіксуються явища, що здобуті під час спостережень, анкет, співбесід, вивчення продуктів діяльності дітей та інше.

2.Теоретичний - висуваються і формулюються основні, загальні педагогічні закономірності;

3.Методологічний. На основі емпіричних і теоретичних досліджень будується теорія, формулюються загальні принципи, методи.