2. Приклад.

Метод позитивного прикладу передбачає демонстрування взірця для наслідування. Його вплив базується на відомій закономірності—явища, які сприймаються зором, швидко і без труднощів відбиваються у свідомості. "Важко привести до добра моралізуванням , легше-прикладом", - говорив Сенека. Я.А. Коменський вказував: "Діти вчаться раніше копіювати, ніж пізнавати".

Необхідно врахувати специфіку наслідування прикладу різними віковими групами. Молодші школярі, наслідуючи дорослих, набувають багатьох якостей поведінки. Тому, турбуючись про розвиток моральності дитини, важливо оточити її позитивними прикладами для наслідування. У середньому і старшому шкільному віці наслідування набуває вибіркового, свідомого характеру. Підліток все більше опирається на власний досвід, власні погляди і судження. Підлітки, учні старших класів критично ставляться до чужих вчинків, не завжди адекватно оцінюють їх, тому іноді наслідують не те, що не гідне цього.

Негат.приклади використовують при правовому,антиалкогольному вих, щоб показати недоцільність наслідування цих явищ, сформувати негат. ставлення до порушень, зла, аморальних вчинків.

У процесі виховання використовують різні приклади: батьків, вихователів, видатних людей, друзів, героїв книг, фільмів. (розкрити детальніше)

3. Навіювання. Це вплив на психіку і поведінку непомітно для людини.

Щоб навіювання було ефективне, повинен бути:

• яскравий зміст матеріалу;

• обставини без зайвих подразників (спокійна обстановка);

• емоційне ставлення педагога;

• позитивне ставлення до вчителя з боку учнів.

В залежності від мети навіювання є навмисне і ненавмисне. За результатом- позитивне і негативне. За способами впливу- пряме (команда, наказ, настанова) і опосередковане (через прийняття інформації,розповідь).

Методи стимулювання:

Стимулювати – значить спонукати, давати поштовх, імпульс думці, почуттям, діям.

1. Заохочення – спосіб позитивної оцінки дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення. Проте заохоч. корисне не завжди, а тоді, коли дотримуються умови ефективності його використання (об’єктивність, опора на громадську думку, врахування вікових та індивідуальних особливостей, оцінювати не тільки результат, а й мотив діяльності, різноманітність методів).

Види заохочень: позитивне ставлення, схвалення, право відкрити подію, похвала, подяка, нагорода, доручення, зняття покарання та інші.

2. Покарання – спосіб негативної оцінки дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Умови ефективності (розуміти за що карають, справедливість, опора на громадську думку, врахування вікових та інших індивідуальних якостей, карай але поважай, різноманітні види покарань).

Види покарань: „природній наслідок”, зміна ставлення, зауваження, зняття доручення, осуд, догана, запис в щоденник, попередження, зниження оцінки за поведінку, виключення зі школи та інше.

3. „Вибух”. Характеризується несподіваністю, раптовістю впливу, сильним емоційним враженням, при умові найвищої обережності вчителя.

А.С. Макаренко назвав його доведенням конфлікту до останньої межі.

„Вибух” не обов’язково намічає гнів і вираз невдоволеності.

Висновок.