- •Автори:
- •Isbn 978-966-326-346-5 4-те переробл. І допов. Вид. Isbn 966-8074-82-3 3-тє видання
- •1 .. © Г. С. Фединяк, л. С. Фединяк, 2008
- •§ 1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватного права
- •§ 3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав
- •§ 1. Види джерел (загальна характеристика)
- •§ 2. Внутрішнє законодавство
- •§ 3. Міжнародні договори
- •§ 4. Звичаї
- •§ 5. Судова та арбітражна практика
- •§ 6. Зближення національного законодавства різних держав
- •Розділ III порівняльний метоп і міжнародне приватне право
- •§ 1. Історія розвитку порівняльного методу
- •§ 2. Об'єкти порівняння у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Правові системи як об'єкти дослідження у міжнародному приватному праві
- •§ 4. Мета порівняльного методу
- •§ 1. Колізійний метод регулювання
- •§ 2. Колізійні норми: загальна характеристика, структура, види
- •§ 3. Місце колізійних норм у джерелах права
- •§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Розділ V
- •Основні питання, пов'язані в тлумаченням, кваліфікацією та особливостями оії норм міжнародного приватного права
- •§ 1. Тлумачення, кваліфікація та «конфлікт кваліфікацій» у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Основні способи вирішення питання кваліфікації
- •§ 3. Застереження про публічний порядок
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •§ 5. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •Розаіл VI
- •Правовий статус фізичних осіб
- •§ 1. Правові засади регулювання статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Правові режими, що надаються іноземцям для реалізації їхніх прав та обов'язків
- •§ 3. Право- та дієздатність іноземців
- •§ 4. Законодавство України про поняття «іноземець», «іноземний громадянин», «особа без громадянства» та зміна правового статусу цих осіб
- •§ 5. Правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства в Україні
- •§ 6. Основні колізійні норми національного законодавства України, які визначають правовий статус фізичних осіб
- •§ 7. Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні
- •§ 8. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •§ 9. Взаємність щодо фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 10. Особливості правового статусу біпатридів
- •РозПіп VII правовий статус юридичних осіб та їх об'єднань
- •§ 1. Поняття «юридична особа»
- •§ 2. Загальні питання про особистий статут і «національність» юридичної особи1
- •§ 3. Відображення теорій визначення «національності» юридичних осіб у національних джерелах права1
- •§ 4. Уніфікація юридичних норм, що відображають теорії визначення «національності» юридичних осіб1
- •§ 5. Визнання юридичних осіб та їх перенесення1
- •§ 6. Загальна характеристика правового статусу іноземних юридичних осіб в Україні
- •§ 7. Правовий статус юридичних осіб України за кордоном
- •Розділ VIII оержава як суб'єкт міжнарОаНого приватного права1
- •§ 1. Держава у цивільних правовідносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Імунітет держави та його види (аналіз нормативно-правових актів)
- •§ 3. Реалізація державою її імунітету (аналіз практики застосування нормативно-правових актів)
- •§ 4. Україна як суб'єкт міжнародного приватного права
- •§ 1. Загальні питання права власності у відносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні норми національного законодавства України, застосовувані до вирішення питань про право власності й інші речові права
- •Розділ X зовнішньоекономічні поговори (контракти)
- •§ 1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її загальна характеристика
- •§ 2. Зовнішньоекономічні договори (контракти) і право, застосовуване до них за законодавством України
- •§ 3. Умови зовнішньоекономічних договорів
- •§ 4. Характеристика зовнішньоекономічних контрактів з особливим суб'єктним складом1
- •§ 5. Особливості окремих умов зовнішньоекономічних контрактів за участю тнк і приймаючої держави1
- •§ 6. Товарообмінні (бартерні) операції
- •§ 7. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва
- •§ 8. Конвенція оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.)
- •§ 1. Шлюб: поняття, умови
- •§ 2. Особисті відносини між подружжям за національним правом
- •§ 3. Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом
- •§ 4. Розірвання шлюбу за національним правом
- •§ 5. Колізійні питання оформлення шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання сімейних відносин
- •§ 7. Колізійні норми міжнародних договорів та законодавства України про усиновлення
- •§ 8. Матеріально-правові норми законодавства України стосовно правовідносин по усиновленню з «іноземним елементом»
- •§ 9. Норми щодо сімейних правовідносин міжнародних багатосторонніх договорів
- •Розшл XII правове регулювання спадкових правовідносин в «іноземним елементом»
- •§ 1. Загальна характеристика спадкового права держав
- •§ 2. Джерела спадкового права (національне законодавство та судові прецеденти)
- •§ 3. Спадкування за заповітом (національні матеріально-правові норми)
- •§ 4. Спадкування за законом
- •§ 5. Колізії законодавства у сфері спадкування за заповітом та за законом
- •§ 6. Колізійні норми, застосовувані у разі спадкування рухомого та нерухомого майна
- •§ 7. Інститут спадкової трансмісії та негідного спадкоємця
- •§ 8. Норми з питань спадкування, що містяться у міжнародних договорах про надання правової допомоги у цивільних справах за участю України
- •§ 9. Норми міжнародних багатосторонніх договорів у сфері спадкових відносин
- •Розшл XIII
- •§ 1. Трудові відносини з «іноземним елементом» та джерела їх правового регулювання
- •§ 2. Колізійні прив'язки, застосовувані до регламентації трудових відносин з «іноземним елементом»
- •§ 3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
- •§ 4. Праця громадян України за кордоном
- •§ 5. Праця іноземців в Україні
- •§ 6. Відшкодування шкоди працівникові за міжнародними договорами України
- •Розділ XIV правове регулювання міжнародних перевезень
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних перевезень та їх правового регулювання
- •§ 2. Загальна характеристика міжнародно-правового регулювання перевезень
- •§ 3. Регулювання нормами національного законодавства міжнародних перевезень
- •Роваіл XV зобов'язання із заподіяння шкопп з иепоговірних правовідносин
- •§ 1. Умови настання деліктного зобов'язання в національних правових системах
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання
- •Встановлення мінімального рівня збитків, перевищення якого призводить до виникнення деліктного зобов'язання.
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у внутрішньому законодавстві України
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав, та принцип lex fori
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 4. Національні акти іноземних держав про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 5. Цивільні процесуальні норми у міжнародних договорах за участю України
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах міжнародних організацій
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах об'єднань держав
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності
- •§ 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-правових актах України
- •§ 10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом» у міжнародних договорах
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на території України
- •§ 13. Взаємозв'язок та взаємодія національних і міжнародних органів правосудця, що здійснюють провадження у цивільних справах
- •§ 14. Рішення Європейського суду з прав людини та порядок їх виконання на території України
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання 370
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві 379
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України 389
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес 396
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав,
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності 450 § 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-
- •§10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом»
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню 469
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на
(perpetuatio
fori), за
яким справа, прийнята судом до свого
провадження, повинна вирішуватися
по суті, незважаючи на те, що надалі
вона стала підсудна іншому суду. Так,
відповідно до Закону України «Про
міжнародне приватне право» 2005 р.
підсудність судам України справ з
«іноземним елементом» визначається
на момент відкриття провадження у
справі, незважаючи на те, що в ході
провадження у справі підстави для такої
підсудності відпали або змінилися, за
винятком випадків, передбачених ст. 76
Закону «Про міжнародне приватне право»
(ч. 1 ст. 75).
Відповідно
до ст. 414 ЦПК України «Підсудність судам
України цивільних справ по спорах,
в яких беруть участь іноземні громадяни,
особи без громадянства, іноземні
підприємства і організації, а також
у спорах, в яких беруть участь іноземці,
а також у спорах, в яких хоча б одна зі
сторін, які беруть участь у справі,
проживає за кордоном» міжнародна
підсудність в Україні визначається
за її законодавством. Насамперед мова
йде про норми ЦПК та ГПК України, а також
про норми Закону України «Про міжнародне
приватне право» 2005 р. Норми цивільного
процесуального законодавства визначають
підсудність за місцем знаходження
відповідача, за вибором позивача,
за місцем виконання договору. Встановлено
правила вибору підсудності, норми про
договірну та виключну підсудність,
підсудність кількох пов'язаних між
собою вимог. Так, згідно зі ст. 109 ЦПК
України за назвою «Підсудність справ
за місцезнаходженням відповідача»
діють правила загальної територіальної
підсудності, за якими позови до фізичної
особи пред'являються в суд за місцем
її проживання, а позови до юридичних
осіб - в суд за їхнім місцезнаходженням.
Щодо підсудності справ господарським
судам України, то слід зазначити, що
справи у спорах, які виникають при
виконанні господарських договорів та
з інших підстав розглядаються
господарським судом за місцезнаходженням
відповідача (ч. 2 ст. 15 ГПК України).
Господарські суди не приймають до свого
провадження справи за позовами до
відповідачів, місцезнаходження яких
є за межами України, крім випадків
передбачених законодавством України
чи міжнародними договорами за участю
України.§ 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-правових актах України
Закон
України «Про міжнародне приватне право»
встановлює підстави визначення
підсудності справ судам України. Так,
суди можуть приймати до свого провадження
і розглядати будь-які справи з «іноземним
елементом» у випадках: якщо сторони
передбачили своєю угодою підсудність
справи з іноземним елементом судам
України, крім випадків, передбачених
правилами про виключну підсудність;
якщо на території України відповідач
у справі має місце проживання або
місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме
майно, на яке можна накласти стягнення,
або знаходиться філія або представництво
іноземної юридичної особи - відповідача;
у справах про відшкодування шкоди, якщо
її було завдано на території України;
якщо у справі про сплату аліментів або
про встановлення батьківства позивач
має місце проживання в Україні; якщо у
справі про відшкодування шкоди позивач
- фізична особа має місце проживання в
Україні або юридична особа - відповідач
- місцезнаходження в Україні; якщо у
справі про спадщину спадкодавець у
момент смерті був громадянином України
або мав в Україні останнє місце
проживання; дія або подія, що стала
підставою для подання позову, мала
місце на території України; якщо у
справі про визнання безвісно відсутнім
або оголошення померлим особа мала
останнє відоме місце проживання на
території України; якщо справа окремого
провадження стосується особистого
статусу або дієздатності громадянина
України; якщо справа проти громадянина
України, який за кордоном діє як
дипломатичний агент або з інших підстав
має імунітет від місцевої юрисдикції,
відповідно до міжнародного договору
не може бути порушена за кордоном; в
інших випадках, визначених законом
України та міжнародним договором
України (ст. 76).
Зазначена
норма є диспозитивною і не містить
вичерпного переліку правових підстав
визначення підсудності справ судам
України. Саме тому до таких підстав
можна віднести ухвалу судді Верховного
Суду України, що приймається за
клопотанням позивача, про підсудність
справи про спір між громадянами України,
якщо обидві сторони проживають за її
межами, а також про підсудність справи
про розірвання шлюбу між громадянином
України та іноземцем або особою без
громадянства, які проживають за межами
України (ст. 111 ЦПК України).
Як
зазначалося, господарські суди не
приймають до свого провадження
справи за позовами до відповідачів,
місцезнаходження яких є за межами
України. Виняток становлять випадки,
передбачені
законодавством
України, а також, коли міждержавними
договорами чи угодами України
передбачено інше, як, наприклад, у п. 2
ст.
4
Угоди
про порядок вирішення спорів, пов'язаних
із здійсненням господарської
діяльності 1992
р.
Згідно з вказаною нормою підвідомчість
спорів може визначатись угодою сторін
(договірна підвідомчість), за винятками,
викладеними у пунктах 3
і
4
ст.
4
зазначеної
Угоди. Якщо сторони домовилися вирішити
спір у господарському суді України,
підсудність справи визначається за
загальними правилами територіальної
та предметної підсудності.
Господарські
суди України можуть вирішувати спори
за участю іноземних суб'єктів господарської
діяльності у межах їх підвідомчості
та підсудності за правилами, встановленими
процесуальним законодавством України.
Але при цьому норми чинного законодавства
не гарантують виконання рішення на
території іншої держави, оскільки воно
залежить від наявності міжнародного
договору про виконання рішень такого
суду, або виконання іноземною державою
такого принципу міжнародного цивільного
процесу як взаємність.
Так,
свого часу, арбітражний суд Львівської
області правильно вчинив, прийнявши
до провадження та розглянувши справу
за позовом ЗАТ «Бонус-М» (м. Львів)
до ТзОВ «Містад» (м. Краків) про стягнення
боргу (1998
р.). Він
керувався п. 10
доповнення
до контракту від 18
липня
1997
р.
про договірну підсудність та нормами
Договору між Україною і Республікою
Польща про правову допомогу та
правові відносини у цивічьних і
кримінальних справах 1993
р.
Правильно
було прийнято й розглянуто цим же судом
і справу за позовом прокурора (м.
Борислав, Львівська обл.)
в
інтересах ВАТ «Гамак» до ЗАТ «Емапьімпекс
ПБА» (м. Москва) про стягнення боргу
за договором поставки. Суд прийняв до
уваги застереження про договірну
підсудність, викладену в п. 10
договору
поставки від 27
лютого
1998
р., а
також норми Угоди про порядок вирішення
спорів, пов 'язаних із здійсненням
господарської діяльності 1992
р.
Законодавство
України допускає договірну підсудність.
Змінити міжнародну підсудність
можна угодою сторін у випадках,
передбачених законом (наприклад, ч.
2
ст.
8
Кодексу
торговельного мореплавства України),
або в разі виникнення спору із
зовнішньоторговельної угоди (ст. 38
Закону
України «Про зовнішньоекономічну
діяльність»). Відповідно до ст. 26
Закону
України «Про режим іноземного
інвестування» від 19
березня
1996
р.
спори між іноземними інвесторами і
державою з питань державного регулювання
іноземних
інвестицій та діяльності підприємств
з іноземними інвестиціями підлягають
розгляду в судах України, якщо інше не
визначено міжнародними договорами
України. Усі інші спори підлягають
розгляду в судах України або за
домовленістю сторін - у третейських
судах, у т. ч. за кордоном.
Закон
України «Про міжнародне приватне право»
встановлює виключну підсудність справ
з «іноземним елементом» судам України.
Так, підсудність є виключною у справах
якщо: нерухоме майно, щодо якого
виник спір, знаходиться на території
України; у справі, яка стосується
правовідносин між дітьми та батьками,
обидві сторони мають місце проживання
в Україні; у справі про спадщину
спадкодавець - громадянин України і
мав у ній місце проживання; спір
пов'язаний з оформленням права
інтелектуальної власності, яке потребує
реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту)
в Україні; спір пов'язаний з реєстрацією
або ліквідацією на території України
іноземних юридичних осіб, фізичних
осіб - підприємців; спір стосується
дійсності записів у державному реєстрі,
кадастрі України; у справах про
банкрутство боржник був створений
відповідно до законодавства України;
справа стосується випуску або знищення
цінних паперів, оформлених в Україні;
справи стосуються усиновлення, яке
було здійснено або здійснюється на
території України. В інших випадках,
визначених законами України (ст. 77).
Зазначений перелік також не є вичерпним.
Нормативно-правові
акти передбачають виключну підсудність
господарському суду спорів, зокрема
тих, що виникають з договору прямого
міжнародного залізничного перевезення
і повітряного сполучення, в яких одним
з відповідачів є орган транспорту.
Відповідно до ст. 16 ГПК України такі
спори вирішує господарський суд за
місцем знаходження органу транспорту.
При
виникненні труднощів у застосуванні
норм щодо підсудності спорів суди
керуються, крім зазначених статей
законодавства України, Рекомендаціями
Президії Вищого господарського суду
України від 27 червня 2007 р. № 04-5/120 «Про
деякі питання підвідомчості і
підсудності справ господарським судам».
Крім
цього, відповідно до Роз'яснення Президії
Вищого господарського суду України
від 22 травня 2002 р. № 04-5/570 «Про деякі
питання участі прокурора у розгляді
справ, підвідомчих господарським
судам» прокурор бере участь у розгляді
справ за його позовами, а також може
вступати за своєю ініціативою у справу,
порушену за позовом інших осіб, на
будь-якій стадії її розгляду
