відоме за назвою рецепційного ефекту міжнародного договору. Воно є досить поширеним. Наприклад, правила Брюссельської конвенції про коносаменті перевезення 1924 р., які застосовують до регулювання морських перевезень і в якій беруть участь близь­ко 50 держав, сприйняті національним законодавством ще майже 30 держав без ратифікації чи приєднання до зазначеної Конвенції. По-четверте, здійснення змішаних перевезень, транзит і контейнер­ні перевезення регулюються спеціальними нормами міжнародних чи національних актів.

§ 2. Загальна характеристика міжнародно-правового регулювання перевезень

Правове регулювання міжнародних перевезень здійснюється в основному нормами міжнародних договорів як багатосторонніх, так і значної кількості двосторонніх та нормами національного за­конодавства. Іноді використовують міжнародні звичаї.

Міжнародні багатосторонні договори на сьогодні зазнали чис­ленних змін, що призвело до появи нових редакцій деяких з них. Серед міжнародних багатосторонніх договорів залежно від виду транспорту, яким здійснюються перевезення, значне поширення отримали такі договори:

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) в редакції Бакинської Угоди між залізничними адхміністраціями держав - учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Рес­публіки і Естонської Республіки від 1 жовтня 1997 року «Про особ­ливості застосування окремих норм УМВС». Зазначена Угода була введена в дію з 1 листопада 1951 р. До неї неодноразово вносилися зміни і доповнення. З останніми змінами набула чинності 1 січня 1998 р.;

Угода між залізничними адміністраціями держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Ли­товської Республіки і Естонської Республіки від 1 жовтня 1997 ро­ку «Про особливості застосування окремих норм Угоди міжнарод­не залізничне вантажне сполучення (УМВС)». Зазначена Угода набула чинності 1 липня 1998 р.;

Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) в ре­дакції Таллінської Угоди між залізничними адміністраціями дер­жав - учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб­

ліки і Естонської Республіки від 28 травня 1997 року «Про особли­вості застосування окремих норм УМПС». Зазначена Угода була введена в дію з 1 листопада 1951 р. До неї неодноразово вносилися зміни і доповнення. З останніми змінами набула чинності ЗО трав­ня 1999 р.;

Угода між залізничними адміністраціями держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Ли­товської Республіки, Естонської Республіки від 28 травня 1997 ро­ку «Про особливості застосування окремих норм УМПС». Угода набула чинності 1 вересня 1997 р.;

Конвенція УНІДРУА від 19 травня 1956 р. «Про договори між­народного дорожнього перевезення вантажів (КДГТВ)» (Женева);

Конвенція УНІДРУА від 1 березня 1973 р. «Про договори міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП)» (Женева);

Конвенція СНД від 9 жовтня 1997 р. «Про міжнародні автомо­більні перевезення пасажирів і багажу (КМАПП)» (Бішкек);

Конвенція від 12 жовтня 1929 р. «Про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень» (Варшава);

Конвенція від 18 вересня 1961 р. «Про уніфікацію деяких правил стосовно міжнародних повітряних перевезень, що здійс­нюються особою, яка не є перевізником за договором» (Гвада- лахара);

Конвенція від 28 травня 1999 р. «Про уніфікацію деяких пра­вил стосовно міжнародних повітряних перевезень» (Монреаль). Набула чинності 4 листопада 2003 р.;

Конвенція від 25 серпня 1924 р. «Про уніфікацію деяких пра­вил про коносамент» (Брюссель);

Конвенція ООН від 31 березня 1978 р. «Про морське переве­зення вантажів» (Гамбург). Норми цієї Конвенції називають «Гам­бурзькими правилами»;

Конвенція ІМО від 13 грудня 1974 р. «Про перевезення морем пасажирів та їх багажу» (Афіни).

Серед міжнародних багатосторонніх конвенцій, присвячених окремим питанням перевезень, відомі, зокрема: Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжна­родній торгівлі від 19 квітня 1991 р. (поки що чинності не набула); Конвенція ІМО від 6 травня 1993 р. «Про морські застави та іпоте­ки» (Женева); Конвенція ІМО від 2 травня 1996 р. «Про обмежен­ня відповідальності по морських вимогах» (Лондон); Конвенція

від 10 травня 1952 р. «Про уніфікацію деяких правил, які стосу­ються арешту морських суден» (Брюссель); Конвенція ІМО по обміру суден від 23 червня 1969 р. (Лондон); Конвенція ООН від 24 травня 1980 р. «Про міжнародні змішані перевезення вантажів», (Женева), (поки що чинності не набула); Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпеч­них вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом від 1 лютого 1990 р.; Європейська угода про найваж­ливіші лінії міжнародних перевезень 1997 р. У 1998 р. Україна ра­тифікувала багатосторонню Угоду про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів.

Україна брала і продовжує брати участь переважно у міжна­родних двосторонніх договорах, які регулюють питання міжнарод­них перевезень. Це можуть бути договори, у яких встановлено принципи взаємовідносин у галузі міжнародного транспорту або врегульовано конкретні умови перевезень. Наприклад, принципи перевезень встановлено в Угоді між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Македонія про співробітництво в галузі заліз­ничного транспорту від 27 червня 2005 р.; Угоді між Кабінетом Міністрів України і Урядом Турецької Республіки про співробіт­ництво в галузі залізничного транспорту від 7 червня 2005 р.

Конкретні умови перевезень залежно від виду транспорту ре­гулює значно більша кількість двосторонніх договорів. Так, за участю України укладено Угоду між Кабінетом Міністрів України та Радою Міністрів Боснії і Герцеговини про міжнародні автомо­більні перевезення від 7 лютого 2006 р.; Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Сирійської Арабської Республіки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 8 червня 2004 р. та ін.

Іноді у міжнародних договорах зосереджено норми, які регу­люють міждержавні перевезення одразу кількома видами транс­порту. Прикладом є Угода між Урядом України та Урядом Російсь­кої Федерації про організацію військових міждержавних переве­зень та розрахунки за них від 25 листопада 1995 р., ратифікована Законом України від 12 вересня 2002 р.¹ Її норми присвячені здійс­ненню перевезень залізничним, повітряним і автомобільним транс­портом. Угода містить колізійну норму, відповідно до якої переве­зення небезпечних вантажів автомобільним транспортом регулю­

¹ Відомості Верховної Ради України - 2002 - № 44 - Ст. 327.