законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо уси- новлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу. Здат­ність особи бути усиновлювачем визначається відповідно до її особистого закону. Правові наслідки усиновлення або його припи­нення визначаються особистим законом усиновлювача. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до зазначених правил, здійс­нюються відповідно до особистого закону дитини.

§ 8. Матеріально-правові норми законодавства України стосовно правовідносин по усиновленню з «іноземним елементом»

Низку матеріально-правових норм, які слід застосовувати при вирішенні питань про усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства, містить розділ VI Сімейного кодексу України 2002 р. та Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійс­нення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України 8 жовтня 2008 р.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України 2002 р. усинов­лення громадянином України дитини, яка є громадянином Укра­їни, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Якщо уси- новлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої прожи­ває дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини (ст. 282). За загальним правилом, діти, які підлягають усиновленню, беруться на облік встановленими у законодавстві органами. Проте діти - громадяни України, які проживають за її межами і можуть бути усиновлені, на облік не беруться.

Відповідно до зазначеного Порядку громадяни України, які проживають за межами України, іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, беруться на облік Державним де­партаментом з усиновлення та захисту прав дитини. Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які ба­

жають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Де­партаменту, для взяття їх на облік, справу, яка складається з та­ких документів: 1) заява про взяття на облік кандидатів в усинов- лювачі, засвідчена нотаріально; 2) копія паспорта або іншого до­кумента, що посвідчує особу, у двох примірниках; 3) висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує мож­ливість заявників бути усиновлювачами. У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наяв­ність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім'ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родин­ного зв'язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення. Висновок повинен містити рекомендації щодо кіль­кості, віку та стану здоров'я дітей, яких можуть усиновити заявни­ки. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього дода­ється копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов'язаної з усиновленням; 4) дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини; 5) зобов'язання заявника (у двох примірниках): поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипло­матичному представництві України (із зазначенням найменування установи, представництва, його адреси) протягом місяця після в'їзду до країни проживання; забезпечити право усиновленої ди­тини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років; подавати консульській установі чи дипломатичному представни­цтву України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживан­ня та стан здоров'я усиновленої дитини за встановленою формою; надавати можливість представникові консульської установи чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною; повідомляти консульську установу чи дипломатичне представни­цтво України про зміну місця проживання усиновленої дитини; 6) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подруж­жя), якщо інше не передбачено законодавством; 7) довідка про за­робітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав або нотаріально; 8) засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни (у двох примірниках); 9) висновок про стан здоров'я кожного заявника,

згідно з відповідною формою; 10) довідка про наявність чи відсут­ність судимості для кожного заявника, видана компетентним орга­ном країни проживання; 11) засвідчена нотаріально копія докумен­та, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров'я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користу­вання майном, інші заяви не замінюють документів, зазначених у цьому пункті.

Справа приймається Департаментом за наявності усіх зазначе­них документів.

Для отримання дозволу Департаменту на усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за її межами, консуль­ська установа чи дипломатичне представництво України надсилає до Департаменту низку документів з зазначеної справи, висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам ди­тини, а також засвідчені в установленому порядку документи, які засвідчують підставу взяття дитини на облік (наприклад, для ди- тини-сироти - свідоцтво про смерть батьків або довідка органів реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію смерті батьків).

Департамент на підставі отриманих документів протягом 20 ро­бочих днів розглядає питання про надання дозволу на усиновлення дитини. У разі позитивного вирішення питання, Департамент оформ­ляє дозвіл на усиновлення дитини, надсилає його разом з пода­ними документами відповідній консульській установі чи диплома­тичному представництву України. Про відмову у видачі дозволу на усиновлення дитини Департамент інформує відповідну кон­сульську установу чи дипломатичне представництво України із зазначенням причин та повертає подані документи. Рішення про усиновлення громадянами України дитини-громадянина України, яка проживає за її межами, приймається консульською устано­вою чи дипломатичним представництвом України на підставі по­даних документів. Інформація щодо рішення про усиновлення, прийняте консульською установою чи дипломатичним представ­ництвом України, записується в Книгу обліку рішень про усинов­лення дітей.

Документи, на підставі яких консульська установа чи диплома­тичне представництво України прийняли рішення про усиновлен­ня дитини, зберігаються у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України протягом 10 років, після чого передаються в архів відповідно до законодавства.

У разі усиновлення іноземцями дитини-громадянина України, яка проживає за її межами, консульська установа чи дипломатичне представництво України видає їм дозвіл Департаменту на усинов­лення дитини та повертає певні документи, які подавалися у Депар­тамент, для подання до відповідних органів держави, на території якої проживає дитина.

Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених Сі­мейним кодексом України. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Якщо усиновлювач є роди­чем дитини або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеці­ального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути здійснене до спливу цього стро­ку. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом од­ного року з моменту взяття її на облік урядовим органом держав­ного управління з усиновлення та захисту прав дитини не вияви­лося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.

Переважне право на усиновлення дитини-громадянина України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини; 2) громадянами дер­жав, з якими Україна уклала договір про надання правової допо­моги. На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав ди­тини. Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України. За усиновленою дитиною зберігається громадянство Ук­раїни до досягнення нею вісімнадцяти років. Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповід­но до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів (ст. 283).

Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні, здійснюється громадянами України або іноземцями, які прожива­ють в Україні, на загальних підставах (ст. 284).