
- •Автори:
- •Isbn 978-966-326-346-5 4-те переробл. І допов. Вид. Isbn 966-8074-82-3 3-тє видання
- •1 .. © Г. С. Фединяк, л. С. Фединяк, 2008
- •§ 1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватного права
- •§ 3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав
- •§ 1. Види джерел (загальна характеристика)
- •§ 2. Внутрішнє законодавство
- •§ 3. Міжнародні договори
- •§ 4. Звичаї
- •§ 5. Судова та арбітражна практика
- •§ 6. Зближення національного законодавства різних держав
- •Розділ III порівняльний метоп і міжнародне приватне право
- •§ 1. Історія розвитку порівняльного методу
- •§ 2. Об'єкти порівняння у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Правові системи як об'єкти дослідження у міжнародному приватному праві
- •§ 4. Мета порівняльного методу
- •§ 1. Колізійний метод регулювання
- •§ 2. Колізійні норми: загальна характеристика, структура, види
- •§ 3. Місце колізійних норм у джерелах права
- •§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Розділ V
- •Основні питання, пов'язані в тлумаченням, кваліфікацією та особливостями оії норм міжнародного приватного права
- •§ 1. Тлумачення, кваліфікація та «конфлікт кваліфікацій» у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Основні способи вирішення питання кваліфікації
- •§ 3. Застереження про публічний порядок
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •§ 5. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •Розаіл VI
- •Правовий статус фізичних осіб
- •§ 1. Правові засади регулювання статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Правові режими, що надаються іноземцям для реалізації їхніх прав та обов'язків
- •§ 3. Право- та дієздатність іноземців
- •§ 4. Законодавство України про поняття «іноземець», «іноземний громадянин», «особа без громадянства» та зміна правового статусу цих осіб
- •§ 5. Правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства в Україні
- •§ 6. Основні колізійні норми національного законодавства України, які визначають правовий статус фізичних осіб
- •§ 7. Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні
- •§ 8. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •§ 9. Взаємність щодо фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 10. Особливості правового статусу біпатридів
- •РозПіп VII правовий статус юридичних осіб та їх об'єднань
- •§ 1. Поняття «юридична особа»
- •§ 2. Загальні питання про особистий статут і «національність» юридичної особи1
- •§ 3. Відображення теорій визначення «національності» юридичних осіб у національних джерелах права1
- •§ 4. Уніфікація юридичних норм, що відображають теорії визначення «національності» юридичних осіб1
- •§ 5. Визнання юридичних осіб та їх перенесення1
- •§ 6. Загальна характеристика правового статусу іноземних юридичних осіб в Україні
- •§ 7. Правовий статус юридичних осіб України за кордоном
- •Розділ VIII оержава як суб'єкт міжнарОаНого приватного права1
- •§ 1. Держава у цивільних правовідносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Імунітет держави та його види (аналіз нормативно-правових актів)
- •§ 3. Реалізація державою її імунітету (аналіз практики застосування нормативно-правових актів)
- •§ 4. Україна як суб'єкт міжнародного приватного права
- •§ 1. Загальні питання права власності у відносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні норми національного законодавства України, застосовувані до вирішення питань про право власності й інші речові права
- •Розділ X зовнішньоекономічні поговори (контракти)
- •§ 1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її загальна характеристика
- •§ 2. Зовнішньоекономічні договори (контракти) і право, застосовуване до них за законодавством України
- •§ 3. Умови зовнішньоекономічних договорів
- •§ 4. Характеристика зовнішньоекономічних контрактів з особливим суб'єктним складом1
- •§ 5. Особливості окремих умов зовнішньоекономічних контрактів за участю тнк і приймаючої держави1
- •§ 6. Товарообмінні (бартерні) операції
- •§ 7. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва
- •§ 8. Конвенція оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.)
- •§ 1. Шлюб: поняття, умови
- •§ 2. Особисті відносини між подружжям за національним правом
- •§ 3. Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом
- •§ 4. Розірвання шлюбу за національним правом
- •§ 5. Колізійні питання оформлення шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання сімейних відносин
- •§ 7. Колізійні норми міжнародних договорів та законодавства України про усиновлення
- •§ 8. Матеріально-правові норми законодавства України стосовно правовідносин по усиновленню з «іноземним елементом»
- •§ 9. Норми щодо сімейних правовідносин міжнародних багатосторонніх договорів
- •Розшл XII правове регулювання спадкових правовідносин в «іноземним елементом»
- •§ 1. Загальна характеристика спадкового права держав
- •§ 2. Джерела спадкового права (національне законодавство та судові прецеденти)
- •§ 3. Спадкування за заповітом (національні матеріально-правові норми)
- •§ 4. Спадкування за законом
- •§ 5. Колізії законодавства у сфері спадкування за заповітом та за законом
- •§ 6. Колізійні норми, застосовувані у разі спадкування рухомого та нерухомого майна
- •§ 7. Інститут спадкової трансмісії та негідного спадкоємця
- •§ 8. Норми з питань спадкування, що містяться у міжнародних договорах про надання правової допомоги у цивільних справах за участю України
- •§ 9. Норми міжнародних багатосторонніх договорів у сфері спадкових відносин
- •Розшл XIII
- •§ 1. Трудові відносини з «іноземним елементом» та джерела їх правового регулювання
- •§ 2. Колізійні прив'язки, застосовувані до регламентації трудових відносин з «іноземним елементом»
- •§ 3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
- •§ 4. Праця громадян України за кордоном
- •§ 5. Праця іноземців в Україні
- •§ 6. Відшкодування шкоди працівникові за міжнародними договорами України
- •Розділ XIV правове регулювання міжнародних перевезень
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних перевезень та їх правового регулювання
- •§ 2. Загальна характеристика міжнародно-правового регулювання перевезень
- •§ 3. Регулювання нормами національного законодавства міжнародних перевезень
- •Роваіл XV зобов'язання із заподіяння шкопп з иепоговірних правовідносин
- •§ 1. Умови настання деліктного зобов'язання в національних правових системах
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання
- •Встановлення мінімального рівня збитків, перевищення якого призводить до виникнення деліктного зобов'язання.
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у внутрішньому законодавстві України
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав, та принцип lex fori
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 4. Національні акти іноземних держав про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 5. Цивільні процесуальні норми у міжнародних договорах за участю України
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах міжнародних організацій
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах об'єднань держав
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності
- •§ 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-правових актах України
- •§ 10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом» у міжнародних договорах
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на території України
- •§ 13. Взаємозв'язок та взаємодія національних і міжнародних органів правосудця, що здійснюють провадження у цивільних справах
- •§ 14. Рішення Європейського суду з прав людини та порядок їх виконання на території України
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання 370
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві 379
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України 389
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес 396
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав,
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності 450 § 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-
- •§10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом»
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню 469
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на
законом
дитини та особистим законом усиновлювача.
Якщо уси- новлювач -
подружжя,
яке не має спільного особистого закону,
то застосовується право, що визначає
правові наслідки шлюбу. Здатність
особи бути усиновлювачем визначається
відповідно до її особистого закону.
Правові наслідки усиновлення або його
припинення визначаються особистим
законом усиновлювача. Нагляд та облік
дітей, усиновлених відповідно до
зазначених правил, здійснюються
відповідно до особистого закону дитини.
Низку
матеріально-правових норм, які слід
застосовувати при вирішенні питань
про
усиновлення
за участю іноземців та осіб без
громадянства, містить розділ VI
Сімейного кодексу України 2002
р.
та Порядок провадження діяльності з
усиновлення та здійснення нагляду
за дотриманням прав усиновлених дітей,
затверджений постановою Кабінету
Міністрів України 8
жовтня
2008
р.
Відповідно
до норм Сімейного кодексу України 2002
р.
усиновлення громадянином України
дитини, яка є громадянином України,
але проживає за межами України,
здійснюється в консульській установі
або дипломатичному представництві
України. Якщо уси- новлювач не є
громадянином України, для усиновлення
дитини, яка є громадянином України,
потрібен дозвіл урядового органу
державного управління з усиновлення
та захисту прав дитини. Усиновлення
іноземцем дитини, яка є громадянином
України, здійснене у відповідних органах
держави, на території якої проживає
дитина, є дійсним за умови попереднього
одержання дозволу урядового органу
державного управління з усиновлення
та захисту прав дитини (ст. 282).
За
загальним правилом, діти, які підлягають
усиновленню, беруться на облік
встановленими у законодавстві органами.
Проте діти -
громадяни
України, які проживають за її межами і
можуть бути усиновлені, на облік не
беруться.
Відповідно
до зазначеного Порядку громадяни
України, які проживають за межами
України,
іноземці,
які бажають усиновити дитину, що проживає
в Україні,
беруться на облік
Державним департаментом з усиновлення
та захисту прав дитини. Громадяни
України, які проживають за межами
України, та іноземці, які ба§ 8. Матеріально-правові норми законодавства України стосовно правовідносин по усиновленню з «іноземним елементом»
жають
усиновити дитину, що проживає в Україні,
подають до Департаменту, для взяття
їх на облік, справу, яка складається з
таких документів:
1) заява
про взяття на облік кандидатів в усинов-
лювачі, засвідчена нотаріально; 2)
копія
паспорта або іншого документа, що
посвідчує особу, у двох примірниках;
3)
висновок
компетентного органу країни проживання,
який підтверджує можливість заявників
бути усиновлювачами. У висновку
зазначаються адреса, житлово-побутові
умови (кількість спальних кімнат,
наявність умов для проживання
дитини), біографічні дані, склад сім'ї
(кількість осіб, які проживають разом
із заявником, ступінь родинного
зв'язку, наявність власних дітей),
ставлення заявників до усиновлення.
Висновок повинен містити рекомендації
щодо кількості, віку та стану здоров'я
дітей, яких можуть усиновити заявники.
Якщо висновок видано недержавним
органом, до нього додається копія
ліцензії на провадження таким органом
діяльності, пов'язаної з усиновленням;
4)
дозвіл
компетентного органу країни проживання
заявників на в'їзд і постійне проживання
усиновленої дитини; 5)
зобов'язання
заявника (у двох примірниках): поставити
дитину на облік у відповідній консульській
установі чи дипломатичному
представництві України (із зазначенням
найменування установи, представництва,
його адреси) протягом місяця після
в'їзду до країни проживання; забезпечити
право усиновленої дитини зберігати
громадянство України до досягнення
нею 18
років;
подавати консульській установі чи
дипломатичному представництву
України не менш як один раз на рік
протягом перших трьох років після
усиновлення та в подальшому один раз
на три роки до досягнення дитиною
вісімнадцяти років звіт про умови
проживання та стан здоров'я усиновленої
дитини за встановленою формою; надавати
можливість представникові консульської
установи чи дипломатичного представництва
України спілкуватися з дитиною;
повідомляти консульську установу чи
дипломатичне представництво України
про зміну місця проживання усиновленої
дитини; 6)
засвідчена
нотаріально письмова згода другого з
подружжя на усиновлення дитини (у разі
усиновлення дитини одним з подружжя),
якщо інше не передбачено законодавством;
7)
довідка
про заробітну плату за останні шість
місяців або копія декларації про доходи
за попередній календарний рік, засвідчена
органом, який її видав або нотаріально;
8)
засвідчена
нотаріально копія документа про шлюб,
зареєстрований в компетентних органах
країни (у двох примірниках); 9)
висновок
про стан здоров'я кожного заявника,
згідно
з відповідною формою; 10) довідка про
наявність чи відсутність судимості
для кожного заявника, видана компетентним
органом країни проживання; 11)
засвідчена нотаріально копія документа,
що підтверджує право власності або
користування житловим приміщенням, із
зазначенням його загальної і житлової
площі та кількості спальних кімнат.
У
разі усиновлення дитини одним із
подружжя висновок про стан здоров'я та
довідка про наявність чи відсутність
судимості подаються кожним з подружжя.
Нотаріально
засвідчені заяви про розмір заробітної
плати чи інших доходів заявників,
наявність у них майна чи права
користування майном, інші заяви не
замінюють документів, зазначених у
цьому пункті.
Справа
приймається Департаментом за наявності
усіх зазначених документів.
Для
отримання дозволу Департаменту на
усиновлення дитини, яка є громадянином
України, але проживає за її межами,
консульська установа чи дипломатичне
представництво України надсилає до
Департаменту низку документів з
зазначеної справи, висновок про
доцільність усиновлення та його
відповідність інтересам дитини, а
також засвідчені в установленому
порядку документи, які засвідчують
підставу взяття дитини на облік
(наприклад, для ди- тини-сироти - свідоцтво
про смерть батьків або довідка органів
реєстрації актів цивільного стану про
реєстрацію смерті батьків).
Департамент
на підставі отриманих документів
протягом 20 робочих днів розглядає
питання про надання дозволу на усиновлення
дитини. У разі позитивного вирішення
питання, Департамент оформляє дозвіл
на усиновлення дитини, надсилає його
разом з поданими документами
відповідній консульській установі чи
дипломатичному представництву
України. Про відмову у видачі дозволу
на усиновлення дитини Департамент
інформує відповідну консульську
установу чи дипломатичне представництво
України із зазначенням причин та
повертає подані документи. Рішення про
усиновлення громадянами України
дитини-громадянина України, яка проживає
за її межами, приймається консульською
установою чи дипломатичним
представництвом України на підставі
поданих документів. Інформація щодо
рішення про усиновлення, прийняте
консульською установою чи дипломатичним
представництвом України, записується
в Книгу обліку рішень про усиновлення
дітей.
Документи,
на підставі яких консульська установа
чи дипломатичне представництво
України прийняли рішення про усиновлення
дитини, зберігаються у відповідній
консульській установі чи дипломатичному
представництві України протягом 10
років, після чого передаються в архів
відповідно до законодавства.
У
разі усиновлення іноземцями
дитини-громадянина України, яка проживає
за її межами, консульська установа чи
дипломатичне представництво України
видає їм дозвіл Департаменту на
усиновлення дитини та повертає певні
документи, які подавалися у Департамент,
для подання до відповідних органів
держави, на території якої проживає
дитина.
Усиновлення
іноземцем в Україні дитини, яка є
громадянином України, здійснюється на
загальних підставах, встановлених
Сімейним кодексом України. Дитина,
яка є громадянином України, може бути
усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває
не менш як один рік на обліку в урядовому
органі державного управління з
усиновлення та захисту прав дитини.
Якщо усиновлювач є родичем дитини
або дитина страждає на хворобу, що
внесена до спеціального переліку,
затвердженого Міністерством охорони
здоров'я України, усиновлення може бути
здійснене до спливу цього строку.
Дитина може бути усиновлена іноземцем,
якщо протягом одного року з моменту
взяття її на облік урядовим органом
державного управління з усиновлення
та захисту прав дитини не виявилося
громадянина України, який бажав би її
усиновити або взяти під опіку чи
піклування до себе в сім'ю.
Переважне
право на усиновлення дитини-громадянина
України мають іноземці, які є:
1) родичами дитини; 2) громадянами держав,
з якими Україна уклала договір про
надання правової допомоги. На
усиновлення дитини іноземцем потрібна
згода урядового органу державного
управління з усиновлення та захисту
прав дитини. Усиновлення іноземцями
провадиться за умови забезпечення
дитині прав в обсязі не меншому, ніж це
встановлено законами України. За
усиновленою дитиною зберігається
громадянство України до досягнення
нею вісімнадцяти років. Усиновлена
дитина має право на збереження своєї
національної ідентичності відповідно
до Конвенції про права дитини, інших
міжнародних договорів (ст. 283).
Усиновлення
дитини, яка є іноземцем і проживає в
Україні, здійснюється громадянами
України або іноземцями, які проживають
в Україні, на загальних підставах (ст.
284).