
- •Автори:
- •Isbn 978-966-326-346-5 4-те переробл. І допов. Вид. Isbn 966-8074-82-3 3-тє видання
- •1 .. © Г. С. Фединяк, л. С. Фединяк, 2008
- •§ 1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватного права
- •§ 3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних держав
- •§ 1. Види джерел (загальна характеристика)
- •§ 2. Внутрішнє законодавство
- •§ 3. Міжнародні договори
- •§ 4. Звичаї
- •§ 5. Судова та арбітражна практика
- •§ 6. Зближення національного законодавства різних держав
- •Розділ III порівняльний метоп і міжнародне приватне право
- •§ 1. Історія розвитку порівняльного методу
- •§ 2. Об'єкти порівняння у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Правові системи як об'єкти дослідження у міжнародному приватному праві
- •§ 4. Мета порівняльного методу
- •§ 1. Колізійний метод регулювання
- •§ 2. Колізійні норми: загальна характеристика, структура, види
- •§ 3. Місце колізійних норм у джерелах права
- •§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Розділ V
- •Основні питання, пов'язані в тлумаченням, кваліфікацією та особливостями оії норм міжнародного приватного права
- •§ 1. Тлумачення, кваліфікація та «конфлікт кваліфікацій» у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Основні способи вирішення питання кваліфікації
- •§ 3. Застереження про публічний порядок
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •§ 5. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •Розаіл VI
- •Правовий статус фізичних осіб
- •§ 1. Правові засади регулювання статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Правові режими, що надаються іноземцям для реалізації їхніх прав та обов'язків
- •§ 3. Право- та дієздатність іноземців
- •§ 4. Законодавство України про поняття «іноземець», «іноземний громадянин», «особа без громадянства» та зміна правового статусу цих осіб
- •§ 5. Правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства в Україні
- •§ 6. Основні колізійні норми національного законодавства України, які визначають правовий статус фізичних осіб
- •§ 7. Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні
- •§ 8. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •§ 9. Взаємність щодо фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •§ 10. Особливості правового статусу біпатридів
- •РозПіп VII правовий статус юридичних осіб та їх об'єднань
- •§ 1. Поняття «юридична особа»
- •§ 2. Загальні питання про особистий статут і «національність» юридичної особи1
- •§ 3. Відображення теорій визначення «національності» юридичних осіб у національних джерелах права1
- •§ 4. Уніфікація юридичних норм, що відображають теорії визначення «національності» юридичних осіб1
- •§ 5. Визнання юридичних осіб та їх перенесення1
- •§ 6. Загальна характеристика правового статусу іноземних юридичних осіб в Україні
- •§ 7. Правовий статус юридичних осіб України за кордоном
- •Розділ VIII оержава як суб'єкт міжнарОаНого приватного права1
- •§ 1. Держава у цивільних правовідносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Імунітет держави та його види (аналіз нормативно-правових актів)
- •§ 3. Реалізація державою її імунітету (аналіз практики застосування нормативно-правових актів)
- •§ 4. Україна як суб'єкт міжнародного приватного права
- •§ 1. Загальні питання права власності у відносинах з «іноземним елементом»
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні норми національного законодавства України, застосовувані до вирішення питань про право власності й інші речові права
- •Розділ X зовнішньоекономічні поговори (контракти)
- •§ 1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її загальна характеристика
- •§ 2. Зовнішньоекономічні договори (контракти) і право, застосовуване до них за законодавством України
- •§ 3. Умови зовнішньоекономічних договорів
- •§ 4. Характеристика зовнішньоекономічних контрактів з особливим суб'єктним складом1
- •§ 5. Особливості окремих умов зовнішньоекономічних контрактів за участю тнк і приймаючої держави1
- •§ 6. Товарообмінні (бартерні) операції
- •§ 7. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва
- •§ 8. Конвенція оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.)
- •§ 1. Шлюб: поняття, умови
- •§ 2. Особисті відносини між подружжям за національним правом
- •§ 3. Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом
- •§ 4. Розірвання шлюбу за національним правом
- •§ 5. Колізійні питання оформлення шлюбу в міжнародному приватному праві
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання сімейних відносин
- •§ 7. Колізійні норми міжнародних договорів та законодавства України про усиновлення
- •§ 8. Матеріально-правові норми законодавства України стосовно правовідносин по усиновленню з «іноземним елементом»
- •§ 9. Норми щодо сімейних правовідносин міжнародних багатосторонніх договорів
- •Розшл XII правове регулювання спадкових правовідносин в «іноземним елементом»
- •§ 1. Загальна характеристика спадкового права держав
- •§ 2. Джерела спадкового права (національне законодавство та судові прецеденти)
- •§ 3. Спадкування за заповітом (національні матеріально-правові норми)
- •§ 4. Спадкування за законом
- •§ 5. Колізії законодавства у сфері спадкування за заповітом та за законом
- •§ 6. Колізійні норми, застосовувані у разі спадкування рухомого та нерухомого майна
- •§ 7. Інститут спадкової трансмісії та негідного спадкоємця
- •§ 8. Норми з питань спадкування, що містяться у міжнародних договорах про надання правової допомоги у цивільних справах за участю України
- •§ 9. Норми міжнародних багатосторонніх договорів у сфері спадкових відносин
- •Розшл XIII
- •§ 1. Трудові відносини з «іноземним елементом» та джерела їх правового регулювання
- •§ 2. Колізійні прив'язки, застосовувані до регламентації трудових відносин з «іноземним елементом»
- •§ 3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
- •§ 4. Праця громадян України за кордоном
- •§ 5. Праця іноземців в Україні
- •§ 6. Відшкодування шкоди працівникові за міжнародними договорами України
- •Розділ XIV правове регулювання міжнародних перевезень
- •§ 1. Загальна характеристика міжнародних перевезень та їх правового регулювання
- •§ 2. Загальна характеристика міжнародно-правового регулювання перевезень
- •§ 3. Регулювання нормами національного законодавства міжнародних перевезень
- •Роваіл XV зобов'язання із заподіяння шкопп з иепоговірних правовідносин
- •§ 1. Умови настання деліктного зобов'язання в національних правових системах
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання
- •Встановлення мінімального рівня збитків, перевищення якого призводить до виникнення деліктного зобов'язання.
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у внутрішньому законодавстві України
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав, та принцип lex fori
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 4. Національні акти іноземних держав про засади процесуального статусу іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
- •§ 5. Цивільні процесуальні норми у міжнародних договорах за участю України
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах міжнародних організацій
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах об'єднань держав
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності
- •§ 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-правових актах України
- •§ 10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом» у міжнародних договорах
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на території України
- •§ 13. Взаємозв'язок та взаємодія національних і міжнародних органів правосудця, що здійснюють провадження у цивільних справах
- •§ 14. Рішення Європейського суду з прав людини та порядок їх виконання на території України
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання 370
- •§ 3. Колізійні питання деліктних зобов'язань з «іноземним елементом» у національному праві 379
- •§ 4. Розвиток регулювання деліктних зобов'язань з «іноземним
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України 389
- •§ 1. Доктрина про міжнародний цивільний процес 396
- •§ 2. Органи, що займаються захистом суб'єктивних цивільних прав,
- •§ 3. Національні акти України про засади процесуального статусу
- •§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 7. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах
- •§ 8. Поняття, види та способи визначення міжнародної підсудності 450 § 9. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-
- •§10. Норми про підсудність спорів з «іноземним елементом»
- •§11. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень на території України та коло рішень, які підлягають визнанню та виконанню 469
- •§ 12. Національні акти України та норми міжнародних договорів про порядок визнання та виконання іноземних судових рішень на
кодексу
України), на повагу до своєї індивідуальності
(ст. 51
Сімейного
кодексу України).
Дещо
по-іншому регламентуються особисті
відносини подружжя в державах «сім'ї
загального права». Тут принцип рівності
чоловіка й жінки у сімейних відносинах
не отримав законодавчого закріплення
і не сформульований судовою практикою.
У нормах, що стосуються прав дружини,
вказується на рівність прав заміжніх
і незаміжніх жінок, на усунення
«неправоздатності» заміжніх, але не
про надання їм таких самих прав, як і
чоловікам.
У
державах зазначеної «сім'ї» особисті
відносини подружжя ще й досі
характеризуються привілейованою роллю
особистого імені чоловіка (Англія; США;
Канада,
за винятком її провінції Онтаріо).
Виявом привілейованої ролі особистості
чоловіка є «консорціум», тобто
обов'язок спільного подружнього життя
з можливим спільним веденням господарства
тощо. Поняття «консорціуму» охоплює й
право дружини мати прізвище чоловіка
та її обов'язок слідувати за чоловіком,
проживати в обраному ним місці. Порушення
дружиною останнього може стати підставою
для звернення до суду з позовом про
розлучення. Загалом вичерпної
регламентації «консорціуму» в
джерелах права не існує. У практиці
судів згаданих держав до 1970
р.
недотримання «консорціуму» могло
потягнути заявления
чоловіком
позову з вимогою відновлення подружнього
проживання. За останні 20
років
значення цього інституту в шлюбно-сімейних
відносинах істотно зменшилось.
Майнові
права
та
обов'язки
подружжя досить детально регламентуються
у правових системах сучасності. Це
відносини з приводу режиму майна
подружжя, порядку управління ним,
надання матеріального утримання
одне одному. Існують
три основні види правового режиму майна
подружжя:
спільності,
роздільності
та
змішаний
режим.
Режим
спільності майна подружжя означає
право спільної сумісної власності
на майно, нажите за час шлюбу. Однак
майно, яке належало їм до шлюбу, а також
отримане під час шлюбу в дар чи спадок,
залишається в роздільній власності.
Режим роздільності
передбачає належність кожному з подружжя
не тільки його
п- 251§ 3. Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом
дошлюбного
майна, а й майна, набутого під час шлюбу
за власні кошти.
Змішаний режим
означає, що в період перебування у шлюбі
подружжя розпоряджається майном окремо,
а в разі розлучення це майно стає
загальним і ділиться порівну. У
законодавстві держав можуть міститися
й інші норми, зміст яких не відповідає
традиційному тлумаченню режимів
майна. Так, щодо режиму спільності в
одних штатах США
доходи
від роздільної власності включаються
у спільне майно (штати Техас,
Луїзіана,
Айдахо),
а
в інших -
ні.
Юридичною
підставою застосування певного режиму
майна може бути закон держави або
шлюбний договір (контракт) (легальний
та договірний режим майна). Легальний
режим спільності майна подружжя
передбачається, наприклад, законодавством
Іспанії, Франції, деяких штатів США.
Легальний
режим роздільного майна існує в більшості
держав «сім'ї загального права», в т.
ч.
у Великобританії; легальний змішаний
режим майна -
у
Данії, Німеччині, Норвегії, Фінляндії,
Швеції та інших державах.
За
шлюбним договором (контрактом) подружжю
надається можливість урегулювати
майнові відносини на свій погляд. У
ньому може визначатися статус дошлюбного,
шлюбного майна подружжя та його
поділ у разі розлучення. В державах
«сім'ї загального права» значення
шлюбного договору має інститут довірчої
власності (траст).
Законодавство
багатьох держав передбачає порядок
укладення шлюбного договору. Зазвичай
для цього обов'язковою є присутність
обох сторін і нотаріальне посвідчення
їхніх підписів (ст. 1410
Цивільного
зводу Німеччини). Інколи допускається
присутність представників сторін (ст.
1294
Цивільного
кодексу Франції). Угода про майнові
відносини між подружжям найчастіше
укладається тільки до шлюбу і може
породжувати правові наслідки лише з
часу його реєстрації (ст. 1395
Цивільного
кодексу Франції). У державах, де
відсутній легальний режим майна,
подружжя обов'язково укладає шлюбний
контракт.
Норми
про шлюбний договір передбачає і
Сімейний кодекс України від 10
січня
2002
р.
Ним допускається укладення шлюбного
договору навіть до реєстрації шлюбу
(ст. 92).
Шлюбним
договором в Україні регулюються
тільки майнові відносини, у тому числі
майнові права та обов'язки між подружжям
та подружжя як батьків. За шлюбним
договором не можна передавати у власність
одному з подружжя нерухоме та інше
майно, право на яке підлягає державній
реєстрації (ст. 93).
Сімейний
кодекс України від 10
січ
ня
2002 р. має й норми про визначення у
шлюбному договорі правового режиму
майна (ст. 97). Зокрема, у договорі може
бути визначено майно, яке дружина або
чоловік передає для використання
на спільні потреби сім'ї, а також правовий
режим майна, подарованого подружжю
у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Сторони
мають право домовитися про непоширення
на майно, набуте ними за час шлюбу,
режиму спільної сумісної власності
подружжя і вважати його спільною
частковою власністю або особистою
приватною власністю кожного з них.
Сторони можуть домовитися про можливий
порядок поділу майна, у т. ч. і в разі
розірвання шлюбу. Вони можуть передбачити
використання належного їм обом або
одному з них майна для забезпечення
потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
Норма Сімейного кодексу України дозволяє
сторонам записувати до шлюбного договору
будь-які інші умови щодо правового
режиму майна, якщо вони не суперечать
моральним засадам суспільства.
Кодекс містить й норми про визначення
у шлюбному договорі порядку
користування житлом (ст. 98).
Порядок
управління майном також може бути
встановлено законом або шлюбним
договором. Так, у законодавстві Аргентини,
Бразилії, Іспанії передбачено, що
спільним майном управляє чоловік.
Однак розпорядження нерухомістю
подружжя здійснює здебільшого
спільно (ст. 1356 Цивільного зводу
Німеччини). Водночас шлюбний контракт
може передбачати й інші умови щодо
зазначених питань.
Умови
утримання подружжя
зазвичай регулюються законодавством.
В одних правових системах передбачаються
обов'язки подружжя із взаємного утримання
(ст. 75 Сімейного кодексу України, ст.
67 Цивільного кодексу Іспанії), в інших
цей обов'язок покладається на одного
з подружжя (ст. 208 Цивільного кодексу
Франції в редакції від 3 січня 1972 р.). На
теперішній час норми права, які
передбачають принцип взаємного утримання
подружжя (сім'ї) за рахунок праці чи
майна, витісняють норми про односторонній
обов'язок матеріального утримання
одного з подружжя.
Якщо
в державах «сім'ї континентального
права» кожен з подружжя може вимагати
надання допомоги іншому, то в державах
«сім'ї загального права» заявлення й
задоволення такої вимоги не завжди є
гарантованим. Англійське право,
наприклад, як і право держав Європи,
зобов'язує дружину надавати матеріальну
допомогу своєму чоловікові, обмежуючи
це зобов'язання випадками, коли чоловік
гостро потребує допомоги. Проте в
державах «сім'ї