Цивільного кодексу Російської Федерації, ст. 240 Цивільного ко­дексу Японії).

За загальним правилом, закріплення прав на річ за правом на­бувальної давності регулюється законом місцезнаходження речі в момент початку строку набувальної давності з допущенням поси­лання на правопорядок держави, на території якої закріплення речі за правом набувальної давності було виконане, чи за законодав­ством держави, на території якої річ знаходилася на момент закін­чення строку набувальної давності (ст. 22 (1) Закону з міжнародно­го приватного права Угорщини 1979 p.).

Низка спеціальних колізійних прив 'язок застосовується до особ­ливих випадків. Наприклад, щодо речей, які передаються за зов­нішньоторговельними угодами; тих, що знаходяться в дорозі. Так, Гаазькою конвенцією про право, застосовуване до переходу права власності в міжнародній торгівлі товарами, 1958 р. вирі­шуються питання, пов'язані з переходом права власності не на підставі принципу lex rei sitae, а з огляду на зобов'язальний ста­тут, тобто право, застосовуване до зовнішньотороговельної угоди сторін.

Для визначення права власності на рухоме майно, що знахо­диться в дорозі, може застосовуватися закон країни, з якої річ від­правлено (законодавство Словаччини), або закон місця призначен­ня речі (ст. 23 (2) Закону з міжнародного приватного права Угор­щини 1979 p.).

§ 3. Колізійні норми національного законодавства України, застосовувані до вирішення питань про право власності й інші речові права

Колізійні питання права власності та інших речових прав регу­люються низкою норм, що містяться у Законі України «Про між­народне приватне право» 2005 р. Так, стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме та рухоме майно використовуєть­ся правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не пе­редбачено законом. При цьому належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Виникнення та припинення права власності та інших речових прав, відповідно до норм зазначеного Закону, визначається пра­

вом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виник­нення або припинення права власності та інших речових прав, якшо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом правочину, ви­значається відповідно до частини першої цієї статті, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Вибір права сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.

Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається правом держави, у якій майно знаходилося на мо­мент спливу строку набувальної давності.

У багатьох державах, у т. ч. й в Україні, певні види майна під­лягають внесенню до державних реєстрів. Відповідно до вказаного Закону право власності та інші речові права, відомості про які під­лягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано. Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в до­розі, визначаються правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено за згодою сторін.

Згідно з зазначеним Законом захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права дер­жави суду. Захист права власності та інших речових прав на неру­хоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відпо­відно до права України.

Використання зазначених колізійних прив'язок стосовно пра­ва власності на річ допомагає вирішити низку практичних пи­тань, наприклад, тих, що стосуються переходу права власності. Адже цей момент є вихідним для цілей оподаткування при реалі­зації продукції (робіт, послуг), коли беруться до уваги базисні умови поставки (визначені згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 р.), що обрані сторонами, незалежно від строків здійснення оплати за дого­вором.

Література

Власник і право власності / За ред. Я. Шевченко - К.: Наук, думка, 1994.

Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні.- К.: Вентурі, 1996.

Чувпило А. А. Роль государственной собственности в развитии экономи­ки западных стран // Вопросы государства и права Украины. Сб. науч. ста­тей,- Донецк, 1993,- Вып. 2,- С. 33-38.

А також:

Баринов Н. А. Ограничения права собственности и международное част­ное право // Закон,- 2003.- №11.- С. 83-85.

Богатырёв А. Г. Инвестиционное право-М.: Российское право, 1992.

Богуславский М. М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование.- М.: БЕК, 1996.-445 с.

Лабин Д. К. Современные проблемы международно-правового регулиро­вания иностранных инвестиций // Российский ежегодник международного права. 2003.- СПб., 2003.- С. 329-335.

Мансуров Г. 3. Ценные бумаги как объекты международного частного права // Журнал международного частного права - 2004 - № 2 - С. 15-22.

Фархутдинов И. 3. Международное инвестиционное право: проблемы принудительного изъятия иностранной собственности // Московский журнал международного права - 2004.- № 2.- С. 190-207.