Прикладів, що демонструють взаємність, є чимало. Одним з таких є Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про умови та порядок обміну житловими приміщеннями між гро­мадянами обох держав, укладена 20 березня 1993 р. Її положення поширюються на осіб, які переселяються з однієї договірної дер­жави в іншу та обмінюють житлові приміщення у зв'язку з цим. Взаємність виявляється, зокрема, у тому, що видані обмінні доку­менти визнаються обома державами (ст. 4). Особи, які одержали обмінні ордери та інші документи для вселення в житлове примі­щення за новим місцем проживання, мають право: вивезти все своє рухоме майно, одержані грошові кошти без сплати державно­го мита й інших зборів; перевести свої грошові вклади й активи, розміщені в банківських установах держави, з якої особа виїжджає (ст. 6). Сторони визнають винесені судові рішення обов'язковими для подальшого виконання на своїй території (ст. 7).

Норми про взаємність можуть передбачатися міжнародними договорами, в яких йдеться про визнання еквівалентності атестатів і дипломів, навчальних курсів, кваліфікації, наукових ступенів і вчених звань; про визнання шлюбних контрактів; про визнання окремих документів, які застосовують у зовнішньоекономічній діяльності.

§ 10. Особливості правового статусу біпатридів

Більшість держав є прихильниками єдиного громадянства, оскільки правовий статус осіб з подвійним громадянством (біпа­тридів) породжує чимало проблем у сфері як публічного, так і при­ватного права. До таких держав належить й Україна. Подвійність громадянства з'являється внаслідок виникнення колізій законодав­ства різних держав щодо набуття і втрати громадянства, міграцій­них процесів, реєстрації шлюбів з іноземцями та ін. Подвійне гро­мадянство дозволяється також в особливих випадках, зазвичай через укладення міжнародних угод.

Деякі з міжнародних угод займають виважену позицію стосов­но множинного громадянства. Така позиція збережеться і в май­бутньому. Наприклад, Європейська конвенція про громадянство 1997 р. передбачає, що держава має дозволити дітям, які воло­діють не одним громадянством, набутим автоматично при наро­дженні, зберігати ці громадянства, а також дозволити своїм грома­дянам мати ще одне громадянство, якщо це інше громадянство

автоматично набувається при одруженні. Таким чином, питання про правовий статус біпатридів залишиться актуальним для сучас­них держав.

Однією з міжнародних угод, яка регулює питання правового статусу осіб з подвійним громадянством, є Гаазька конвенція про деякі питання щодо конфліктів між законами про громадянство 1930 р. З її змісту випливає, зокрема, таке. Кожна держава сама визначає, хто є її громадянином. Держава не може здійснювати дипломатичного захисту свого громадянина в іншій державі, гро­мадянином якої ця особа також є. На правовий статус біпатрида впливає й те, що в межах третьої держави особа, яка має більше, ніж одне громадянство, вважатиметься такою, що має одне.

Біпатриди користуються правами й виконують обов'язки на­рівні з громадянами держави, в якій проживають. Водночас вони мають права та обов'язки стосовно держави, в якій не прожива­ють, але громадянами якої вони є. Тому в міжнародному приват­ному праві виникають проблеми, які потребують правового врегу­лювання. Складним є, наприклад, питання правового статусу біпа­тридів стосовно приватизаційних процесів. Виникають труднощі й під час реалізації ними права приватної власності на землю, неру­хоме майно в державах їх громадянства тощо. Потребують вирі­шення питання про порядок реалізації права на житлову площу, освіту і т. ін.

Через труднощі у регулюванні правового статусу біпатридів держави прагнуть уникнути подвійного громадянства, зокрема укладенням двосторонніх угод.

Література

Кисилъ В. И., Пастухов В. П. Правовой статус иностранцев в СССР.- К.: Вища школа, 1987.

Мережко О. Проблематика особистих немайнових прав з погляду між­народного приватного права (на прикладі України та Польщі) // Юридичний журнал,- 2008.-№ 12.

Фединяк Г. С. Деякі аспекти регулювання прав та свобод людини // Республіканець,- 1993.- № 6.-С. 58-61.

Яворский Д. Д. Правовое положение иностранцев в СССР: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук - К.: КГУ, 1977.

А також:

Галенская Л. И. Правовое положение иностранцев в СССР.- М., 1982.

Галеиская Л. Н. Понятие взаимности // Журнал международного частно­го права,- 2005.-№ 3.

5"

103

Ежова О. Е. Национально-правовая имплементация международных норм о статусе иностранцев в СССР - К.: УМК ВО - 1989.

Ерпылева Н. Ю. Субъекты международного частого права // Междуна­родное публичное и частное право,- 2002,- № 2.

Кобеи П. Н. Особенности правового статуса иностранных граждан и лиц без гражданства по законодательству некоторых зарубежных стран // Меж­дународное публичное и частное право,- 2004,- № 4. Ь

Лазарев Л. В., Маръииева Н. И., Пантелеева И. В. Иностранные гражда­не (правовое положение).- М.: Российское право, 1992.

Маръииева И. Н., Хлестова И. О. Правовое положение российских граж­дан за границей (вопросы и ответы).- М., 1994.

Международное гуманитарное право в документах / Сост. Ю. М. Коло­сов, И. И. Котляров,- М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1996.

Нешатаева Т. И. Иностранные предприниматели в России. Судебно- арбитражная практика - М.: Дело, 1998.

Статус иностранцев в СССР / Под обшей ред. М. М. Богуславского,- М., 1984;