ціального захисту» від 22 жовтня 1993 p., мають громадяни інших держав, що перебували у складі колишнього Союзу PCP, які є ве­теранами війни, у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну¹.

Правовий статус іноземних громадян залежить від поширення на них привілеїв та імунітетів. Отже, розрізняють іноземних гро­мадян, які користуються привілеями та на яких поширюються іму­нітети, а також тих, які не мають привілеїв та імунітетів. Належ­ність до осіб, які користуються привілеями та імунітетами, визна­чається законодавством держав і міжнародними договорами. Наприклад, в Україні серед актів такого законодавства слід назва­ти Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом Прези­дента України від 10 червня 1993 p., Положення про акредитацію співробітників дипломатичних і консульських установ іноземних держав, міжнародних організацій та їхніх представництв, інших іноземних організацій, затверджене наказом Міністерства закор­донних справ України від 13 січня 2003 р. № 11 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за № 62/7383). Відповідно до останнього акта акредитованими, тобто такими, що користуються привілеями й імунітетами, вважаються іноземні співробітники та члени їхніх сімей таких установ: посольств, кон­сульських установ, представництв міжнародних організацій, між­народних організацій; іноземних організацій, що забезпечують реалізацію програм і проектів міжнародної технічної допомоги; інших іноземних організацій, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

§ 5. Правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства в Україні

Конституція України проголошує принцип національного режиму щодо здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. У ст. 26 вказано, що іноземці та особи без громадянства, які пере­бувають в Україні на законних підставах, користуються тими са­мими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією

¹ Відомості Верховної Ради України - 1993 - № 45 - Ст. 425.

України, законами чи міжнародними договорами України. Зазна­чений принцип щодо здійснення прав, свобод і обов'язків інозем­цями закріплено і в Законі України «Про правовий статус інозем­ців та осіб без громадянства» (ст. 2). Іноземці можуть реалізувати ці права та обов'язки так само, як і громадяни України.

Втім, якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України (реторсія), Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення від­повідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї дер­жави на території України. Це рішення набирає чинності після йо­го опублікування та може бути скасоване, якщо відпадуть підста­ви, за яких воно було прийняте (ч. З ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Законодавча практика свідчить, що національний режим сто­совно здійснення окремих прав іноземців може запроваджуватися навіть після запровадження законодавством цього режиму щодо загального обсягу прав та обов'язків іноземців. Так, Указом Пре­зидента України «Про заходи забезпечення приватизації у 1995 ро­ці» від 23 червня 1995 р. було встановлено запровадити з 1995 р. національний режим щодо участі іноземних інвесторів у привати­зації майна зазначених у ньому об'єктів (п. 10). Вказане положен­ня поширювало свою дію на іноземців - іноземних інвесторів¹.

Поширення на права іноземців в Україні національного режи­му означає також те, що вони не можуть вимагати надання прав, не передбачених законодавством України або міжнародними дого­ворами. Такс право може бути невідомим в Україні або не поши­рюватися на іноземців. Наприклад, не відомим законодавству України є вимога відшкодувати моральну шкоду, заподіяну відмо­вою в одруженні. Не поширюється на іноземців право громадян України набувати у власність земельну ділянку.

У деяких випадках національне за походженням законодавство України та міжнародні договори кореспондують одне одному. На­приклад, іноземці можуть займатися в Україні певною діяльністю, використовуючи свою кваліфікацію. Але тільки міжнародними договорами встановлюється еквівалентність атестатів, дипломів, навчальних курсів, кваліфікації, наукових ступенів і вчених звань.

Закріплений у законодавстві національний режим стосовно цивільної правоздатності іноземців має безумовний характер. Це

¹ Голос України.- 1995 - 5 липня.

означає, що згаданий вид режиму надається іноземцям у кожному конкретному випадку без вимоги взаємності, незалежно від того, чи надаються такі самі права громадянам України на батьківщині іноземців.

Законодавство України може встановлювати винятки щодо правового статусу іноземців. Винятки стосуються, зокрема, обме­жень призначення на посади або певної діяльності, що пов'язано з належністю до громадянства України (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Щодо здійснення окремих прав іноземцями - законодавством України встановлено обмеження. Наприклад, відповідно до ст. 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. іноземні громадяни, зокрема священнослужителі, релігійні проповідники, інші представники зарубіжних організа­цій, які тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися пропо­відуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких прибули, і за офіційним погодженням з дер­жавним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації¹.

В окремих сферах діяльності, зокрема інвестиційній, торго­вельній, до здійснення прав та обов'язків іноземців може застосо­вуватися режим найбільшого сприяння. У законодавстві України суть цього режиму сформульовано, зокрема, у ст. 7 Закону Укра­їни «Про зовнішньоекономічну діяльність». Тут режим найбільшо­го сприяння означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльно­сті мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків і зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені ми­та, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спе­ціального режиму. Режим найбільшого сприяння надається на ос­нові взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

В Україні запроваджено режим найбільшого сприяння для то­варів, що імпортуються з держав - членів Світової організації тор­гівлі (далі - СОТ). Він стосується мит, митних зборів, методів

¹ Відомості Верховної Ради України - 1991- № 25 - Ст. 283.