Розділ III порівняльний метоп і міжнародне приватне право

§ 1. Історія розвитку порівняльного методу

Для вирішення спірного питання у міжнародному приватному праві використовують зіставлення та вибір норм права. Тому по­рівняльне правознавство (компаративістика), яке застосовує таке зіставлення й вибір норм, і міжнародне приватне право мають ба­гато спільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно- правовою системою, а використовують право іноземних держав. На цьому базується ідея створення особливого «порівняльного міжнародного приватного права», запропонована угорським вче­ним Ф. Мадлом.

Порівняльний метод, як особливий спеціально-науковий ме­тод дослідження, застосовується поряд з іншими методами та спо­собами наукового пізнання у міжнародному приватному праві й полягає у знаходженні рис, які характеризують схожість та відмін­ність певних правових явищ. Він має як науково-теоретичне, так і практичне значення. Вивчення права як соціального явища, в усій його багатоманітності та складності, неможливе без широкого й систематизованого порівняльного аналізу правових систем, які існували та існують на земній кулі.

Дотепер залишається спірним питання про те, коли ж виникло порівняльне правознавство. Можливо, що його виникнення сягає епохи Арістотеля й Платона. В англійській літературі зазначаєть­ся, що засновником порівняльного правознавства був Бекон, у французькій - Монтеск'є, у німецькій - Лейбніц. Порівняльний метод дедалі частіше застосовувався у XV ст., коли відбувалося піднесення розвитку правничої науки (Менсфілд, Віко, Ансельм, Фейербах, Гегель, а згодом - Колер, Саммер, Мейн, Кловіс, Ієрінг та ін.).

Засновником сучасного порівняльного права вважається Р. Сал- лейль. Водночас можна стверджувати, що до XIX ст. порівняльний метод у праві застосовувався лише в окремих випадках. З XIX ст. він використовується постійно. Відтоді вирізняють три періоди його розвитку та використання, кожен з яких охоплює півсторіч­чя (Р. Давид, Ф. Малорі та ін.). Прийнято вважати, що офіційно