Перелік основних фінансових засобів сша

Фінансові засоби	Вид ринку	Основні учасники	Міра ризику	Термін погашення	Ставка на 11.01.93.
Казначей-ські векселі США	Грошовий ринок короткостро-кового капіталу	Казначейство США для фінансування федеральних витрат	Немає ризику несплати	До 30 pоків	3,3
Акценто-вані банком векселі	»	Зобов'язання компаній, які гарантовані банком	Низький ступінь ризику	До 180 днів	3,4
Короткотермінові комерційні векселі	»	Випускаються гарантованими фірмами для великих інвесторів	Низький рівень ризику	До 270 днів	3,5
Вкладні сертифікати	»	Випускаються центральними інвестиційними банками	Немає ризиків несплати	До 1 року	2,9
Казначейські білети та облігації уряду США	»	Випускаються урядом США	Ризик відсутній	Від 2 років до 30 років	6,3

Тема 14. Акції та операції з ними Методичні вказівки

Провідним різновидом цінного паперу первісного порядку, що використовується підприємствами, державними й муніципальними органами для капітального фінансування своєї діяльності в сучасній ринковій економіці, стали акції.

Студенти мають з'ясувати характерні риси та відмінні особливості акцій як пайового різновиду цінних паперів, навчитися аналізувати реквізити акцій і проспекти їх випуску, відсліджувати причинно-наслідкові результати конкурентної боротьби за володіння пакетами акцій, вміти визначити курс акцій на ринку, робити практичний розрахунок емісії та розміщення акцій, а також розрахунку дивідендів.

Термін акція (походить від фр. action - цінний папір). В латинській мові actio означає розпорядження, дозвіл, претензію. Як економічна категорія акція - це цінний папір без встановленого строку обертання, який засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у ньому та право на участь в управлінні цим товариством, дає право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і на участь у розподілі майна при ліквідації цього акціонерного товариства.

Суть акції полягає в тому, що вона становить різновид емісійного цінного паперу, який має такі властивості:

По-перше, містить титул власності на майно акціонерного товариства. Це стає можливим тому, що капітал у процесі руху поділяється на дві частини: власність (колективна, суспільна, приватна) та функція (заводи, фабрики, фірми). Внаслідок цього утворюються дві форми капіталу: фіктивного і реального. Тому й акціонерний капітал існує у двох формах:

а) реального капіталу, представленого основним і оборотним капіталом, що бере участь у виробництві і реалізації виробленої продукції з метою отримання прибутку;

б) фіктивного капіталу, що існує лише на папері та представлений грошовими сумами і цінними паперами, які зростають (приносять проценти) у процесі особливого обігу поза сферою реального капіталу.

В сукупності він нині у 2 рази перевищує обсяг ВНП, а зростання прибутків акціонерного товариства водночас збільшує і розмір фіктивного капіталу. Проте відокремлений від дійсного капіталу фіктивний капітал якраз бере участь у перебігу реального капіталу та перерозподілі реальних прибутків. Реальний власник акції володіє не конкретною часткою капіталу, а цінним папером, який приносить йому прибуток у формі дивідендів. Внаслідок цього акціонерне товариство фактично є товариством з обмеженою відповідальністю, що у своїх операціях відповідає тільки своїм капіталом.

По-друге, випуск акцій та їх продаж на ринку означає безстрокове капітальне фінансування діяльності акціонерного товариства. Це надає власникові акції право брати участь у володінні колективною формою власності акціонерного товариства на засадах співволодіння. Кожна акція представляє частку майна акціонерного товариства:

При цьому в ході первісного акціонування статутний фонд фірми чи підприємства складає початкову суму капіталу, яку умовно можна поділити на визначену кількість рівних часток, що за розміром своєї вартості дорівнюють номінальній вартості однієї акції.

Кожна акція для її власника (акціонера) є фінансовим документом, що видається акціонерним товариством в якості компенсації за вкладені ним кошти, та свідченням визначених майнових і немайнових прав. Якщо акціонерне товариство створюється заново, то емітент (засновник) самостійно приймає рішення про розмір статутного фонду та на скільки рівних частин він буде розподілений. Мінімальна номінальна вартість однієї акції встановлена розміром 50 грн. Всі акції більшої вартості випускаються кратними номіналами. Акціонери можуть отримувати не самі акції, а сертифікати на сумарну номінальну вартість належних їм акцій. В ринковій економіці це загально прийнята практика.

По-третє, акція не має кінцевого терміну обертання. Він цілковито залежить від фінансово-господарської стабільності емітента і погашається лише внаслідок ліквідації акціонерного товариства. За умов належної прибуткової діяльності акціонерного капіталу його акції здійснюють безперервний обіг на фондовому ринку, забезпечуючи емітентові мобілізацію потрібних інвестицій і формування інших видів коштів для вдосконалення його бізнесу. Звичайно, AT може передбачити викуп своїх акцій через певний період часу, але за умов надання права придбати нові види цінних паперів цього ж емітента і за вищими показниками прибутковості. Такі акції називають конвертовуваними.

По-четверте, власник акції несе обмежену відповідальність за фінансові результати емітента. Тобто на випадок банкрутства він не може втратити більше коштів, ніж вклав у акції акціонерного товариства.

По-п'яте, власник акції отримує окреслені статутом акціонерного товариства майнові й немайнові права члена товариства як співвласника колективної форми власності у межах даного товариства. Тобто він стає не лише власником паю, а й співвласником акціонерного товариства, який бере участь в управлінні ним.

По-шосте, право емісії акцій належить відкритим і закритим акціонерного товариства. Згідно з чинним законодавством акція неподільна. Приміром, якщо акція належить спільному володінню декількох осіб, то вони визнаються єдиним тримачем акції та мають лише один голос на зборах акціонерів. Їх інтереси може представляти лише одна особа.

AT можуть виникати і діяти у формі двох типів: а) відкритого, якщо акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на фондовому ринку. Відкриті акціонерні товариства (ВАТ) виникають у тих випадках, якщо ризики ефективного функціонування потрібно поширити серед якомога більшого числа акціонерів; б) закритого типу, якщо акції реалізуються лише між засновниками. Тобто їх акції не можуть розміщуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на вільному ринку. Закриті акціонерні товариства (ЗАТ), як правило, виникають тоді, коли прибутковість акціонерного проекту гарантована. Тобто акціонерам ЗАТ немає сенсу високі доходи передавати за межі визначеного кола учасників.

Звичайно, кожне ЗАТ може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у відповідності з вимогами чинного законодавства та внесення належних змін до статуту. Переважну більшість сучасних акцій складають акції ВАТ. Вони вільно обертаються на фондовому ринку, без обмежень переходять з рук в Руки інвесторів, мають ринкову ціну.

Водночас акції ВАТ можуть розміщуватися закритою підпискою. Тобто серед заздалегідь відомого обмеженого кола інвесторів, у межах обмеженої суми емісії та у короткі строки. Закрита підписка акцій практикується емітентами тоді, коли акції розміщуються серед обмеженого кола акціонерів, якими, приміром, можуть бути суміжники, що приймають участь у спільних ефективних проектах та ін.

Акція, як і будь-який цінний папір має належні реквізити - суттєві сторони (елементи), що визначають юридичну силу даного виду цінного паперу. Обов'язковими реквізитами акції є: а) фірмове найменування AT і його місцезнаходження; б) назва цінного паперу «акція», її порядковий номер, дата випуску, вид акції та її номінальна вартість; в) ім'я власника (для іменної акції); г) розмір статутного фонду на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються; д) термін виплати дивідендів та підпис голови правління. Якщо відсутній хоч би один з цих реквізитів, то такий документ не є акцією. До акції може додаватися купонний лист на сплату дивідендів.

Вільний продаж акцій на відкритому ринку та необмежене їх обертання серед інвесторів об'єктивно призводить до такого стану, коли фізичні та юридичні особи у своїй власності можуть мати одну, декілька, або велику кількість акцій одного емітента.

Тоді у останніх двох випадках кажуть, що даному акціонеру належить пакет акцій. Ринкова практика пакетом акцій вважає 10 000 шт. і більше акцій одного емітента. При цьому розрізняють два їх види:

а) значний пакет акцій - така кількість акцій, володіння якою надає акціонерові можливість досить істотно впливати на управління справами емітента. Під значним пакетом міжнародна практика розуміє володіння або розпорядження більше, ніж 5% пакетом акцій одного емітента. Про наявність значного пакета необхідно інформувати державні органи та емітента;

б) контрольний пакет акцій. Це така питома вага акцій, що зосереджена в руках одного власника і надає йому можливість здійснювати фактичний контроль над AT. Теоретично, контроль ний пакет повинен складати 50+1% голосів. Але у практиці число акцій може бути значно меншим під дією двох чинників: частина акцій взагалі може не давати право голосу, а дрібні тримачі акцій, як правило, не беруть участі у загальних зборах акціонерів.

Власник контрольного пакету акцій отримує можливості визначати всі рішення емітента, проводити до складу управління та інших Органів управління своїх кандидатів і у такий спосіб здійснювати фактичний контроль за AT. Ось чому антимонопольно законодавство більшості країн світу вимагає суворої реєстрації всіх власників контрольного пакету. Іноді навіть обов'язковою є згода державних органів на володіння ним. Чинним законодавством в Україні передбачено, що повідомлення державним органам надаються у трьох випадках:

1. якщо власник пакету акцій отримав у емітента 10 - 25 - 33 - 50% голосів у вищому органі управління AT;

2. якщо вартість пакету акцій становить 100 000 дол. за курсом НБУ;

3. незалежно від величини вартості пакету в тих акціонерних товариствах, які є монополістами. Монополістом в Україні вважається те акціонерне, яке володіє 35% ємності ринку. Законодавством США монополістом визнається фірма, яка володіє 31% ємності ринку, дві фірми, якщо вони володіють 44%, три фірми - 54%, чотири фірми - 64% ємності ринку. Якщо на ринку товару взаємодіють понад 10 фірм, то загроза монополії відсутня. Діє олігополія. Загроза виникнення монополії може реалізуватися також шляхом використання системи участі в дочірніх підприємствах. Нормальним є стан олігополії.

Кожне акціонерне товариство може здійснювати зі своїми акціями такі дії:

а) Операції розподілу. Вони означають прийняття рішення про заміну кожної випущеної акції на дві або більше акції цього ж емітента з пропорційно меншим розміром номіналу. При цьому розмір статутного фонду не змінюється. Але емісією акцій нижчого номіналу підвищується їх доступність дрібним вкладникам, тому ринкова ціна цих акцій зростає швидше ніж дорогих.

б) Операції консолідації - обміну акцій, що перебувають у володінні акціонерів, на пропорційно меншу кількість нових акцій з підвищеним номіналом.

в) Операції індексації означають проголошення нового, підвищеного номіналу акцій без їхнього обміну.

Загальноприйнятим способом придбання і продажу акції є їх вільний обіг на ринку цінних паперів. Але інколи самі правління акціонерних товариств приймають рішення про закупівлю власних акцій. Причинами цього стають:

• Стан ринкової кон'юнктури. Зокрема, за сприятливої ринкової кон'юнктури викуп власних акцій може стати вигідним розміщенням тимчасово вільних коштів і принести додатковий прибуток.

• Викуп своїх акцій є найпоширенішим заходом протидії скуповуванню акцій третьою особою (агресивне захоплення), а також запорукою збереження контролю над управлінням AT.

• Викуп великої кількості власних акцій може стати необхідним заходом зниження пропозиції з метою запобігти падінню курсу на ринку.

• Викуп власних акцій може стати доцільним для наступних виплат прибутків акціонерам замість дивідендів та для стимулювання активної роботи співробітників.

• Для створення належного запасу акцій у випадку виконання зобов'язань щодо конвертації своїх цінних паперів.

• Формування фонду майбутніх платежів у ході викупу невеликих фірм, якщо такий викуп за угодою передбачає передачу власникам (акціонерам) визначеного пакету акцій фірми-покупця.

• Інколи виникає потреба скоротити кількість акцій в обігу.

Дивіденди на придбані свої акції не нараховуються. Створений за рахунок цього додатковий прибуток перерозподіляється серед решти власників і водночас стимулює зростання курсової ціни акцій на ринку цінних паперів. Акціонерне товариство має право викуповувати власні акції за наступних умов:

• коштами, що перевищують статутний фонд, тобто за рахунок капіталізації прибутку;

• купівля власних акцій проводиться на добровільній основі і за поточними ринковими цінами;

• куплені акції підлягають реалізації іншим акціонерам протягом одного року. Якщо цей термін не витримано, то акції анулюються з відповідними змінами статутного фонду.