Рекомендована література
Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. - 1998. -№1.-С 37-40.
Адамик Б.П. Облікова політика центрального банку // Фінанси України.-1999.-№ 6.
Бруньов В.В. Монетизація економіки України. // Фінанси України.-1999.-№6.
Бланк І. Концепція управління грошовими потоками підприємства // Банківська справа. - 1999. - № 3. - О 12.
Вахненко Т. Державний борг України: шляхи виходу із кризи // Економіка України. - 2000. - № 8. - С 22-30.
Величко О. Регулювання грошової пропозиції та інвестицій // Банківська справа. - 1999. - № 2. - С 26.
Войтюк Д. Грошові потоки: класифікація та вплив на грошову масу і грошову базу // Економіка України. - 1999. - № 5. - С 22-30.
Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1996. - Гл. 2.
Гребеник Н. Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 pp. *// Банківська справа. - 1999. - № 6. - О 22.
Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С.Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999.-Гл. 2.
Деньги, кредит, банки / Под рук. Г.И.Кравцовой. - Минск, 1994. - Гл. 2.
Долан Э.Д. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - СПб.: Оркестр, 1994.
Тема 4. Грошові системи, їх типи та складові елементи Економічна суть і структура грошової системи
Грошові системи, як особливі форми організації грошового обороту, в кожній країні склалися історично, відображають досягнутий рівень розвитку продуктивних сил та національні особливості країни, а їх принципи організації й нормативні вимоги визначаються загальнодержавними законами. Як віддзеркалення процесу розвитку товарного виробництва, централізованої держави і національного ринку, грошові системи остаточно сформувалися у XVI-XVII століттях.
В процесі вивчення економічної суті та ролі сучасних грошових систем і їх складових елементів потрібно наголошувати, що грошова система становить собою певну форму організації грошового обігу, що сформувалася історично і задовольняє потреби народного господарства. Створюється вона державою і має нормативно-правовий характер. їй притаманні відповідні принципи, правила та інші вимоги, що спираються на об'єктивні та суб'єктивні фактори.
Структура загальноекономічної політики держави та місце грошово-кредитної політики
Грошові системи - це складні економічні системи, їх становлення й процеси вдосконалення об'єктивно відображають рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин та механізм взаємодії суспільних інститутів, що забезпечують їх функціонування. Виходячи з цього, студенти повинні засвоїти суть, функції та способи взаємодії грошової одиниці, особливості формування масштабу цін, валютного курсу, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації. Важливим є розуміння ролі грошово-кредитних інструментів регулювання й підтримки товарно-грошової рівноваги та органів, що регулюють процес функціонування грошової системи. Грошова система будь-якої країни є результатом історичного розвитку даної держави і відображає історичні традиції та національні особливості. Всі вони різні за рівнем розвитку. Водночас, кожна з них включає наступні спільні складові елементи:
Грошова одиниця. Як правило, її назва пов'язана з історією країни і законодавчо закріплена як грошовий знак, що є засобом виміру вартості та виразу цін товарів. Для зручності використання грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. Нині для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар США = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів, 1 італійська ліра = 100 чентезімо, 1 французький франк = 100 сантимів, 1 німецька марка = 100 пені, 1 шведська крона = 100 єре тощо. Як і в інших країнах, гривня в Україні виникла історично, а її відновлення в обігу у 1996 р. означало повернення традиційної, однієї з найстаріших в світі грошової одиниці, що діяла на території Європи і представляла колись могутню державу східних слов'ян. Забезпечення стабільності гривні є не тільки ознакою державності і реальної незалежності України, а й складає реальну основу зміцнення й розвитку її грошової системи та економіки.
Види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу. У грошовому обігу України перебувають банкноти, номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 гривень, та монети - 50, 25, 10, 5, 2, 1 копійка. Їх емісія здійснюється на основі кредитів НБУ та чеково-депозитної емісії комерційних банків. У деяких країнах законна платіжна сила надається казначейським квитком. Їх особливістю є те, що у грошовий обіг вони попадають внаслідок бюджетної емісії за примусовим курсом для задоволення поточних потреб держави. Це означає, що казначейські квитки не пов'язані з виробництвом товарів і не володіють механізмом повернення до емітента. Меншовартість казначейських квитків, а головне, їхня нетоварна емісія здатна спричиняти інфляційне зростання цін, диспропорції, кризи тощо.
3) Масштаб цін - величина грошової одиниці даної країни. В епоху використання у грошовому обігу золота і срібла вартість грошової одиниці визначалася як фіксована державою вагова кількість грошового металу в грошовій одиниці. Приміром, 1 російський рубль до 1913 р. = 0,7742 г золота, у США в 1900 р. 1 долар = 1,50463 г чистого золота, у 1934 р. - 0,887 г, у 1973 р. - 0,737 г. Після запровадження ямайської валютної системи у 1976-1978 pp. і офіційного скасування золотого вмісту грошової одиниці та відміни офіційної ціни золота масштаб цін не фіксується. Офіційний масштаб цін замінено фактичним, що стихійно складається в процесі ринкового обміну. Хоч кредитні гроші власної вартості не мають, проте функцію міри вартості виконують. Масштаб цін за цих умов визначається як певна кількість товарів, що приймаються за одиницю, а остаточно реалізується під впливом взаємодії попиту і пропозиції.
4) Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют та в інших операціях і визначається купівельною силою порівнюваних одиниць. Валютний курс гривні визначається НБУ на підставі щотижневих чотириразових торгів іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку НБУ з урахуванням курсів, що зафіксовані на Московській, Франкфуртській і Нью-Йоркській біржах та з урахуванням показників курсів валют, що їх публікує газета «Файненшел Таймc» (Лондон). У залежності від соціально-політичного стану суспільства і розвитку ринкових відносин використовуються: фіксовані валютні курси, плаваючі системи валютних курсів і системи валютних коридорів. У країнах зі стабільною і розвиненою економікою переважно використовуються плаваючі системи валютних курсів. В Україні також сформувався плаваючий курс гривні.
5) Порядок готівкової і безготівкової емісії та обігу грошових знаків. Взаємодію та регулювання готівкового та безготівкового обігу держава забезпечує на основі актів внутрішнього законодавства з урахуванням економічного й валютного становища країни. Слідуючи курсом обмеження й витіснення товарно-грошових відносин, радянська економічна система запровадила роздільний обіг готівкової та безготівкової маси грошей, в якому готівка використовувалася для задоволення споживацьких потреб населення, а розрахунки між підприємствами здійснювались переважно безготівковим способом. У противагу цьому українська грошова система спирається на принципи єдності й вільної взаємодії та взаємопереливу готівкового та безготівкового обігу у процесі досягнення економічної ефективності суспільного виробництва і стабільності грошової одиниці.
6) Регламентація безготівкового грошового обороту. Її здійснює держава через механізм діяльності ЦБ (НБ) шляхом встановлення порядку використання грошей на рахунках у банках. Діє державне визначення сфер безготівкового переказування коштів по рахунках, визначення способів і форм платежів. Законами України «Про підприємства в Україні», «Про банки і банківську діяльність», «Про обіг векселів в Україні» встановлено такі засади організації безготівкових розрахунків:
а) підприємства усіх форм власності зобов'язані зберігати свої грошові кошти на рахунках комерційних банків і використовувати їх для міжгосподарських платіжно-розрахункових операцій у безготівковій формі шляхом переказування з рахунку платника на рахунок продавця;
б) платежі слід здійснювати максимально наближено до моменту відвантаження продукції;
в) платежі виконують банки за згоди і в порядку, що встановлюють власники рахунків. Безакцептне списання коштів допускається лише у виключних випадках;
г) форми і способи розрахунків визначаються договорами й угодами між суб'єктами грошових відносин, але в межах чинного законодавства;
д) суб'єкти господарського життя можуть скористатися правом вибору банка для відкриття своїх рахунків і розрахунково-касового обслуговування. За потреби вони можуть мати поточні і два розрахункових рахунки у різних містах і комерційних банках.
7) Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків. На підставі принципів загальної економічної політики НБУ здійснює відповідну валютну політику, спільно з Кабінетом Міністрів складає платіжний баланс України, контролює дотримання схваленого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України, видає ліцензії на здійснення валютних операцій, визначає способи встановлення й використання валютних курсів, виражених в іноземній валюті. В структурі НБУ використовуються такі групи операцій:
а) надання кредитів комерційним банкам під забезпечення цінними паперами та іншими активами;
б) відкриття й використання власних кореспондентських рахунків у закордонних банках та ведення рахунків банків-кореспондентів;
в) купівля і продаж іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;
г) зберігання, купівля й продаж монетарних коштовних металів та розміщення золотовалютних резервів;
д) проведення операцій з резервними фондами грошових знаків тощо.
8) Центральним елементом грошової системи і державним органом реалізації грошово-кредитного та валютного регулювання є центральний (національний) банк. Основу діяльності НБУ складають: забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні; розробка і реалізація грошово-кредитної політики та здійснення повсякденного контролю за її реалізацією; стимулювання розвитку й зміцнення банківської системи України; забезпечення ефективного й безперебійного функціонування розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів тощо. Відносно усіх інших банків НБУ є монополістом у емісії національної валюти, кредитором останньої інстанції, забезпечує методичне керівництво банками, формує порядок реєстрації й нагляду за діяльністю комерційних банків, здійснює інкасування, перевезення й зберігання резервів грошових знаків.