Грошова база

Показник грошової маси як всієї сукупності випущених в обіг паперових грошей і монет та депозитів потрібно відрізняти від показника «грошова база». Якщо грошова маса у своєму складі має всі елементи - від найвужчого показника - М₀ до найширшого агрегату - М₃, то грошова база охоплює лише сукупність готівки, емітованої національним банком, та залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у національному банку. Емітовані національним банком гроші називають базовими грошима, бо вони не приймають участі у кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу. Водночас вони слугують базою для її зростання. Як показники запасу всієї готівки, що перебуває в обороті поза банківською системою і в касах банків, а також суми резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у національному банку, величину грошової бази (Г_б) розраховують за формулою:

де Г_ВИП - сума готівки, що випущена національним банком і не повернена до його фонду; Г_рез - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у національному банку.

Вказані елементи грошової бази, з одного боку, в сукупності складають більшу суму, ніж розмір агрегату М₀, на суму готівки у касах банків, а з іншого - охоплюють якісно та кількісно інші гроші, ніж безготівкові кошти агрегатів М₁, М₂, М₃, Якщо грошова база складає суму зобов'язань національного банку перед комерційними банками, то безготівкові елементи грошових агрегатів охоплюють зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Іншими є джерела формування. Безготівкові елементи грошових агрегатів формуються комерційними банками як за рахунок одержаних від національного банку коштів (Г_рез), так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками через грошово-кредитний мультиплікатор. Внаслідок цього безготівкові елементи грошових агрегатів значно більші, ніж безготівкові елементи грошової бази. Дане співвідношення можна відобразити так:

Грошова база (М_n) і грошова маса або пропозиція грошей

Рівень перевищення обсягів грошової маси над грошовою базою відображає величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

Отже, показник грошової бази не може вважатися ще одним елементом готівкової маси грошей в обігу, а є якісно іншим показником фінансової статистики, що характеризує масу грошей з боку її прояву на балансі національного банку.

Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей означає кількість разів обертів на рік, яку кожна грошова одиниця загальної грошової маси, що перебуває в обігу; використовується для купівлі готових товарів. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Обчислюється швидкість обігу грошей як відношення номінального продукту до маси грошей в обігу. За трансакційним рівнянням І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити на підставі формули

де V - швидкість обігу грошей; Р - середній рівень цін товарів і послуг; Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в даному періоді; М- середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

З наведеної формули величина швидкості обігу грошей прямо пропорційна номінальному - обсягу виготовленого національного продукту й обернено пропорційна обсягу маси грошей в обігу. Приміром, обсяг ВВП у 1998 р. становив 103,9 млрд. грн. Якщо на початку обороту в обігу перебувало згідно з агрегатом М₃ 12,5 млрд. грн., а на кінець року - 15,7 млрд. грн., то середньорічний показник М складає 14,1 млрд. грн. Тоді швидкість обігу гривні у 1998 р. становила:

V= 103,9/14,1 = 7,3 рази, а тривалість одного обороту: 360/7,3 = 49,3 дня.

Визначений таким способом показник швидкості обігу грошей характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати товарів і послуг, що реалізуються, і відноситься до оцінки грошового обігу. Водночас і нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні) також впливають на показник швидкості обігу, особливо на тривалість одного обороту. Зокрема, тривалість одного обороту гривні складається з тривалості зберігання грошей у розпорядженні безпосередніх покупців на ринках продуктів і тривалості перебування у розпорядженні фіскально-кредитних інститутів, через які розподіляється частина національного доходу - головного джерела формування платіжного попиту на ринку. Якщо виплати заробітної плати, пенсій та інших платежів з державного бюджету затримуються, то тривалість цієї частини обороту грошей зростає, а швидкість обігу падатиме.

На швидкість обігу грошей діють різнопланові чинники:

а) ті з них, що визначають платоспроможний попит. Якщо попит на гроші зменшується, то витрачання грошей інтенсифікується, а грошовий обіг прискорюється. І, навпаки, якщо попит на гроші зростає, то витрачання грошей буде менш інтенсивним і грошовий обіг уповільниться;

б) глибина поділу суспільної праці. Чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу;

в) на швидкість обігу грошей суттєво впливають величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, розвиток ринкових зв'язків, кредиту та збалансованість ринку та ін.;

г) зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, чим прискорює повернення грошей в обіг;

д) певний вплив на швидкість обігу грошей справляє розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи тощо.