Обіг грошей держав, до яких входили землі України

Татаро-монгольська навала перервала процес розвитку національних грошей. Після неї окрім шкіряних кунних грошей ніяких металевих монет не карбували. Лише в XIV ст. відновилося карбування металевих грошей вже в окремих частинах території України, які перебували під владою чужих урядів. Зокрема, в Галичині, яку захопила Польща, на знак визнання автономії намісник короля Польщі Володислав Опільський (1372-1378) карбував у Львові срібні монети «квартники» з галицьким гербом і написом «moneta Ruscie» та мідні монети «пули». Пізніше Володислав Ягайло (1386-1434) також карбував срібні півгроші у Львові з написом «moneta Lemburgensis» - монета львівська.

На східноукраїнських землях після приєднання їх до Литви в Київському князівстві, що стало вже одним із удільних князівств Литви, на початку 1360 р. почали карбувати срібні денарії князя Володимира Ольгердовича (1362-1394) з його гербом і написом «Володимирово». В археологічних знахідках трапляються також монети нез'ясованого князя Романа. Водночас розширення торгово-економічних зв'язків з європейськими країнами сприяло появі в обігу значної маси їхніх металевих монет. Особливо великим був наплив срібних чеських (празьких) грошей («grossi Pragenses») та інших монет: ранніх литовських і польських монет, генуезько-татарських «аспрів» з м. Кафи у Криму та ін. У XV-XVI ст. в обігу перебували також литовські монети - півгроші й інші номінали: шостаки (6 г срібла), трояки (3 г), третяки (три денарії). Значну масу грошового обороту охоплювали монети підвладних Польсько-Литовській державі пруських міст Єльбіну, Гданська, Торна, Вохови, Познані та ін. В XVI-XVIIст. спостерігався значний наплив золотих дукатів і срібних талерів країн Європи. Таке розмаїття монет в обігу тогочасної території України слід сприймати як свідчення високого розвитку ринкових відносин і широких економічних й торгівельних зв'язків з багатьма країнами світу.

Гроші козацької республіки

Визначною сторінкою в українській історії став розвиток товарно-грошових відносин і грошової системи у період козацької республіки. Військові досягнення українського козацтва, зростання культури й освіти, розвиток торгівлі і ремесел, наявність системи митниць і помірна податкова система сприяли розвитку продуктивних сил тогочасної України. Цьому добре сприяло запровадження демократичних засад самоврядування на основі Магдебурзького права у понад 300 містах і формування національної свідомості переважаючих верств населення.

Внутрішній ринок Запорізької Січі обслуговували переважно мідні монети, а великі торгівельні угоди укладалися на основі золотих дукатів, срібних цехінів та інших іноземних вартісних монет. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, створивши скарбницю, започаткував основи формування власної грошової системи, яку добудував і розвинув Богдан Хмельницький. За його гетьманату склалися всі атрибути незалежної держави: створено державну скарбницю з відповідною структурою фінансів і митних зборів та карбування українських грошей у Чигирині; розроблено і впроваджено загалом необтяжливу податкову систему, яка дозволяла суб'єктам господарювання нагромаджувати ресурси для розвитку.

При цьому державні видатки навіть в умовах війни були збалансовані з доходами; заходами гетьманату всіляко заохочувалося зростання виробництва і експорт його результатів за межі країни; було встановлене захисне ввізне мито і стимулююче вивізне; функціонуючим ремісникам надавалася фінансова допомога для розгортання підприємницької діяльності; іноземним купцям гарантувався захист на всій митній території та прибуткові операції.

Результатом такої фінансової політики стала стабільність надходжень до державної скарбниці, розміри яких становили понад 100 тис. червоних золотих. Цих коштів цілком вистачало для забезпечення діяльності державного механізму управління і карбування власної української монети, яка ззовні мала такий вигляд: на одному боці зображено лич-символ слави і могутності Війська Запорізького, а на другому викарбовано ім'я гетьмана. Згодом золоті монети карбували гетьмани П.Дорошенко, І.Самойлович та І.Мазепа. Навіть після підписання переяславської угоди фінанси України відзначалися високим рівнем розвитку, повною самостійністю і незалежністю організації. На користь царя сплачувалася щорічна одноразова данина, величина якої коливалася від 2% до 4% створеного капіталу в Україні.

За життя Б.Хмельницького Росія змушена була дотримуватися укладених угод. Але після його смерті розпочалися утиски та порушення козацьких вільностей, запроваджено надмірні набори до війська, що у кінцевому рахунку підірвало економіку території. Найбільших руйнувань українська фінансово-грошова система зазнала в роки петровських реформ, в часи проведення яких остаточно було ліквідовано українську Скарбницю; примусово було вилучено з обігу українські й чисельні високоякісні іноземні монети; різко зріс тягар податків на користь царської казни та витрати на утримання все більшої кількості військ, розквартирування яких підривало економіку й добробут населення України. Остаточне руйнування українських фінансів завершила Катерина II у 1773 p., знищивши українську митну територію, а в 1774 р. - податкову систему.

В той час, коли в Галичині продовжували перебувати в обігу високоякісні золоті й срібні монети країн Європи та Лівобережжя й інші території, отримані Росією внаслідок розподілу Польщі, примусово і у все більших кількостях надходили московські срібні й мідні монети. Але вони були такої низької якості, такими безвартісними і незручними у використанні, що викликали запеклий опір народу і бурхливі «мідні бунти». І лише з початком XIX ст. повністю було завершено вилучення монет неросійського походження. Незважаючи на це, окремі монетні назви продовжували жити у пам'яті людей аж до 1917 р. А такі монетні назви, як «золотий», «шаги» та інші стали використовуватися для визначення російських монет: 1 золотий - 15 коп., 1 шаг - 0,5 коп.