- •Список прийнятих скорочень
- •Ранні гестози
- •Етіологія і патогенез
- •Блювання вагітних (emesis gravidarum )
- •Слюнотеча (птіалізм, гіперсалівація) вагітних
- •Рідкісні форми гестозів
- •Пізні гестози вагітних
- •Головними ланками патогенезу пгв є:
- •Класифікація пізніх гестозів
- •Особливостями поєднаного гестозу є:
- •Профілактика пізнього гестозу
- •3. Оцінка периферичного кровотоку
- •6. Тест із сечею на мембраноліз
- •Тактика ведення вагітності при виявленні ознак прегестозу
- •Діагностика пізнього гестозу
- •Обсяг обстеження, основні напрями терапії і тактика ведення пізніх гестозів
- •Обсяг обстеження та лікування при набряках у вагітних
- •Обсяг обстеження і лікування при гіпертензії та прееклампсії
- •Інфузінна терапія при пізніх гестозах
- •Загальні вимоги до ведення хворих з тяжкими формами пізніх гестозів
- •Перша допомога при розвитку судом і коми
- •Терміни лікування прееклампсії
- •Знеболювання пологів у роділь з пізніми гестозами
- •Знеболювання кесарева розтину
- •Ведення післяопераційного періоду
- •Синдром поліорганної недостатності
- •Діагностика та лікування спон
- •Лікування спон
- •Етапи проведення дискретного плазмаферезу
- •Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз
- •Додатки
- •Оцінка ступеня тяжкості блювання вагітних
- •Вітамінні фітопрепарати
- •Гомеопатичне лікування гестозів
- •Ароматерапія ранніх і пізніх гестозів
- •4. Невроз вагітних (дратівливість, нестійкий настрій, образливість):
- •6. Невроз вагітних (безсоння):
- •7. Підвищення артеріального тиску:
- •8. Набряки вагітних:
- •9. Пізні гестози вагітних:
- •Диференційний діагноз патології печінки, пов'язаний з вагітністю
- •Фітопрофілактика пізніх гестозів
- •Застосування хофітолу для профілактики та лікування фетоплацентарної недостатності за ускладненого перебігу вагітності
- •Ступені тяжкості прееклампсії залежно від клінічних проявів
- •Оцінка ступеня тяжкості прееклампсії за шкалою Віттлінгера
- •Індекс гестозу за Gecke
- •Седативні фітозбори
- •Застосування клофеліну для лікування пізніх гестозів вагітних
- •Актовегін у комплексному лікуванні пізнього гестозу
- •Принципи інтенсивної терапії тяжких форм гестозу
- •Раціональні схеми лікування тяжких форм пізніх гестозів
- •Показання для розродження за прееклампсії вагітних
- •Характеристика основних лікарських засобів, які використовують для лікування прееклампсії
- •Еферентні методи в лікуванні гестозів вагітних
- •Етапи реабілітації жінок, які перенесли гестоз
- •Список рекомендованої літератури
- •Гестози вагітних
Загальні вимоги до ведення хворих з тяжкими формами пізніх гестозів
1. Індивідуальна палата з інтенсивним цілодобовим спостереженням медичного персоналу в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії.
2.Дотримання принципу трьох катетерів:
-обов'язкова катетеризація центральних судин (переважно підключичної вени) для тривалої інфузійної терапії та контролю ЦВТ;
- катетеризація сечового міхура для контролю за погодинним діурезом;
- трансназальна катетеризація шлунка для евакуації його секрету та профілактики синдрому Мендельсона під час інтенсивної терапії й кесарева розтину.
3. Наявність дихальної апаратури для інгаляції оксиду азоту(І) (закису азоту) і кисню або проведення ШВЛ.
4. Кардіомоніторне спостереження.
Клініко-біохімічний контроль основних показників.
Перша допомога при розвитку судом і коми
1. Хвору вкладають на рівну поверхню, уникаючи пошкоджень, і повертають її голову вбік.
2. Звільняють дихальні шляхи, відкривають рот за допомогою ложки або шпателя, витягують уперед язик і по можливості аспірують вміст порожнини рота.
3.При відновленні спонтанного дихання після нападу подають кисень. При тривалому апное негайно починають допоміжну вентиляцію.
4. У разі припинення серцевої діяльності паралельно з ШВЛ виконують закритий масаж серця та усі прийоми серцево-судинної реанімації.
5.Для припинення судом крім 20 мл 25% розчину сульфату магнію вводять внутрішньовенне 0,02 г сибазону (діазепаму) і повторюють введення 0,01 г через 10хв.
Терміни лікування прееклампсії
Питання про час і метод розродження слід вирішувати суворо індивідуально. У разі появи клінічної симптоматики пізнього гестозу будь-якого ступеня тяжкості при терміні вагітності 37 і більше тижнів поряд з лікуванням гестозу слід розпочати підготовку організму вагітної до пологів з наступним їх завершенням.
Складніші питання виникають при розвитку гестозу на фоні недоношеної вагітності, коли плід ще недостатньо зрілий і у лікаря виникає зрозуміле бажання продовжити вагітність в інтересах плоду. Проте саме в цій ситуації і виникають найчастіше тяжкі ускладнення для матері й плоду. Гемоциркуляторні порушення, властиві пізньому гестозу, а в ряді випадків і інтенсивна фармакотерапія можуть призводити до більш виражених патологічних змін функціонального стану плоду, ніж дострокове завершення вагітності на фоні профілактики дистрес-синдрому та гіпоксії плоду.
Тривале малоефективне лікування гестозу може також спричинити порушення адаптаційних механізмів материнського організму з наступним розвитком еклампсії, ниркової чи дихальної недостатності, геморагічних або ішемічних інсультів, цілої низки інших надзвичайно тяжких ускладнень. Акушерська практика показала, що за відсутності ефекту в результаті лікування прееклампсії легкого й середнього ступенів упродовж 7 - 10 діб за стабільних параметрів інструментальних та лабораторних тестів (відсутність поліпшення чи погіршення) слід ставити питання про завершення вагітності. Відсутність позитивного ефекту при лікуванні прееклампсії тяжкого ступеня впродовж 24 год є показанням для завершення пологів, а погіршення стану на фоні терапії потребує негайного розродження. Інтенсивну терапію еклампсії без повторних нападів за відсутності вираженого ефекту слід проводити не більш як 5 -6 год. Повторний напад еклампсії та екламптична кома потребують негайного розродження.
Показання для розродження за прееклампсії вагітних наведені в додатку 18.
Готовність організму вагітної до пологів багато в чому визначається мор-фофункціональним станом шийки матки. "Зріла" шийка матки е запорукою успішного активного ведення пологів у призначений день розродження. Ефективну передіндукційну підготовку шийки матки забезпечує використання препідилу у формі гелю.
При прееклампсії легкого й середнього ступенів тяжкості слід завершувати пологи через природні пологові шляхи із застосуванням адекватного знеболювання. Розродження через природні пологові шляхи проводять при підготовленій шляхом родозбудження шийці матки з розтином плодового міхура. За 30 хв до амніотомії вводять спазмолітики з наступним уведенням утеротонічних засобів. Препаратами вибору мають бути простагландини (про-стенон, ензапрост). За ЗО хв до початку інфузії з метою профілактики емболії навколоплідними водами доцільне внутрішньом'язове введення промедолу, піпольфену, но-шпи. У разі призначення окситоцину в дозах понад 2,5 - 5 ОД у хворих з тяжкою формою гестозу можливі випадки водяної інтоксикації та енцефалопатія, оскільки окситоцин має антидіуретичну дію. Під час пологів необхідний ретельний моніторний контроль за життєво важливими функціями матері й плоду, продовження інтенсивної комплексної терапії, присутність індивідуального поста. Пологи слід проводити разом з анестезіологом-реані-матологом.
Інфузійну терапію слід звести до мінімуму, тобто не більш як 400,0 -500,0 реополіглюкіну чи глюкозо-новокаїнової суміші. За задовільної пологової діяльності за показаннями можливе внутрішньовенне краплинне введення сульфату магнію. Продовжують седативну, гіпотензивну терапію. Обов'язкове адекватне знеболювання як частина патогенетичної терапії. Широко використовують промедол у поєднанні зі спазмолітиками й седативними препаратами. Слід пам'ятати, що небезпека розвитку ускладнень особливо висока наприкінці першого періоду, тому максимальний обсяг терапії має бути спрямований на цей проміжок часу. У другому періоді пологів при підвищенні AT понад 160/100 мм рт.ст. застосовують керовану артеріальну гіпотонію гангліоблока-торами (пентамін, гігроній, бензогексоній та ін.). Слід пам'ятати, що дія цих препаратів триває 3-4 год, після чого настає несприйнятливість до них, тому застосування їх у першому періоді пологів недоцільне.
У разі неефективності керованої гіпотонії або погіршення стану матері й плоду потрібно виключити період потуг накладанням акушерських щипців.
Одразу після пологів AT часто підвищується внаслідок перерозподілу об'єму крові й збільшення загального периферичного судинного опору. Отже, У третьому періоді пологів потрібен чіткий контроль відповідних параметрів (пульс, AT, діурез). Слід проводити ретельну профілактику кровотечі, оскільки У жінок цієї групи знижена толерантність до крововтрати, яка швидко стає декомпенсованою.
Тяжкі форми пізнього гестозу потребують оперативного завершення пологів: за наявності умов і живого плоду - акушерських щипців, у разі мертвого плоду - плодоруйнівної операції, за відсутності умов для завершення пологів через природні пологові шляхи - кесарів розтин, який є одним із найбільш щадних методів для матері й дитини при тяжких формах пізнього гестозу.
Під час кесарева розтину рекомендовано провести кюретаж стінок порожнини матки для видалення тканини з джерела спазмогенних речовин. Обов'язкове повне відновлення крововтрати, яка при кесаревому розтині становить не менш як 700 мл.