Методичні рекомендації

Розкриваючи перше питання, слід з’ясувати, в чому полягає навчальна й контрольна функція перевірки рівня навчальних досягнень учнів, які існують форми та види контролю, за яких умов контроль буває ефективним, які є позитивні й негативні боки різних форм і видів контролю, які засоби навчання можна використовувати для контролю, та проілюструвати це прикладами. Наступним кроком у роботі є ознайомлення з нормами оцінювання навчальних досягнень учнів і з’ясування принципових відмінностей між початковим, середнім, достатнім і високим рівнями навчальних досягнень й оцінками в межах кожного рівня.

Друге питання потребує визначення ролі поурочного закріплення, вимог щодо його ефективного здійснення, основних його форм і найбільш поширених прийомів. Особливу увагу слід приділити повторювально-узагальнювальним урокам, виявити їх основні завдання та головні вимоги до їх організації, навести приклади найпоширеніших прийомів повторення й узагальнення (розгорнута бесіда, складання таблиць, робота з наочним матеріалом, дискусія, уявна подорож, робота з документами, доповіді, захист рефератів тощо.)

Для кращого розуміння виявлення рівня компетентності учня і оцінювання його навчальних досягнень наводимо фрагмент пояснення і приклади завдань з Порадника молодому вчителю історії К.О. Баханова [2]:

«Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Це зумовлено психологічними закономірностями процесу навчання та необхідністю реалізації його послідовних етапів протягом логічно завершеного навчального циклу. На практиці процедура оцінювання часто відкладається на останній урок з теми. В результаті створюється загальна картина засвоєння учнями навчального матеріалу, проте втрачається діагностування розвиненості в учнів інтелектуальних і спеціальних умінь і навичок. Отже, оцінюються, насамперед, рівень знань учнів і ступінь розвиненості пам’яті, а інтелектуальний розвиток залишається поза увагою вчителя. Щоб цього уникнути, треба відійти від орієнтації навчання на знання, як на основний показник навчальних досягнень учнів, і запровадити компетентнісно-орієнтований підхід.

Поняття компетентності належить до сфери складних умінь та якостей особистості, а не зводиться лише до знань і навичок. Тому компетентнісно-орієнтований підхід передбачає більш чітке визначення кола інтелектуальних і спеціальних умінь і, відповідно, розробку системи завдань, спрямованих на їх розвиток. Такі завдання можна використовувати під час навчання і тематичного оцінювання, їх самостійне виконання дозволить визначити й оцінити рівень навчальних досягнень учнів. Вони логічно поєднуються у шість груп. Кожна позначається певною літерою й спрямована на виявлення в учнів рівня: загальноінтелектуальних вмінь (виділяти головне, аналізувати, узагальнювати тощо), повноти, глибини і системності знань, набуття досвіду творчої діяльності (завд. А); вміння орієнтуватися в часі (локалізувати історичні події у часі) (завд. Б); вміння орієнтуватися в історичному просторі (локалізувати події у просторі) (завд. В); вміння порівнювати історичні явища, події та особи, виявляти зміни, що відбулися (завд. Г); вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями, явищами та процесами (завд. Д); вміння аналізувати історичні джерела (завд. Е).

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за компетентнісно-орієнтованим підхідом

Рівень	А. Загальні інтелектуальні вміння, якість знань	Спеціальні історичні вміння
		Б. Орієнтація в часі	В. Орієнтація в історичному просторі	Г. Виявлення змін, порівняння	Д. Визначення причинно-наслідкових зв’язків	Е. Робота з джерелами
Початковий	Пригадування окремих подій і постатей	На рівні “раніше – пізніше”	Прив’язування території, де відбувалися події до сторін світу	На рівні “краще-гірше”	Власних дій або окремих фактів за аналогом	–
Середній	Виділення головного, відтворення значної частини фактичного матеріалу	Знання дат, орієнтація в хронологічній послідовності	Загальна орієнтація на карті, спираючись на підказку	Визначення відмінностей за визначеними критеріями	Окремих подій	Аналіз фрагментів джерел, спираючись на систему запитань і підказку вчителя
Достатній	Відтворення значної частини матеріалу теми з власними узагальненнями	Синхронізація подій та явищ, що відбувалися на одній території	Орієнтація на карті в межах визначеного завдання	Визначення відмінного і спільного за вільно обраними критеріями	Кількох подій або явищ за схемою “причина – явище – наслідок”	Залучення матеріалу джерел для розв’язання завдань
Високий	Поєднання оглядового викладу теми з деталізацією окремих моментів, широке узагальнення, розв’язання проблемних ситуацій	Вільна орієнтація у часі, визначення синхронності подій історії України з подіями всесвітньої історії	Вільна орієнтація на історичній карті, самостійне складання картосхеми	Вільне використання набутих вмінь	Комплексу причин і явищ складного явища	Самостійний аналіз фрагменту джерела

Згідно з визначеними критеріями розробляється комплекс завдань. Наприклад, тема 5 “Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав” для 7 класу з історії України.