9. Контроль знань студентів

Контроль знань здійснюється з метою встановлення рівня засвоєння студентами теоретичного матеріалу та практичних навичок, що передбачені навчальною програмою дисципліни і включає такі форми:

- поточний контроль;

- модульний контроль;

- підсумковий контроль;

- ректорський контроль.

Поточний контроль передбачає перевірку знань на семінарах (обговорення, повідомлення, реферати, тести тощо). Модульний контроль передбачає проведення контрольних робіт за наслідками вивченого матеріалу навчальних тем.

Підсумковий контроль передбачає іспит. Для студентів всіх форм навчання передбачається написання контрольної роботи і реферату.

Впродовж вивчення дисципліни студент має брати активну участь у обговоренні програмних питань на семінарських заняттях, виконанні модульних контрольних робіт, завдань для самостійного вивчення дисципліни.

Рівень знань студентів з усіх тем курсу “Дипломатична історія Європи ХІХ ст.” (від Священного до Троїстого союзу) оцінюється методом усного опитування на семінарських заняттях, а також за наслідками виконання контрольних робіт, при підготовці рефератів з визначеної проблематики. Основними підсумковими формами оцінювання знань з усієї програми курсу є врахування роботи студентів впродовж семестру (за модульно-рейтинговою системою) та співбесіди з ними при допущенні до іспиту і рівень знань, виявлений під час складання іспиту. Оцінюється також наукова робота студентів (участь у конференціях, конкурсах, олімпіадах, написанні статей).

На іспит виносяться питання, які охоплюють теоретичні основи навчального курсу, особливості історичного процесу в регіоні у контексті історії України. Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результатами всіх видів робіт впродовж вивчення курсу на підставі критеріїв, що наведені в таблиці:

9.1. Питання для повторення курсу “Дипломатична істрія Європи в хіх ст. ”

1. Предмет, мета та завдання спецкурсу. Місце спецкурсу у вивченні історії країн Західної Європи ХІХ ст.

2. Передумови проведення міжнародного конгресу у Відні (1 жовтня 1814 – 9 червня 1815 рр.).

3. Основні питання роботи Віденського конгресу .

4. Політика союзників напередодні проведення Віденського конгресу. Шомонський трактат (1 березня 1814 р.).

5. Принцип легітимізму. Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії і Прусії (3 січня 1815 р.).

6. Конгрес і повернення Наполеона з о. Ельба. “Сто днів” (20 березня – 25 травня 1815 р.).

7. Відновлення коаліції (25 березня 1815 р.). Ватерлоо (18 червня 1815 р.). Остаточна ліквідація імперії.

8. Організація Германського союзу (8 червня 1815 р.). Нідерланди. Швейцарія. “Східне питання”.

9. Характер Заключного акту. Нестійкість наслідків Віденського конгресу.

10. Створення “Священного союзу” (26 вересня 1815 р.).

11. Канцлер Меттерніх: теорія втручання. Внутрішні протиріччя в Священному союзі.

12. Аахенський конгрес: п’ятерний союз 1818 р. Конгреси в Троппау і Лайбасі (1820-1821рр.)

13. Початок розпаду Священного союзу. Веронський конгрес (1822 р.) і Грецька проблема.

14. Зближення Росії з Англією і Францією та подальший розпад Священного союзу.

15. Микола І як дипломат. Місія Веллінгтона в Петербурзі (4 квітня 1825 р.).

16. Національно визвольний рух в Греції (1823-1827 рр.): Лондонська конвенція 6 липня 1827 р.

17. Російсько-турецька війна 1828-1829 рр. Адріанопольський мир 14 вересня 1829 р.

18. Ункіар-Іскелеська угода Росії з Туреччиною 8 липня 1833 р. і протиріччя великих держав у Східному питанні.

19. Загострення англо-російських протиріч навколо Ункіар-Іскелеської угоди. З’їзд монархів у Мюнхенгреці (1838 р.).

20. Дві течії в Англії по відношенню до Східного питання: Лондонська конвенція 15 липня 1840 р.

21. Східне питання в 1848-1849 рр. і Балта-Лиманська конвенція 1849 р.

22. Європейська дипломатія та Липнева революція у Франції.

23. Позиція великих держав щодо польського повстання 1830-1831 рр.

24. Бельгійська революція 1830 р. і великі держави.

25. Вплив революції 1848-1849 рр. на європейську дипломатію.

26. Дипломатія Тимчасового уряду після Лютневої революції у Франції.

27. Дипломатія європейських урядів і Лютнева революція.

28. Вплив березневих революцій 1848 р. в Австрії та Прусії на російсько-французькі дипломатичні стосунки.

29. Європейська дипломатія і польський визвольний рух у 1848 р.

30. Європейська дипломатія і політика Прусії по Шлезвіг-Голштинському питанню та проблеми об’єднання Німеччини в 1848р.

31. Англо-французьке посередництво між Австрією і Сардинією. Проект європейського конгресу по італійським справам 1849 р.

32. Микола І і революція в Австрії та Прусії в 1848 р.

33. Європейська дипломатія і французька інтервенція в Римі (24 квітня 1849 р.). Місія Лесепса.

34. Зовнішня політика революційної Угорщини і дипломатія західних держав.

35. Царська дипломатія в зв’язку з інтервенцією і придушенням революції в Угорщині.

36. Дипломатичне втручання держав в австро-пруський конфлікт і відновлення Германського союзу.

37. Європейська дипломатія в ІІ чверті ХІХ ст.

38. Міжнародна ситуація в період Кримської війни (4 жовтня 1853 – 30 березня 1856 рр.).

39. Загострення Східного питання після революції 1848-1849 рр.

40. Переговори про розподіл Туреччини та російсько-французьке суперництво в Туреччини 1851 – 1853 рр.

41. Місія князя А.С.Меншикова в Туреччині (28 лютого 1853 р.).

42. Позиція Франції в російсько-турецькому конфлікті 1853 р.

43. Позиція Австрії в російсько-турецькому конфлікті 1853 р.

44. Позиція Прусії в російсько-турецькому конфлікті 1853 р.

45. “Віденська нота” 31 липня 1853 р. та оголошення Туреччиною війни Росії 4 жовтня 1853 р.

46. Проект Пальмерстона 1854 р. про послаблення і розчленування Росії.

47. Місія А.В.Орлова у Відні 1854 р.

48. “Чотири пункти” Наполеона ІІІ (18 липня 1854 р.) та позиція Швеції.

49. Паризький конгрес 30 березня 1856 р. Умови миру.

50. Європейська дипломатія і франко-італьяно-австрійська війна (23 квітня – 12 липня 1859 р.).

51. Мексиканська авантюра Наполеона ІІІ (1862 – 1864 рр.).

52. Питання про володіння Шлезвіг-Гольштинією після смерті Фрідріха VІІ (18 листопада 1863 р.): прусько-датський конфлікт.

53. Позиція Росії, Англії, Франції і Австрії в період прусько-датської війни 1864 р.

54. Угода між Австрією і Прусією: прусько-датська війна та Віденський мир 30 жовтня 1864 р.

55. Конфлікт між Прусією і Австрією за Шлезвіг-Гольштинію. Гаштейнська конвенція (14 серпня 1865 р.).

56. Олександр ІІ, Горчаков і питання об’єднання Німеччини.

57. Зустріч Бісмарка з Наполеоном ІІІ у Біарриці (1864 – 1865 рр.). Дипломатична підготовка Прусії до війни з Австрією.

58. Австро-пруська війна та Празький мир (23 серпня 1866 р.).

59. Дипломатична підготовка франко-пруської війни.

60. Роль Прусії в Північно-німецькому союзі після Празького миру 1866 р.

61. Ставлення Англії до Прусії після 1866 р.

62. Стосунки між Росією та Прусією після 1866 р.

63. Стосунки між Францією та Прусією після 1866 р. Меморандум Друен-де-Люіса та переговори про компенсацію за нейтралітет.

64. Дипломатичні стосунки між Францією та Прусією напередодні війни: переговори в Емсі та позиція Англії щодо вимог Франції.

65. Перспектива майбутньої франко-пруської війни. Люксембургське питання.

66. Позиція Росії. Конференція держав у Лондоні 7-11 травня 1867 р.

67. Невдача мексиканської авантюри Наполеона ІІІ.

68. Дипломатична ситуація в Європі напередодні франко-пруської війни.

69. Зовнішнє і внутрішнє становище Франції напередодні франко-пруської війни.

70. Іспанське питання та ескалація конфлікту з Прусією: урядова нарада 12 липня 1870 р. у Франції.

71. “Емська депеша” Бісмарка: остаточне ствердження позиції Росії. Франко-пруська війна.

72. Позиції Росії, Австро-Угорщини та Італії під час франко-пруської війни. Відміна статей Паризького договору 1856 р.

73. Заключення прелімінарної мирної угоди у Версалі 26 лютого 1871 р. Проголошення Германської імперії 18 січня 1871 р.

74. Франкфуртський мир 10 травня 1871 р.

75. Франко-німецькі відносини в 1871-1873 рр.

76. Європа після Франкфуртського миру (1872-1875 рр.).

77. Угода трьох імператорів 6 червня 1873 р. Франко-німецький конфлікт 1874 р.

78. Місія Радовіца (лютий 1875 р.). Воєнна тривога 1875 р.

79. Герцеговинське повстання 1875 – 1878 рр. Англо-російська боротьба в Середній Азії в 70-х рр. ХІХ ст.

80. Болгарське повстання і сербо-турецька війна 1876 р.

81. Рейхштадтське побачення 8 липня 1876 р. та антитурецька кампанія в Англії. Місія генерала Вердера 1876 р.

82. Місія барона Мюнха 1876 р.

83. Константинопольська конференція 31 серпня 1876 р. та Будапештська конвенція 15 січня 1876 р.

84. Франко-німецька воєнна тривога 1877 р. і Лондонський протокол 31 березня 1877 р.

85. Російсько-турецька війна (1877-1879 рр.). Сан-Стефанський мир 3 березня 1878 р.

86. Національно-визвольний процес на Балканах в 70-х ХІХ ст.

87. Російсько-англійські переговори зі Східного питання: договір 30 травня 1878 р.

88. Берлінський конгрес 13 червня – 13 липня 1878 р.

89. Англо-російські протиріччя в Середній Азії в 70-х рр. ХІХ ст.

90. Австро-германський союз 7 жовтня 1879 р.