1. Поняття соціуму. Суспільні відносини.

Соціум – це соціалізоване суспільство. Сутність соціалізації того чи іншого суспільства демонструє, наскільки те, що створили люди як особистості, відповідає їхній дійсній суті, первісно зорієнтованій на гуманізм, гармонію з природою, прогрес людини з людством.

Соціум є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людини відокремити себе від природи. Існує три основні групи чинників, які обумовлюють розвиток соціуму:

• праці;

• спілкування;

• діяльність.

Людина – це соціальне явище. Поведінка людини визначається не біологічно, а під впливом інших людей, певним типом культури. Люди пов’язані між собою численними ниточками соціальних взаємодій і стосунків, деякі з них є стійкими, а інші – виникають спонтанно.

« Суспільство» є буденними поняттям, зміст якого більшість людей ніколи і не намагається сформулювати. Суспільство оточує нас постійно. Інтуіція з приводу суспільства підказує нам три узагальнених уявлення:

1) суспільство – це люди;

2) ці люди чимось об’єднані, що дає змогу відрізнити «наших» від «не наших»;

3) для людини суспільство є необхідними і вигідним.

Суспільство – це сукупність усіх видів взаємодії та форм об’єднання людей, в якій знаходить вияв їх взаємозалежність один від одного.

Людей у суспільстві об’єднують головним чином три ознаки:

- спільна культура, що передається з покоління в покоління, дає їм спільні цінності, норми , зразки життя;

- спільна територія, яку вони вважають своєю, дає їм соціальний простір, місце, де вони можуть на практиці реалізувати свої культурні взірці;

- спільна ідентичність, тобто усвідомлення своєї приналежності до певної спільноти, виникає внаслідок своєї причетності до певної культури, що реалізується на певній території.

Суспільство є системою. Як цілісна система суспільство має свою структуру, складається з основних підсистем, які взаємодіють одна з одним: правова, демографічна, економічна, політична. Кожна підсистема складається із своїх власних блоків і елементів, які виконують функції цілісного соціального організму.

Суспільні відносини – це відносини, що формуються людьми в процесі їх життєдіяльності. Суспільні відносини класифікують:

1) Залежно від терміну дії:

• короткострокові;

• періодичні;

• довгострокові.

2) Залежно від сфер життєдіяльності, у яких відбуваються:

• економічні;

• соціальні;

• ідеологічні;

• політичні;

• духовні;

• побутові та сімейні.

2. Соціальна структура населення. Основи соціальної стратифікації сучасного суспільства.

Однією з причин соціальних конфліктів є соціальна нерівність людей. Як вона зароджується та чи можна її подолати?

Суспільство організовано таким чином, що кожна особа має визначене місце щодо інших людей і, як власник цього місця, вона розуміє чого від неї очікують інші особи і чого очікувати від інших людей. Якби так не було, то при кожній зустрічі з іншими особами ми не знали б як себе поводити. Соціальний світ без структури був би хаосом.

Структура з лат. – «будова», «розміщення», «порядок». Структуру об’єкта визначають: кількість складових, порядок їх розміщення і характер залежності між ними.

Соціальна структура є тривалим укладом соціальних взаємодій між елементами суспільства: статусами, ролями, групами, організаціями, соціальними інститутами.

Охарактеризуємо основні елементи соціальної структури детальніше.

Соціальний статус. Фундаментальним елементом соціальної структури є соціальний статус, який визначає місце особи в групі та суспільстві. Саме з допомогою статусів ми ідентифікуємо один одного в різних соціальних структурах. Мама, дитина, священик, президент, машиніст, студент – усе це є статуси. Знаючи статус особи , розуміємо - хто перед нами і чого від нього очікувати.

Соціальний статус – це певна позиція особи в соціальній структурі суспільства, пов’язана з іншими позиціями через систему прав і обов’язків. ( Статус «викладач» має сенс тільки стосовно статусу « студент» , але не щодо статусу « міліціонер» чи «перехожий»).

Поняття «статус» прийшло в соціологію з латинської мови. Цим словом у Стародавньому Римі позначали правовий стан особи. У наш час під поняттям « статус» розуміють соціальне становище людини у суспільстві.

Виділяють чотири основних складових для описання поняття «статус»:

- назва статусу( дівчина, офіцер):

- визначення статусу ( описує суть статусу та його місце у конкретній групі);

- зміст статусу - сукупність прав та обов’язків носія статусу;

- ранг статусу – місце певного статусу в соціальній ієрархії ( високе, середнє, низьке).

Варто пам’ятати, що взаємодіють все-таки не статуси, а їх носії, тобто конкретні люди.

Кожна людина має багато статусів, оскільки є членом багатьох груп

( син, студент, юнак, читач бібліотеки ). Але в статусному наборі обов’язково виділяється головний.

Статуси є природжені ( чоловік, українець, негр ) і набуті ( студент, шофер, батько). Існує також приписний статус. Це статус, у якому людина народжена ( природний статус, але за яким, крім того, суспільством визнані певні соціальні ознаки: статус члена королівської родини).

Соціальна роль. Цей статус зосереджує увагу на універсальних, загальних вимогах, що їх ставить суспільство до поведінки людини, яка займає певну соціальну позицію.

Соціальна роль – модель поведінки , орієнтована на певний статус. Соціальна роль неможлива без очікувань членів групи поведінки, властивої для носія певного статусу.

Соціальна група. Вона є своєрідними посередником між окремою людиною і суспільством.

Соціальна група – це сукупність двох або більше людей, які певним чином взаємодіють між собою, усвідомлюють свою приналежність до цієї групи і вважаються членами цієї групи з погляду інших.

У соціальній групі люди об’єднуються на підставі спільних соціальних інтересів , які зумовлюють їхні дії. Формуються вони з представників різних груп залежно від їх становища та ролі в суспільному житті.

Класифікація соціальних груп за чисельністю:

- Малі групи – об’єднання до 10 осіб ( інколи до 20 осіб) , яке характеризується тісним міжособистісним спілкуванням , що дозволяє їм виробляти норми й цінності, а також ефективно здійснювати соціальний контроль. Серед малих соціальних груп вирізняють:

• первинні, що утворюються з таких причин: шлюбно-сімейні зв’язки, симпатія, емоційна прив’язаність;

• вторинні, які містять у собі велику кількість первинних груп . Об’єднують людей, пов’язаних між собою у зв’язку з виконанням ними певних функцій, статусів, ролей, а не через симпатію.

- Середні групи – такі групи, у яких кожен член може знати іншу людину, що входить у групу, але не може відстежити реакцію кожного на окремий елемент своєї поведінки, оскільки для цього група є занадто великою ( студенти факультету, робітники цеху).

- Великі групи – такі групи, в яких окремі їх члени можуть не бути особисто знайомі один з одним ( мешканці Дніпропетровська). Для такої групи властиві опосередковані соціальні взаємодії ( класові, територіальні, етнічні спільноти).

Поведінка людини, її цінності і переконання формуються під впливом тієї групи з котрою людина себе ототожнює. Люди є поведінковими хамелеонами, які змінюють свою поведінку, свої цінності, мотивації і переконання залежно від того, з якою групою вони себе ототожнюють в конкретний момент. Люди обов’язково виділяють важливіші для себе групи, через призму цінностей яких будують свою поведінку.

Соціальні групи, на які індивід орієнтується при оцінюванні і формуванні своїх поглядів, почуттів і дій називають референтними групами.

Організації – це великі групи людей, створені для того , аби щось робити. Соціальними організаціями є: підприємства, школи, ресторани, банки тощо. Їх ще називають формальними групами.

Соціальні організації –це штучно сконструйовані спільноти людей для виконання певної легітимної цілі, наприклад, виробництво товарів чи надання послуг.

Відповідно до виконуваних завдань та шляхів їх досягнення розрізняють такі типи соціальних організацій: бюрократичні ( статусні) , добровільні асоціації ( до яких можна вільно вступати і так само вільно піти з них) і тоталітарні ( виникають для забезпечення специфічних потреб суспільства, захисту інтересів суспільства від деструктивних дій деяких його членів, а також для блага тих громадян , які потребують постійного і пильного нагляду: карні заклади, військові частини).

Елементи соціальної структури пов’язані між собою. Великі групи складаються з менших груп, групи складаються зі статусів. Ці елементи соціальної структури вибудовуються завдяки соціальними інститутам. Поняття «інститут» можна перекласти з латинської мови як установка.

Соціальні інститути – це стійкі види соціальних взаємодій, які склалися історично , само відтворюються і задовольняють певні життєво важливі потреби людей.

На різних історичних етапах , у різних країнах соціальна структура суспільства була різною. Але для всіх типів людського суспільства властива нерівність. Навіть у примітивних суспільствах, де не існує майнової різниці, є нерівність між чоловіками і жінками, між молодими і старими. Нерівності породжують суспільне напруження, призводять до масових суспільних збурень, зіткнень, революцій. Разом з тим, нерівність є стимулом для того , щоб прагнути зайняти краще місце в суспільстві, працювати над собою , щоб отримати доступ до більшої кількості матеріальних та інших благ.

Соціальна стратифікація – це диференціація верств та класів у суспільстві згідно з їхнім ієрархічним статусом, сукупність розміщених у вертикальному порядку соціальних прошарків.

Виділяють чотири базових критерії соціальної нерівності:

• Дохід – вимірюється в грошових одиницях, які отримує індивід чи сім’я за одиницю часу.

• Освіта – вимірюється кількістю років навчання і його якістю.

• Влада – вимірюється кількістю людей, на яких поширюється рішення певної особи.

• Престиж – це повага до статусу, яка склалася в суспільстві.

Ці критерії визначають соціально-економічний стан людини і, як наслідок – її місце в суспільстві.

Соціальна стратифікація сучасних розвинених країн виглядає таким чином:

1) Вищий клас – ті, хто володіє, або безпосередньо контролює виробничі ресурси, політику, є тими, хто очолює власну сферу діяльності .

2) Середній клас – до складу якого входить більшість людей у суспільстві, є його стабілізуючою силою:

• Верхній середній клас – середні банкіри, менеджери, фахівці високої кваліфікації;

• Динамічний середній клас – власники малого бізнесу, кваліфіковані робітники, службовці, представники торгівлі, медичні працівники, учителі.

3) Нижчий клас – некваліфіковані робітники, маргінали , криміналітет.