2. Визначення реакції лінійного електричного кола на дію періодичного сигналу спектральним методом: сутність методу, порядок реалізації.

Переодическое колебание описываеться периодической функцией времени f(t) тоесть функцией которая при любых значениях удовлетворяет соотношению f(t-T)=f(t), где Т является переодическим колебанием – наименьшим временем, по истечении которого колебание полностью повторяются.

График периодической функции в виде периодической последовательности видеоимпульсов прямоугольной формы.

Периодическую функция представляют рядом Фурье.

для показаного рисунка:

3. Методи прийому та реєстрації дискретних сигналів, характеристики приймачів.

Використовуються три основних методи реєстрації двійкових сигналів:

• реєстрація методом стробування;

• реєстрація методом інтегрування;

• комбінований метод реєстрації.

Сутність реєстрації двійкових сигналів стробуючим методом полягає в тому, що на всій тривалості поодинокого елементу ₀ проводиться лише один відлік, за допомогою якого приймаеться рішення відносно символа, що передається (“0” або ”1”). Цей відлік проводиться впродовж часу , що значно менший за ₀, при цьому момент відліку розміщується в середині інтервалу ₀, де сигнал найбільш захищений по відношенню до бічних спотворень. Діаграму, що пояснює даний метод реєстрації зображено на рис. 1.

Рис. 1. Діаграма стробуючого методу реєстрації двійкових сигналів.

В основу методу інтегрування (інтегрального) покладено анализ характеру сигналу на всій тривалості ₀. Визначається сумарна площа сигнала на тих часових відрізках, де він перевищує пороговий рівень, і така сама площа на відрізках, де сигнал знаходится нижче порогового рівня. В наслідок порівняння цих двох площин приймається рішення відносно символа, що був переданий: якшо перша площа більша за другу реєструється символ “1”, при зворотньому співвідношенні площин – символ “0”. Ці площини можуть бути визначені за допомогою часового інтегрування сигналу.

Комбінований метод реєстрації є особливим випадком інтегрального методу, коли кількість “лічильних” імпульсів обмежена n₁=3; 5, 7. З іншого боку він може бути представлений як різновид методу стробування, коли впродовж ₀ проводиться не один відлік а три або п’ять. Реєструється той символ, якому відповідає більша кількість відліків. По стійкості до бічних спотворень та дроблень цей метод займає проміжний стан між стробуванням та інтергруванням. На рис. 2. представлено діаграму, що демонструє комбінований метод реєстрації.

Рис. 2. Часова діаграма комбінованого методу реєстрації.

Для експериментального визначення та прогнозування загасання найбільш важливими характеристиками приймачів є багатосигнальна вибірковість і динамічний діапазон.

У відповідності з [1, 2] ці характеристики нормують такими параметрами:

– ослаблення взаємної модуляції усередині смуги пропущення приймача для апаратів першого і другого класів не менш 40 і 30 дБ;

– для приймачів третього класу регламентований коефіцієнт гармонік не більш 10%;

– рівень блокування при розстройці ±20 кГц – не менш 94, 80, 60 дБм (1, 2, 3 клас), а при розстройці ±6% – 130 дБ (тільки для 1-го і 2-го класів);

– рівень позасмугових завад, що утворять складові взаємної модуляції (інтермодуляції) третього порядку, – не менш 80, 70, 60 дБм (1, 2, 3 клас).

Завданням прийому поодинокого елементу кодової комбінації двійкового коду, є завдання визначення одного з двух сигналів, що відповідають символам “0” або “1”.

В загальному випадку приймачі модульованих сигналів включають в себе:

• вхідний фільтр, який поліпшує відношення сигнал/шум;

• демодулятор-детектор, який виділяє модульваний сигнал;

• вирішуючий пристрій, що виносить рішення щодо прийнятого сигналу, тобто виконує реєстрацію сигналу “0” або “1”.

Сигнал при реєстрації аналізується вирішуючим пристроєм на всьому проміжку ₀, при цьому, як правило, спочатку він квантується по двом рівням, тобто проходить пороговий пристрій. У випадку прийому немодульованих сигналів постійного струму вхідний сигнал також проходить релейну (порогову) схему і поступає на вирішуючий пристрій.

Всі спотворення сигналів в каналах зв’язку на виході порогової схеми зводяться до двох типів: бічні спотворення та дроблення.

Вирішуючий (реєструючий) пристрій має великий вплив на якість прийому двійкових сигналів при наявності спотворень.

Для забезпечення правильного прийому переданих символів в техніці ПДП приходиться вирішувати різні задачі синхронізації. Синхронізація – це процес встановлення та підтримки певних часових співвідношень між двома або декількома процесами.

Вимоги до пристроїв синхронізації:

1. Висока точність синхронізації, тобто допустиме відносне відхилення синхроімпульсів від ідеальних моментів .

2. Малий час входження в синхронізм як при першому підключенні, так і після переривань зв’язку.

3. Підтримка синхронізму при наявності заваді короткочасних перериваннях зв’язку.

4. Незалежність точності синхронізації від статистичної структури повідомлень.